Рішення

від 29.01.2025 по справі 907/780/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/780/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», с. Оноківці, Закарпатська область

про стягнення 218 706 702,68 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог),

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Нестерова І.Г.

від відповідача - Чекан В.В.; Пеняк І.В.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 161 257 580,33 грн за несвоєчасне виконання умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 року №0519-03041, у тому числі: основна заборгованість за надану послугу у розмірі 135 668 992,81 грн; пеня у розмірі 0,1% - 20 472 877,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 415 823,87 грн, 3% річних у розмірі 1 699 886,03 грн.

Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії».

Ухвалою суду від 22.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява позивача за вх. № 02.3.1-02/6284/23, в якій позивач просить прийняти до розгляду уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.09.2023 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

21.10.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

06.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №02.3.1-02/8747/23).

Позивач просить заяву про збільшення позовних вимог задоволити і розгляд справи №907/780/23 продовжувати з урахуванням збільшення позовних вимог основної суми заборгованості на 52 094 791,45 грн, пені на 4 947 672,88 грн, 3% річних на суму 406 658,02 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача становила 187 763 784,26 грн основного боргу, пеня 25 420 550,50 грн, 3% річних 2 106 544,05 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2023 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.2023 (вх. №02.3.1-02/8747/23) суд задоволив.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання представника відповідача від 17.10.2023 вх. № 02.3.1-02/7271/23 про зупинення розгляду справи.

Заявник просить зупинити розгляд справи №907/780/23 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22.

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання представника відповідача від 17.10.2023 вх. № 02.3.1-02/7271/23 про зупинення розгляду справи повернуто заявнику без розгляду.

17.01.2024 представник відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (вх. № 02.3.1-02/358/24).

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2024 щодо клопотання (вх. № 02.3.1-02/358/24) не заперечив, подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

18.01.2024 Відповідач подав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому одночасно клопотав про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 02.3.1-02/368/24).

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на уточнену позовну заяву від 18.01.2024 вх. № 02.3.1-02/368/24 суд задоволив, поновив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання представника відповідача від 11.04.2024 вх. № 02.3.1-02/2917/24, яким сторона просить суд зобов`язати позивача у господарській справі №907/780/23 надати відповіді на питання, поставлені відповідачем у додатку до відзиву на уточнену позовну заяву 17.01.2024 (письмове опитування).

11.04.2024 представник відповідач подав клопотання про витребування доказів № 02.3.1-02/2918/24, яким просить суд витребувати від позивача уточнений перелік документів, поданих ПрАТ «НЕК «Укренерго» відповідно до п.2.1. Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління затвердженого постановою НКРЕКП №586 від 22.04.2019 для встановлення (перегляду) тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління на 2022 р. та 2023 р.

Ухвалою суду від 21.05.2024 клопотання представника відповідача від 11.04.2024 вх. № 02.3.1-02/2917/24 задоволено, зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» надати відповіді на питання, поставлені відповідачем у додатку до відзиву на уточнену позовну заяву (письмове опитування), у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів від 11.04.2024 вх. № 02.3.1-02/2918/24 відмовлено.

17.06.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від відповідача.

18.06.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

28.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

29.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача.

14.08.2024 р. відповідач подав до суду клопотання про призначення судової економічної експертизи, яким просить суд призначити по справі №907/780/23 судову економічну експертизу.

02.10.2024 р. позивач подав до суду заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи, посилаючись на те, що вимога викладена у клопотанні протирічить засадам Цивільного кодексу України, а дії Відповідача мають єдину мету уникнути відповідальності за порушення взятого зобов`язання.

25.10.2024 позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн.

04.12.2024 відповідачем подано заперечення на письмові пояснення.

Ухвалою суду від 05.12.2024 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та призначення у даній справі судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.

29.01.2025 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, яким заявник одночасно просить поновити строк на подання клопотання.

Водночас 29.01.2025 відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат пов`язаниз з отриманням висновку експертка.

Положеннями частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з цим відповідачем не було заявлено відповідне клопотання про долучення цих доказів разом із відзивом, крім того відповідач не наводить жодних переконливих аргументів щодо пропуску зазначеного строку. Суд наголошує, що посилання відповідача на тривалість проведення експертизи є необгрунтованою, оскільки вказана експертиза була проведена з ініціативи відповідача, що свідчить про самостійне встановлення відповідачем дати звернення до експенртної установи.

За таких обставин суд вбачає порушення строку пред`явлення клопотання про долучення доказів, що є підставою для його залишення без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Суд, також виходить з того, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми, можна дійти висновку, що обставинами, які доводять наявність зловживання процесуальними правами учасником справи є: наявність відповідного процесуального права в учасника справи; використання такого права завідомо без наявності як фактичних, так і юридичних підстав; реалізація процесуального права переслідує мету штучного маніпулювання процесуальним порядком розгляду справи

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб, що включає в себе забезпечення дотримання таких основоположних принципів як змагальність сторін, рівність, принцип диспозитивності (ст. 2, 7, 13, 14 ГПК України).

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

З матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово відкладав судові засідання до закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, що свідчить про можливість подання відповідачем вказаних клопотань впродовж тривалого періоду часу, водночас відповідач подає такі клопотання в день проведення судового засідання. Зазначені дії суд може розцінювати як зловживання процесуальними правами (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України), а саме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

На переконання суду, подання стороною процесуальних документів, а також подання безпосередньо напередодні судового засідання, затягує розгляд справи, оскільки зумовлює додаткового часу для їх вивчення, надання їх аналізу, проведення порівняння із уже наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених клопотань про долучення доказів та розподіл судових витрат пов`язаних з отриманням висновку експерта, оскільки такі не розглядаються та не оцінюються при вирішенні спору судом у зв`язку з наведеними обставинами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 26.06.2019 року № 0519-03041 (далі- Договір)

Водночас, всупереч вищезазначеного Відповідач не виконує впродовж періоду з жовтня 2023 року по липень 2023 року взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг згідно умов укладеного Договору.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 161 257 580,33 грн за несвоєчасне виконання умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 року №0519-03041, у тому числі: основна заборгованість за надану послугу у розмірі 135 668 992,81 грн; пеня у розмірі 0,1% - 20 472 877,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 415 823,87 грн, 3% річних у розмірі 1 699 886,03 грн

Ухвалою суду від 06.12.2023 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.2023 (вх. №02.3.1-02/8747/23) суд задоволив, продовжив розгляд справи з урахуванням збільшення позовних вимог основної суми заборгованості на 52 094 791,45 грн, пені на 4 947 672,88 грн, 3% річних на суму 406 658,02 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача становила 187 763 784,26 грн основного боргу, пеня 25 420 550,50 грн, 3% річних 2 106 544,05 грн.

Водночас 17.01.2024 представник відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (вх. № 02.3.1-02/358/24). Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2024 щодо клопотання (вх. № 02.3.1-02/358/24) не заперечив, подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

25.10.2024 позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача, що підлягає до стягнення становить 5 522 367,92 грн. з яких інфляційних втрат у розмірі 3 415 823,87 грн та 3% річних у розмірі 2 106 544,05 грн.

28.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача, в яких останій здійснив перерахунок суми 3% та інфляційних втрат за період липень 2023-вересень 2023. Так, відповідно до перерахунку сума стягнення 3% річних за період липня 2023вересень 2023 складає 446 752,17 грн, сума стягнення інфляційних втрат за період липня 2023вересень 2023 складає 650 016,16 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача становить 4 065 840,03 грн інфляційних втрат та 2 146 638,20 3% річних.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Позивачем в Розрахунку доданого до Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.12.2023 р., наведено неправильні (завищені) вихідні дані сум наданих послуг за липень-вересень 2023 р. за Договором №0519-03041 від 26.06.2019 р., що впливає на суму нарахування пені та 3% річних, які вчинені Позивачем за вказаний період, тобто, Позивачем неправильно нараховано суму штрафних та 3% річних за вказаний період.

Водночас вказує на неправильно визначені дні та періоди прострочення, що безпосередньо впливають на суму розрахунку 3% річних, а тому розрахунок за розрахункові періоди листопад 2022 р., грудень 2022 р., березень червень 2023 р., серпень вересень 2023 р. є неправильним.

Аналогічно до розрахунку 3% річних зазначає про те, що оскільки кількість днів та період прострочення безпосередньо впливають на суму пені, а тому розрахунок наданий позивачем за розрахункові періоди листопад 2022 р., грудень 2022 р., березень червень 2023 р., серпень вересень 2023 р. є неправильним.

Позиція відповідача викладена в додаткових поясненнях.

