Постанова

від 26.11.2024 по справі 927/192/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 927/192/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 13.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 24.06.2024)

у справі №927/192/24 (суддя А.С. Сидоренко)

за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Благодійна організація "Благодійний фонд молодіжної ініціативи "Надія"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

26 лютого 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про зобов`язання вчинити дії, якою прокурор просить зобов`язати відповідача привести частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, розташованої в 171 кварталі 16 виділу Прилуцького лісництва філії "Ніжинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в первинний стан шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, площею в основі 0,0129 га, тимчасових споруд та дерев`яної огорожі на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у 171 кварталі 16 виділу на загальній площі 0,5445 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що, на його думку, будівництво двоповерхової дерев`яної споруди невідомою особою без отримання дозвільних документів на здійснення будівництва на земельній ділянці лісового фонду у межах прибережної захисної смуги порушує встановлений діючим законодавством України правовий режим її використання, а також завдання та принципи земельного законодавства щодо охорони земель як об`єкта права власності українського народу та забезпечення її раціонального використання.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2024 позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

Судове рішення мотивовано тим, що нормами чинного законодавства чітко визначено коло осіб, які несуть відповідальність за здійснене самочинне будівництво, а оскільки Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" не є ані власником спірної будівлі, ані особою, що її побудувала, а пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, суд дійшов висновку про безпідставність та передчасність поданого позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 13.06.2024 у справі №927/192/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що:

- місцевим судом неправильно визначено норми законодавства, які підлягають зстосуванню у спірних правовідносинах, при цьому помилково звернуто увагу на необхідності застосування виключно ч. 4 ст. 376 ЦК України, як норми яка обмежує коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва;

- не релевантними є посилання Господарського суду Чернігівської області на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, оскільки у наведених справах вимога про знесення самовільно побудованого об`єкта нерухомого майна заявлялася до особи, яка не була користувачем земельної ділянки під об`єктом самовільного будівництва, у той час як у справі № 927/192/24 незаконно забудована земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", більше того відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Лісового кодексу України відповідач є єдиним суб`єктом, який наділений правом на спорудження на землях лісового фонду капітальних споруд з правом набуття їх у приватну власність;

- судом залишено поза увагою принципи та норми цивільного законодавства, які визначають єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, відповідно до яких право власності на споруду набуває той, хто має речове право на земельну ділянку;

- за приписами ст. ст. 86, 89, 90, 91 Лісового кодексу України на державні лісогосподарські підприємства покладено обов`язок забезпечення охорони ввіреного ним майна, зокрема, лісового фонду та земельних ділянок, які передані ним для ведення господарської діяльності, а лісова охорона підприємств, маючи статус правоохоронного органу та будучи наділеною широким колом повноважень, зобов`язана розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Відтак, охорона та захист лісу та земель лісового фонду повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного використання лісових ділянок;

- під час побудови житлового будинку на території лісового фонду, установлення огорожі навколо будівлі, якою окрім іншого порушено вимоги ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України та обмежено вільний доступ до водного об`єкта, ні державною лісовою охороною ДСГП "Ліси України", ні його правопопередників не вжито жодних заходів, спрямованих на недопущення незаконної забудови лісового масиву. Більше того, після реєстрації кримінального провадження та під час здійснення досудового розслідування ДСГП "Ліси України" не надано жодної інформації щодо осіб, які здійснили таку забудову;

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву третьої особи зводяться до того, що:

- положення частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням;

- перед зверненням до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, органом державного архітектурно-будівельного контролю щонайменше має бути встановлено факт самочинного будівництва, внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено факт невиконання припису протягом встановленого строку;

- саме Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", будучи постійним користувачем, зобов`язане вчиняти дії, спрямовані на захист інтересів держави, а не Чернігівська обласна державна адміністрація, інтереси якої представляє Прилуцька окружна прокуратура. Крім того, стаття 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає виникнення повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат у органу державного архітектурно-будівельного контролю, який, всупереч ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не був попереджений про подання судового позову. Отже, держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, в інтересах якої діє Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури є неналежним позивачем у даному провадженні.

29.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечила доводи третьої особи, наведені у відзиві та підтримала свою позицію викладену в апеляційній скарзі.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 02.09.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві відповідач наголошував на тому, що:

- правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки. Постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 є філія "Ніжинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який не надав дозволів та заперечує проти розміщення на вказаній земельній ділянці лісового фонду самочинно збудованої споруди, що є порушенням прав землекористувача земельної ділянки;

- привести частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у кварталі 171, виділ 16 Прилуцького лісництва в первинний стан, шляхом знесення двоповерхової дерев?яної споруди, повинна особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку;

- у слідчому підрозділі Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва. На даний час особа причетна до вчинення кримінального правопорушення не встановлена, а отже у справі відсутній належний відповідач, якого в судовому порядку можуть зобов?язати знести об?єкт самочинного будівництва.

11.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечила доводи відповідача, наведені у відзиві та підтримала свою позицію викладену в апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяви і клопотання учасників справи

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 апеляційну скаргу у справі №927/192/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

26.07.2024 матеріали справи №927/192/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2024 по справі №927/192/24 залишено без руху.

01.08.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2024 по справі №927/192/24. Судове засідання призначено на 17.09.2024.

11.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

16.09.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/192/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.09.2024, справу №927/192/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2024 у справі №927/192/24 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/192/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.11.2024, справу №927/192/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

У судовому засіданні 26.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 26.11.2024, з`явились прокурор та представник третьої особи, які надали пояснення по справі. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, просили розглядати справу без участі їх представників.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивач та відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі позивача у даній справі.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що землі лісового та водного фонду, є об`єктами, які перебувають під особливою охороною держави, відтак дотримання вимог законодавства при їх використанні безумовно становлять державний інтерес.

Незаконно забудована земельна ділянка знаходиться у межах лісового фонду державної власності власником якої є Чернігівська обласна державна адміністрація.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

Частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена для всіх потреб.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, у відповідності до ст. 31 Лісового кодексу України, серед іншого, забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин, здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Таким чином, в даному випадку повноваження щодо захисту інтересів держави відносяться до компетенції Чернігівської обласної державної адміністрації.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування з Чернігівською обласною державною адміністрацією (№54-75-6601ВИХ-23 від 03.10.2023), в якому поінформовано про встановлені порушення вимог законодавства та наявність підстав для вжиття заходів реагування та звернення до суду з позовом.

Листом №01-01-32/17783-вих від 13.10.2023 Чернігівська ОДА повідомила, що підстав для вжиття заходів не вбачає.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Чернігівською обласною державною адміністрацією допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься наступна інформація стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 площею 11,0607 га з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства: власник - держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації; право постійного користування надано Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України".

В межах вказаної земельної ділянки знаходиться квартал 171, виділ 16 Ладанського лісництва філії "Ніжинське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7414182200:04:000:0002 площею 18.8712 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка перебуває в оренді СТОВ "Продресурс" на підставі договору оренди від 29.10.2003. Фактично прибережна захисна смуга водного об`єкту - ставка проходить по земельній ділянці лісового фонду з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263.

Згідно матеріалів перевірки Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та матеріалів кримінального провадження № 42021272210000077, відкритого за ч. 4 ст. 1971 КК України, досудове розслідування якого здійснюється СВ Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області, виявлено самовільне зайняття невстановленою особою частини земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, а саме в кварталі 171, виділу 16, розташованої на території Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (колишня Дідовецька сільська рада Прилуцького району).

29.07.2021 за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021272210000077, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1971 КК України. На даний час досудове розслідування не закінчено. Особи, які вчинили вказане кримінальне правопорушення, не встановлені.

У кримінальному провадженні 24.02.2023 проведено огляд місця події - частини земельної ділянки за кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, а саме: кварталу 171, виділу 16 Ладанського лісництва філії "Ніжинське лісове господарство" ДП "Ліси України" за участю державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області, інженера - землевпорядника КП "Прилуцьке МБТІ", інженера - проектувальника та інженера лісового господарства філії "Ніжинське лісове господарство" ДП "Ліси України". Під час огляду установлено, що частина вищевказаної земельної ділянки лісового фонду площею 0,5445 га огороджена дерев`яним парканом, по боках від якого маються яри до водного об`єкту, які унеможливлюють прохід на загороджену територію та доступ до берегової лінії водного об`єкту. При цьому, фактично у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту (ставку - кадастровий номер 7414182200:04:000:0002) побудована двоповерхова дерев`яна будівля із оциліндрованого дерев`яного брусу, загальною площею в основі 62,27 м2, на земельній ділянці площею 0,0129 га під будинком, а також три тимчасові споруди. Розмір самовільно зайнятої прибережної захисної смуги на якій знаходиться будинок та тимчасові споруди становить 0,1851 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства є Чернігівська обласна державна адміністрація, постійним лісокористувачем Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Згідно Таксаційного опису Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Прилуцький лісгосп", зокрема кварталу 171, у виділі 16 на земельній ділянці лісового призначення маються нерівномірні різновікові лісові насадження. Інформація про будь які споруди у вказаному кварталі відсутня. Матеріали лісовпорядкування датовані 2012 роком.

Згідно листа філії "Ніжинське лісове господарство" від 15.02.2023 у кримінальному провадженні № 42021272210000077 підприємством не надавався дозвіл на здійснення будівництва об`єкту нерухомості на території земель державного лісового фонду.

Правонаступником прав та обов`язків ДП "Прилуцьке лісове господарство", згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №545, є Державне підприємство "Ніжинське лісове господарство".

На підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 862 "Про припинення держаного підприємства "Ніжинське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Ніжинське лісове господарство".

За даними філії "Ніжинське лісове господарство" від 13.10.2023, спорудження будівель на земельній ділянці лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 не погоджувалось з постійним лісокористувачами ДП "Прилуцький лісгосп", ДП "Ніжинський лісгосп", а також із філією "Ніжинське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", дозволи на будівництво будинку та тимчасових споруд на вищевказаній земельній ділянці лісового фонду не надавались.

Згідно листа №1.2-12/5626 від 09.11.2023 Прилуцької районної державної адміністрації на об`єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263, містобудівна документація не розроблялася, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва та будівельний паспорт не видавалися.

Листом № 04-14/4155 від 09.11.2023 Сухополов`янська сільська рада Прилуцького району повідомила, що запитів (заяв) від фізичних осіб (суб`єктів господарювання) щодо надання дозволу на будівельні роботи по об`єкту нерухомого майна, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту, містобудівні умови, документи на прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майни, присвоєння поштової адреси за межами населеного пункту с. Дідівці Сухополов`янської ОТГ на земельній ділянці з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 за межами населеного пункту с. Дідівці, до органів місцевого самоврядування не надходили.

Прокурор у позовній заяві вказує, що бездіяльність ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ніжинське лісове господарство" ДГСП "Ліси України", що проявилася у неналежному забезпеченні контролю за безумовним використанням земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 за цільовим призначенням, мала наслідком незаконну забудову невстановленою особою земель державного лісового фонду у межах прибережної захисної смуги і саме ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ніжинське лісове господарство", як постійний землекористувач, має привести частину земельної ділянки в первинний стан.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором і третьою особою пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

(1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

(2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;

(3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

Частиною першою статті 319 ЦК визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи відсутність доказів прийняття рішення органами, наділеними такими повноваженнями, про надання земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 для будівництва та розміщення спірної дерев`яної споруди, враховуючи що будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що така будівля є самочинним будівництвом.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В силу вимог частини 1 статті 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

На відміну від положень частини 4 статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 ЗК України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт (постанова КГС ВС від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21).

Колегія суддів у постанові КГС ВС від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 зауважила, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наразі дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

За наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, місцевим судом правильно визначено норми законодавства, які підлягають зстосуванню у спірних правовідносинах, а тому доводи апелянта в наведеній частині відхиляються апеляційним судом.

Таким чином, привести частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424182200:04:000:0263 у кварталі 171, виділ 16 Прилуцького лісництва в первинний стан, шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, повинна особа, яка самовільно зайняла земельну ділянку.

Натомість за наявними у справі доказами судом не встановлено, що саме відповідач здійснив самочинне будівництво спірної дерев`яної будівлі.

До того ж, судом враховано, що у слідчому підрозділі Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва. На даний час особа причетна до вчинення кримінального правопорушення не встановлена. Також матеріали справи не містять відомостей щодо особи, яка б набула права власності на цей об`єкт.

За наведених обставин, оскільки прокурором визначено відповідачем Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", яке не є ані власником спірної будівлі, ані особою, що її побудувала, а пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність та передчасність поданого позову.

Стосовно доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що незаконно забудована земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Лісового кодексу України відповідач є єдиним суб`єктом, який наділений правом на спорудження на землях лісового фонду капітальних споруд з правом набуття їх у приватну власність, колегія суддів зазначає, що вказане не є вирішальним в контексті спірних правовідносин, за відсутності в матеріалах справи доказів здйснення будівництва спірної дерев`яної споруди саме відповідачем.

Посилання ж прокурора на те, що ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ніжинське лісове господарство", як постійний землекористувач, має привести частину земельної ділянки в первинний стан, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки нормами чинного законодавства чітко визначено коло осіб, які несуть відповідальність за здійснене самочинне будівництво.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 13.06.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2024 у справі №927/192/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Чернігівську обласну прокуратуру.

Матеріали справи №927/192/24 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.12.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко