Постанова

від 05.12.2024 по справі 910/1372/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/1372/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 (повний текст складено 25.07.2024)

у справі № 910/1372/24 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 122 980,52 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У лютому 2024 року Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (далі - АТ «Хмельницькобленерго», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», Агрохолдинг) 13 871,83 грн 3% річних, 76 741,08 грн інфляційних втрат та 32 367,61 грн штрафу, нарахованих за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 01.12.2023.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на порушення Агрохолдингом укладеного між сторонами договору від 01.06.2020 на оперативне та технічне обслуговування ПС-35/10 кВ "Авіс" персоналом АТ "Хмельницькобленерго" в частині оплати наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» на користь АТ «Хмельницькобленерго» 8 759,18 грн штрафу, 6 880,50 грн 3% річних, 38 063,94 грн інфляційних втрат та 1 322,28 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 виправлено допущені в рішенні Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/1372/24 описки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, АТ «Хмельницькобленерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 8 759,18 грн штрафу, 6 880,50 грн 3% річних, 38 063,94 грн інфляційних втрат та 1 322,28 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Хмельницькобленерго» задовольнити повністю.

Скаржник зазначає, що Агрохолдинг не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання згідно із умовами договору та ухилявся від їх виконання, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги по оперативному та технічному обслуговуванню обладнання ПС-35/10 кВ «АВІС», що, у свою чергу, тягне за собою відповідні правові наслідки.

Апелянт вважає, що суд помилково дійшов висновку про неправильність здійснених позивачем розрахунків. Суд встановив, що станом на 01.02.2022 у відповідача перед позивачем обліковувалась заборгованість у розмірі 125 131,08 грн, тоді як позивач здійснив розрахунки штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із заборгованості в розмірі 252 278,00 грн.

Відповідно до здійсненого судом за допомогою системи «ЛІГА» розрахунку заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафу розмір штрафу складає 8 759,18 грн, 3% річних - 6 880,50 грн та інфляційних втрат - 38 063,94 грн, а отже є меншими, ніж нараховані та заявлені до стягнення позивачем.

Товариство не погоджується з розрахунками суду першої інстанції та зазначає, що в період липень 2020 року - червень 2021 року надало відповідачу послуги з оперативного обслуговування обладнання ПС-35/10 кВ «АВІС на загальну суму 1 652 920,92 грн.

Агрохолдинг 01.02.2022 здійснив часткову оплату на загальну суму 1 400 641,92 грн. Заборгованість за період з 01.02.2022 становить 252 278,83 грн.

27.12.2023 відповідач здійснив оплату на загальну суму 252 278,83 грн.

Скаржник вважає, що суд невірно здійснив розрахунки, тим самим зменшивши суму заборгованості зі 122 980,52 грн до 48 145,40 грн.

Позиції учасників справи.

Від Агрохолдинга відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1372/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/1372/24.

26.08.2024 матеріали справи №910/1372/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу АТ "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1372/24 залишено без руху. Надано АТ "Хмельницькобленерго" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн у встановленому порядку. Попереджено АТ "Хмельницькобленерго", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Хмельницькобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1372/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

01.06.2020 АТ "Хмельницькобленерго" (виконавець) та ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» (замовник) уклали договір на оперативне та технічне обслуговування ПС-35/10 кВ "Авіс" персоналом виконавця (далі - договір), за умовами якого замовник замовляє і оплачує, а виконавець надає послуги з оперативного та технічного обслуговування обладнання ПС-35/10 кВ "АВІС", яке перебуває у власності замовника, у терміни і в обсягах, встановлених вимогами ПУЕ, ПТЕ та ПБЕЕ.

Вартість послуг складає:

- за оперативне обслуговування відповідно до річного кошторису витрат на оперативне обслуговування становить 1 525 773,00 грн на один календарний рік з урахуванням ПДВ, або 127 147,75 грн на місяць з ПДВ;

- за технічне обслуговування відповідно до річного кошторису витрат на технічне обслуговування становить 273 511,00 грн на один календарний рік з урахуванням ПДВ (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору замовник зобов`язується до 10-го числа місяця, наступного за звітним, сплатити на користь виконавця суму за оперативне обслуговування, яка складає 127 147,75 грн з ПДВ. Замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця суму за технічне обслуговування протягом 15 календарних днів з дати підписання акту наданих послуг відповідно до виставлених рахунків.

Вартість послуг оперативно-технічного обслуговування електрообладнання підлягає коригуванню протягом дії договору при зміні розміру складових витрат виконавця на це обслуговування (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 3.1 договору за невиконання або часткове виконання зобов`язань за цим договором виконавець та замовник несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У випадку невиконання зобов`язань у строки, що передбачені пунктами 2.2 та 2.3 цього договору, замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 3.2 договору).

