Рішення

від 25.11.2024 по справі 908/184/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/11/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа № 908/184/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" (вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000, ідентифікаційний номер юридичної особи 31075647)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" (вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4, м. Київ, 04060, ідентифікаційний номер юридичної особи 40489516)

про визнання недійсним договору

за участю представників

від позивача: Гришко І.І., адвокат, ордер серія АР № 115910 від 23.01.2024

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" про визнання недійсним з моменту укладення договір про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/184/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/184/24. Присвоєно справі номер провадження 27/11/24. Підготовче судове засідання призначено на 28.02.2024.

Ухвалою суду від 28.02.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 25.03.2024.

25.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" подано до канцелярії суду клопотання, у якому останній посилаючись на приписи ст. ст. 7, 39 Кодексу з процедур банкрутства просить суд передати справу № 908/184/24 до розгляду в межах справи про банкрутство № 908/338/24.

Ухвалою суду від 25.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження в порядку статті 177 частина 3 ГПК України, з власної ініціативи суду. Відкладено підготовче засідання на 17.04.2024.

26.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" арбітражного керуючого Забродіна О.М. надійшло клопотання, у якому останній просить суд передати матеріали справи № 908/184/24 для розгляду в межах справи № 908/338/24 про банкрутство Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита".

Ухвалою суду від 17.04.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 29.04.2024.

Ухвалою суду від 29.04.2024 зупинено провадження у справі № 908/184/24 до набрання законної сили судовим рішенням Центрального апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Аква Вита" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/338/24 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Аква Вита".

13.09.2024 позивач сформував в системі "Електронний суд" клопотання про поновлення провадження у справі, зазначив, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 908/338/24 апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Аква Вита" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/338/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/338/24 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у відкритті провадження у справі № 908/338/24 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми "Аква Вита" відмовлено.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 по справі № 908/338/24 набрала законної сили 25.06.2024, та була оприлюднена 09.09.2024, що є підставою для поновлення провадження у справі.

24.09.2024 в системі "Електронний суд" Приватним підприємством Виробничо - комерційної фірми "Аква Вита" сформовані додаткові пояснення у справі.

07.10.2024 представник позивача повідомив суд, що не підтримує клопотання про призначення судової технічної експертизи, викладене у позовній заяві, та просить суд залишити його без розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 05.11.2024.

Ухвалою суду від 05.11.2024 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 25.11.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

25.11.2024 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, поясненнях. Просив суд задовольнити позовні вимоги, визнати недійсним з моменту укладення договір про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на позовну заяву.

Ухвали Господарського суду Запорізької області у справі направлялись судом до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/184/24.

Суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Положеннями ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судв зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши позивача, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Аква Вита» та маючи відповідно до статуту повноваження на укладення від імені підприємства договорів, без згоди власника, маючи доступ до печатки підприємства, оформив з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» договір про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021.

Внаслідок оформлення ОСОБА_2 вищезазначеного договору та первинних документів у Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Аква Вита» виникла перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» технічна заборгованість в сумі 1 200 000 грн 00 коп.

Позивач зазначив, що оскаржуваний договір відповідачем фактично ніколи не виконувався та відповідні послуги ніколи не надавались, а Приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми «Аква Вита» ніколи не потребувало послуг за умовами цього договору та не використовувало результати цих послуг в своїй господарській діяльності. Вказана угода була оформлена ОСОБА_2 без наміру настання реальних наслідків, тобто, фіктивно. Позивач вважає, що з урахуванням наведеного, в даному випадку наявні підстави для визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021, що змусило Приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми «Аква Вита» звернутися до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справа № 466/8649/16-ц).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є основною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

В постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19 (провадження № 61-19185св19) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), відповідно до ч. ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 236 ЦК України виконання зобов`язання, визнаного судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 сформулювали висновок про те, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє в межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Добросовісність (від лат. "bona fides") розкривається через те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Вказані засади (принципи) цивільного законодавства, застосовуються як при укладенні договору, його виконанні, так і враховуються при розгляді судом такого інституту цивільного права як визнання договору недійсним.

Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав. Відповідно до ч. 2 цієї статті при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформулював висновок про те, що: слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було; під "зловживанням правом" розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Здійснюючи тлумачення ст. 13 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 дійшла висновку про те, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України). Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

З урахуванням вище викладеного, вбачається, що норма ч. 3 ст. 13 ЦК України має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки, кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших осіб. Не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 644/5819/20 зазначив про те, що договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували "право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

У цивільному законодавстві застосовується така правова конструкція як фраудаторність (від лат. "fraud", "fraudis" - обман, хитрість, шахрайство, афера) та фраудаторні правочини, яка має коріння у давньоримському конкурсному процесі, в якому на випадок розтрати майна боржником в обман кредиторів останнім надавалися особливі засоби судового захисту.

Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цим кредиторам.

Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Основною метою фраудаторного правочину є отримання певної користі шляхом шахрайства, обману або зловживання довірою.

Фраудаторними правочинами є правочини, що завдали шкоди боржнику.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, дійшов висновку про те, що фраудаторний договір може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна).

У постанові від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21 Верховний Суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України). При цьому, у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суду дійшов висновку про те, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки, унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Договір, в першу чергу, є домовленістю сторін щодо істотних його умов. Договір як документ - втілення цієї домовленості.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, у свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує.

Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року в справі № 361/6846/20, у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 листопада 2021 року в справі № 905/2030/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц.

Судом встановлено, що 04.01.2021 між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" (Замовник) в особі директора Колбіна Андрія Валерійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" (Виконавець) в особі директора Машинцева Максима Сергійовича було укладено договір № 01/01-2021 про надання юридичних послуг (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовнику консультаційно - юридичні послуги, пов`язані з поточним обслуговуванням господарської діяльності Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість в розмірі, в порядку, на умовах та в строки, передбачені даним договором. До переліку послуг, що надаються виконавцем на користь Замовника, зокрема, але не обмежуючись, відносяться:

- консультації, послуги радника з питань фінансового, банківського права, мiжнародного права та мiжнародних відносин України з Євросоюзом;

- розробка проектів договорів, контрактів, угод; юридичний супровід процедури укладання (підписання) договорiв, угод, в тому числі міжнародних контрактів;

- юридичнi та консультаційні послуги із загальної діловоi практики;

- послуги з юридичного супроводу господарської діяльності Замовника;

- надання правових висновків та рекомендацій;

- представництво прав та законних інтересів Замовника в органах державної влади та управління усіх рівнів, в підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкованості; у відносинах з правоохоронними органами, в судових органах усiх юрисдикцій та усіх рівнів, органах Державної податкової служби та у відносинах з іншими юридичними та/або фізичними особами з метою юридичного захисту прав та законних інтересів Замовника;

- надання правової та консультативної допомоги з підготовки необхідних Замовнику пакетів документів та вчинення інших дій, погоджених Сторонами в даному Договорi та/або додатках до нього.

Як вбачається зі змісту договору про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021, його предметом є надання Виконавцем Замовнику консультаційно - юридичних послуг, пов`язаних з поточним обслуговуванням господарської діяльності Замовника. Позивач надав довідку № 02/02-23-08 вiд 31.07.2023, яка свідчить про те, що ПП ВКФ «Аква Вита» у період дії договору № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг не отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант": жодної консультації, послуги радника з питань фінансового, банківського права, міжнародного права та міжнародних відносин України з Євросоюзом; жодної послуги з розробки проектів договорів, контрактів, угод; юридичного супроводу процедури укладання (підписання) договорів, угод, в тому числі міжнародних контрактів; не отримувало жодної юридичної та консультаційної послуги із загальної ділової практики; відповідачем не здійснювався юридичний супровід господарської діяльності Замовника; відповідач не надавав жодного правового висновку та рекомендації; відповідач не здійснював представництво прав та законних інтересів підприємства позивача в органах державної влади та управління усіх рівнів, в підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкованості; у відносинах з правоохоронними органами, в судових органах усiх юрисдикцій та усіх рівнів, органах Державної податкової служби та у відносинах з іншими юридичними та/або фізичними особами з метою юридичного захисту прав та законних інтересів підприємства позивача; відповідачем не надавались будь - які послуги з правової та консультативної допомоги з підготовки необхідних позивачу пакетів документів та вчинення інших будь - яких дій, погоджених Сторонами в даному договорі та/або додатках до нього.

Позивач зазначив, що оригінали договору № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг та актів приймання - передачі наданих послуг, а також будь - яких інших документів, які складаються за умовами цього договору, у підприємства позивача відсутні та ніколи не направлялись на адресу підприємства з боку відповідача, а адреса електронної пошти Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" info.akvavita@av.zp.uа, яка зазначена в договорі, була створена та зареєстрована 27.05.2022, а відтак не могла бути зазначена в реквізитах договору на дату його укладення - 04.01.2021.

11.08.2023 до Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було подано заяву в інтересах Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" стосовно вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України.

14.08.2023 Адвокатським об`єднанням «Аксіома» на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" було направлено адвокатський запит стосовно отримання доказів надання Приватному підприємству Виробничо - комерційній фірмі "Аква Вита" послуг за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021.

Інформації про результати розгляду вказаного запиту від відповідача так і не було надіслано.

З метою встановлення факту укладення договору № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, факту отримання та надання послуг за відповідним договором, а також факту відображення фінансово - господарських операцій за вказаними договорами у бухгалтерському обліку підприємства 14.08.2023 на нараді членів трудового колективу Приватного підприємства Виробничо - комерційної фірми «Аква Вита» було прийнято рішення, оформленим протоколом № АВ-0177/2023, про проведення службового розслідування.

Наказом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" № 35-К від 14.08.2023 було створено комісію з питань проведення службового розслідування та доручено уповноваженим особам підготувати доповідні записки стосовно укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" спірного договору та здійснити перевірку даних бухгалтерського та податкового обліку, провести звірку взаємних розрахунків з метою визначення обсягу наданих послуг за договорами та встановити розмір заборгованості Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" за відповідним договором.

Як зазначено у доповідних записках та акті службового розслідування, складених уповноваженими працівниками Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита", під час проведення службового розслідування було здійснено перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, проведено опитування працівників підприємства позивача та перевірку первинних документів за період дії договору.

За наслідками проведеного службового розслідування було встановлено, що Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" у період дії договору № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг не отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" жодних послуг, визначених пунктом 1.1 цього договору, підприємство та його працівники ніколи не звертались до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" з питань отримання юридичних послуг та ніколи не мало потреби у відповідних послугах.

Крім того, в ході службового розслідування було встановлено, що у період з 04.01.2021 по 31.12.2022 на адресу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" не надходили акти приймання - передачі наданих послуг та договір № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, звірка розрахунків за вказаним договором не проводилась.

Дослідженням облікових регістрів Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита", а саме - карток рахунку № 93, 311, 631 за 2021 - 2022 роки по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг не підтверджується документування підприємством вищевказаної операції з отримання юридичних послуг та витрат на ці послуги.

Отримання юридичних послуг за вказаним договором не відображено в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку № 93, 631, 311 у період з 04.01.2021 по 31.12.2022.

Таким чином, факт неотримання Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" послуг за спірним договором підтверджується як даними бухгалтерського обліку та діловодства підприємства, так і інформацією, отриманою від працівників Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" в ході проведення службового розслідування.

Крім того, позивач додав до позовної заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , щодо підтвердження вищевикладеної інформації.

Позивач також зазначив та підтвердив документально, що 01.03.2015 між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" та адвокатом Гусельниковим Мирославом Олександровичем було укладено договір про надання правових послуг № 0103. Згідно пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні послуги зазначені у п. 1.2 даного Договору. За цим договором, Виконавець надає такі правові послуги, як надання усних консультацій з питань господарської діяльності по законодавству України.

08.04.2021 між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" та адвокатом Гусельниковим Мирославом Олександровичем було повторно укладено договір про надання правових послуг адвоката.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні послуги зазначені у п. 1.2 даного Договору. За цим договором, Виконавець надає такі юридичні послуги (надалі - "Послуги"): надання усних та письмових консультацій, висновків з питань законодавства України, а саме фінансово-господарської діяльності товариства; представництво інтересів Замовника в будь-яких органах державної влади, судах та правоохоронних органах; представництво інтересів Замовника у ході слідчих й інших процесуальних дій в рамках кримінального провадження; представництво інтересів Замовника у взаємовідносинах з будь-якими установами, підприємствами та організаціями, будь-яких форм власності, а також з фізичними особами та фізичними особами підприємцями; здійснення супроводження перевірок Замовника правоохоронними та контролюючими органами; надсилання запитів (в тому числі адвокатських), отримання відповідей на них тощо; підготовка внутрішньої документації підприємства, а також проектів договорів, листів, клопотань скарг, запитів, звернень тощо; роз`яснення процесуальних порядкiв вчинення юридично-значимих дій; юридичне супроводження та iнформацiйна підтримка діяльності Замовника; супровід ділових переговорів; - представництво інтересів Замовника у органах державної виконавчої служби, із правами передбаченими для стягувача та боржника; iншi необхідні дії, за погодженням сторiн.

Факт отримання та оплати відповідних послуг підтверджується платіжними інструкціями № 1548 від 02.08.2021, № 1636 від 02.09.2021, № 35 від 16.01.2021, № 1204 від 07.04.2021, № 1331 від 14.05.2021, № 1447 від 22.06.2021, № 1450 від 22.06.2021, № 1652 від 06.09.2021, № 1839 від 10.11.2021, № 1920 від 08.12.2021 та № 56 від 17.01.2022.

Таким чином, факт неотримання Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" послуг за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг підтверджується як даними бухгалтерського обліку та діловодства підприємства, так і інформацією, отриманою від працівників позивача в ході проведення службового розслідування.

Крім того, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1336/23 (№ 908/3482/23) за позовною заявою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 04.01.2021 № 02/01-2021.

У ході розгляду справи відповідачем до суду було подано звіти про виконані роботи за оскаржуваним договором, зокрема: звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за січень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за лютий 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за березень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за квітень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за травень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за червень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за липень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за серпень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за вересень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за жовтень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за листопад 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за грудень 2021 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за січень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за травень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за червень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за липень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за серпень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за вересень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за жовтень 2022 року; звіт про виконані роботи (надані послуги) за договором № 01/01-2021 від 04.01.2021 за листопад 2022 року.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що у період з 04.01.2021 по 31.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" надавались Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" юридичні послуги з розробки проектів договорів (контрактів, угод), проектів змін протоколів узгоджень, а також представництва інтересів ПП ВКФ «Аква Вита» у перемовинах з наступними контрагентами: ПРАТ "ІНДАР",ТОВ "ТД" НОВОФАРМ- БІОСИНТЕЗ",ТОВ «АГРОТЕХКОМПЛЕКТ», ФОП ПЕТРИШИНА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА,ТОВ «БІОВЕДА ВІТАЛ УКРАЇНА», ТОВ "СВІТ ФІТО", ФОП КІСЬ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ,ТОВ "БОЛГАН ГЛОБАЛС",ТОВ ВКФ "БІОТОН",ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ", ПП АФК «ЗДРАВА»,"ПРЕДСТАВНИЦТВО "ВЬОРВАГ ФАРМА ГМБХ КО.КГ",ТОВ "ВЕНТА. ЛТД", ТОВ "БІФОРТ",ПП ГОЛДЕН-ФАРМ",ТОВ "АВЕФАРМ", ТОВ "ФОРВАРД-СВ", ПП "ЛЬВІВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ", ТОВ "САН ІВЕНТ",ПAT «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД»,ТОВ "ТБ "СМАЧНІ ПРОДУКТИ",ТОВ «МЕНГО», ФОП ДІДЕНКО І.М., ФОП ТКАЧЕНКО Є.О., ТЗОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МІСТ ЕКСПРЕС",ТОВ "ІНТЕНД", ФОП СМІРНОВ О.В.,ТОВ «НОРС КОМЕРЦ ЛТД»,ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ», ФОП ГУСЕЛЬНИКОВ М.О.,ТДВ СК "КРЕДО", ФОП ЛОМАКІНА О.Б.,ПП «ЧАРЛІ»,ТОВ "AT УКРТОЙС",ТОВ «АДВЕРСО», ФОП КАВИН М.Ф.,ТОВ «БІОТЕХНОС»,НФАУ,ТОВ "ДЕЛЬТА МЕДІКЕЛ",ТОВ "ДОЛФІ- УКРАЇНА", ФОП КОСІЛОВА ДОКУМЕНТ СФОРМОВАНИЙ В СИСТЕМІ «ЕЛЕКТРОННИЙ СУД» 24.09.2024 4 В.В.,ТОВ "АНАНТА МЕДІКЕАР УКРАЇНА",ТОВ "ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ",ПРЕДСТАВНИЦТВО "ЛАБОРАТОРІЯ ІННОТЕК ІНТЕРНАСЬЙОНАЛЬ",ТОВ «МЕДІКО»,ТОВ "АКТИВ-ІТ",ТДВ СК "КРЕДО",ПП "ТОРГОВИЙ ДІМ "СІЧ",ТОВ "АРГОПЛАСТ ГРУП",ТОВ "ТЕРВІС ФАРМ",ТОВ "АСТРА КОСМЕТИК", КП "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ",ТОВ "ХЕЛСІ ЮА",ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕГА УКРАЇНА",ТОВ "ВО "УКО",ТОВ "БЕРОУ",ТОВ "АКАМА",ТОВ "ТЕХНОБІО", ФОП КОЛБІНА В.А.,ТОВ "ТЕТАФАРМ", ФОП ВЛАСЕНКО Є.М.,ТОВ "АБІФАРМ",ТОВ "СФ МЕДІКАЛ ПРОДАКТЕ",ТОВ "ВІТАСЕПТ",ТОВ "СЕЛКОМ ЛТД",ТОВ "СЕЇЙЛ СТМ",ТОВ "ІДЕЯ ШОП",КОНЦЕРН "МТМ",ТОВ «МІС-СЕРВІС»,ТОВ «ФІРМА"БЕСТ-ЕЛЕКТРОНІК», ФОП РУДЕНОК В.А.,ТОВ «СМАРТУМ МЕДІКАЛ», ПРАТ "ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА "ДАРНИЦЯ",ТОВ «ХЕЛСІ СПЕЙС», ТОВ "ФРАМЕД", ПРАТ "АПТЕКИ ЗАПОРІЖЖЯ", ФОП КАШУК В.А.,ТОВ "БЕСТ ВІТА БЬЮТІ",ТОВ "АСКАНІЯ ТРЕЙДІНГ", ФОП ЧУПРУН О.А.,ТОВ «МАЙН ГАРД», ПРАТ "СК "УНІКА",ТОВ "ХЕЛСІ ЮА",ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС",ТОВ "ПАРТНЕР ЮКРЕЙН",ПАТ "УКРПОШТА",ТОВ "КОМПАНІЯ "АКТИВ-СЕРВІС", КП "ВОДОКАНАЛ",ПП "ЛАНА ПРИНТ",ТОВ "ВІДОМЧІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ", ФОП МАРКОВА М.А., ФОП ХОРУЖЕВСЬКА Т.С., ФОП АРТЕМЧЕНКО С. С., ПРАТ «ДАТАГРУП», ФОП ПЕТЬКОВА О.Ю.,ТОВ "ФАРМА-ЛЮКС",ТОВ "ДИРЕКТ ОФІС СЕРВІС", ПРАТ "ГРАВЕ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ", ФОП ТІЩЕНКО В.Є., КП "ЗАПОРІЗЬКЕ МІСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ АГЕНТСТВО",ТОВ ВКП "ВСЕСВІТ",ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "РОСАВА", ПРАТ "СК "УНІКА", ПРАТ "СК "ЗДОРОВО",ЦСК "УКРАЇНА", ТОВ "ПРАЙВІТ ЛЕЙБЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ",ТОВ "СВІКОМ",ТОВ "АБС УКРАЇНА",ТОВ "ВОДАФОН ЕНТЕРПРАЙЗ ЮКРЕЙН", ФОП КРАСОВСЬКИЙ С. В.,ТОВ "ТК "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ",ТОВ "ПРОСЕМІНАР",ТОВ "ТРИМОБ", ПРАТ "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ",ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ",ТОВ "АКТИВ-СОФТ УКРАЇНА",ТОВ «МУЖ НА ЧАС»,ФОП ПРОШИН О. А.,ТОВ «INTER CARS UKRAINE»,ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО»,ТОВ «НВЛ «ФІТОПРОДУКТ»,ТОВ «ІРІС ФАРМ»,ТОВ «КИЇВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ», а також фактів проведення фінансово - господарських операцій з оплати товарів та послуг по взаємовідносинах з вказаними особами у період дії договору про надання юридичних послуг № 02/01-2021 від 04.01.2021, 31 грудня 2022 року на нараді членів трудового колективу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Аква Вита» було прийнято рішення, оформлене протоколом № АВ-0195/2023 від 25.10.2023 про проведення службового розслідування.

Наказом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" № 46-К від 25.10.2023 було створено комісію з питань проведення службового розслідування та доручено уповноваженим особам підготувати доповідні записки стосовно встановлення фактів укладення договорів та проведення фінансово - господарських операцій з оплати товарів та послуг по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами у період дії договору про надання юридичних послуг № 02/01-2021 від 04.01.2021.

Як зазначено у доповідних записках та акті службового розслідування, складених уповноваженими працівниками Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита", в ході проведення службового розслідування було проведено аналіз та перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, проведено

За наслідками проведеного службового розслідування було встановлено, що у період дії договору про надання юридичних послуг № 02/01-2021 від 04.01.2021 на адресу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" не надходили та не укладались договори з вищезазначеними контрагентами. Підприємство та його працівники, а також вище перелічені контрагенти ніколи не звертались до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант» чи його представників з питань отримання послуг за договором про надання юридичних послуг № 02/01-2021 від 04.01.2021. Оригінали звітів про виконані роботи (надані послуги) за договором № 02/01-2021 від 04.01.2021 за період січень 2021 року - грудень 2022 року не надходили, не зберігаються на Підприємстві та не зареєстровані в журналі реєстрації вхідної/ вихідної кореспонденції.

Дослідженням облікових регістрів Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита", а саме - карток рахунку № 93, 311, 631 за період з 04.01.2021 по 31.12.2022 по вищезазначеним контрагентам не підтверджується документування підприємством операцій з оплати товарів та послуг у період дії договору про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021.

Отримання товарів та послуг від вказаних осіб не відображено в бухгалтерському обліку підприємства на рахунку № 93, 631, 311 у період з 04.01.2021 по 31.12.2022.

Звіти про виконані роботи (надані послуги) за договором про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021 за період січень 2021 року - грудень 2022 року не відображено в бухгалтерському обліку підприємства позивача.

На виконання листа Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" № 02/02-23-12 від 10.11.2023 та з метою встановлення обставин щодо надання юридичних послуг з розробки проектів договорів (контрактів, угод), проектів змін протоколів узгоджень, а також представництва інтересів позивача з вищезазначеними контрагентами було проведено перевірку відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі - ЄДР) про реєстрацію контрагентів, зазначених в дорученні Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" № 02/02-23-12 від 10.11.2023 та направлення запитів відповідним контрагентам.

В ході проведення перевірки було виявлено що в ЄДР відсутня інформація щодо 6 контрагентів (сторінка 1 Звіту про виконання доручення щодо направлення адвокатських запитів).

В ЄДР наявна інформація щодо припинення діяльності 5 контрагентів (сторінка 1 звіту).

Направлено запити контрагентам які зареєстровані в ЄДР у кількості 79 штук (сторінки 1,2,3 Звіту), в яких ставились питання, зокрема: - чи звертались до Вашого підприємства представники - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант», код ЄДРПОУ 40489516 (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4) від імені Приватного підприємства Виробничо - комерційною фірмою «Аква Вита», код ЄДРПОУ: 31075647 (місцезнаходження: вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000) з метою ведення переговорів щодо укладення договорів або з будь-яких інших питань у період з 04.01.2021 по 31.12.2022; чи укладались між Вашим підприємством та Приватного підприємства Виробничо - комерційною фірмою «Аква Вита», код ЄДРПОУ: 31075647 (місцезнаходження: вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000) будь-які договори у період з 04.01.2021 по 31.12.2022 в тому числі за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант», код ЄДРПОУ 40489516 (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4) та надати копії відповідних документів.

Станом на 23.09.2024 отримано 28 відповідей на запити (сторінка 4 Звіту) з яких вбачається, що: представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Діамант», код ЄДРПОУ 40489516 (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4) від імені позивача з метою ведення переговорів щодо укладення договорів або з будь-яких інших питань у період з 04.01.2021 по 31.12.2022 не звертались; - відповідні договори між зазначеними контрагентами та позивачем у вказаний період не укладались.

Окрім цього, станом на теперішній не надано відповіді на 51 адвокатський запит (сторінки 4,5,6 Звіту).

За таких обставин, інформація, зазначена в звітах про виконання робіт (надані послуги), щодо представництва відповідачем інтересів Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" перед вищезазначеними контрагентами у період з 04.01.2021 по 31.12.2022 є недостовірною та спростовується наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскаржуваний договір № 01/01-2021 від 04.01.2021 про надання юридичних послуг, акти наданих послуг та акт звірки взаємних розрахунків підписані Колбіним А.В., який на той момент обіймав посаду генерального директора Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" та був звільнений на підставі рішення єдиного власника Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" № 12/12/22 від 12.12.2022.

Позивач зазначив, що після звільнення ОСОБА_2 не були вчинені дії щодо передачі печатки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита".

Слід зазначити, що процес надання послуг є господарською операцією, у зв`язку із чим на суб`єктів підприємницької діяльності поширюється обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що у свою чергу є фактичним обґрунтуванням надання виконавцем відповідних послуг замовнику.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Як встановлено положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, по перше - фіксують факти здійснення господарських операцій і, по друге - слугують підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. А на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник (частина друга статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

При цьому, лише реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарської операції, а також про підтвердження/непідтвердження товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 918/335/17.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2 цього Положення визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно пункту 2.4 цього Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/ або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18 березня 2020 року у справі № 927/986/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції.

Тобто, в цьому випадку для підтвердження господарських операцій з надання послуг необхідно дослідити докази - документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а й розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету.

Судом встановлено, що такі документи в матеріалах справи відсутні та не надані відповідачем.

Крім того, в матеріалах справи немає жодної інформації про характер наданих послуг з консультування, підготовлених проектів договорів, тощо. З зазначеного неможливо встановити які саме послуги були надані відповідачем, яка їх мета, та який корисний ефект вони надають, до того ж не зрозуміло, яким саме чином позивач використовує отримані послуги у своїй господарській діяльності.

Наявні акти приймання-передачі наданих послуг за договором № 01/07-2021 від 04.01.2021 не розкривають внутрішню суть господарських операцій, вказані акти не відображають справжність та економічну вигоду господарських операцій, що в кінцевому рахунку свідчить про нереальність спірних господарських операцій. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зазначені акти, які між собою є аналогічними не відповідають критеріям первинних документів, оскільки з них неможливо встановити суть господарської операції та розумну економічну причину.

Отже, у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт здійснення відповідачем діяльності або виконання зобов`язань, що є предметом укладеного між сторонами договору.

Окрім актів наданих послуг, у матеріалах справи відсутні також картки, журнали, бухгалтерські звіти тощо, які б могли опосередковано свідчити, що послуги за договором були фактично надані відповідачем.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного суду від 28.03.2023 у справі № 916/2492/21 визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху активів. Зокрема, обставини здійснення перевезення, обставини зберігання та використання цього активу у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Враховуючи наведені фактичні обставини взагалі неможливо визначити, на підставі чого відповідач у період дії договору щомісячно складав акти приймання - передачі наданих послуг. Тому, з урахуванням зазначеного договір, акти наданих послуг та акт звірки взаємних розрахунків є штучними та не підтверджують факт реальності надання відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Позивач надав докази в підтвердження наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідач не спростував доводи позивача.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню 3 028 грн 00 коп. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір про надання юридичних послуг № 01/01-2021 від 04.01.2021, укладений між Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" (вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000, ідентифікаційний номер юридичної особи 31075647) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" (вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4, м. Київ, 04060, ідентифікаційний номер юридичної особи 40489516).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Діамант" (вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4, м. Київ, 04060, ідентифікаційний номер юридичної особи 40489516) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" (вул. Патріотична, 70, кв. 22, м. Запоріжжя, 69000, ідентифікаційний номер юридичної особи 31075647) 3 028 (три тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.