Постанова

від 04.12.2024 по справі 916/5134/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5134/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Явченко Д.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача: Астаф`єва Л.О., за ордером;

від третьої особи: Карапиш К.В., у порядку самопредставництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 08 травня 2024 року (повний текст складено 14.06.2024 року)

у справі № 916/5134/23

за позовом: Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 5 779 068,97 грн., -

суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.12.2024, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 Одеська міська рада (далі також - позивач, ОМР) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" (далі також відповідач) про стягнення з останнього на користь позивача 5 779 068,97 грн., з яких:

- 5 553 717,09 грн. заборгованості з орендної плати;

- 178 435,91 грн. інфляційних втрат;

- 46 915,97 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди землі від 24.07.2003 щодо зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у період з 01.09.2020 по 31.08.2023. При цьому, вказаний договір був укладений між Одеською міською радою та ЗАТ «Технопарк», у зв`язку з існуванням у відповідача права власності на нерухомість, розташовану за адресою вул. Чорноморського козацтва, 111, м. Одеса - на орендованій за договором земельній ділянці загальною площею 12 671 кв.м. В подальшому право власності на це майно набуло ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС", у зв`язку з чим, посилаючись на положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України Про оренду землі, позивач зазначає про принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, що свідчить про обов`язковість з боку відповідача оплати за користування відповідної земельної ділянки.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено до розгляду останньої, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5134/23 (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд встановив, що у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі та споруди площею 9 294,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, до нього, у силу положень статті 120 Земельного кодексу України, перейшло право на користування земельною ділянкою на умовах оренди спірної земельної ділянки.

Разом з тим, підставою для визначення розміру орендної плати є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель, в даному випадку, комунальної власності, то остання має бути актуальною та чинною.

Однак, за висновком місцевого господарського суду, у даному випадку нормативна грошова оцінка, з урахуванням якої позивачем здійснено розрахунок орендної плати, заявленої до стягнення у даному спорі, є не актуальною та нечинною з 01.01.2017, а тому підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 5 553 717,09 грн. відсутні. Разом з цим, оскільки вимоги зі сплати відсотків річних та інфляційних є похідними від основних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, суд першої інстанції вказав, що останні також не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5134/23 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та наводить доводи, які зводяться до наступного.

З 12.03.2020 до ТОВ «ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС» перейшло право оренди земельної ділянки за відповідним договором від 24.07.2003, в якому спочатку була визначена орендна плата на рівні 44 475,21 грн. на рік. Однак, у зв`язку зі зміною розміру річної орендної плати, прокурором в інтересах держави в особі Одеської міської ради було ініційовано позовне судове звернення до ТОВ «Технопарк 2007» (первісного орендаря) про внесення змін до Договору від 24.07.2003.

За наслідком розгляду вищевказаних позовних вимог, рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/4229/15 внесено зміни до договору оренди землі від 24.07.2003 в частині розміру нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати, а саме: пункт 1.4 якого викладено наступній редакції «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 12671 кв.м. становить 22 316 672,04 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2014 №145/С, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області»; пункт 2.2 Договору викладено таким чином: «Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 12671 кв.м. розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 115 833, 60 грн. на рік…».

Апелянт зазначає, що заборгованість з орендної плати ТОВ «ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС» за договором від 24.07.2003 розрахована відповідно до умов цього договору зі змінами, внесеними рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/4229/15, та становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, Одеська міська рада вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно відхилення як неправомірного визначеного вищевказаним рішенням суду від 30.11.2015 у справі №916/4229/15 розміру орендної плати з огляду на те, що рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка підлягала застосуванню з 01.01.2017, та вказує, що сторонами договору оренди від 24.07.2003 не вносились зміни в частині визначення нормативної грошової оцінки землі, а умовами договору не передбачено права орендодавця автоматично в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, на переконання позивача, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути врахована під час визначення розміру орендної плати лише за згодою сторін, у разі укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди (така позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 у справі №907/651/18).

Водночас, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, апелянт наполягає на тому, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2020 у справі №916/1019/19 за позовом Одеської міської ради до ТОВ «Технопарк 2007» та ТОВ «Торгова мережа «АРБЕР» не може мати преюдиційного значення під час розгляду даної справи, оскільки у справі №916/5134/23 беруть участь нові особи, а відтак рішення у справі №916/1019/19 не може прийматись до уваги судом першої інстанції.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що рішення Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» є у загальнодоступному доступі на сайті Одеської міської ради https://omr.gov.ua/ru/acts/council/85060/ та оприлюднено в газеті «Одесский вестник» від 30.06.2016 №25, що свідчить про те, що ТОВ «ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС» мав змогу дізнатись про зміни, які відбулись, в частині затвердження нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, ініціюючи внесення змін до Договору, чого відповідачем зроблено не було.

Детальніше доводи Одеської міської ради викладені в апеляційній скарзі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 25.06.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5134/23 та призначено її розгляд на 16.10.2024 року о 14:00 год. Також, даною ухвалою продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв і клопотань.

29.07.2024 від третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких Департамент підтримує вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити останню, а оскаржуване рішення - скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Одеської міської ради.

Зокрема, Департамент зазначає, що орендна плата з 01.09.2020 по 31.08.2023 правомірно нарахована відповідачу, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та ставки орендної плати, встановлених рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/4229/15, оскільки сторонами не вносились зміни до договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки землі.

ТОВ «ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС» правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, суду відзив не надав, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2024 о 13:30 год.

Однак, перебування головуючого судді Савицького Я.Ф. з 12.11.2024 по 15.11.2024 у відпустці унеможливило проведення вищевказаного судового засідання, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 11.11.2024 учасників справи №916/5134/23 було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 12.11.2024 у даній справі не відбудеться, а наступне судове засідання у справі №916/5134/23 призначено на 26.11.2024 року о 14:30 год.

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Богацької Н.С. у відпустці з 25.11.2024 по 28.11.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 25.11.2024 №455 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/5134/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду справи №916/5134/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 справа №916/5134/23 прийнята до розгляду визначеною судовою колегією, а саме: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

26.11.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із тривалою повітряною тривогою, оголошеною на території м. Одеси та Одеської області. Учасників справи №916/5134/23 повідомлено, що розгляд останньої відбудеться 04.12.2024, про що винесена відповідна ухвала суду апеляційної інстанції від 26.11.2024.

04.12.2024 у судове засідання з`явились представники всіх учасників справи; представник Одеської міської ради підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив судову колегію їх задовольнити; представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради також підтримав позицію позивача. Представник "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС", виклавши свою позицію по справі, заперечував проти апеляційних аргументів та просив суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги Одеської міської ради та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 04.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 24.07.2003 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Технопарк" (орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 12671 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Чорноморського козацтва, 111, терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і складських приміщень (далі Договір).

Вказаний Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.08.2003 року за № 844/64.

Грошова оцінка земельної ділянки на момент нотаріального посвідчення Договору складає 4453476,37 грн. (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, орендна плата за земельну ділянку розрахована відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000 та рішень Одеської міської ради №1709-ХХІІІ від 31.10.2000 і №1061-XXIV від 26.03.2003; Постанови Кабінету Міністрів України №783 від 12.05.2000 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (з урахуванням коеф.індексації 1,182 та 1,02).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, у розмірі: за земельну ділянку, площею 12671 кв.м. - 44475,21 грн. на рік. Орендна плата підлягає індексації.

Всі розрахунки за Договором здійснюються в грошовій безготівковій формі; орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця (зазначеий у Договорі) (п.2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору встановлено, що умови щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом кладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідченні та будуть невід`ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Положеннями п. 3.4.6 Договору встановлений обов`язок орендаря повідомити орендодавця про відчуження будинків та іх частин, розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд про необхідність переоформлення відповідних документів на право оренди.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 року у справі №916/4229/15 задоволено позовну заяву заступника прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, внесено зміни до договору оренди землі від 24.07.2003 року, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.08.2003 р. за № 844/64, а саме:

- викладено п. 1.4. Договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 12671 кв.м., становить 22 316 672,04 коп. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2014 №145/С, який складено управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області";

- викладено п. 2.2. Договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 12671 кв.м. розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1115833, 60 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі".

Рішення господарського суду Одеської, області від 30.11.2015 року у справі №916/4229/15, яким внесено зміни до договору оренди землі від 24.07.2003 року, є таким, що набрало законної сили, є чинним та в судовому порядку не скасовано.

Водночас, матеріалаи справ свідчать про те, що з 12.03.2020 ТОВ «ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС» належить на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі та споруди площею 9294,4 кв.м., які розташовані за адресою м. Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 111 та які отримані відповідачем на підставі акта приймання-передачі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" від 10.03.2020. Реєстрацію права власності підтверджує відповідна інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 29-35).

Позивач, з посиланням на приписи ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі", зазначає, що ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС", як новий власник об`єкта нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, набув права оренди за договором оренди землі від 24.07.2003 з моменту реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Однак, орендар покладені на нього зобов`язання законом та договором (з урахуванням вищевказаного судового рішення від 30.11.2015 року у справі №916/4229/15) щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконує належним чином та не сплачує орендну плату.

Тому, 30.06.2021 за вих.№01-13/327 Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" було направлено претензію з вимогами про сплату заборгованості з орендної плати станом на 30.06.2021 у розмірі 2 068 542,33 грн (т. 1 а.с. 41-43, 151-153).

До вказаної претензії Департаментом додано розрахунок заборгованості, з урахуванням індексації.

23.06.2021 ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з проханням надати інформацію стосовно розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111 (т. 1 а.с. 159).

У матеріалах справи наявний лист ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 30.06.2021 №28-15-1.10-4645/2-21, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, з урахуванням локальних коефіцієнтів та індексації станом на 01.01.2021 становить 2 437,33 грн. за кв. м. при цьому, у вказаному листі зазначено, що наведена грошова оцінка підлягає уточненню після внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 155).

Тому, у відповідь на вищевказану вказану претензію ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" листом від 30.07.2021 вих. №210730/1 повідомило Департаменту про те, що набувши право на нерухоме майно 18.03.2020, Товариство, на виконання вимог діючого законодавства, звернулось до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі з метою оформлення права оренди земельної ділянки, оскільки відомості про земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, не внесені до Державного земельного кадастру, згідно листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 30.06.2021 №28-15-1.10-4645/2-21 (т. 1 а.с. 44-47, 142-145).

В свою чергу, листом від 21.09.2021 №01-18/410 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради проінформував відповідача, що клопотання відносно оформлення землекористування за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 111 розглянуто і остаточне рішення буде прийнято Одеською міською радою в межах її повноважень.

24.10.2023 ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" повторно звернувся до Одеської міської ради з клопотанням (вих. №231024/1) про надання дозволу на оформлення договору оренди та розробку технічної документації з землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки площею 1,2671 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд по вул.Чорноморського козацтва, 111 в м.Одесі.

Як зазначає Товариство, відповідь на означене клопотання станом на час розгляду даної справи відповідачем не отримана.

Разом з цим, з огляду на те, що з боку ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" залишена без задоволення претензія Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про сплату заборгованості з орнендної плати, остання, з посиланням на те, що за ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" обліковується відповідна заборгованість в розмірі 5 553 717,09 грн. за період з 01.09.2020 по 31.08.2023, звернулась до господарського суду з позовом про стягнення суми орендної плати, яка розрахована позивачем з урахуванням нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати, встановлених рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/4229/15.

Крім основної заборгованості позивач нарахував та заявив до стягнення 46 915,97 грн. 3% річних та 178 435,91 грн. збитків від інфляції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все, судова колегія враховує те, що відповідачем у даній справі не оспорюється факт набуття прав та обов`язків орендаря за спірним Договором оренди в силу прямого припису закону, у зв`язку із набуттям ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування (прямо встановлено положеннями ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій частині не переглядається.

Як зазначалось вище, підставою звернення Одеської міської ради до господарського суду є неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, яка узгоджується з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одеська міська рада наполягає на тому, що ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" порушує умови спірного Договору оренди земельної ділянки, оскільки не виконує умови останнього щодо сплати нарахованої орендодавцем орендної плати за землю.

Разом з цим, частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі", плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У пункті 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 12 Закону України Про оцінку земель регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (ст. 18 Закону України Про оцінку земель).

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу- капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України, незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19.

При цьому відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.01.2022 у справі №907/651/18, факт зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати за згодою сторін, а у випадку не досягнення згоди - за рішенням суду.

Вказане також встановлено статтею 30 Закону України Про оренду землі, згідно з якою зміна умов договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Як зазначалось вище, Договором оренди від 24.07.2003, при його укладенні, сторонами було узгоджено розмір орендної плати за земельну ділянку загальною площею 12671 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, на рівні 44 475,21 грн. на рік.

Вподальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/4229/15 до вказаного Договору оренди були внесені зміни відносно розміру орендної плати, а саме:

- викладено п. 1.4. Договору у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 12671 кв.м., становить 22 316 672,04 коп. згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2014 №145/С, який складено управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області;

- викладено п. 2.2. Договору у наступній редакції: Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 12671 кв.м. розрахована у розмірі. 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 115 833, 60 грн. на рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГПК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позиція Одеської міської ради полягає у тому, що оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 у справі №916/4229/15 є чинним, то з набранням законної сили останнім, воно є обов`язковим до виконання, а тому при нарахуванні орендної плати за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 позивач виходив саме з розміру нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати, встановлених зазначеним рішенням суду від 30.11.2015.

А відтак, розрахунок орендної плати за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 здійснювався Одеською міською радою, виходячи з нормативної грошової оцінки, визначеної у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 04.11.2014 №145/С, наявного у матеріалах справи, а саме: 22 316 672,04 грн.

Проте, апеляційний суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження того, що у 2020-2023 роках нормативна грошова оцінка спірної ділянки також становила 22 316 672,04 грн.

Так, вичерпний перелік документації з оцінки земель визначений ст. 20 Закону України "Про оцінку землі".

Зокрема, частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель»).

При цьому, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, від 22.02.2022 у справі №905/20/21, від 13.07.2022 у справі №922/246/21 та від 14.09.2022 у справі №904/4933/15.

Також вказане наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, яка зазначила, що з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Проте, апеляційною колегією встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано ані витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за періоди 2020-2023 років, ані технічної документації на земельну ділянку, ані довідки Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю.

Висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у розмірі 22 316 672,04 грн. станом на 2020-2023 роки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, у матеріалах даної справи також не міститься.

У цьому контексті судова колегія звертає увагу на те, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Таким чином, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Отже, як також вже було зазначено вище, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Зазначені правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем у даній справі, рішенням Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка підлягає застосуванню з 01.01.2017. Текст зазначеного рішення опубліковано на офіційному сайті Одеської міської ради http://omr.gov.ua.

У даному контексті судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин.

Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У зв`язку з цим, враховуючи все вищевикладене, судова колегія критично ставиться до посилання Одеської міської ради на те, що незважаючи на існування рішення позивача №756-VII від 29.06.2016 про встановлення нової нормативної грошової оцінки, яка підлягає застосуванню з 01.01.2017, належною у даному випадку слід вважати нормативну грошову оцінку, визначену у 2014 році (витяг Держземагенства у м. Одесі про НГО від 04.11.2014 №145), яка рахується з 01.01.2017 як недійсна в силу власного волевиявлення позивача.

У відповідності до п.271.2 ст. 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017) рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, судова колегія вказує, що розрахунок заборгованості по сплаті за оренду земельної ділянки за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 здійснений Одеською міською радою, виходячи з нормативної грошової оцінки, визначеної у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 04.11.2014, є неправильним, оскільки існує рішення Одеської міської ради №756-VII від 29.06.2016 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка підлягає застосуванню з 01.01.2017.

Наданий суду неправильний розрахунок заборгованості з орендної плати є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення основної заборгованості зі сплати орендних платежів, нарахованих за період з 01.09.2020 по 31.08.2023.

Позовні вимоги, щодо стягнення з ТОВ ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" за вищевказаний період 3% річних та інфляційних втрат є похідними щодо вимог про стягнення основної заборгованості з орендної плати, а тому також не підлягають задоволенню.

Судова колегія критично ставиться до посилань позивача на судову практику суду касаційної інстанції, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, оскільки предметом розгляду вказаних справ є внесення змін до договору оренди земельної ділянки, натомість, дана справа має інший предмет спору. Відтак, у даному випадку правовідносини, що склалися, не є подібними.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Решта доводів апеляційної скарги не беруться до уваги, тому що їх суть не має значення для ухвалення законного та об`єктивного судового рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені приписи чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "ШПІРТ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за період 2020-2023, виходячі з НГО земель, визначеної саме у 2014 році, з огляду на існування з 2017 року нової НГО спірної земельної ділянки.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006).

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення та не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду, яким правильно встановлено характер спірних правовідносин та застосовані належні норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/1534/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської міської ради без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/1534/23 - без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.12.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.