Відповідач стверджує, що у наданому разом з письмовими поясненнями від 27.10.2024 р. розрахунку позивач нараховує відповідачу суму 3% річних та інфляційних втрат на планові платежі від дня виникнення прострочення (на думку позивача) до безпідставно визначених позивачем дат.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем разом із заявою про збільшення позовних вимог від 05.12.2023 р. актів надання послуги за розрахункові періоди липень 2023 р. вересень 2023 р., вказані акти складались: - акт надання послуги згідно з договором №0519-03041 від 26.06.2019 р. за розрахунковий період липень 2023 р. складений 31.07.2023 р. (Додаток №1 до цього заперечення); - акт надання послуги згідно з договором №0519-03041 від 26.06.2019 р. за розрахунковий період серпень 2023 р. складений 31.08.2023 р. (Додаток №2 до цього заперечення); - акт надання послуги згідно з договором №0519-03041 від 26.06.2019 р. за розрахунковий період вересень 2023 р. складений 30.09.2023 р. (Додаток №3 до цього заперечення).

З огляду на вищезазначене, констатує, що передбачені договором №0519-03041 від 26.06.2019 р. планові платежі з моменту складання актів наданих послуг трансформувались у платіж за фактично надану послугу, термін оплати якого спливає 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, з моменту складання вищевказаних актів наданих послуг вважає, що у відповідача припинились зобов`язання щодо здійснення оплат за плановими платежами згідно з договором №0519-03041 від 26.06.2019 р. та виникло зобов`язання з оплати платежу за фактично надану послугу до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з припиненням у відповідача зобов`язання з оплати трьох планових платежів за договором, після складання акту наданих послуг, вказує на відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на планові платежі за договором за розрахункові періоди липень 2023 р., серпень 2023 р. та вересень 2023 р. після 31.07.2023 р, 31.08.2023 р. та 30.09.2023 р. відповідно.

Відповідно до розрахунку від 25.10.2024 р., позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат одночасно, як на планові, так і на фактичні платежі, що свідчить про спробу позивача завищити розмір 3% річних та інфляційних втрат, які стягуються позивачем з відповідача за розрахункові місяці липень 2023 р. вересень 2023 р.

Водночас, як вбачається з наданого позивачем разом із письмовими поясненнями від 27.10.2024 р. розрахунку, позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на планові платежі, включивши у вказаний розрахунок дні, які настали після складання актів наданих послуг, що свідчить про неправомірність здійсненого позивачем розрахунку.

Вказує, що позивач у розрахунку від 25.10.2024 р., також, помилився щодо початкових дат прострочення заборгованості. Аналогічних помилок позивач припустився і при встановленні початку строку прострочення платежів з терміном оплати до 10.09.2023 р. та до 15.10.2023 р., які теж були вихідними днями.

Крім того, вважає, що у позивача взагалі відсутні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за розрахункові періоди липень 2023 р., серпень 2023 р. та вересень 2023 р. Так, згідно уточненої позовної заяви у даній господарській справі №907/780/23, позивач стягує з відповідача заборгованість за договором №0519-03041 від 26.06.2019 р. за розрахункові періоди жовтень 2022 р. червень 2023 р. Тобто, предметом позовної заяви у справі №907/780/23 не охоплювалось стягнення з відповідача заборгованості за розрахункові періоди липень 2023 р. серпень 2023 р. Разом з тим, під виглядом збільшення позовних вимог згідно із заявою позивача про збільшення позовних вимог від 05.12.2023 р, позивачем заявлено нові майнові (грошові) вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за нові періоди: липень 2023 р. серпень 2023 р., що жодним чином не пов`язані з первісними вимогами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. З ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Між НЕК «УКРЕНЕРГО» та ПрАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 26.06.2019 р. №0519-03041 (надалі Договір)

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Договорі регулює оперативно технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергійної системи України.

За Договором Виконавець зобов`язуються надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами Користувача у складі об`єднаної і енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі Послуга).

Згідно п.1.2. Договору Користувач зобов`язуються здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов Договору.

Згідно п.2.1. Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється Виконавцем на своєму офіційному веб сайті. Tapиф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізніший термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.

Згідно п.2.5. Договору розрахунок здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: - до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги; . - до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги; - до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості Послуги.

Плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період.

Згідно п. 2.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі Акта надання Послуги.

Згідно п.2.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунку, акту надання Послуги. Оплата Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).

Згідно п.3.2.1. Договору Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором.

Згідно п.3.З.2. Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отирлувати плату за надану Послугу.

Згідно п.2.9. Договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виконання.

Пунктом 10.7. Договору передбачено, що рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно Акту за жовтень 2022 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 181 149,934 МВт*год. загальною вартістю 13 505 814,48 грн.

Згідно Акту за листопад 2022 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 177 9f)4,664 МВт*год. загальною вартістю 13 270 570,16 грн.

Згідно Акту за грудень 2022 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 186 0$2,702 МВт*год. загальною вартістю 13 873,581 грн. 94 коп.

Згідно Акту за січень 2023 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 172 163,173 МВт*год. загальною вартістю 14 106 361,74 грн.

Згідно Акту за лютий 2023 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 204 773,856 МВт*год. загальною вартістю 16 778 350,67 грн.

Згідно Акту за березень 2023 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 208 828,209 МВт*год. загальною вартістю 17 110 548,13 грн.

Згідно Акту за квітень 2023 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 180 830,841 МВт*год. загальною вартістю 17 548 548,13 грн.

Згідно Акту за травень 2023 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 156 052,125 МВт*год. загальною вартістю 15 143 922,42 грн.

Згідно Акту за червень 2023 року, фактичний обсяг наданої Послуги становив 144 448,180 МВт*год. загальною вартістю 14 017 829,18 грн.

Всупереч вищезазначеного Позивач стверджує, що Відповідач не виконує впродовж тривалого часу взяті на себе зобов`язання по Договору.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 161 257 580,33 грн за несвоєчасне виконання умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 року №0519-03041, у тому числі: основна заборгованість за надану послугу у розмірі 135 668 992,81 грн; пеня у розмірі 0,1% - 20 472 877,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 415 823,87 грн, 3% річних у розмірі 1 699 886,03 грн

Ухвалою суду від 06.12.2023 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 16.12.2023 (вх. №02.3.1-02/8747/23) суд задоволив, продовжив розгляд справи з урахуванням збільшення позовних вимог основної суми заборгованості на 52 094 791,45 грн, пені на 4 947 672,88 грн, 3% річних на суму 406 658,02 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача становила 187 763 784,26 грн основного боргу, пеня 25 420 550,50 грн, 3% річних 2 106 544,05 грн.

Водночас 17.01.2024 представник відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (вх. № 02.3.1-02/358/24). Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2024 щодо клопотання (вх. № 02.3.1-02/358/24) не заперечив, подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

25.10.2024 позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача, що підлягає до стягнення становить 5 522 367,92 грн. з яких інфляційних втрат у розмірі 3 415 823,87 грн та 3% річних у розмірі 2 106 544,05 грн.

ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

28.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача, в яких останій здійснив перерахунок суми 3% та інфляційних втрат за період липень 2023-вересень 2023. Так, відповідно до перерахунку сума стягнення 3% річних за період липня 2023вересень 2023 складає 446 752,17 грн, сума стягнення інфляційних втрат за період липня 2023вересень 2023 складає 650 016,16 грн. Загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача становить 4 065 840,03 грн інфляційних втрат та 2 146 638,20 3% річних.

Водночас чинне процесуальне законодавство не передбачає права позивача на подання письмових пояснень згідно з якими позивач може вносити уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (далі також - ВС), викладенших зокрема, у постанові ВС від 31.05.2023 р. у справі №916/1029/22, від 03.08.2020 у справі №911/2139/19:

«...процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяви (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розмір, позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову...».

Проте, у даній господарській справі №907/780/23, позивач не просить «уточнити» чи «доповнити» позовні вимоги, що можна було б розцінювати як подання ще одного позову або збільшення позовних вимог, натомість позивач просить суд внести уточнення до заяви про збільшення позовних вимог.

Оскільки норми ГПК України та практика ВС не дозволяють збільшувати позовні вимоги, шляхом подання письмових пояснень згідно з якими позивач просить внести уточнення до заяви про збільшення позовних вимог, слід констатувати, що подані позивачем письмові пояснення від 27.10.2024 р. не є підставою для зміни позовних вимог у даній господарській справі. Таким чином, суд виходить з розміру позовних вимог, де загальна сума заборгованості відповідача згідно розрахунку позивача становила 218 706 702,68 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Судом встановлено, що 17.01.2024 представник відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у зв`язку з його повною оплатою (вх. № 02.3.1-02/358/24). Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2024 щодо клопотання (вх. № 02.3.1-02/358/24) не заперечив. Отже, враховуючи відсутність спору між сторонами в частині стягнення 187 763 784,26 грн основного боргу провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю.

25.10.2024 позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже, враховуючи подане позивачем клопотання, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн без розгляду.

Позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг було нараховано інфляційні та 3% річних в розмірі 5 522 367,92 грн з яких інфляційних втрат у розмірі 3 415 823,87 грн та 3% річних у розмірі 2 106 544,05 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

Пунктами 6.1, 6.4 Розділу ХІ Кодексу системи передач, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, регламентовано, що договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі оперативного та перспективного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією. Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління оприлюднюється на власному вебсайті ОСП в мережі Інтернет.

При цьому відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Суд встановив, що умовами договору (які відповідають положенням типового договору), при розрахунках між сторонами враховуються як планові так і фактичні обсяги, при цьому положеннями договору чітко передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимогою (постанови від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (пункт 43), від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (пункт 7.53), від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 (пункт 8.45), від 03.10.2023 у справі № 366/203/21).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом здійснено арифметичний перерахунок 3% річних та інфляційних і встановлено, що такі виконані арифметично неправильно, з огляду на що вимоги про стягнення з відповідача грн 3% річних і інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Встановив, що Позивачем в Розрахунку доданого до Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.12.2023 р., наведено неправильні (завищені) вихідні дані сум наданих послуг за липень-вересень 2023 р. за Договором №0519-03041 від 26.06.2019 р., що впливає на суму нарахування пені та 3% річних, які вчинені Позивачем за вказаний період, тобто, Позивачем неправильно нараховано суму штрафних та 3% річних за вказаний період.

Водночас неправильно визначені дні та періоди прострочення, що безпосередньо впливають на суму розрахунку 3% річних, а тому розрахунок за розрахункові періоди листопад 2022 р., грудень 2022 р., березень червень 2023 р., серпень вересень 2023 р. є неправильним.

Аналогічно до розрахунку 3% річних, оскільки кількість днів та період прострочення безпосередньо впливають на суму пені, а тому розрахунок наданий позивачем за розрахункові періоди листопад 2022 р., грудень 2022 р., березень червень 2023 р., серпень вересень 2023 р. є неправильним.

Таким чином, підлягає до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» за несвоєчасне виконання умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 року №0519-03041, підлягає 5 115 709,09 грн у тому числі: інфляційні витрати у розмірі 3 415 823,87 грн, 3% річних у розмірі 1 699 886,03 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 99,99%.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи питання щодо зменшення судом нарахованих відсотків річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також в умовах договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої у частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені та процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вирішила справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у даній у справі відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, із чого не вбачається порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем відповідачу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №921/540/23.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Слід відзначити, що заявлені позивачем до стягнення три проценти річних не перевищують основної заборгованості відповідача за Договором (що була ним погашена), є співмірними порівняно з останньою, і вказане, в сукупності з відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних і допустимих доказів, які би свідчили про поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, а також про те, що покладення на останнього обов`язку зі сплати трьох процентів річних у заявленому до стягнення розмірі є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, дає підстави до висновку про відсутність у даному випадку підстав для зменшення нарахованих позивачем відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими.

Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).

Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розподіл судових витрат.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) належить повернути з Державного бюджету 806 944,06 грн (вісімсот шість тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 06 коп.) сплаченого судового збору, у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 21 606,02 грн (двадцять одну тисячу шістсот шість гривень 02 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00131529, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Головна, будинок 57) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) кошти за несвоєчасне виконання умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 року №0519-03041 у розмірі 5 115 709,09 грн (п`ять мільйонів сто п`ятнадцять тисяч сімсот дев`ять гривень 09 коп.) у тому числі: інфляційні витрати у розмірі 3 415 823,87 грн (три мільйона чотириста п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 87 коп.), 3% річних у розмірі 1 699 886,03 грн (один мільйон шістсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 03 коп.)

3.В частині позовних вимог про стягнення 187 763 784,26 грн основного боргу провадження у справі - закрити.

4.Заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн задоволити.

5.Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 25 420 550,50 грн залишити без розгляду

6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00131529, 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Головна, будинок 57) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 21 606,02 грн (двадцять одну тисячу шістсот шість гривень 02 коп.) витрат по сплаті судового збору.

8.Повернути ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) з Державного бюджету 806 944,06 грн (вісімсот шість тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 06 коп.) сплаченого судового збору, у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 30.01.2025

Суддя Л.В. Андрейчук