Постанова

від 04.12.2024 по справі 920/132/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 920/132/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"

на рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024 (повний текст рішення складено 19.08.2024)

у справі № 920/132/24 (суддя Вдовенко Д.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"

про стягнення 150 231 грн 59 коп., -

В С Т А Н О В И В :

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" про стягнення 150 231 грн 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором № 07/082-86/19Bil від 30.09.2019 в частині оплати наданих позивачем у жовтень 2023 року послуг, передбачених договором.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.08.2024 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 128 939 грн 03 коп. заборгованості, 15 248 грн 25 коп. пені, 1419 грн 02 коп. 3% річних, 2595 грн 71 коп. інфляційних втрат, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що послуги за договором у жовтні 2023 року вважаються наданими, в свою чергу, оскільки відповідач не здійснив оплату послуг у встановлений договором строк, місцевий господарський суд дійшов висвноку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 128 939 грн. 03 коп. заборгованості є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Одночасно, з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на час звернення з позовом строк виконання грошового зобов`язання (остаточний розрахунок) сторонами не був визначений, а тому відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого обов`язку, що, відповідно, унеможливлює застосувати до нього заходів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосування п.5.2 Договору та стягнення суми основного боргу. Крім того, апелянт вказує, що з 01.10.2023 р. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" не потребувало надання усіх, визначених Договором послуг, що і підтверджується актом надання послуг за жовтень 2023 р. Одночасно, скаржник зазначає, що його було позбавлено об`єктивної можливості для здійснення контррозрахунку позовних вимог, оскільки позивачем не підтверджено факт надання послуги відповідно до п.1.2 та п1.3, п.3.1- 3.3 Договору. Також, відповідач заперечує проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та підкреслює, що період прострочення розрахований позивачем з вересня, однак перший місяць надання послуги, відповідно до позову є жовтень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024, витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/132/24.

25.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №920/132/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

10.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та доказами направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.10.2024 року ерез відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.09.2019 між сторонами укладений договір № 07/082-86/19Bil за умовами якого позивач надає відповідачу право строкового платного користування програмними продуктами, в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі - Послуги), а відповідач зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену договором суму.

Програмний продукт, на який передається право користування: автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing"; мобільний додаток контролера оператора ГРМ, для операційної системи Android "104 Mobile Controller" з функцією формування маршруту обходу споживачів (п. 1.2. договору).

У пункті 1.3. договору визначений перелік послуг, що надаються за цим договором: послуги з оновлення програмного забезпечення "Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing"; послуги по адмініструванню програмного забезпечення "Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing"; послуги по адмініструванню серверного програмного забезпечення та баз даних відповідача, на яких працює "Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing"; консультаційні послуги з питань використання програмного забезпечення "Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing"; консультаційні послуги з питань відповідності методики ведення обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням на підприємстві відповідача нормам діючого законодавства України.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 23.12.2022 до договору у 2023 році відповідач щомісячно сплачує позивачу: за право користування програмними продуктами, зазначеними в п.1.2. договору, з 01.06.2023 року кошти в сумі 109 810,00 (сто дев`ять тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 21 962,00 (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок); за надані послуги, які зазначені в п. 1.3. договору, з 01.06.2023 року кошти в сумі 21 963,00 (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят три гривні 00 копійок), в тому числі ПДВ 3 660,50 (три тисячі шістсот шістдесят гривень 50 копійок.

Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Відповідно до п. 3.2.-3.5. договору, за підсумками звітного місяця позивач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає відповідачу. Відповідач протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу позивача. У випадку ненадання у зазначений строк позивачу підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем. Підписання акту приймання-передачі представником позивача є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації відповідачем права на користування програмними продуктами. Порядок формування, обміну та підписання електронних документів визначається сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з додатковою угодою № 4 від 26.09.2023 до договору сторони дійшли взаємної згоди припинити дію договору з 27 жовтня 2023 року. Останнім днем дії договору сторони вважають "26" жовтня 2023 року.

Сторони домовились викласти пункт 8.1. розділу 8 договору у наступній редакції: "8.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.01.2020 р. по 26.10.2023 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

Відповідно до акта наданих послуг №РЕЯ73001980 від 26.10.2023 позивач надав відповідачу послуги щодо права користування автоматизованою системою обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing" вартістю 128 939 грн 03 коп.

Обґрунтовуючи причину звернення до суду позивач вказує на те, що відповідач у повному обсязі отримував послуги за договором у жовтні 2023 року, які не оплатив у встановлений договором строк, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 128 939 грн 03 коп..

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що за своєю правовою природою договір 07/082-86/19Bil від 30.09.2019 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 23.12.2022 до договору у 2023 році відповідач, до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами, щомісячно з 01.06.2023 року сплачує кошти в сумі 109 810,00 грн, крім того ПДВ 20% в сумі 21 962,00 грн; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3. договору, з 01.06.2023 року кошти в сумі 21 963,00 грн, в тому числі ПДВ 3 660,50 грн.

Пунктам 3.2 договору передбачено, що за підсумками звітного місяця позивач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до акта наданих послуг № РЕЯ73001980 від 26.10.2023 позивач надав відповідачу послуги щодо права користування автоматизованою системою обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням "RGC-Billing" вартістю 128 939 грн. 03 коп.

Зазначений акт надісланий відповідачу та отриманий останнім 15.11.2023 через систему електронного документообігу.

Акт не прийнятий відповідачем із зазначенням причини відмови - не користувалися послугами.

Одночасно, як зазначалося раніше, пунктом 3.3 договору сторонами погоджено, що Сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акта або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк підписаного акта або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті.

Отже, умовами укладеного сторонами договору погоджено прядок дій відповідача у разі незгоди з актом приймання-передачі наданих послуг, що сформований позивачем.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням місцевого господарського суду про невмотивованість відмови відповідача від підписання акта наданих послуг. При цьому, колегія суддів підкреслює, що матеріали справи не місять претензій щодо ненадання послуг протягом жовтня 2023 року, крім того, в матеріалах справи також відсутні будь-які претензій у відповідача до позивача щодо визначеної в акті вартості послуг.

Більш того, колегія суддів підкреслює, що доводи апелянта щодо не користування послугами є безпідставними, оскільки відповідно до додаткової угоди № 4 від 26.09.2023 до договору сторони дійшли взаємної згоди припинити його дію тільки з 27 жовтня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності мотивованої відмови від підписання акту надання послуг № РЕЯ73001980 від 26.10.2023, колегія суддів дійшла висновку, що послуги по вказаному вище акту вважаються наданими позивачем належним чином та прийняті відповідачем.

Слід також звернути увагу, що згідно з пунктом 3.1 договору, послуги надаються шляхом попередньої оплати, а тому, твердження відповідача, що строк виконання грошового зобов`язання (остаточний розрахунок) сторонами не був визначений та відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого обов`язку є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відтак, належними та допустимими доказами, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг за спірний період є акт надання послуг №РЕЯ73001980 від 26 жовтня 2023 року, що вважається підписаним обома сторонами у відповідності до п. 3.3 договору.

Підсумовуючи вищенаведене, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вказує на наявність правових підстав для задоволення позовної вимог про стягнення з відповідача основного боргу, про що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок.

Одночасно, з приводу тверджень відповідача, щодо направлення позивачем за допомогою системи «M.E.Doc.» акта надання полсуг, з порушенням строків для його складання, колегія суддів зазначає, що обов`язок відповідача оплатити вартість прийнятої ним від позивача послуги виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення рахунку позивачем (акта надання послуг).

При цьому, колегія суддів підкреслює, що за змістом статті 692 ЦК України така умова договору, як складання та надання акта приймання-передачі іншій стороні не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку (акта надання послуг).

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за отримані послуги.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Таким чином, твердження апелянта, що сторонами не обумовлений остаточний розрахунок за надані послуги та/або виконані роботи, а відтак, звернення позивача із позовом до суду є передчасним, колегією суддів вважаються безпідставними.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, п. 5.2. договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, визначених розділом 3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем допущено прострочення оплати наданих позивачем послуг.

Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені, встановив, що пеня нарахована позивачем за період з 26.09.2023 до 26.10.2023 в розмірі 0,1 % не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період (0,110), однак, пеня за період з 27.10.2023 до 06.02.2024 нарахована позивачем у розмірі, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ в день у цей період (з 27.10.2023 до 14.12.2023 - 0,088; з 15.12.2023 до 31.12.2023 - 0,082; з 01.01.2024 до 06.02.2024 - 0,082).

Отже, з урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірним нарахування пені за період з 26.09.2023 до 06.02.2024 в сумі 15 248 грн 25 коп. Крім того, місцевий господарський суд перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку та дійшов висвноку про стягнення з відповідача 1419 грн 02 коп. 3% річних, 2595 грн 71 коп. інфляційних втрат.

Щодо тверджень апелянта, що позивачем помилково нараховано пеню з вересня 2023 року, хоча перший місяць надання послуги, відповідно до позову є жовтень, колегія суддів повторно підкреслює, що згідно з умовами договору, послуги надаються шляхом попередньої оплати, а розрахунок проводиться до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Таким чином, у зв`язку з допущеним простроченням оплати вартості наданих послуг, позивач правомірно нараховує штрафні санкції починаючи з 26.09.2023 року, тобто з наступного дня, після граничного строку оплати вартості послуг за жовтень 2023 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки, погоджується з висновком місцевого господарського суду, про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 26.09.2023 до 06.02.2024 пеню в ромізірі 15 248 грн 25 коп, 3% річних в розмірі 1419 грн 02 коп та 2595 грн 71 коп інфляційних втрат.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позивних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 128 939 грн 03 коп. основної заборгованості, 15 248 грн 25 коп. пені, 1419 грн 02 коп. 3% річних та 2595 грн 71 коп інфляційних втрат є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024 у справі №920/132/24 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024 у справі №920/132/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.08.2024 року у справі №920/132/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/132/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко