Постанова

від 05.12.2024 по справі 640/4439/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4439/22 Суддя першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Костюк Л.О.,

суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (проголошене об 11 годині 42 хвилині у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту - 12 липня 2024 року) у справі за адміністративним позовом Представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2022 року Представництво «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (далі - позивач, Представництво) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головно управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2022 №00031270708.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що безоплатне отримання основних фондів не призводить до виникнення доходів в момент отримання, оскільки дохід визначається в момент нарахування амортизації, а дохід від безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, визначається в сумі, пропорційній величині амортизаційних відрахувань з відповідних необоротних активів одночасно з нарахуванням амортизації та зменшенням залишку додаткового капіталу. За таких обставин неприпустиме повторне нарахування одного й того ж самого податку шляхом повторного включення до доходів повної вартості безоплатно отриманих активів (доходів).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч висновків суду, операції з безоплатного отримання від нерезидента товарів включаються до доходу платника податків, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Після усунення визначених в ухвалі від 29.07.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 19.09.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу Представництво просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві не враховано, що позивачем отримані безоплатно основні засоби, а не товари, які включалися до доходу протягом їх амортизації, а не одноразово у повній вартості активів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.12.2024.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 задоволено заяву представника Представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» - Алексєєнка Олександра Анатолійовича про проведення судового засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.

Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Представництво «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 23.07.2013, взято на податковий облік 02.10.2013; його місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 23-а, кв. (офіс) 8. Засновником Представництва (головним підприємством) є «Ivoclar Vivadent AG» (Ліхтенштейн). Метою діяльності головного підприємства є надання консультацій та представництво у всіх країнах світу у зв`язку із продажем стоматологічних продуктів, розробка ринкових стратегій, а також послуги і правочини загального характеру, пов`язані посередньо або безпосередньо із головною метою діяльності товариства. Основним видом економічної діяльності позивача є 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У період листопаді-грудні 2021 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва, висновки якої зафіксовані в акті від 28.12.2021 №94505/Ж-5/26-15-07-08-05/26549947.

У ході перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником податків, зокрема, підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 867 827,02 грн (1 770 968,79 грн за 2019 рік, 96 858,23 грн за 2020 рік).

На підставі викладених в акті перевірки висновків у відповідній частині ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 № 00031270708, яким Представництву донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб за податковими зобов`язаннями 1 867 827 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 177 097 грн.

Поміж іншим судом першої інстанції встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у частині визначення зобов`язань із податку на прибуток обумовлені твердженням про невключення до доходів платника податку операцій з отримання безоплатно від нерезидента «Ivoclar Vivadent AG» за договором від 05.11.2018 активів (товарів) і доводами про необхідність включити повну вартість таких активів (товарів) до складу доходів у періоді, коли такі активи були отримані.

Так, між представництвом «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (отримувач) та нерезидентом «Ivoclar Vivadent AG» (Ліхтенштейн, постачальник) укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт від 05.11.2018 №RepO-11-2018.

За приписами пунктів 1.1 та 1.2 указаного контракту постачальник передає, а отримувач приймає у власність товар у відповідності з кількістю, зазначеною у додатку 1. Товар (меблі) призначається для облаштування офісу представництва для щоденної роботи персоналу та проведення навчання і презентацій для відвідувачів та потенційних замовників продукції «Ivoclar Vivadent AG» та надаються на безоплатній основі.

Із змісту пояснень позивача судом першої інстанції встановлено, що в період, який підлягав перевірці, Представництво здійснювало, зокрема, діяльність щодо проведення лекцій, презентацій та семінарів щодо стоматологічних продуктів для стоматологів та зубних техніків у офісі представництва. Саме для облаштування офісу Представництва меблями, демонстраційним обладнанням та матеріалами Представництвом і укладено названий контракт.

Позивач отримав і ввіз на територію України на виконання контракту від 05.11.2018 №RepO-11-2018 відповідні активи в режимі «імпорт» на загальну суму 10 376 817,82 грн, що вбачається із митних декларацій № UA 110190/2019/503444 від 10.04.2019, № UA 110190/2019/503445 від 10.04.2019, № UA 110190/2019/509166 від 25.09.2019, № UA 110140/2020/0028845 від 19.03.2020 (на суму 9 838 717,98 грн у 2019 році і на суму 538 099,84 грн у 2020 році).

Із змісту відомостей амортизації безоплатно отриманих основних засобів за 2019 - 2020 роки вбачається, що Представництво нарахувало амортизацію на суму 4 556 398,32 грн (1 730 082,81 грн в 2019 році та 2 826 315,51 грн в 2020 році), а також відобразило доходи у названих сумах за кредитом рахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активі», що вбачається з карток рахунку 745 за 2019 та 2020 роки.

Позивачем також подано звіт аудиторської компанії ТОВ «Нексія ДК Аудит і податки». У звіті зазначено, що за результатами аналізу та перевірки регістрів синтетичного обліку, даних аналітичного обліку та відображених у бухгалтерському обліку первинних документів представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» (контракти з додатковими угодами та додатками, митні декларації, накази про введення в експлуатацію основних засобів, відомості нрахування амортизації, оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, фінансова звітність форми 1 і 2) аудиторами встановлено, що по активам (основні засоби, запаси) безоплатно отриманим представництвом «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» від нерезидента «Ivoclar Vivadent AG» в 2019-2020 роках на загальну вартість 10 376 817,82 грн Представництво включило до складу доходів у фінансовій звітності за 2019-2020 роки доходи у сумі 4 939 720,32 грн та ці доходи були враховані при визначенні фінансового результату (прибутку) Представництва за 2019-2020 роки.

На підтвердження проведення амортизаційних відрахувань стосовно отриманого обладнання і у подальшому, у періодах, наступних за тими, які перевірялися, Представництвом подано картки рахунку 745 за 2021 та 2022 роки. З указаних карток вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку дохід від безоплатно отриманих основних засобів у сумі нарахованої у 2021 році амортизації у 2 836 588,32 грн (у кожному кварталі по 709 147,08 грн) та у 2022 році у сумі 2 599 913,23 грн (у кожному кварталі по 649 978,30 грн). Зауважень у цій частині податковим органом не висловлено.

Так само, податковий орган не висловлював зауважень у ході перевірки щодо включення до амортизаційних відрахувань частини вартості безоплатно отриманих активів позивачем у сумі 4 939 720,32 грн у періодах, які перевірялися.

Поміж іншого судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Представництва від 02.01.2018 №2-орг «Про облікову політику підприємства» для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності Представництво керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», іншими нормативно-правовими актами, що фіксують факти їх здійснення; бухгалтерський облік доходів, витрат, інших операцій здійснюється згідно П(С) БО України.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, спір зводиться до з`ясування питання чи повинен був позивач відобразити у складі доходів вартість безоплатно отриманого від «Ivoclar Vivadent AG» обладнання одразу або ж враховувати відповідні суми у складі доходів пропорційно у тих періодах, коли здійснювалися амортизаційні відрахування.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 4, 14, 44, 109, 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на правильність відображення у бухгалтерському обліку безоплатно отриманих основних засобів та систематичного періодичного віднесення таких активів до доходів пропорційно до амортизаційних відрахувань одночасно з нарахуванням амортизації та зменшення залишку додаткового капіталу.

Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Першочерговим питанням у цій справі з огляду на позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 25.07.2024 у справі № 640/31489/21, є необхідність перевірки наявності адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності) і, як наслідок, можливості самостійної реалізації Представництвом своїх процесуальних прав та обов`язків в суді.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України (ч. 7 ст. 5 КАС України).

Статтею 43 КАС України визначено поняття адміністративної процесуальної правосуб`єктності.

Відповідно до частини першої вказаної статті здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Частиною 3 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Зважаючи на визначену статтею 43 КАС України адміністративну процесуальну правосуб`єктність, для реалізації своїх прав та обов`язків як учасника справи, визначених статтею 44 КАС України, юридична особа повинна мати правоздатність та дієздатність, які виникають з моменту створення юридичної особи та припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Адміністративна правосуб`єктність є основним, базовим елементом адміністративно-правового статусу особи й саме вона зумовлює можливість юридичної особи бути учасником адміністративних правовідносин та визначає обсяг її прав та обов`язків.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Верховний Суд у згаданій вище постанові зазначив, що закріплене у зазначеній статті поняття юридичної особи вимагає звернення до цивільно-правових норм, які регулюють створення і реєстрацію юридичних осіб. Розгляд поняття юридичної особи неможливий без визначення ознак юридичної особи, що дають змогу відрізнити юридичну особу від будь-яких інших формувань, об`єднань, філій і представництв, які не можуть визнаватися суб`єктами цивільного права.

