Ухвала

від 05.12.2024 по справі 907/780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/780/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», с. Оноківці, Закарпатська область

про стягнення 218 706 702,68 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог),

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача Нестерова І.Г. (в режимі відеоконференції);

від відповідача Чекан В.В.; Пеняк І.В. (в залі суду)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 161 257 580,33 грн за несвоєчасне виконання умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 року №0519-03041, у тому числі: основна заборгованість за надану послугу у розмірі 135 668 992,81 грн; пеня у розмірі 0,1% - 20 472 877,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 415 823,87 грн, 3% річних у розмірі 1 699 886,03 грн.

Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії».

Ухвалою суду від 22.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява позивача за вх. № 02.3.1-02/6284/23, в якій позивач просить прийняти до розгляду уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.09.2023 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

06.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.3.1-02/8747/23).

Позивач просить заяву про збільшення позовних вимог задоволити і розгляд справи №907/780/23 продовжувати з урахуванням збільшення позовних вимог основної суми заборгованості на 52 094 791,45 грн, пені на 4 947 672,88 грн, 3% річних на суму 406 658,02 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2023 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.2023 (вх. №02.3.1-02/8747/23) суд задоволив.

Ухвалою суду від 11.04.2024 судове засідання призначено на 21 травня 2024 р. на 10:30 год. за участю представника позивача Нестерової І.Г. за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання представника відповідача від 17.10.2023 вх. № 02.3.1-02/7271/23 про зупинення розгляду справи.

Заявник просить зупинити розгляд справи №907/780/23 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22.

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання представника відповідача від 17.10.2023 вх. № 02.3.1-02/7271/23 про зупинення розгляду справи повернуто заявнику без розгляду.

На адресу Господарського суду Закарпатської області повторно надійшло клопотання представника відповідача від 17.01.2024 вх. № 02.3.1-02/345/24 про зупинення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання представника відповідача від 17.01.2024 вх. № 02.3.1-02/345/24 про зупинення розгляду справи повернуто заявнику без розгляду.

26.02.2024 Відповідач подав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому одночасно клопотав про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 02.3.1-02/368/24).

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на уточнену позовну заяву від 18.01.2024 вх. № 02.3.1-02/368/24 суд задоволив, поновив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.

17.01.2024 представник відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (вх. № 02.3.1-02/358/24).

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2024 щодо клопотання (вх. № 02.3.1-02/358/24) не заперечив.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання представника відповідача від 11.04.2024 вх. № 02.3.1-02/2917/24, яким сторона просить суд зобов`язати позивача у господарській справі №907/780/23 надати відповіді на питання, поставлені відповідачем у додатку до відзиву на уточнену позовну заяву 17.01.2024 (письмове опитування).

Ухвалою суду від 21.05.2024 суд поновив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву, що підтверджує право відповідача поставити позивачу запитання про обставини, що мають значення для справи згідно приписам ст. 90 ГПК України.

11.04.2024 представник відповідач подав клопотання про витребування доказів № 02.3.1-02/2918/24, яким просить суд витребувати від позивача уточнений перелік документів, поданих ПрАТ «НЕК «Укренерго» відповідно до п.2.1. Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління затвердженого постановою НКРЕКП №586 від 22.04.2019 для встановлення (перегляду) тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління на 2022 р. та 2023 р.

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання представника відповідача від 11.04.2024 вх. № 02.3.1-02/2917/24 задоволено, зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» надати відповіді на питання, поставлені відповідачем у додатку до відзиву на уточнену позовну заяву (письмове опитування), у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів від 11.04.2024 вх. № 02.3.1-02/2918/24 відмовлено.

17.06.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від відповідача.

18.06.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

28.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

29.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

14.08.2024 р. відповідач подав до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи, яким просить суд призначити по справі №907/780/23 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: У відсотковому співвідношенні яка складова частина вартості одиниці послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління покрита (забезпечена) індексом споживчих цін та індексом цін виробників промислової продукції? Проведення експертизи доручити ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ВІДДІЛЕННЮ КИЇВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ (код 21157361) (46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, буд.4).

Вказане клопотання мотивує тим, що не погоджується з здійсненими розрахунками НЕК «Укренерго», які містяться в матеріалах справи, та як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів, має сумніви щодо правомірності нарахування інфляційних витрат у розмірі 3 415 823,87 грн.

Також, на думку Відповідача, вивчення бухгалтерських та інших документів, які стосуються нарахування заборгованості та в подальшому розрахунку інфляційних витрат не відноситься до обсягу знань з права, а тому, останній вважає, що без застосування спеціальних знань у сфері економіки встановити правильність, правомірність, обґрунтованість та наявність достатнього документального підтвердження здійсненого розрахунку неможливо.

Крім того, стверджує., що оскільки НКРЕКП до складу тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління включено індекс споживчих цін (індекс інфляційних втрат) та індексів цін виробників промислової продукції, держава фактично захистила дохід ПрАТ «НЕК» Укренерго» від знецінення грошових коштів та від інфляційних втрат, а отже, стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 3 415 823,87 грн. суперечить правовій природі такого стягнення та не буде мати для Позивача компенсаційний характер, а буде додатковим доходом, який не включений в тариф, та може призвести до подвійного стягнення на користь Позивача інфляційних втрат.

03.12.2024 р. відповідач подав до суду клопотання про зміну питання, яке має бути розглянуто судом щодо клопотання про призначення судової економічної експертизи, яким просить вважати пункт 7.3. клопотання про призначення судової економічної експертизи від 14.08.2024 р. викладеним у наступній редакції: «Проведення експертизи доручити судовому експерту Ковбич Тетяні Миколаївні (02098, м. Київ, вул. Ю.Шумського, буд.1-А, офіс 102)».

Водночас зазначає, що у випадку, якщо суд дійде до висновку про відмову в задоволенні клопотання про проведення експертизи та відсутність підстав для призначення у справі №907/780/23 судової експертизи, відкласти підготовче засідання у даній господарській справі призначене на 04.12.2024 р. о 11:30 год. на іншу дату та час, з метою надання відповідачу можливості для подання до суду висновку експерта, складеного на замовлення відповідача.

02.10.2024 р. позивач подав до суду заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи, посилаючись на те, що вимога викладена у клопотанні протирічить засадам Цивільного кодексу України, а дії Відповідача мають єдину мету уникнути відповідальності за порушення взятого зобов`язання.

Водночас стверджує, що відповідач не надав суду обґрунтування необхідності судової економічної експертизи, подав клопотання через рік після відкриття провадження у справі, тобто пропустив строки передбачені як ухвалою суду , так і Господарським процесуальним кодексом України, явно плутає правову природу відповідальності за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 Цивільного кодексу України) та правову природу вартості за надану послугу (тариф який визначає Регулятор) та спотворює обставини спору стверджуючи, що потрібно здійснити аналіз великого обсягу документів щодо здійснення нарахувань за несвоєчасну сплату вартості послуги. Заборгованість Відповідача зафіксована у первинних документах (рахунках, актах) які Відповідач отримував, підписував і не заперечував.

Розглянувши подане клопотання суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та призначення у даній справі судової економічної експертизи з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до частини 1,2 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов`язок суду, щодо призначення судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

За положеннями статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Водночас у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 № 905/1722/17 зазначено: формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; при цьому слід зазначити, що ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина перша статті 625 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення Відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Аналогічні висновки щодо застосування ст. 625 Цивільного кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 № 913/869/14, від 05.06.2018 № 910/14216/17»

Оцінюючи обґрунтованість та доцільність запропонованого питання, суд вважає, що таке не спрямоване на з`ясування обставин, що мають значення для справи, а може свідчити про зловживання процесуальними правами шляхом затягування розгляду справи.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Так ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прямо заборонено зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Враховуючи наведене, господарський суд в змозі самостійно надати оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи та мають суттєве значення для вирішення спору.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд відмовляє у задоволені клопотання про відкладення з огляду на те, що зазначені дії суд може розцінювати як зловживання процесуальними правами (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України), а саме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин, суд констатує, що сторони в повній мірі скористалися наданими їм процесуальним кодексом правами, відтак, доходить висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 177, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити підготовче провадження.

2. Призначити судовий розгляд справи по суті на 15 січня 2024 р. на 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, зал судового засідання № (3) за участю представника позивача Нестерової І.Г. за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/site/login).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Андрейчук