Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/2082/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/2082/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Мальченко А.О.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 26.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024

у справі № 910/2082/24(суддя - Чебикіна С.О,.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна"

до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України"

про стягнення 715 710, 69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" про стягнення 715 710,69 грн, з яких: 322 157,69 грн основного боргу, 110 735,56 грн інфляційних втрат, 282 817,56 грн пені за Договором на виготовлення та поставки №213/10-21Е від 13.10.2021 на підставі статей 525, 530, 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" 322 157, 69 грн основного боргу, 282 646, 84 грн пені, 110 735, 56 грн інфляційних втрат, та 8 588, 53 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 862, 84 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.07.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 року у справі №910/2082/24, зменшити розмір штрафних санкцій (пені та інфляційний витрат), здійснити перерахунок пені та інфляційних витрат з урахуванням положень статті 258 ЦКУ та розрахунку апелянта, прийняти нове рішення яким задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував ст. 258 Цивільного кодексу України та виніс хибне рішення в наслідок якого Апелянту неправомірно нараховано значну суму штрафних санкцій (пені та штрафу).

За розрахунком Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань апелянтом разом становлять 78 629,00 +9 663,81=88 292,81 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що основний борг за Договором на виготовлення та поставки №213/10-21Е від 13.10.2021 становить 322 157,69 грн, а пеня та інфляційні витрати разом складають 393 382,12 грн, що значно перевищує основний борг за договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2082/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2082/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 23.07.2024 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 залишено без руху. Роз`яснено Дочірньому підприємству "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено Дочірньому підприємству "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 11.09.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24

14.08.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що позовна давність, передбачена статтею 258 ЦК України «спеціальна позовна давність» стосовно даних правовідносин продовжена виходячи з того, що позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

27.08.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" надійшли заперечення на відзив які обґрунтовано тим, що апелянт вважає обґрунтованим законним застосування Спеціальної позовної давності в один рік відносно стягнення пені. Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою» тому коли б не звернувся до суду позивач пеня нараховується на останні 12 місяців до дати подання позову. Виходячи із зазначеної норми пеня складає 78 629,00 грн (розрахунок наявний в апеляційній скарзі).

Також у запереченнях, відповідач просить суд зменшити суму основного боргу за Договором на виготовлення та поставку металоконструкцій №213/10-21Е від 13.10.2021 року до 90 092,31 грн, зменшити розмір штрафних санкцій (пені та інфляційних витрат), здійснити перерахунок пені та інфляційних витрат з урахуванням положень статті 258. ЦКУ та розрахунку апеллянта.

Так, скаржником додано до заперечень платіжну інструкцію №512 від 23.08.2024 року.

29.08.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що застосування штрафних санкцій за весь період заборгованості є цілком законним та обґрунтованим, абсолютно безпідставним фактором для можливості не оплати штрафних санкцій є те, що засновником апелянта є Держава - з даного твердження випливає: якщо будь-яке підприємство засноване Державою - то штрафні санкції відносно нього не застосовуються. Пункту, який би закріплював в законодавстві таке твердження апелянта - відсутній.

Позивач у поясненнях також підтверджує, що платіжним дорученням №512 від 23.08.2024 апелянт перерахував на рахунок позивача - ТОВ «Метало Гальва Україна» суму 232 157,69 грн, відтак залишок основного боргу становить 90 000,00 грн.

30.08.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" надійшли заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу)в яких скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 по справі №910/2082/24; зменшити суму основного боргу за Договором на виготовлення та поставку металоконструкцій №213/10-21Е від 13.10.2021 року до 90 092,31 грн, зменшити розмір штрафних санкцій (пені та інфляційних витрат), здійснити перерахунок пені та інфляційних витрат з урахуванням положень статті 258 ЦКУ та розрахунку апеллянта.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входив до складу суду, на лікарняному, та судді Тищенко О.В., яка входила до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 прийнято справу №910/2082/24 до провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Мальченко А.О. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 на 01.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 на 15.10.2024.

15.10.2024 (згідно дати звернення до засобів електронного зв`язку) від Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 на 26.11.2024.

24.11.2024 (згідно дати звернення до засобів електронного зв`язку) від Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, представник Позивача, який не може з`явитися в судове засідання.

У судове засідання 26.11.2024 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна". Водночас, Дочірнє підприємство "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" не з`явилось, повідомлене судом належним чином, через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до його електронного кабінету.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, обставини, викладенні в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, відповідач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд в Північному апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено договір виготовлення та поставки металоконструкцій № 213/10-21Е (Договір).

Згідно пунктом 2.1. Договору на умовах та в порядку, визначених договором, постачальник зобов`язується виготовити, поставити та передати покупцеві товар, визначений підписаною сторонами специфікацією до договору, а покупець зобов`язується прийняти належним чином виготовлений та поставлений товар і оплатити його.

У відповідності до пункту 2.3. Договору загальний обсяг (вага) та кількість товару, що виготовляється та поставляється на умовах Договору, визначаються підписаною Сторонами Специфікацією до Договору. Фактична кількість та обсяг (вага) поставленого товару підтверджується товарно-транспортними та товарними (видатковими) накладними, що були підписані сторонами протягом строку дії договору.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар у строк та на базисних умовах, що визначені у відповідній специфікації.

За умовами пункту 4.1. Договору товар виготовляється та поставляється покупцеві протягом строку, визначеного відповідно до підписаної сторонами специфікації щодо виготовлення та поставки такого товару (партії товару), за умови обов`язкового попереднього повідомлення постачальником про готовність товару до поставки на умовах, визначених підписаною сторонами специфікацією, а також про дату та час поставки товару (партії товару), найменування та державний номер автотранспортного засобу, з використанням якого здійснюється доставка товару (партії товару), що має бути отримано покупцем не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до дати поставки такого товару (партії товару).

Датою поставки товару (партії товару) вважається дата видаткової накладної та/або дата акту приймання-передачі товару (пункт 4.2. Договору).

Умови розрахунків зазначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 5.1. Договору).

У відповідності до пункту 5.3. Договору постачальник зобов`язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, з моменту виникнення першої події в розумінні та терміни, передбачені Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 5.4. Договору розрахунки здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі.

У разі порушення покупцем термінів оплати, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої вартості товару за кожен день такого прострочення (пункт 8.3. Договору).

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а нараховуються до датки повної оплати за товар.

Сторони також дійшли згоди, що в разі якщо прострочення поставки товару постачальником за цим перевищить 30 (тридцять) календарних днів, Покупець матиме право у повному обсязі (або в частині) односторонньому порядку відмовитись від цього договору, а постачальник в такому випадку зобов`язується - фактично отриману суму авансу за вирахуванням вартості фактично поставленого товару (на підставі\накладних) (пункт 8.6. Договору).

Специфікацією №1 від 13.10.2021 до Договору №213/10-21Е від 13.10.2021 сторони погодили виготовлення та поставку товару за ціною - 322 250,00 грн з ПДВ, термін поставки: впродовж 20 робочих днів від дати підписання даної специфікації, умови оплати: - 100% сплачується протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Базис поставки згідно «Інкотермс 2020» - EXW склад постачальника по вул. Господарській, б. 2 в. с. Коржі, Баришівського району Київської обл.

Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, видатковими накладними № 805 від 29.10.2021, № 1115 від 29.10.2021, та товаро-транспортною накладною № 1115 від 29.10.2021, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджують факт того, що позивачем на виконання умов договору відвантажено товар на загальну суму 322 250,00 грн, включаючи ПДВ у розмірі 53 708, 33 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки відповідачу товару, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати його вартості у строки визначені договором та на даний час має перед позивачем заборгованість в сумі 322 157,69 грн включаючи ПДВ, з урахуванням часткової оплати.

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 322 157,69 грн заборгованості за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас, платіжним дорученням №512 від 23.08.2024 апелянт перерахував на рахунок позивача суму 232 157,69 грн., відтак залишок основного боргу становить 90 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає вказані докази (акт взаєморозрахунків та платіжне доручення про часткове погашення боргу та залишає клопотання про доєднання до матеріалів справи під час апеляційного провадження вказаних доказів без розгляду з огляду на наступне.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

За суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Статтею 278 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Разом з тим статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, у розумінні статті 278 Господарського процесуального кодексу України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

Коли порушення Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої Господарського процесуального кодексу України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 Господарського процесуального кодексу України за наявності для цього відповідних підстав.

Суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Отже, при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України .

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України .

Наведені правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару позивачем нараховано відповідачу 110 735,56 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 110 735,56 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, який здійснено у відповідності до умов договору та вимог закону.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості товару за кожен день такого прострочення в сумі 282 817,56 грн за умовами пункту 8.3. Договору.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору (пункт 8.3. та 8.4.) та з урахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України.

Щодо доводів скаржника про не врахування судом першої інстанції ст. 258 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент подання відзиву у цій справі карантин відмінений.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (та його продовженням Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 р. №254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищевикладене, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Стосовно доводів апелянта щодо зменшення штрафних санкцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи №922/2772/18.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, у постанові від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Метало Гальва Україна" про стягнення з Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на користь 322 157, 69 грн основного боргу, 282 646, 84 грн пені, 110 735, 56 грн інфляційних втрат

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2082/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Дочірне підприємство "Київський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії" Автомобільні дороги України".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.12.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.О. Мальченко

М.Л. Яковлєв