Сторони погодились, що нарахування пені, встановленої в пунктах 3.2 та 3.3, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і нараховується протягом всього періоду існування невиконання умов цього договору (п. 3.4 договору).

Умовами п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 27.05.2021 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 01.07.2021.

На виконання умов договору Товариство надало, а Агрохолдинг прийняв послуги на загальну суму 1 525 773,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг:

- №5684 від 31.07.2020 на суму 127 147,75 грн;

- №5896 від 31.08.2020 на суму 127 147,75 грн;

- №6123 від 30.09.2020 на суму 127 147,75 грн;

- №6389 від 31.10.2020 на суму 127 147,75 грн;

- №6587 від 30.11.2020 на суму 127 147,75 грн;

- №6814 від 31.12.2020 на суму 127 147,75 грн;

- №39 від 31.01.2021 на суму 127 147,75 грн;

- №323 від 28.02.2021 на суму 127 147,75 грн;

- №608 від 31.03.2021 на суму 127 147,75 грн;

- №869 від 30.04.2021 на суму 127 147,75 грн;

- №1133 від 31.05.2021 на суму 127 147,75 грн;

- №1506 від 30.06.2021 на суму 127 147,75 грн.

Посилаючись на порушення Агрохолдингом строків оплати наданих послуг за договором, Товариство заявило до стягнення з відповідача 13 871,83 грн 3% річних, 76 741,08 грн інфляційних втрат та 32 367,61 грн штрафу, нарахованих за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 01.12.2023.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що сторони спору уклали договір на оперативне та технічне обслуговування ПС-35/10 кВ «АВІС» персоналом Товариства.

На виконання договору Товариство надало, а Агрохолдинг прийняв послуги по оперативному обслуговуванню підстанцій на загальну суму 1 525 773,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що надав Агрохолдингу послуги на загальну суму 1 652 920,92 грн, а тому не погоджується з висновком місцевого суду про надання позивачем відповідачу послуг на суму 1 525 773,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що в апеляційній скарзі Товариство як на доказ надання ним послуг на суму 1 652 920,92 грн посилається на ті ж самі акти, що і суд першої інстанції, який виснував про надання послуг на суму 1 525 773,00 грн (акти надання послуг від 31.07.2020 №5684 на суму 127 147,75 грн, від 31.08.2020 №5896 на суму 127 147,75 грн, від 30.09.2020 №6123 на суму 127 147,75 грн, від 31.10.2020 №6389 на суму 127 147,75 грн, від 30.11.2020 №6587 на суму 127 147,75 грн, від 31.12.2020 №6814 на суму 127 147,75 грн, від 31.01.2021 №39 на суму 127 147,75 грн, від 28.02.2021 №323 на суму 127 147,75 грн, від 31.03.2021 №608 на суму 127 147,75 грн, від 30.04.2021 №869 на суму 127 147,75 грн, від 31.05.2021 №1133 на суму 127 147,75 грн, від 30.06.2021 №1506 на суму 127 147,755 грн).

Використовуючи метод додавання сум, зазначених в актах, колегія суддів встановила, що загальна вартість наданих послуг за цими актами становить 1 525 773,00 грн, що також відповідає умовам п. 2.1 договору.

Доказів на підтвердження наявності у Агрохолдинга заборгованості на суму 127 147,92 грн (1 652 920,92 - 1 525 773,00) Товариство не надало та не зазначило ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі конкретних обставин виникнення такої заборгованості.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення судом першої інстанції загальної вартості наданих послуг та, відповідно, розміру заборгованості Агрохолдинга перед Товариством.

Станом на 01.02.2022 у Агрохолдинга перед Товариством обліковувалась заборгованість в розмірі 125 131,08 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

У п. 3.2, 3.4 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання зобов`язань у строки, що передбачені пунктами 2.2 та 2.3 цього договору, замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сторони погодились, що нарахування пені, встановленої в пунктах 3.2. та 3.3 не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і нараховується протягом всього періоду існування невиконання умов цього договору.

За таких підстав, враховуючи встановлений судом факт прострочення Агрохолдингом зобов`язання в частині оплати послуг за договором, вимоги Товариства про стягнення штрафу є обґрунтованими.

Колегія суддів після здійсненої перевірки вважає розрахунок суду першої інстанції арифметично вірним; до стягнення з Агрохолдинга на корить Товариства підлягають 8 759,18 грн штрафу.

Також, оскільки Агрохолдинг прострочив виконання зобов`язання з оплати за договором, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань (після його перевірки) колегія суддів вважає арифметично правильним. До стягнення з Агрохолдинга на користь Товариства підлягають 6 880,50 грн 3% річних та 38 063,94 грн інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1372/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/1372/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/1372/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова