Постанова

від 05.12.2024 по справі 755/18982/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 755/18982/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 (повний текст складено 02.09.2024)

за заявою ОСОБА_1 про зміну предмету позову

у справі № 755/18982/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя»

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

15.08.2024 у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подав Господарському суду міста Києва заяву про зміну предмету позову (далі - заява), у якій просить змінити предмет позову та розглядати справу за наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним рішення загальних зборів Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово життя» (далі - РО «БТМ «Слово життя», Організація) від 13.11.2020, оформлене протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020;

- скасувати наказ №1 від 14.11.2020, вчинений Організацією щодо звільнення ОСОБА_1 з посади президента, та поновити ОСОБА_1 на посаді президента Організації;

- стягнути з Організації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 70 097 грн.

Заявник зазначає, що підставою визнання недійсним рішення загальних зборів Організації від 13.11.2020, оформленого протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020, є те, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення загальних зборів, тобто ОСОБА_1 було позбавлено права взяти участь у загальних зборах, чим порушено його корпоративне право висловити свою позицію з питання про усунення ОСОБА_1 з посади керівника. Також рішення про усунення ОСОБА_1 з посади керівника порушує його право на управління, що також відноситься до порушення корпоративних прав.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 заяву ОСОБА_1 від 15.08.2024 про зміну предмету позову до розгляду не прийнято та повернуто заявнику.

Суд встановив, що вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів Організації від 13.11.2020, оформленого протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020, є новою позовною вимогою, яка не заявлялась у позовній заяві, і пред`явлення такої вимоги тягне за собою одночасну зміну предмету та підстав позову. Більше того, як вказує сам же позивач, така вимога вже була предметом розгляду господарського суду за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача, оформлених протоколом № 13/11/2020 від 13.11.2020, за результатом чого суд відмовив у задоволенні позову, а тому зазначена вимога не може бути прийнята до розгляду в силу положень п. 2. ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про зміну предмету позову.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги зміст ч. 3 ст. 46 ГПК України, за якою можливість змінити предмет позову у позивача існує, а отже ухвала суду першої інстанції від 02.09.2024 є і необґрунтованою. Скаржник зауважує, що суд правильно встановив обставини, що рішення Господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним загальних зборів, оформленого протоколом від 13.11.2019, вирішувалось за наявності у ГПК України статті 167, яка регулювала корпоративні відносини. На день звернення позивача із заявою про зміну предмета позову зазначена стаття виключена.

Апелянт також зазначає, що це спірне рішення напряму стосується предмету позову - поновлення на роботі, тому що стосується корпоративного права ОСОБА_1 - обіймати посаду керівника Організації. Саме завдяки рішенню загальних зборів від 13.11.2019 було усунуто ОСОБА_1 з посади президента Організації, а тому є прямий зв`язок із спірним рішенням та предметом позову.

Позиції учасників справи.

Організація надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.09.2024 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №755/18982/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №755/18982/20.

23.09.2024 матеріали справи №755/18982/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №755/18982/20 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн у встановленому порядку. Попереджено ОСОБА_1 , що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №755/18982/20. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив поновити його на посаді президента РО «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.12.2020 до дня поновлення на роботі.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 25.06.1991 перебуває в трудових відносинах з Організацією на посаді Президента місійного товариства, діє на підставі Статуту відповідної організації та чинного законодавства України. 07.12.2020 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через безкоштовний запит позивач випадково дізнався про зміну керівника Організації з 03.12.2020. Станом на момент звернення до суду з позовом позивачу не відомі ані дата, ані причина незаконного звільнення. Вказує, що в порушення вимог ст. 47 КЗпП України йому не видано трудову книжку. Звільнення ОСОБА_2 уважає незаконним, оскільки таке не оформлене належним чином, позивача не ознайомлено з наказом та не проведено остаточний розрахунок.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.10.2023 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.06.2023 скасовано, провадження у справі закрито; роз`яснено позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського суду та про можливість протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

17.11.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.11.2023 справу №755/18982/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

20.12.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №755/18982/20, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому судовому засіданні 15.08.2024 ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову, у якій просить: визнати недійсним рішення загальних зборів Організації від 13.11.2020, оформлене протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020; скасувати наказ №1 від 14.11.2020, вчинений Організацією щодо звільнення ОСОБА_1 з посади президента, та поновити ОСОБА_1 на посаді президента Організації; стягнути з Організації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 70 097 грн.

Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.

Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Таким чином, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Первісно ОСОБА_1 звернувся з вимогою, у якій просив поновити його на посаді президента РО «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.12.2020 до дня поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_2 зазначав, що його звільнення є незаконним, оскільки таке не оформлене належним чином, його не ознайомлено з наказом та не проведено остаточний розрахунок.

У заяві про зміну предмета позову ОСОБА_2 просить визнати недійсним рішення загальних зборів Організації від 13.11.2020, оформлене протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020; скасувати наказ №1 від 14.11.2020, вчинений Організацією щодо звільнення ОСОБА_1 з посади президента, та поновити ОСОБА_1 на посаді президента Організації; стягнути з Організації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_2 зазначає, що підставою визнання недійсним рішення загальних зборів Організації від 13.11.2020, оформленого протоколом №13/11/2020, є те, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення загальних зборів, чим його було позбавлено права взяти участь у загальних зборах та порушено право висловити свою позицію з питання щодо усунення з посади керівника. Зазначене рішення про усунення його з посади керівника ОСОБА_1 вважає таким, що порушує його право на управління Організацією, що також відноситься по порушення корпоративних прав.

Отже, позовна заява та заява про зміну предмета позову мають не тільки різні вимоги, а й різне їх обґрунтування. Тобто, у заяві про зміну предмета позову ОСОБА_2 змінив як вимоги позову, так їх обґрунтування.

Однак одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

За наведених підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів Організації від 13.11.2020, оформленого протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020, є новою позовною вимогою, яка не заявлялась у позовній заяві, і пред`явлення такої вимоги тягне за собою одночасну зміну предмету та підстав позову.

Щодо висновків суду першої інстанції про неможливість прийняття зазначеної вимоги до розгляду в силу положень п. 2. ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки за повідомленням самого же позивача, така вимога вже була предметом розгляду господарського суду за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів Організації, оформлених протоколом №13/11/2020 від 13.11.2020 і за результатами її розгляду суд дійшов висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Колегія суддів зазначає, що чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

У цьому конкретному випадку суд першої інстанції не встановлював наявність судового рішення (ухвали про закриття провадження чи рішення по суті спору) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. В оскаржуваній ухвалі відсутні як відомості про номер такої справи, так і вимоги позивача та їх обґрунтування, правові підстави.

За такої обставини застосування судом першої інстанції положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України є передчасним.

Але зазначене не спростовує правильності висновку місцевого суду, що позивач у поданій заяві одночасно змінив підстави та предмет позову, а тому така заява не можу бути прийнята до розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 755/18982/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 755/18982/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/18982/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак