Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/5173/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/5173/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024

у справі № 910/5173/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна"

до Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (далі - позивач; ТОВ «Протек Солюшнз Україна»; Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни (надалі - відповідач; ФОП Криничко Л.Р.; апелянт; скаржник) про стягнення 289 846,50 грн, з яких: 3% річних - 57 999,39 грн та інфляційних втрат - 231 847,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 04052018/3 від 04.05.2018 в частині оплати поставленого позивачем товару, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/15114/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5173/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Криничко Л.Р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" 231 847 грн 11 коп. - інфляційних втрат, 3% річних - 57 970 грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору - 3 477 грн 80 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції зазначив, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. У справі відсутні належні та допустимі докази виконання рішення у справі № 910/15114/23 відповідачем. Тому, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, стягненню з останнього на користь позивача підлягають 3% річних - 57 970,26 грн за період з 11.11.2018 по 23.04.2024 та інфляційні втрати - 231 847,11 грн за період з листопада 2018 року по березень 2024 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Криничко Л.Р. подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5173/24 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову ТОВ "Протек Солюшнз Україна" до ФОП Криничко Л.Р. про стягнення 289 846,50 грн відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що з огляду на передбачене ст. 625 ЦК України право позивача здійснити нарахування інфляційних та 3% річних, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо сплати орендних платежів за договором, приймаючи до уваги положення ст.ст. 256 - 258, 261 ЦК України та заяву відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі викладеної у відзиві на позовну заяву, розрахунки інфляційних втрат та 3% річних повинні нараховуватись у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача до суду з позовом, тобто починаючи з 26.04.2021 до 26.04.2024, а не за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань. У зв`язку із чим, на думку скаржника, до стягнення підлягає заборгованість в розмірі 179 598,22 грн, з яких: 147 646,06 грн інфляційні втрати та 31 952,16 грн 3% річних. При цьому, дана заборгованість нарахована у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача з цим позовом до суду, тобто за період з 26.04.2021 до 26.04.2024. Щодо вказаного, апелянтом акцентується, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, згідно якої невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідач також вказує, що оцінивши зміст договору № 04052018/3 від 04 травня 2018 року, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, стає зрозумілим, що такий правочин за своїм змістом та правовою природою є договором, за умовами якого позивач надав відповідачу комерційний кредит у вигляді розстрочки оплати товару. Вартість товару за договором є позикою, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини кредитодавця і позичальника. Тому, правовідносини за договором підпадають під правове регулювання норм статей 694, 1057 ЦК України, з застосуванням наслідків, передбачених для таких угод. Відтак, зважаючи на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач, як позичальник за усними договорами, укладеними з позивачем, звільнений від сплати, передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат і пені за порушення свого грошового зобов`язання в період з 24 лютого 2022 року і до завершення 30-денного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного в Україні з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/5173/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Криничко Л.Р. на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5173/24. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується: довідками про доставку електронного документа від 05.09.2024 в електронні кабінети представника апелянта та позивача; поштовим повідомленням № 0600287372920 про надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/5173/24 про відкриття апеляційного провадження на адресу ФОП Криничко Л.Р.

При цьому, з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що станом на 02.10.2024 поштове відправлення № 0600287372920 не було вручено під час доставки (причина: закінчення встановленого терміну зберігання).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071), - надалі Правила надання послуг поштового зв`язку.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення ФОП Криничко Л.Р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/5173/24, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/5173/24 про відкриття апеляційного провадження була оприлюднена 09.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121380332), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ФОП Криничко Л.Р. було належним чином повідомлено про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/5173/24.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Протек Солюшнз Україна» на адресу апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

26.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02.09.2024, надійшли матеріали справи № 910/5173/24.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 04.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Криничко Лілією Романівною (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 04052018/3 (скорочено - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти медичне обладнання у кількості відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна сума даного договору визначається у гривнях і становить 443 100,00 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 28 987,85 грн.

Як передбачено п. 3.2 Договору загальна вартість товару згідно із цим договором є еквівалентом 14 000,00 євро по курсу згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно курсу продажу в АТ "ОТП Банк") на 04.05.2018, 1 євро = 31,65 грн.

За п.п. 3.3, 3.4 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Ціна на товар може змінюватись у зв`язку зі зміною митних тарифів, курсів валют та інфляцією. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 4.2 Договору оплата товару у розмірі 20% від загальної суми договору, а саме: 88 620,00 грн, що еквівалентно 2 800,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 11 травня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

Оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62 034,00 грн, що еквівалентно 1 960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 червня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62 034,00 грн, що еквівалентно 1 960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 липня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

За п. 4.5 Договору оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62 034,00 грн, що еквівалентно 1 960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 серпня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п. 4.5 Договору).

В п. 4.6 Договору сторони погодили, що оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62 034,00 грн, що еквівалентно 1 960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 вересня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

Оплата товару у розмірі 14% від загальної суми договору, а саме: 62 034,00 грн, що еквівалентно 1 960,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 жовтня 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн (п. 4.7 Договору).

У відповідності до п. 4.8 Договору оплата товару у розмірі 10% від загальної суми договору, а саме: 44 310,00 грн, що еквівалентно 1 400,00 євро, яку покупець зобов`язаний оплатити в термін до 10 листопада 2018 року включно за курсом продажу євро на момент здійснення оплати, згідно даних на міжбанківському валютному ринку України (згідно кусу продажу в АТ "ОТП Банк"), але за курсом не нижче 1,00 євро = 31,65 грн.

У відповідності до п. 5.1 Договору продавець зобов`язується поставити товар згідно специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з дати здійснення оплати з боку покупця за умовами п. 4.2 договору.

За п. 5.3 Договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається у момент передачі товару від продавця до покупця та підписання акту приймання-передачі товару.

Між сторонами підписано специфікацію № 1, яка є додатком до Договору, в якій погоджено назви товарів, які поставляються, його кількість та вартість.

У п. 1 специфікації визначено, що загальна вартість товару згідно із цією специфікацією становить 443 100,00 грн, що є еквівалентом 14 000,00 євро.

Згідно п. 2 специфікації ціна на товар підлягає зміні відповідно до коливань курсів валют на момент здійснення покупцем оплати. Зміна ціни оформлюється додатком до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідачем було перераховано перший платіж у розмірі 88 620,00 грн, а позивачем, в свою чергу, передано товар, визначений у специфікації № 1, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 07.11.2018.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 ЦК України, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач за переданий позивачем товар у повному обсязі у строк до 10.11.2018, як це передбачено умовами укладеного між сторонами Договору, не розрахувався, внаслідок чого між сторонами виник спір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/15114/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" задоволено частково, стягнуто із Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" 354 480,00 грн заборгованості за поставлений товар та 4 253,76 грн судового збору, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи колегія суддів зазначає таке.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В ході розгляду господарської справи № 910/15114/23 судом встановлені обставини належної поставки позивачем товару за договором згідно акту приймання-передачі обладнання від 07.11.2018 та часткової оплати відповідачем зазначеного товару, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/15114/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 354 480,00 грн.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача зі сплати 354 480,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу № 04052018/3 від 04.05.2018, підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню.

Зважаючи на вказане, суд апеляційної інстанції висновується про те, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню встановлені рішенням суду у справі № 910/15114/23 обставини стосовно наявності грошового зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати 354 480,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу № 04052018/3 від 04.05.2018, які є преюдиційними для розгляду справи № 910/5173/24 в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та повторному доказуванню не підлягають, і в даному питанні, за висновками колегії суддів, судом першої інстанції правильно зазначено про преюдиційність таких обставин.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 910/8625/18 належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

В матеріалах справи, що розглядається, відсутні належні та допустимі докази виконання рішення у справі № 910/15114/23 відповідачем.

Протилежного до матеріалів справи не додано.

Частина 2 статті 193 ГК України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, тобто фактичної сплати заборгованості.

В матеріалах справи, що розглядається відсутні належні та допустимі докази того, що зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати суми заборгованості за отриманий за договором товар було виконано повністю, а отже має місце прострочення виконання такого зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і вказані висновки місцевого господарського суду, за переконанням судової колегії, є вмотивованими.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, нарахованих за період з листопада 2018 року по березень 2024 року, що склав - 231 847,11 грн, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Крім того, судова колегія, перевіривши розрахунок вважає його арифметично вірним.

В свою чергу, при обчисленні позивачем 3% річних за період з 11.11.2018 по 23.04.2024 та заявлених до стягнення в розмірі 57 999,39 грн Товариством допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильного розрахунку 3% річних, проведеного та визначеного останнім, який за період з 11.11.2018 по 23.04.2024 становить 57 970,26 грн:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 11/11/2018 до 31/12/2019 354 480,00 x 3 % x 416 : 365 : 10041612 120,30 грнз 01/01/2020 до 31/12/2020 354 480,00 x 3 % x 366 : 366 : 10036610 634,40 грнз 01/01/2021 до 31/12/2023 354 480,00 x 3 % x 1095 : 365 : 100109531 903,20 грнз 01/01/2024 до 23/04/2024 354 480,00 x 3 % x 114 : 366 : 1001143 312,35 грнТакож в наведеному та з огляду на доводи апеляційної скарги судова колегія звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалось вище, 3% річних та інфляційні нарахування за невиконання позивачем грошового зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/15114/23, яке не виконано ФОП Криничко Л.Р., заявлені Товариством до стягнення за період з листопада 2018 року по березень 2024 року.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, встановлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року включно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту, зокрема: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 8 листопада 2023 року № 3450-IX, внесено до Цивільного кодексу України такі зміни, зокрема, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення": пункт 19 викладено в такій редакції: "19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі не є припиненим.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду в Україні діяв воєнний стан.

Отже, з урахуванням того, що на відповідні вимоги позивача застосовуються правила загальної позовної давності, зважаючи, що з 12.03.2020 в Україні було запроваджено карантин, який діяв до 30.06.2023, враховуючи введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, а відповідно у зв`язку із прийняттям за цих обставин змін до Цивільного кодексу України про: продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії карантину; продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії воєнного, надзвичайного стану; зупинення перебігу позовної давності, визначеного Цивільним кодексом України, на строк дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про непропущення позивачем строків загальної позовної давності при зверненні 26.04.2024 до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за вказаний вище період, оскільки перебіг строку позовної давності на вимоги позивача починаючи з 11.11.2021 продовжувався та зупинявся станом на момент звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

За вказаного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що за заявленими позивачем вимогами у період з 11.11.2018 по 25.04.2021 сплив строк позовної давності, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, такий строк не пропущено з підстав п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та продовження строків давності на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

В свою чергу, судовою колегією відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у відповідних частинах.

Окремо, з урахуванням визначених Товариством підстав відповідного позову, аргументи ФОП Криничко Л.Р. про необґрунтованість оскаржуваного рішення через його прийняття судом першої інстанції без урахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, зокрема, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, критично оцінюються судовою колегією, з огляду на те, що наведені відповідачем спірні правовідносини у справі № 127/15672/16-ц, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, зі справою № 910/5173/24, з огляду на їх предмети та підстави позовів, фактичні обставини, є лише близькими за змістом.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховуються наведені вище висновки щодо продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії карантину; продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії воєнного, надзвичайного стану; зупинення перебігу позовної давності, визначеного Цивільним кодексом України, на строк дії воєнного стану, а відтак обставини цієї справи стосуються періоду до карантину, його продовження та дії воєнного стану, що не є релевантними до обставин справи № 127/15672/16-ц.

Тому, оскільки позовна давність на основне зобов`язання не сплинула, можливим є стягнення з відповідача передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України нарахувань, здійснених на таке грошове зобов`язання в межах заявленого позивачем періоду.

Щодо аргументів апелянта про звільнення відповідача, як позичальника, від сплати, передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за порушення свого грошового зобов`язання в період з 24 лютого 2022 року і до завершення 30-денного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного в Україні з 24 лютого 2022 року, оскільки, як вважає скаржник, за умовами Договору позивач надав відповідачу комерційний кредит у вигляді розстрочки оплати товару, тим самим вартість товару за договором є позикою, а тому між сторонами виникли правовідносини кредитодавця і позичальника, що підпадає під правове регулювання ст.ст. 694, 1057 ЦК України колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту, зокрема: « 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Згідно пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» проектом Закону передбачено внесення змін до законів України «Про Національний банк України», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про споживче кредитування», якими серед іншого передбачається: встановлення особливого порядку перерахування Національним банком України коштів до державного бюджету за підсумками 2021 року; зупинення до закінчення воєнного стану дію окремих положень Закону України «Про Національний банк України» додатково до тих, що були зупинені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118- IX від 03.03.2022, що дозволить НБУ вжити заходи з купівлі на первинному ринку цінних паперів, емітованих Кабінетом Міністрів України, що забезпечить додаткове фінансування Державного бюджету України; надання права Національному банку України визначати особливості діяльності небанківських фінансових установ, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, а також здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами, в разі введення воєнного стану чи особливого періоду; тимчасове зупинення дії окремих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»; встановлення особливого порядку фінансового моніторингу (встановлення джерел походження) при внесенні клієнтом-фізичною особою коштів у готівковій формі на його поточний рахунок у розмірі 400 тис. грн. та більше; зупинення дії норм Закону України «Про іпотеку» в частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки; реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки; виселення мешканців, тощо; звільнення споживачів від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його завершення або скасування.

Регулювання правовідносин у зазначеній сфері здійснюється Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про споживче кредитування», «Про іпотеку», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», Митним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Отже, колегія суддів висновується про те, що дія Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розповсюджується на правовідносини, врегульовані Законом України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим таким законом передбачається звільнення споживачів від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його завершення або скасування.

З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу, що за ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Тобто, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з, зокрема, розстроченням платежу.

Згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).

Водночас, судова колегія акцентує, що Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно положень вказаного Закону договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредитний посередник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка не виступає кредитодавцем і надає посередницькі послуги у сфері споживчого кредитування від імені, в інтересах та за дорученням кредитодавця або від свого імені в інтересах кредитодавця. Кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити. Споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит. Споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту. Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зважаючи на наведене, судом апеляційної інстанції зазначається, що за змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів констатує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Варто зазначити, що апелянт є суб`єктом господарювання в організаційно-правовій формі фізична особа-підприємець, а не фізичною особою. А тому, норми законодавства, що регламентують правовідносини у сфері споживчого кредитування на відповідача не поширюються.

Згідно умов укладеного Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти медичне обладнання, своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість товару.

Водночас, Договір не передбачає надання кредитів та/або сплати відсотків, а його розділом 4 регламентується порядок та алгоритм оплати покупцем вартості придбаного товару.

Таким чином, оскільки Договір не є договором про споживчий кредит в розумінні Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», чим виключається розповсюдження дії його відповідних положень на правовідносини сторін у цій справі, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта щодо наявності правових підстав для звільнення відповідача від сплати, передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, за порушення останнім грошового зобов`язання за Договором в період з 24 лютого 2022 року.

Своєю чергою, апеляційний господарський суд вважає правильними висновки місцевого господарського суду про відхилення посилань відповідача на норми ст. 1057 ЦК України в межах вирішення відповідного матеріально-правового питання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5173/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Криничко Лілії Романівни на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5173/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/5173/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Фізичну особу-підприємця Криничко Лілію Романівну.

4. Справу № 910/5173/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак