ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.12.2024Справа № 910/6124/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, 7, м. Київ, 01021)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМЕД" (вул. Корольова академіка, 1, оф. 1/9, м. Київ, 03134)
про стягнення 502 348,80 грн.
Представники сторін: не викликались.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оламед" про стягнення 502 348,80 грн., а саме 136 052,80 грн. пені та 366 296,00 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як постачальником умов Договору про закупівлю № 09/660-12/2023 від 21.12.2023 року в частині своєчасної поставки предмету закупівлі (товару), внаслідок чого позивачем нараховані пеня та штраф у вказаних сумах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через канцелярію суду 13.06.2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2024 року надійшла заява №03/2421-06/2024 від 10.06.2024 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6124/24 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи №910/6124/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/6124/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 25.06.2024 року була направлена судом в його електронний кабінет, факт отримання якої 26.06.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 23.02.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛАМЕД" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Частиною 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 21.12.2023 року між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМЕД» (відповідачу у справі, постачальник за договором) укладено Договір про закупівлю №09/660-12/2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику Інкубатори інтенсивної терапії новонароджених з сервоконтролем кисню ДК 021:2015 - 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, слектротерапії та фізичної терапії (HK 024:2023:36025 Звичайний дитячий інкубатop) (далі - товар) (номер оголошення пpo проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2023 -11-20-016705-a), а замовник прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Розділами 1-18 Договору сторони погодили предмет, ціну та порядок оплати, порядок поставки та приймання-передачі товару, якість та гарантія, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за порушення договору, вирішення спорів, обставини непереборної сили, порядок здійснення повідомлення сторін, прикінцеві положення тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Відповідно до пункту 11.1. Договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31.03.2024 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного його виконання.
Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і замовника та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.3. Договору сторонами погоджено, що постачальник гарантує, що товар, який є предметом цього договору, вільний від боргових зобов`язань, не перебуває під забороною, обмеженнями використання та відчуження, обтяженнями, заставою та у власності третіх осіб, є новим, виготовленим не раніше 2023 року, а також не використовується у якості демонстраційного зв`язку.
Згідно з пунктом 1.4. Договору цей договір виконується за рахунок коштів з рахунка для задоволення потреб охорони здоров`я та постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2022 року № 491 "Деякі питання використання коштів з рахунка для задоволення потреб охорони здоров`я".
Відповідно до Специфікації від 21.12.2023 року, яка є Додатком №1 до Договору, сторони погодили поставку Інкубатора для новонароджених MD Series NEO 04/01- 1 штука, в комплекті з лампою для фототерапії MD Series NEO 40/03 - 1 штука (інкубатори інтенсивної терапії новонароджених з сервоконтролем кисню), загальною кількістю 12 комплектів, за ціною 436 066,66 грн. без ПДВ за один комплект, на загальну суму 5 232 799,92 грн. без ПДВ.
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 3.1 Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна продукції складає 5 232 799,92 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.
У загальну ціну товару включені всі витрати постачальника, які він може понести у зв`язку з виконанням ним обов`язків за цим Договором (п. 3.2 Договору).
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника (пункт 3.3 Договору).
Положеннями пункту 3.4 Договору визначено, що оплата за партію поставленого товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або Акту приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевого набувача.
Замовником може здійснюватись попередня оплата з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.6 Договору).
Відповідно до пункту 3.7 Договору у разі здійснення попередньої оплати постачальник надає замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у розділі 17 цього Договору, при цьому сума банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати сумі попередньої оплати. Наданий постачальником оригінал безвідкличної i безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому нocії.
Судом встановлено, що наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 9 від 27.12.2023 року підтверджено факт перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за товар за договором №09/660-12/2023 від 21.12.2023 року у розмірі 5 232 799,92 грн.
Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення оплати товару замовником не є предметом дослідження у даній справі.
Поряд із цим, станом на час розгляду справи докази наявності претензій відповідача як продавця з питань здійснення оплати, та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати поставленого відповідачем товару (Звичайний дитячий інкубатор) в матеріалах справи відсутні.
Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення ТОВ «ОЛАМЕД» до покупця з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за поставлений товар сторонами суду не надано.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка товару здійснюється на умовах DDP.
Адреса (и) пункту (ів) поставки товару визначаються замовником в заявці на поставку товару, складеній замовником за формою, встановленою у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку) (п.2.3 Договору).
Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем 15.01.2024 року було надано відповідачу як постачальнику Заявку на поставку №1 (№05/203-01/2024 від 15.01.2024 року), згідно якої передбачена поставки товару Інкубатора для новонароджених MD Series NEO 04/01- 1 шука, в комплекті з лампою для фототерапії MD Series NEO 40/03 - 1 штука (інкубатори інтенсивної терапії новонароджених з сервоконтролем кисню), загальною кількістю 12 комплектів, за ціною 436 066,66 грн. без ПДВ за один комплект, на загальну суму 5 232 799,92 грн. без ПДВ.
За умовами п. 5 Заявки на постачання № 1 поставка товару здійснюється транспортом постачальника або третьої особи, номінованої постачальником, на умовах DDP - відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 12.01.2024 року № 63 за 12 адресами закладів охорони здоров`я на території України, наведеними в заявці.
Згідно з пунктом 2.4 Договору право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевих набувачів, а також підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або Акту приймання товару, у порядку, передбаченому Розділом 6 цього Договору.
Як погоджено сторонами в пункті 4.1 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк до 29 лютого 2024 року включно.
Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.
Вказані у пункті 4.1. цього Договору та/або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за мотивованим зверненням сторін за наявності обгрунтованих на те підстав, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою Сторін (п.п. 4.1.1. п 4.1. Договору).
У разі неподання замовником постачальнику заявки на поставку товару, постачальник має й надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором та інформувати замовника про відправку товару у строк, визначений у п. 5.1 цього договору та здійснити поставку товару в строк, визначений у п. 4.1. цього договору (абз. 2 пункту 4.2. Договору).
Так, згідно пункту 4 Заявки на поставку № 1 дата поставки товару за місцем поставки, визначеним п. 5 цієї заявки на поставку - 29.02.2024 року (включно).
Відповідно пункту 4.4. Договору датою поставки товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акту приймання товару, що підписуються після складання відповідальною(-ими) особою(-ами) кінцевого набувача акту контролю кількості, комплектності та якості товару, за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевого набувача.
Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судом, ТОВ "ОЛАМЕД" 18.01.2024 року звернулося до ДП "Медичні закупівлі України" із листом №01/17-2024 від 17.01.2024 року, в якому повідомило позивача про неможливість поставити товар у визначені строки, у зв`язку із неможливістю використати отриману передплату за товар для оплати виробнику, оскільки платіж блокується органами казначейської служби, у зв`язку з чим товариство звернулось з питанням щодо зміни відповідно до пункту 4.3. Договору дати поставки товару до 29.04.2024 року.
Листом №05/355-01/2024 від 22.01.2024 року ДП "Медичні закупівлі України" повідомило відповідача, що за результатами розгляду звернення постачальника було прийнято рішення про відмову у перенесенні строку поставки товару за договором №09/660-12/2023 від 21.12.2023 року.
В подальшому відповідач повторно звернувся до ДП "Медичні закупівлі України" із листом № 02/22-2024 від 22.02.2024 року про зміну дати поставки товару на 29.04.2024 року, проте строки поставки замовником змінені не були.
Окрім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару позивачу є видаткова накладна.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.1 Договору і Заявки на поставку № 1 відповідач був зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу товару - 12 комплектів інкубаторів на суму 5 232 799,92 грн. у строк до 29.02.2024 року (включно).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов Договору здійснено поставку товару у кількості 12 комплектів інкубаторів для новонароджених на загальну суму 5 232 799,92 грн. за вказаною Заявкою на поставку № 1 з порушенням обумовлених строків, а саме 26.03.2024 року, що підтверджується видатковими накладними: №№ 12 -23 від 26.03.2024 року кожна на суму 436 066,66 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому судом встановлено, що факт отримання товару позивачем підтверджується підписами на видаткових накладних представника постачальника - ТОВ «ОЛАМЕД», засвідченим відбитком печатки та представника покупця - Державного підприємства «Медичні закупівлі України», засвідченого штампом.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами п. 6.2 Договору приймання товару здійснюється після перевірки замовником особисто та/або із залученням третьої особи, та/або кінцевим набувачем товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду товару, вимогам нормативної документації та перевірки товар супровідних документів, визначених пунктом 6.5 Договору, перевірки вантажу за місцем його розташування, візуального огляду товару (зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості пакування, кількості поставленого товару тощо).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що у разі наявності зауважень замовника та/або кінцевого набувача з підстав невідповідності товару вимогам та положенням, визначеним пунктом 6.1. (у т.ч. підпунктом цього пункту), 6.2. цього договору, замовник повідомляє постачальника, зокрема, але не виключно, шляхом направлення постачальнику засобами електронної пошти повідомлення про виклик представника постачальника про складання акту, подання претензії та вирішення питання про порядок усунення зауважень до товару.
Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару у кількості 12 комплектів інкубаторів для новонароджених на суму 5 232 799,92 грн. за вказаними видатковими накладними позивачем суду не надано.
Доказів пред`явлення претензій щодо якості та кількості поставки товару у відповідності до умов Договору, Специфікації та Заявки на поставку № 1, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність якісних показників товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання ознак псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.
За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних відповідачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару позивачу - Державному підприємству «Медичні закупівлі України», а позивачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Факт передачі позивачеві товару належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за змістом видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару.
Відповідно до пункту 8.3.1. та пункту 8.3.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та/або в заявках на поставку товару, нести всі ризики та витрати, пов`язані з виконанням обов`язків за цим договором, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 9.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) товару за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості (неприйнятого, не переданого) непоставленого товару (пункт 9.2. Договору).
Відповідно до пункту 9.7. Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за цим договором.
В свою чергу, у зв`язку з нездійсненням своєчасної поставки товару позивач 18.04.2024 року звернувся до відповідача з претензією № 05/1618-04/2024 щодо сплати штрафу та пені на суму 502 348, 80 грн., а саме 136 052,80 грн. пені та 366 296,00 грн. штрафу, копія якої наявна в матеріалах справи.
За результатами розгляду претензії позивача відповідач 29.04.2024 року направив на адресу позивача відповідь вих. № 29/04-2024 на претензію № 05/1618-04/2024 від 18.04.2024 року, в якому вказував, що порушення строків поставки товару відбулось за відсутності вини товариства через обставини, які товариство не могло передбачити та на які не могло вплинути.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, оскільки, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору та Заявки на поставку № 1 товару, позивачем на підставі статей 216-218, 231 ГК України та пункту 9.2 Договору нараховано відповідачеві пеню в розмірі 136 052,80 грн. та штраф в розмірі 366 296,80 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної поставки товару, передбаченого умовами Договору, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору про закупівлю № 09/660-12/2023 від 21.12.2023 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання сторонами суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині постачання товару покупцю - ДП «Медичні закупівлі України» у визначені Договором строки.
Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу, передбаченої пунктом 9.2 Договору.
Зокрема, за умовами пункту 9.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) товару за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості (неприйнятого, не переданого) непоставленого товару.
При цьому, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 9.2 Договору пені і штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення ТОВ "ОЛАМЕД" виконання договірних зобов`язань.
Суд також зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).
Правова позиція щодо можливості застосування пені та штрафу за порушення будь - яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, викладена в постанові Верхового Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18, від 17.09.2020 року у справі №922/3548/19.
Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань зі своєчасної поставки товару за Договором, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення згідно пункту 9.2 Договору пеню в розмірі 136 052,80 грн. за порушення строку поставки товару з 01.03.2024 року по 26.03.2024 року (26 днів) та 7% штрафу за поставлення товару із простроченням понад 10 днів, що складає 366 296,00 грн., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.
У той же час, із наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що пеня згідно п. 9.2 Договору була нарахована з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару згідно накладних (26.03.2024 року), що суперечить нормам чинного законодавства.
За висновками суду, день фактичного виконання не може включатися до часу прострочення виконання зобов`язання при здійсненні розрахунку розміру пені, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось (неналежно виконувалось) зобов`язання з поставки товару, нарахування за весь день (24 години) прострочення, а здійснення фактичної поставки в даний день виключає правомірність нарахування пені, за 24 години цього дня, позаяк нарахування можуть здійснюватись лише за кожен повний день прострочення.
Отже, виходячи з правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 року у справі № 910/9078/18, враховуючи встановлені судом обставини виконання зобов`язання з поставки товару 26.03.2024 року, що підтверджується підписаними без зауважень представниками постачальника та покупця видатковими накладними №№ 12 -23 від 26.03.2024 року відповідно, суд дійшов висновку про те, що день фактичної передачі товару покупцеві не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось зобов`язання - днем прострочення зобов`язання, відтак вищенаведене свідчить, що обґрунтованим періодом нарахування пені є 01.03.2024 року по 25.03.20234 року.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір останньої, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом періоду прострочення, становить 130 820,00 грн. пені, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 130 820,00 грн. пені.
Також за результатами перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення 7% штрафу за поставлення товару із простроченням понад 10 днів судом встановлено, що його розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 366 296,00 грн. підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 910/2376/18.
Таким чином, укладаючи спірний Договір із умовами щодо сплати пені та штрафу (пункт 9.2.), у випадку порушення взятих на себе зобов`язань та застосування майнової відповідальності, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання відповідно з погодженими у договорі умовами.
Також судом враховано той факт, що Договір укладався із застосуванням Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178.
Згідно частини 4 статті 41 Законом України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 Законом України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.
Згідно з пунктом 12.1. Договору сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватись протягом строку дії офіційно встановленого воєнного стану, який не буде вважатись сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних та альтернативних способів виконання таких зобов`язань (пункт 12.2. Договору).
Пунктом 12.3. Договору сторони передбачили, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, що зазначена в розділі 14 цього договору (одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в розділі 14 цього договору), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їх тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов`язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов`язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
Сторона не має права посилатись на обставини непереборної сили як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов`язань за договором (пункт 12.5. Договору).
Відповідно до пункту 15.7. Договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін.
Таким чином, враховуючи час укладення Договору, специфічність та важливість його предмету (товару, що постачався) для держави під час дії воєнного стану, а також передбачені положеннями правочину умови щодо застосування форс- мажору з посиланням на воєнний стан та зумовлені його наявністю обставини, наведені відповідачем в листах на адресу покупця посилання судом до уваги не приймаються, зокрема, враховуючи відсутність можливості зміни строків поставки, погодженого сторонами на етапі укладення Договору.
Окрім цього судом враховано, що відповідач під час судового розгляду справи жодних доказів щодо вжиття всіх можливих заходів для належного виконання умов договору; причин затримки поставки товарів, що не залежали від нього, суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМЕД" (вул. Корольова академіка, 1 оф. 1/9, м. Київ, 03134; код ЄДРПОУ 43678029) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, 7, м. Київ, 01021; код ЄДРПОУ 42574629) 130 820 (сто тридцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. пені, 366 296 (триста шістдесят шість тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 00 коп. штрафу та 7 456 (сім тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 74 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2024 року.
Суддя А.М. Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 09.12.2024 |
Номер документу | 123557364 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Селівон А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні