Постанова

від 05.12.2024 по справі 380/9037/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9037/24 пров. № А/857/29286/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я, Качмара В. Я.,

за участі секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачаПетришина А.М.,

представника відповідачаЛильо І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 380/9037/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: середня загальноосвітня школа № 96 МЖК-1, ОСОБА_2 , про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кисильовою О.Й. у м. Львові у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, дата складення повного тексту судового рішення 24 жовтня 2024 року; справа в суді апеляційної інстанції сформована у змішаній (паперовій та електронній) формі), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом Львівської міської ради (далі також ЛМР, відповідач-1), Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради (далі також Управління, відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору середня загальноосвітня школа № 96 МЖК-1 (далі також СЗШ № 96), ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 ), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо підготовки, організації та проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96;

- зобов`язати відповідача-2 утриматися від подальших трудових відносин з переможцем конкурсу - ОСОБА_2 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила позивач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення її прав є не логічним та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в позовній заяві позивач оскаржує незаконність підготовки, організації та проведення конкурсу на заміщення посади директора СЗШ № 96, тобто на заміщення посади, яку вона обіймала до звільнення, та стосується конкурсу, в якому вона брала участь, відтак це прямо впливає на її права.

Також, вважає, що позовні вимоги позивачем були сформульовані коректним чином, а навіть в разі, якщо суд би вважав, що таким чином права позивача захистити не можливо, мав би обрати необхідний спосіб захисту прав з власної ініціативи.

Відповідач-2 подав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення.

Відповідач-1 та треті особи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача-2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи також були належним чином, відповідно до положень глави 7 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Також в порядку частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за наявними в електронній справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом в.о. начальника Управління від 01.02.2022 № 62-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора СЗШ № 96 за строковим трудовим договором строком на два роки, як переможця конкурсу на цю посаду.

Наказом начальника Управління від 24.01.2024 № 19-к ОСОБА_1 звільнена з посади директора СЗШ № 96 на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

25.01.2024 на офіційному сайті Управління (https://www.osvitalviv.com.ua) оголошений конкурс на заміщення посади директора СЗШ № 96.

12.02.2024 ОСОБА_1 подала на ім`я голови Конкурсної комісії заяву про допуск до участі у конкурсі, додавши необхідні документи.

13.02.2024 ОСОБА_2 подала на ім`я голови Конкурсної комісії заяву про допуск до участі у конкурсі, додавши необхідні документи.

23.02.2024 на засіданні Конкурсної комісії прийняте рішення, оформлене Протоколом № 1, про допуск до участі в конкурсі на заміщення посади директора СЗШ № 96 ОСОБА_1 та ОСОБА_2

07.03.2024 на засіданні Конкурсної комісії прийняте рішення, оформлене Протоколом № 2, про затвердження переліку тестових питань та ситуаційного завдання.

08.03.2024 на засіданні Конкурсної комісії за результатами голосування прийняте рішення, оформлене Протоколом № 3, яким рекомендовано начальнику Управління призначити ОСОБА_2 на посаду директора СЗШ № 96.

Вважаючи протиправними та такими, що порушують права позивача, дії відповідача-2 щодо підготовки, організації та проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний нею спосіб.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Під час розгляду цієї справи по суті позовних вимог, ключовими питаннями, які утворюють предмет доказування, є: (1) наявність порушеного права або законного інтересу позивача з боку відповідача; (2) чи підлягає право або законний інтерес судовому захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Позивач доводила, що незаконність підготовки, організації та проведення конкурсу на заміщення посади директора СЗШ № 96 прямо впливає на її права, оскільки вона брала участь у цьому конкурсі, а також він проводився на заміщення посади, яку вона обіймала до звільнення.

Вирішуючи питання обґрунтованості та доведеності позивачем в межах цієї справи порушення її прав підготовкою, організацією та проведенням конкурсу на посаду, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи. Так, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Пункт 10 частини другої статті 245 КАС України надає суду повноваження обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №1740/1838/18, ухваленої у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, від 15 квітня 2020 року у справі №712/11800/17.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 листопада 2023 року у справі № 9901/459/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 990/41/23, від 01 вересня 2022 року у справі № 990/46/22 також звертала увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

В обґрунтування вимог як адміністративного позову, так і апеляційної скарги позивач покликається на порушення її прав при підготовці, організації та проведенні вище зазначеного конкурсу і вважає, що це підтверджується такими обставинами:

- рішення про проведення конкурсу було прийняте в день звільнення ОСОБА_1 в порушення вимог законодавства, що позбавило її можливості належним чином підготуватися до конкурсу;

- конкурсну комісію було сформовано з порушенням вимог чинного законодавства, не включено до складу комісії представників інститутів громадянського суспільства;

- рішення про проведення конкурсу засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою) дотичного до проведення конкурсу СЗШ № 96 МЖК-1 не приймалося, а було прийнято лише наказ про оголошення конкурсу;

- конкурс на посаду директора СЗШ № 96 МЖК-1, що відбувся 08 березня 2024 року, регулювався Положенням від 15.04.2024, тобто документом що набув законної сили лише через 37 днів після проведення конкурсу;

- не дотримано процедуру прийому документів.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач з будь-якими зауваженнями чи запереченнями стосовно затверджених умов конкурсу або затвердженого складу членів конкурсної комісії до відділу організації діяльності закладів освіти ЛМР не зверталась, а відтак позивач станом на час проведення конкурсу фактично погодилась з його умовами та затвердженим складом конкурсної комісії.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач була допущена до конкурсу, жодних перешкод участі в конкурсі на заміщення вакантної посади директора не було.

В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження щодо членів конкурсної комісії, порядку та процедури проведення конкурсу, а також щодо правильності оцінювання та підрахунку голосів від позивача як учасниці конкурсу під час його проведення.

Більше того, у межах спірних правовідносин позивач не оскаржує як наказ Управління від 24.01.2024 № 53 р «Про оголошення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1» та наказ Управління від 20.02.2024 № 100 р «Про внесення змін до наказу управління освіти від 10.08.2021 № 422 р «Про внесення змін у склад Конкурсних комісій для проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти Львівської міської ради», так і рішення конкурсної комісії про визначення переможцем конкурсу ОСОБА_2 , що оформлене протоколом від 08.03.2024 № 3.

Відтак, на переконання колегії суддів, рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у цій справі не захистить її прав, які, як вона вважає, є порушеними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, № 910/6939/20, № 761/36873/18 та ін.)

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливості, за наслідком застосування засобу захисту, відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, визнання протиправними дій відповідача 2 щодо підготовки, організації та проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 без вирішення питання про визнання протиправним та скасування наказів Управління від 24.01.2024 № 53 р «Про оголошення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1» та від 20.02.2024 № 100 р «Про внесення змін до наказу управління освіти від 10.08.2021 № 422 р «Про внесення змін у склад Конкурсних комісій для проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти Львівської міської ради», а також наказу від 12.03.2024 року №72-к «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи №96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» стає неефективним в обраний позивачем спосіб.

Разом з цим, незважаючи на надану судам адміністративної юрисдикції можливість вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості обрати належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Більше того, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 380/6298/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління освіти Департаменту розвитку Львівської міської ради, треті особи СЗШ № 96 МЖК-1, ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК-1, оформлене протоколом № 3 від 08.03.2024;

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про призначення на посаду директора середньої загальноосвітньої школи № 96 МЖК-1 Ярини Нечепурної» від 12.03.2024 № 72-к;

- зобов`язати Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради вирішити питання про припинення трудових відносин із ОСОБА_2 , із урахуванням висновків суду.

Отже, у провадженні цього суду існує спір щодо законності рішення конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК-1, оформлене протоколом від 08.03.2024 № 3, яким переможцем конкурсу визнано ОСОБА_2 .

Також, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі № 380/22595/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ЛМР, ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 24.01.2024 № 53 р «Про оголошення конкурсу на посаду директора СЗШ № 96 МЖК -1»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 20.02.2024 № 100 р «Про внесення змін до наказу управління освіти від 10.08.2021 № 422 р «Про внесення змін у склад Конкурсних комісій для проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти Львівської міської ради».

Відтак, зважаючи на те, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду є справи № 380/22595/24 та № 380/6298/24, в якій ОСОБА_1 оскаржує наказ про оголошення конкурсу, наказ про зміни у складі конкурсної комісії та рішення конкурсної комісії, оформлене протоколом від 08.03.2024 № 3, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неправомірність дій відповідача 2 щодо підготовки, організації та проведення конкурсу на заміщення посади директора СЗШ № 96 МЖК-1 не може бути предметом окремого позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За висновкам Європейського суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб засіб захисту був «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьев проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, Верховний Суд зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Встановлення за наслідками розгляду справи по суті позовних вимог відсутності порушеного права чи невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою саме для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 9901/926/18.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження неправомірності оскаржуваного наказу позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 380/9037/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 05.12.24