Рішення

від 02.12.2024 по справі 904/3539/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024м. ДніпроСправа № 904/3539/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 36 693 416,85грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна А.Д.

Представники:

Від позивача: Пясецький Д.В., адвокат, довіреність №123 від 10.07.2023 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: Шинкаренко С.О., адвокат, довіреність № 62 від 22.12.2023

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради заборгованість у розмірі 36 693 416,85грн, з яких:

- основний борг у розмірі 34 730 610,06грн;

- пеня у розмірі 1 579 822,16грн;

- 3 % річних у розмірі 168 975,47грн;

- інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5062-ТКЕ(23)-4 постачання природного газу від 26 жовтня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

Відповідач частково не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить зменшити розмір пені на 90 % до 157 982,22грн.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 справу №904/3539/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.09.2024.

10 вересня 2024 року від відповідача до господарського суду надійшла заява, у якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3539/24 строком на 12 (дванадцять) місяців.

Позивач надав до суду заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

13 вересня 2024 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання, в якому просить визнати поважними причини неявки представника в судове засідання та відкласти підготовче судове засідання.

Господарський суд визнає поважними причини неявки представника відповідача у судове засідання, призначене на 16.09.2023 о 12:00год.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відкладено підготовче засідання на 21.10.2024. З 21.10.2024 оголошувалась перерва до 11.11.2024.

Ухвалою суду від 11.11.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 02.12.2024.

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 02.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір № 5062-ТКЕ(23)-4 постачання природного газу (а.с. 14-21).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 8978,362 тис.куб.м.

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 6183,33грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, всього з ПДВ 7420,00грн;

ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ 16390,00грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 7583,89грн (п.4.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1.3. договору, ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, всього ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ 16390,00грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 553,89грн (п.4.1 договору).

Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг на його транспортування (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.4 договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

У матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2023 року по 15 квітня 2024 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 45 902 704,75грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 30.11.2023 за листопад 2023 року, обсяг І 509,17222тис.куб.м. на суму 3861504,68грн (а.с.5);

від 30.11.2023 за листопад 2023 року, обсяг ІІ 35,45787 тис.куб.м. на суму 704253,54грн (а.с.5 на звороті);

від 30.11.2023 за листопад 2023 року, обсяг ІІІ 60,78551 тис.куб.м. на суму 1006236,47грн (а.с.6);

від 31.12.2023 за грудень 2023 року, обсяг І 978,07759 тис.куб.м. на суму 7417630,10грн (а.с.6 на звороті);

від 31.12.2023 за грудень 2023 року, обсяг ІІ 29,00921 тис.куб.м. на суму 528 666,60грн (а.с.7);

від 31.12.2023 за грудень 2023 року, обсяг ІІІ 125,26848 тис.куб.м. на суму 2073680,29грн (а.с.7 на звороті);

від 31.01.2024 за січень 2024 року, обсяг І 1188,29222 тис.куб.м. на суму 9011874,16грн (а.с.8);

від 31.01.2024 за січень 2024 року, обсяг ІІ 45,55539 тис.куб.м. на суму 793321,75грн (а.с.8 на звороті);

від 31.01.2024 за січень 2024 року, обсяг ІІІ 136,44280 тис.куб.м. на суму 2 258658,72грн (а.с.9);

від 29.02.2024 за лютий 2024 року, обсяг І 924,94988 тис.куб.м. на суму 7014715,55грн (а.с.9 на звороті);

від 29.02.2024 за лютий 2024 року, обсяг ІІ 109,30683 тис.куб.м., на суму 1 820 463,19грн (а.с.10);

від 29.02.2024 за лютий 2024 року, обсяг ІІІ 41,62136 тис.куб.м., на суму 688995,30грн (а.с.10 на звороті);

від 31.03.2024 за березень 2024 року, обсяг І 864,24910 тис.куб.м., на суму 6 554 367,70грн (а.с.11);

від 31.03.2024 за березень 2024 року, обсяг ІІ 99,40794 тис.куб.м., на суму 1581414,83грн (а.с.11 на звороті);

від 31.03.2024 за березень 2024 року, обсяг ІІІ 35,45523тис.куб.м., на суму 586921,87грн (а.с.12).

Акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно Довідки АБ "Укргазбанк" від 07.06.2024 № 15932/16412/2024 Комунальне підприємство "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради здійснив оплату за переданий природний газ частково на суму 11 172 094,69грн (а.с.27- 32).

В порушення вимог пункту 5.1 договору, оплату за переданий газ на суму 34 730 610,06грн відповідач не здійснив, що і є причиною виникнення спору.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 34 730 610,06грн, пеню у розмірі 1 579 822,16грн, 3 % річних у розмірі 168 975,47грн та інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн.

Відповідач частково не погоджується із заявленими вимогами, просить зменшити пеню на 90%.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати, наявність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору поставки виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

У встановлений договором строк відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого природного газу не виконав.

Отже, строк оплати за поставлений природний газ є таким, що настав:

за актами приймання-передачі від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 3 861 504,68грн, на суму 704 253,54грн, на суму 1 006 236,47грн - 15.01.2024;

за актами приймання-передачі від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 7417630,10грн, на суму 528 666,60грн, на суму 2 073 680,29грн 15.02.2024;

за актами приймання-передачі від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 9011874,16грн, на суму 793321,75грн, на суму 2 258658,72грн 15.03.2024;

за актами приймання-передачі від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 7014715,55грн, на суму 1 820 463,19грн, на суму 688995,30грн -15.04.2024;

за актами приймання-передачі від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 6 554 367,70грн, на суму 1581414,83грн, на суму 586921,87грн -15.05.2024.

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 34 730 610,06грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 34 730 610,06грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 1 579 822,16грн за загальний період з 16.01.2024 по 31.05.2024 (а.с.25).

Відповідач не надав контррозрахунок пені.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 7.2 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.

Отже вимога про стягнення пені в сумі 1 579 822,16грн заявлена правомірно.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити нарахування пені на 90%.

Клопотання відповідача про зменшення неустойки мотивоване наступним:

- заборгованість за спірним договором частково погашена на суму 11 172 094,69грн. У період з листопада 2023 року по травень 2024 року здійснювалось погашення заборгованості перед позивачем за іншим договором № 5608-НГТ-4 від 11.10.2024, зокрема і за рішенням суду від 22.09.2023 у справі № 904/2918/23, що ускладнювало виконання відповідачем зобов`язань за договором від 26.10.2023;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності "Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря", яке не може впливати ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги;

- відповідач в умовах дії воєнного стану в Україні був позбавлений об`єктивної можливості в повній мірі здійснення претензійно-позовної роботи, з огляду на наступне. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" було введено заборону примусового виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги; Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення" запроваджено мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію під час дії воєнного стану та шести місяців після його завершення. Постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- сума дебіторської заборгованості споживачів Відповідача за останніми звітними даними (саме в період утворення заборгованості перед Позивачем) складала: 1) станом на 21.12.2023 41 181 045,15 грн, з яких населення 34 569 714,36 грн; 2) станом на 31.03.2024 - 50 975 038,42 грн., з яких населення 42 668 652,35 грн;

- відповідно до звітів про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2023 рік та 1 квартал 2024 року, у Відповідача був відсутній прибуток, а результати господарської діяльності проявлялися лише в збитках.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення пені з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина перша статті 229 Господарського кодексу України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин.

Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку контрагентів боржника, наявності коштів на рахунках та інше.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе таке зменшення.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Відповідач обґрунтовує клопотання стосовно наявності підстав для зменшення неустойки скрутним матеріальним становищем, воєнним станом в Україні та наявною дебіторською заборгованістю.

Однак, відсутність коштів не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Із матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення у цій справі сума пені становить лише 4,55% від суми основного боргу в розмірі 34730610,06грн (1579822,16грнх100/34730610,06грн), яка не сплачується відповідачем починаючи з січня 2024 року.

Відтак, заявлена до стягнення у цій справі пеня застосована у розмірах, визначених чинним законодавством України та є адекватною мірою й способом захисту майнового права та інтересу позивача як кредитора і не мають ознак його безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права, однак така свобода обмежена законом. У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3 % річних у розмірі 168 975,47грн за період з 16.01.2024 по 31.05.2024 судом помилок не виявлено.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн за період з лютого по травень 2024 року.

Здійснюючи перевірку розрахунків інфляційних втрат, суд враховує формулу, наведену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Розрахунок втрат від інфляції виконано позивачем з урахуванням вищенаведених положень, тож вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 214 009,16грн за період з лютого по травень 2024 року заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлений природний газ у розмірі 36 693 416,85 грн, з яких: основний борг у розмірі 34 730 610,06грн, пеня у розмірі 1579822,16грн; 3 % річних у розмірі 168 975,47грн та інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців суд зазначає таке.

Клопотання про відстрочення виконання судового рішення мотивовано підставами, які аналогічні тим, якими відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення розміру пені. Відповідач зазначає, що є соціально значущим підприємством в життєдіяльності міста Дніпро, а враховуючи неналежне виконання зобов`язань споживачами теплової енергії перед відповідачем, рівень розрахунків підприємства за постачання природного газу, в тому числі і за його розподіл залежить виключно від платіжної дисципліни споживачів. В умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, підприємство опинилось у вкрай складному матеріальному становищі, що стало наслідком незалежних від нього обставин, зокрема: зниження платіжної дисципліни споживачів.

Позивач надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, зазначає, що з огляду на введення воєнного стану сторони у справі перебувають в рівних умовах. В підтвердження відсутності фінансових можливостей відповідачем не було надано жодного документу, який міг би слугувати належним доказом. Обставини, на які посилається Відповідач не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі.

У статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Також необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17).

Суд дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої Комунальне підприємство мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Крім того, суд враховує, що при наданні відстрочення виконання рішення строком на 12 місяців з дня ухвалення рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог Позивача з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України за період такого розстрочення та останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни.

Суд також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як КП "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради, так і ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Також, КП "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради не надано жодних доказів ймовірного погашення останнім заборгованості в майбутньому.

З урахуванням викладеного, у задоволені заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців (1 рік), слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 440321,00грн (36693416,85грнх1,5%х0,8).

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 36 693 416,85грн задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 43679389; вулиця Будівельників, будинок 24, м. Дніпро, 49089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ідентифікаційний код: 42399676; вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, 04116) основний борг за поставлений природний газ у розмірі 34 730 610,06грн, пеню у розмірі 1 579 822,16грн, 3% річних у розмірі 168 975,47грн, інфляційні втрати у розмірі 214 009,16грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 440 321,00грн, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про зменшення розміру пені до стягнення на 90% - відмовити.

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.12.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва