Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/18424/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/18424/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 (повний текст складено 23.05.2024)

у справі №910/18424/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України

про стягнення 235 430,33 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення 235 430,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Аудиторським звітом №234/3/29аз від 06.09.2021 Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України встановлено, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження інших супутніх витрат (витрат на відрядження), з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 235 430,33 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (далі, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт свідчать про те, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов Договорів.

Місцевий господарський суд зазначив, що посилання позивача на Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/29аз від 06.09.2021, в якому вказано про завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання відповідачем первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження його працівників, які оплачені у складі будівельних робіт, є необґрунтованими, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили. Даний звіт сам по собі не може розглядатись як підстава виникнення зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» на користь військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 235 430,33 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник наголошує на тому, що суд безпідставно не врахував тієї обставини, що на підставі Рішення Міністра оборони України від 23 квітня 2021 року №6057/з та розпорядження директора Департаменту внутрішнього аудиту від 12 травня 2021 року №234/1287 у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року представниками Центрального територіального управління перевірено законність та ефективність використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об`єктів Міністерства оборони України. В аудиторському звіті від 06.09.2021 №234/3/29, складеному за наслідками проведення зазначеної вище перевірки, було встановлено, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження інших супутніх витрат (витрат на відрядження) на загальну суму 235 430,33 грн, чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму.

Надання позивачу копій первинних документів на підтвердження витрат відповідача є обов`язком останнього і відповідач безпідставно (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) включив до вартості виконаних робіт витрати на відрядження в сумі 235 430,33 грн.

За доводами позивача до актів виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат повинні включатись лише ті витрати, які були дійсно понесені відповідачем. Самі форми №КБ-2в та №КБ-3 передбачають, що при їх складанні відповідач повинен внести достовірну інформацію про понесені витрати. Вносячи інформацію у розділ «Інші витрати», у довідці за формою №КБ-3 відповідач повинен відображати достовірну інформацію про дійсно понесені ним витрати, які повинні бути підтвердженими належними первинними документами. Аналогічно в актах виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, в яких детально наводяться усі витрати, понесені при виконанні підрядних робіт, відповідач повинен був відобразити реально понесені витрати, які були підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами. Більше того, підтвердження інших витрат відповідними первинними документами умовами укладених договорів було визначено як обов`язок відповідача, який не було виконано останнім, оскільки на численні прохання позивача відповідачем підтверджуючі бухгалтерські документи надано не було.

Позивач вважає, що до моменту виявлення Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (яке було переформатовано у 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України) відповідних порушень відповідачем підставою набуття коштів у спірній сумі були укладені договори. Встановлення того факту, що відповідач не підтвердив відповідними первинними документами всупереч пунктів 5.2.4. укладених договорів витрати на відрядження є свідченням того, що підстава, на якій відповідач набув вказані грошові кошти, відпала, оскільки до форм № КБ-2в та № КБ-3 повинні були вноситись тільки ті витрати, які підтверджені документально. Тому наявні підстави для стягнення спірної суми коштів на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Узагальнені доводи й заперечення відповідача та третьої особи

Відповідач та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/18424/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді Вовк І.В., Сибіга О.М.

У той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/18424/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

04.07.2024 матеріали справи №910/18424/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23 залишено без руху. При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 4 237,76 грн та надіслання копії апеляційної скарги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон».

23.07.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2503/24 від 31.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги у справі №910/18424/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 (головуючи суддя Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/18424/23 є вимоги про стягнення 235 430,33 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Палія В.В. звільнено у відставку, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/516/24 від 24.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 справу №910/18424/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 прийнято апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копій ухвал суду від 01.08.2024 та від 30.09.2024 до електронних кабінетів позивача та третьої особи в підсистемі «Електронний суд», поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду від відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), а також закінчення встановлених судом строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.11.2019 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» (Підрядник) було укладено Договір підряду №54/11/19 (далі, Договір №54/11/19), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ БД.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи, щодо виконання робіт «Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка №13 по АДРЕСА_1 » (опалення, вентиляція, кондиціонування, водопровід та каналізація) (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - Об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абз. 1 пункту 3.1. Договору №54/11/19 договірна ціна становить 4 350 215,94 грн.

Також, 20.07.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний - регіон» (Підрядник) було укладено Договір підряду №29/07/20 (далі, Договір №29/07/20), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ БД.1.1-1:2013 Субпідрядні роботи, щодо виконання робіт «Реконструкція будівлі клубу №43 військового містечка №13 по АДРЕСА_1 » (опалення, вентиляція, кондиціонування, водопровід та каналізація). Додаткові роботи (За кодом CPV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - Об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до абз. 1 пункту 3.1. Договору №29/07/20 договірна ціна становить 332 719,94 грн.

Абзацом 1 пунктів 3.2. Договорів встановлено, що зазначена договірна ціна є твердою, складається Підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.

Умовами пунктів 4.1.1. та 4.1.2. Договорів визначено, що розрахунки за виконані роботи по Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 протягом 90 календарних днів з дня прийняття Замовником виконаних робіт.

При взаєморозрахунках за виконані роботи Підрядник складає розрахунок у довільній формі, виходячи з номенклатури та обсягів виконаних у звітному місяці робіт, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), нормативної кількості матеріальних ресурсів на виконані обсяги робіт, поточних ринкових цін їх придбання в зіставленні з цінами цих же ресурсів, врахованих у договірній ціні.

Після виконання Підрядником робіт по Об`єкту (повністю або частково) та надання Замовнику документів, зазначених в пп. 4.1.1 Розділу IV Договору, Замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами Договору щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються Підряднику для усунення зауважень та коригування.

У пунктах 4.1.5.-4.1.7. Договору сторони домовились, що у разі виявлення невідповідності пред`явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що підрядник повідомляється письмово. У разі виявлення у розрахунках за виконанні роботи (форма КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та форма КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат»), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню замовником, про що підрядник повідомляється письмово. Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на об`єкт, чинному законодавству (Державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору.

Відповідно до пунктів 5.2.4. Договорів передача виконаних робіт по об`єкту підрядником та їх приймання Замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо.

З Актами приймання виконаних будівельних робіт, підрядник зобов`язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).

Згідно наявних у матеріалах справи доказів Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи (послуги) за Договором №54/11/19 на загальну суму 3 835 346,81 грн без ПДВ, що підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 26.02.2020, №2 від 24.03.2020, №3 від 24.03.2020, №1 від 09.12.2019, №2 від 18.12.2019, з яких кошти на відрядження працівників будівельної організації на об`єкт будівництва складають 121 889,99 грн без ПДВ.

Також Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи (послуги) за Договором №29/07/20 на загальну суму 332 719,94 без ПДВ, що підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 21.07.2020, з яких кошти на відрядження працівників будівельної організації на об`єкт будівництва складають 74 301,95 грн без ПДВ.

У позовній заяві зазначено, що виконані роботи були оплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.

На підставі рішення Міністра оборони України від 23.04.2021 №6057/з, розпорядження директора Департаменту внутрішнього аудиту від 12.05.2021 №234/1287 Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено аудит ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об`єктів Міноборони, об`єктом аудиту була Військова частина НОМЕР_1 .

За результатами проведеного аудиту складено Аудиторський звіт №234/3/29аз від 06.09.2021, який містить відомості про те, що при відшкодуванні інших супутніх витрат, пов`язаних з відрядженням працівників підрядних організацій на будови, Підприємством не дотримано вимог норм пункту 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, п.5.4.2, 5.4.4, 5.4.4.1 ДСТУ-Н Д.1.1-5:2013, роз`яснень Збірника Ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, стор. 44-46, та не забезпечено документального підтвердження таких витрат на загальну суму 235 430,33 грн, чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму.

15.09.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №5/125, в якому просив надати первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників.

24.08.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №7/5, в якому просив у найкоротші терміни надіслати йому належним чином завірені копії первинних документів, які підтверджують оплату коштів за службові відрядження працівників. Також позивач просив відповідача у випадку відсутності відповідних документів повернути на рахунок позивача кошти в сумі 235 430,33 грн.

Однак, як зазначено в позовній заяві, відповідач проігнорував вказану претензію позивача.

Оскільки відповідач відмовився повернути позивачу кошти у сумі 235 430,33 грн, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, адже вважає, що оскільки відповідачем не забезпечено документального підтвердження інших супутніх витрат (витрат на відрядження), що підтверджено Аудиторським звітом №234/3/29аз від 06.09.2021, то наявні підстави для стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України 235 430,33 грн безпідставно набутих коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду.

За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно частин 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, сторонами у відповідності до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України та умов пунктів 5.2.4. Договорів були складені, підписані та скріплені відтисками печаток сторін акти приймання виконаних будівельних робіт, до розділу «Інші супутні витрати» яких включено витрати на відрядження працівників відповідача.

Також, матеріали справи містять і підписані сторонами довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Суд наголошує, що вказані вище роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни та комплектності бухгалтерської документації відповідно до 5.2.4. Договорів.

При цьому, як передбачено пунктами 5.2.4. Договорів, з Актами приймання виконаних будівельних робіт підрядник зобов`язаний був надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частинами 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві, Військовою частиною НОМЕР_1 повністю виконано свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт за Договорами, що підтверджується відповідними відмітками управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.

З огляду на викладене, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт свідчать про те, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі (у тому числі й інші супутні витрати, до яких включено витрати на відрядження працівників відповідача) у відповідності до умов Договорів підряду.

В якості доказів на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 235 430,33 грн, як безпідставно набутих відповідачем, позивач посилається на Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/29аз від 06.09.2021, в якому вказано про завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання відповідачем первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження його працівників, які оплачені у складі будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги вказаний доказ з огляду таке.

Відповідно до пункту 2 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 05 червня 2019 року №280 об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність Міноборони, структурних підрозділів його апарату, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), його структурних підрозділів та інших підконтрольних суб`єктів, які належать до сфери управління Міноборони та Генерального штабу (органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ, безпосередньо підпорядкованих Міноборони (далі - структурні підрозділи, безпосередньо підпорядковані Міноборони), інших органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, об`єднань підприємств, а також суб`єктів господарювання, які не є юридичними особами), в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються відповідними керівниками для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).

Відповідно до пункту 6 Положення основним завданням Департаменту є надання Міністру оборони України об`єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо:

функціонування системи внутрішнього контролю в Міноборони, Генеральному штабі, інших підконтрольних суб`єктах та її вдосконалення;

удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами);

запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів;

запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міноборони, Генерального штабу, інших підконтрольних суб`єктів.

Згідно з пунктом 3 розділу 7 Стандарт 11 «Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту» Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 №1247, офіційним документом проведеного внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який містить: резюме - стислий виклад основних висновків та рекомендацій; основну частину - цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання; висновки та рекомендації.

Відповідно до пункту 8 цього ж розділу рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит. Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи).

Із наведеного вбачається, що аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16 жовтня 2018 року в справі №910/23357/17 та від 18 лютого 2020 року в справі №910/7984/16.

Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру.

Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка аудиторського звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору щодо оскарження, зокрема, дій чи рішення контролюючого органу.

Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом невідповідностей щодо їх вартості, документального підтвердження, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі №922/2810/21).

Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту, не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Більше того, відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Отже, сам по собі аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Так, стаття 1212 Цивільного кодексу України (на яку посилається позивач, як на нормативно-правову підставу для повернення йому спірної суми коштів) регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Крім того, суд зазначає, що за змістом положень статті 1212 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Так, оскільки, грошові кошти у розмірі 235 430,33 грн були набуті відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов`язань, за результатами підписання сторонами без будь-яких зауважень та заперечень актів виконаних робіт та довідок про їх вартість, у свою чергу, позивачем не доведено належними доказами обставин того, що спірна сума коштів була отримана відповідачем без достатньої правової підстави або така підстава наразі відпала, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що Аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача визначеної у ньому суми та не звільняє позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами, чого позивачем у даному випадку зроблено не було.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, твердження та доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі №910/18424/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Матеріали справи №910/18424/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко