Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/12395/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/12395/22Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши

заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/12395/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва у складі судді ОСОБА_1. перебувала справа №910/12395/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22 залишено без змін.

15.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/756/24 від 15.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл заяви у справі №910/12395/22 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 .

У результаті повторного автоматизованого розподілу, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі № 910/12395/22, передана на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22 залишив в силі.

27.05.2024 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

28.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 02.07.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.05.2024, в якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 - задовольнити повністю.

06.06.2024 та 25.06.2024 до суду від Північного апеляційного господарського суду надійшов запит про витребування із Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 910/12395/22.

27.06.2024 Господарським судом міста Києва направлені до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/12395/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 зупинено провадження у справі № 910/12395/22 з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про ухвалення додаткового рішення до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/12395/22 судом апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12395/22 залишено без змін.

31.10.2024 матеріали справи №910/12395/22 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 поновлено провадження з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12395/22, призначено судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12395/22 на 26.11.2024.

У судове засідання 26.11.2024 представники позивача та відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені ухвалою суду від 06.11.2024.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із попереднім розрахунком відповідача, наведеного у відзиві на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, очікувані витрати на правову допомогу становлять 40 000,00 грн. Відповідачем у відзиві зазначено, що перелік доказів понесених судових витрат будуть надані суду у строк, передбачений ГПК України.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: договір на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 № 0112/23; Додаткову угоду №12 від 22.05.2024 до договору, Акт здачі-приймання наданих юридичних послуг від 22.05.2024 за договором на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 № 0112/23; платіжну інструкцію № 799 від 23.05.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2023 між ПрАТ «Завод Супутник» та Адвокатським об`єднанням «Максимальний захист» укладено договір на правове обслуговування юридичної особи № 0112/23, за умовами якого юридична компанія зобов`язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

25.05.2024 між ПрАТ «Завод Супутник» та Адвокатським об`єднанням «Максимальний захист» укладено додаткову угоду № 12 до договору на правове обслуговування юридичної особи, у якій визначено вартість послуг за представництва замовника під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та підготовки відзиву на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 40 000,00 грн.

22.05.2024 сторонами договору на правове обслуговування юридичної особи № 0112/23 підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання наданих юридичних послуг за цим договором до додаткової угоди № 12 від 25.05.2024, за яким вбачається, що юридична компанія надала відповідачу у даній справі правову допомогу в об`ємі та строки, визначені у додатковій угоді № 12 на загальну суму 40 000,00 грн.

Пунктом 2 акту встановлено, що вказана сума сплачена відповідачем у повному обсязі безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок юридичної компанії.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/12395/22 під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Позивачем подано клопотання про відмову у стягненні з позивача судових витрат на професійну допомогу адвоката у сумі 40000,00 грн посилаючись на те, що відповідач узгодив із адвокатським об`єднанням «Максимальний захист» надання юридичного обслуговування вже після підготовки та подачі відзиву, а тому не є належним доказом, який свідчить про здійснені відповідачем судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» під час розгляду заяви перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами здійснювалось адвокатом об`єднанням «Максимальний захист» Опалюком С.В., який діяв на підставі ордеру серія АН №1311245 від 07.12.2023, виданого на підставі договору на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 № 0112/23.

Водночас, відзив на заяву підписаний представником Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» адвокатом об`єднанням «Максимальний захист» Герасько М.Г., який діяв на підставі ордеру серія СВ №1023167 від 23.04.2024, виданого на підставі договору на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 № 0112/23.

При цьому, відповідно до п. 4.1. договору на правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 № 0112/23 передбачено укладення додаткових угоди до даного договору для визначення виконаних послуг та вартість їх надання.

З огляду на викладене, поданою відповідачем у матеріали справи додатковою угодою №12 від 22.05.2024 підтверджено погодження сторонами вартості надання відповідачу послуг правової допомоги на суму 40 000,00 грн, а тому є належним та допустимим доказом у справі.

Щодо аргументів позивача про те, що сума у розмірі 40 000,00 грн. є завищеною, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, суд зазначає, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених адвокатом документів.

Судом також враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та з огляду на характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених адвокатом документів, незначної кількості доказів, оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів справи та з огляду на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності, пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 21651747) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, будинок 82-А, ідентифікаційний код 02970300) витрати на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 05.12.2024.

Суддя О.В. Гулевець