Постанова

від 05.12.2024 по справі 620/18536/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/18536/23 Суддя першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.,

суддів: Бужак Н.П., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року (прийняте у порядку письмового провадження, м. Чернігів, дата складання повного тексту - 08 серпня 2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - відповідач, Управління ДМС в Чернігівській області) про:

- визнання протиправною відмови Управління ДМС в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язання Управління ДМС в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 позов задоволено повністю:

- визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області задоволено частково - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 14.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути питання про прийняття у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 14.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року залишено без змін.

Крім того, у лютому 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з Управління ДМС в Чернігівській області на користь позивача витрати на послуги в адвоката в сумі 10 000 грн.

Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління ДМС в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду. Заявлена до стягнення з відповідача сума є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами. Указані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими», а тому підлягають зменшенню до 3 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та постановити ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було надано оцінку всім аргументам відповідача, не враховано, що наведена у наданих представником позивача описах робіт не узгоджується між собою, а тому не може вважатися доказом понесення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, зауважує, що наданий розрахунок витрат не містить будь-якого зв`язку із заявленою до відшкодування сумою. Відтак, всупереч висновків суду, позивачем не надано належних і допустимих доказів понесення витрат на правову допомогу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та встановлено строк на подання відзиву на неї, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04.11.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що розмір витрат, заявлений до присудження позивачем, є співмірним та відповідає обсягу фактично наданих послуг, описи робіт складені різними датами, а тому мають відмінності з огляду на збільшення кількості наданих позивачу послуг, розмір витрат визначений умовами договору та не змінюється залежно від витраченого часу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом у цій справі у сумі 10 000,00 грн, було надано:

- копію договору про надання правової допомоги адвокатом № 11/12/23-1 від 11.12.2023 та додаток № 1 до Договору № 11/12/23-1 від 11.12.2023, із змісту яких вбачається, що гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції складає 10 000 грн;

- опис послуг, наданих адвокатом від 13.12.2023;

- копію рахунку-фактури № 13/12/23-1 від 13.12.2023 на суму 10 000,00 грн;

- копію платіжної інструкції № 0.0.3372495176.1 від 20.12.2023 на суму 11 093,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1185393 від 13.12.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2137 від 18.04.2018.

- опис послуг, наданих адвокатом від 23.02.2024.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 132, 134, 139, 252 КАС України, ст. ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), а також врахувавши правові позиції Верховного Суду, прийшов до висновку про завищення позивачем належної до присудження за рахунок відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу та наявності обґрунтованих підстав для її зменшення.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3 ст. 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Цим правом, як свідчать матеріали справи, Управління ДМС в Чернігівській області скористалося, подавши до суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просило відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю з підстав неспівмірності та завищення заявленою до відшкодування суми, відсутності обґрунтування такої суми та відмінністю описів виконаних робіт.

Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності (є малозначна), її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження. Викладене, на переконання судової колегії, з урахуванням відповідних аргументів Управління ДМС в Чернігівській області, об`єктивно свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн є явно завищеним.

Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов`язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, суд першої інстанції з урахуванням аргументів відповідача про неспівмірність заявлених до відшкодування судових витрат прийшов до правильного висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору, а також обсяг виконаних адвокатом робіт, підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Управління ДМС в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 000 грн.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції принципів співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до присудження позивачем.

Щодо розбіжностей у наданих позивачем описах виконаних адвокатом робіт колегія суддів зазначає, що останні складені станом на 13.12.2023 та на 23.02.2024, а відтак збільшення у них кількості витраченого адвокатом часу зумовлене тим, що після 13.12.2023 представником позивача надавалися послуги з ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі, відзивом відповідача та складанням відповіді на нього.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвокатського об`єднання встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на представництво позивача в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000 грн.

На підтвердження понесення ОСОБА_1 таких витрат надано:

- копію додатку №3 до договору №11/12/23-1 про надання правової допомоги від 11.12.2023, за яким гонорар за надані послуги складає 2 000 грн;

- опис послуг, наданих адвокатом від 18.09.2024;

- копія рахунку-фактури від 18.09.2024 №18/19/24 на суму 2 000 грн.

У запереченнях щодо вимог позивача про стягнення судових витрат відповідач просив у задоволенні вимог про стягнення витрат на представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції відмовити з підстав їх неспівмірності, нерозумності, необґрунтованості, завищення розміру.

Як вже було зазначено вище, Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, як вже було зазначено вище, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до умов додатку №3 до договору №11/12/23-1 про надання правової допомоги від 11.12.2023 гонорар має бути сплачений протягом 15 днів з дня підписання додатку. Указаний додаток підписаний сторонами 17.09.2024.

Разом з тим, станом на 05.12.2024 у матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 гонорару, як це передбачено умовами додатку №3.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відзив на апеляційну скаргу було подано представником позивача 18.09.2024, у той час як апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача було відкрито 23.09.2024 і строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу встановлено до 23.10.2024. Відтак позивач та/або його представник, отримавши 24.09.2024 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, мали змогу протягом 30 днів надати суду апеляційної інстанції докази сплати гонорару, однак відповідним правом не скористалися, що свідчить про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №580/4422/21.

Таким чином, враховуючи ненадання обґрунтувань неминучості і обов`язковості понесених позивачем витрат саме у заявленому розмірі, їх неспівмірність із складністю питання, щодо якого подана апеляційна скарга, та з урахуванням відсутності доказів оплати послуг адвоката суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на представництво адвокатом інтересів позивача в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2024 року.