До основних ознак юридичної особи належать: державна реєстрація факту створення юридичної особи, наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов`язаннями, придбання і реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відповідачем у суді.

Усі зазначені вище ознаки мають бути наявними в сукупності і відсутність хоча б однієї з них не дає можливості виокремити самостійну юридичну особу.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України).

Значення державної реєстрації юридичних осіб, організація цієї реєстрації, повнота єдиного реєстру юридичних осіб, достовірність відомостей, які вносяться в державний реєстр, полягає в тому, що така реєстрація забезпечує можливість отримання необхідної інформації господарюючими суб`єктами. Така інформація важлива для розв`язання питань про укладення договорів, формування господарських зв`язків, ведення господарських операцій. Вона сприяє формулюванню усталеності економічного обороту. Юридична особа вважається створеною з моменту реєстрації в єдиному державному реєстрі і з цього моменту набуває правоздатності. Реєстрації підлягають і подальші зміни правового статусу юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 ст. 83 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 4 ст. 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п. 4 ч.1 ст. 1).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, з огляду на вимоги статті 25 цього Закону вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Статтею 27 Закону №2709-IV передбачено, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

З огляду на вимоги частин другої та третьої статті 95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч. 4 ст. 95 ЦК України).

Із змісту цих правових норм Верховний Суд у неодноразово згаданій вище постанові прийшов до висновку, що представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв`язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб`єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва.

Таким чином, представництва, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи й власною юридичною правосуб`єктністю вони не наділені.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів судової палати Верховного Суду зазначила, що адміністративна процесуальна правосуб`єктність - це можливість особи бути носієм певних процесуальних суб`єктивних прав і обов`язків, у тому числі процесуальних суб`єктивних прав та обов`язків сторони справи, а відтак, особи, які є сторонами адміністративної справи, обов`язково повинні відповідати всім вимогам адміністративної процесуальної правосуб`єктності. Представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб`єктністю.

Так, відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України за запитом по коду ЄДРПОУ 26549947 інформації не знайдено. За відомостями Головного управління статистики у м. Києві Представництво має правовий статус: «Без права юридичної особи». Тобто, Представництво «Івоклар-Вівадент Маркетинг Лімітед» не зареєстровано ні як юридична особа, ні як відокремлений підрозділ юридичної особи зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п. 1.2 Положення про представництво «Івоклар-Вівадент Маркетинг Лімітед» на території України від 20.09.2017 (далі - Положення; т. 1 а.с. 140-146) Представництво не є юридичною особою та не здійснює самостійно ніякої господарської діяльності. Представництво діє від імені та за дорученням материнської компанії Івоклар-Вівадент Маркетинг Лімітед (надалі - Товариство) та виконує свої функції згідно чинних правових норм України та на підставі цього положення.

Пунктом 1.3 Положення передбачено, що Представництво має право виконувати лише ті функції, які мають представницький характер та виключно задля представлення інтересів Товариства.

Отже, Представництво «Івоклар-Вівадент Маркетинг Лімітед», яке звернулося до суду з цим позовом, не є юридичною особою, а відтак не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), що, у свою чергу, позбавляє його права на звернення до суду з позовною заявою.

Крім того, аналіз змісту довіреності від 21.01.2022, виданої компанією Івоклар-Вівадент Маркетинг Лімітед, зокрема, адвокату Генику Святославу Васильовичу (т. 1 а.с. 157-167), свідчить, що довірителем за нею є не Представництво, саме материнська компанія (нерезидент України), яка і може бути належним позивачем у справі.

Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що у разі подання позову особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, а якщо провадження у справі було відкрито - ухвалу про залишення позову без розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України).

З урахуванням наведеного та зважаючи на правову позицію Верховного Суду у застосуванні указаних вище норм права за подібних обставин (постанова від 24.07.2024 у справі № 640/31489/21, постанова від 10.10.2024 у справі № 640/32099/21), де встановлено відсутність у Представництва статусу юридичної особи, колегія суддів приходить до висновку, що Представництво, яке не є юридичною особою, не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), а відтак позбавлене права на звернення до суду з позовною заявою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з відсутністю адміністративної процесуальної дієздатності в особи, яка звернулася до суду із вказаним позовом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 195, 240, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - скасувати.

Позовну заяву Представництва «Івоклар-Вівадент Маркетінг Лімітед» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2024 року.