Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/12395/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12395/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 (суддя Гулевець О.В.)

про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 (суддя

Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст обставин справи

1.1. 15.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" (надалі - ТОВ "Діамант-13", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (надалі - ПрАТ "Супутник", Відповідач, Орендодавець) про зобов`язання вчинити певні дії, а саме надати доступ до приміщень по вулиці Межигірській, 82А у місті Київ, корпус № 3.

1.2. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що після припинення між сторонами орендних відносин внаслідок розірвання договору оренди вказаних приміщень ТОВ "Діамант-13" не має доступу до свого майна, яке, за його твердженням, у цих приміщеннях залишилося. Позивач вважав дії Відповідача, що виражаються у недопуску до спірних приміщень та притриманні його майна, неправомірними.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

1.4. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач просив зобов`язати Відповідача надати доступ до приміщень, які йому не належать, водночас не довівши наявності у вказаних приміщеннях свого майна. Також суди зазначили про наявність у Відповідача передбаченого договором оренди та Цивільним кодексом України права притримати належне Позивачеві майно до виконання ним своїх зобов`язань за договором, оскільки останній заборгував орендну плату за час дії договору оренди.

1.5. 19.03.2024 через відділ діловодства суду від Відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12395/22 про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

1.6. Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22 залишено без змін.

1.7. 15.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22 за нововиявленими обставинами.

В якості нововиявленої обставини Позивач послався обставини, викладені у заяві свідка ОСОБА_1 , колишнього голови правління ПАТ "Завод Супутник", яка була подана суду у справі № 910/16646/23. Свідок вказував, що частина майна ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" була завезена на територію ПАТ "Завод Супутник" ще у 2017 році та перебувала у орендованих ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" приміщеннях і згодом на таке майно був накладений арешт приватним виконавцем.

На переконання заявника, наведені свідком ОСОБА_1 у заяві обставини спростовують пояснення, надані Відповідачем під час розгляду справи, та висновки господарських судів, зроблені ними у справі щодо відсутності на території ПАТ "Завод Супутник" майна, що належить та/або перебуває в користуванні ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13".

Іншою підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами заявник зазначив отриману ним вимогу від ПрАТ "Фарлеп-Інвест" за №503/04-11 від 12.04.2024 про повернення ПрАТ "Фарлеп-Інвест" шлюзу VoI TAU-8. IP, який був змонтований для забезпечення надання Позивачу телекомунікаційних послуг.

Таким чином, на переконання Скаржника, наведені ним обставини є нововиявленими для справи № 910/12395/22, а отже, прийняте 29.03.2023 судом першої інстанції рішення цій у справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/12395/22 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/12395/22 залишено в силі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13", місцевий господарський суд вказав, що наведені у заяві обставини не впливають та не спростовують фактів, які було покладені в основу судового рішення. За висновком суду, заявник спростовує встановлені у даній справі обставини на підставі доказів, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, що підпадає під процесуальне обмеження, передбачене пунктом 2 частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим належних та допустимих доказів існування нововиявлених обставин відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, які в установленому порядку спростовують факти, що були покладено в основу судового рішення у справі № 910/12395/21, заявник суду не надав.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 заяву ПрАТ "Завод Супутник" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12395/22 задоволено частково шляхом стягнення з ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" на користь ПрАТ "Завод Супутник" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви відмовлено.

2.4. Задовольняючи частково заяву про відшкодування витрат суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений ПрАТ "Завод Супутник" розмір судових витрат є частково доведеним, а саме на суму 10 000,00 грн, при цьому, вказаний розмір витрат є фіксованим та не залежить від витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг відповідачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У своїй касаційній скарзі ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ "Завод Супутник" про стягнення судових витрат відмовити, а в частині заяви ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами направити справу для нового розгляду до місцевого господарського суду.

3.2. ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13", звертаючись із касаційною скаргою, вказує на неправильне застосування судами норм статті 320 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність у виявлених обставинах ознак нововиявлених. За твердженням Скаржника, ці обставини свідчать про фактичне перебування майна Позивача в орендованому раніше приміщенні та неможливість виконання ним обов`язку з повернення цього майна, що надавалося у користування.

Водночас, не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Скаржник стверджує про порушення вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України. На його думку, стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг. Зазначені обставини, на переконання Скаржника, не підтверджені належними та допустимими доказами, що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Також Позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального законодавства, розглядаючи в межах одного апеляційного провадження скарги на різні судові рішення: ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 та додаткове рішення цього ж суду від 10.06.2024.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12395/22 у письмовому провадженні.

4.2. 21.11.2024 від ПрАТ "Завод Супутник" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач зазначає про законність оскаржуваних рішень та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13". Одночасно Відповідач зазначає, що у зв`язку із зверненням ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" до суду касаційної інстанції зі скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, він планує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. Одночасно сторона надала Додаткову угоду до договору про правове обслуговування юридичної особи від 01.12.2023 №0112/23 від 19.11.2024 та платіжну інструкцію від 20.11.2024 №1217.

4.3. 17.12.2024 від ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" надійшли заперечення на заяву ПрАТ "Завод Супутник" про відшкодування витрат на правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи.

4.4. 14.01.2025 від ПрАТ "Завод Супутник" надійшли додаткові письмові пояснення, що за змістом фактично є відзивом на касаційну скаргу. Поряд з цим, оскільки Відповідачем надано такі пояснення/відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого ухвалою Суду від 16.12.2024, а також враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, такі пояснення/відзив долучаються до матеріалів справи, однак залишаються без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. 14.01.2025 від ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" надійшло клопотання про залишення пояснень ПрАТ "Завод Супутник" від 14.01.20205 без розгляду з підстав пропуску строку на їх подання.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом касаційного оскарження є: 1) постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та ухвала Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, якими підтверджено необґрунтованість заяви ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами; 2) постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12395/22, яким встановлено обґрунтованість заяви ПрАТ "Завод Супутник" про відшкодування витрат на правничу допомогу, надану у суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо аргументів Скаржника про незаконність постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, якими підтверджено необґрунтованість заяви ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами.

5.3. ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" обґрунтовує необхідність перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/12395/22 за нововиявленими обставинами, посилаючись на: 1) заяву свідка ОСОБА_1 , яка підтверджує перебування частини майна компанії у приміщеннях ПАТ "Завод Супутник" з 2017 року та накладення на це майно арешту; 2) вимогу ПрАТ "Фарлеп-Інвест" від 12.04.2024 щодо повернення телекомунікаційного обладнання, змонтованого для надання послуг.

5.4. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи Заявника, зазначивши, що визначена обставина не підпадає під ознаки нововиявленої, що наразі заперечується Скаржником з посилання на неправильне застосування пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення Суд зазначає таке.

5.7. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

5.8. Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Главою 3 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

5.10. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

5.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 визначила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

5.12. За змістом частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

5.13. За позицією Відповідача-2, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є пункт 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

5.14. Велика Палата Верховного Суду та об`єднана палата Касаційного господарського Суду висловлювали правову позицію, що є нововиявленою обставиною у розумінні процесуального законодавства у подібних правовідносинах, зокрема:

- нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);

- нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №752/4995/17);

- істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20);

- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а).

5.15. Велика Палата Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, аналізуючи питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами в контексті застосування статті 423 Цивільного процесуального кодексу України виснувала, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Верховний Суд зазначив, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

При цьому, Велика Палата виснувала, що судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо).

5.16. Суд виходить з того, що пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України є аналогічними за змістом з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, відтак вищевказані правові висновки: 1) що вважається істотними обставинами справи, 2) які необхідні ознаки мають мати нововиявлені обставини, 3) висновок, що є нововиявленими обставинами, є релевантними до цієї справи. Відтак, вищевказані правові висновки є релевантними та підлягають застосуванню у справі, що розглядається.

5.17. Такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

5.18. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").

5.19. Суд звертає увагу, що підставою для відмови в позові слугувало недоведеність Позивачем, яке саме майно знаходиться в приміщенні, доступ до якого він просить надати, кому це майно належить та на підставі чого. При цьому, окремою підставою для відмови у позові стала встановлена судом умова укладеного між учасниками спору договору оренди, яка передбачала право відповідача, як орендодавця, на притримання належних орендарю (позивачем) речей у випадку невиконання чи неналежного виконання ним умов договору.

5.20. Відтак, наведені у заяві свідка ОСОБА_1 обставини щодо перебування майна орендаря у приміщеннях відповідача не містять нових фактів, які могли б вплинути на висновки суду у цій справі. Аналогічно, інформація про належність змонтованого ПрАТ "Фарлеп-Інвест" шлюзу для надання телекомунікаційних послуг не є нововиявленою обставиною, оскільки така вимога виникла вже після завершення розгляду справи судом першої інстанції і не стосується обставин, що існували на момент вирішення спору.

5.21. Таким чином, суд попередніх інстанцій обґрунтовано дійшов висновку, що зазначені обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення.

Щодо аргументів Скаржника про незаконність постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12395/22, яким встановлено обґрунтованість заяви ПрАТ "Завод Супутник" про відшкодування витрат на правничу допомогу, надану у суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

5.22. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції врахував фактичний обсяг наданих адвокатом послуг Відповідачу у суді та витрачений адвокатом для цього час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, ступінь складності цієї справи. Виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку, що з позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

5.23. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Скаржник стверджує про порушення вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України. На його думку, стягнута сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг. Зокрема Позивач звертає увагу, що формуванням пакету документів для суду і Позивача, а також направленням їх на адресу суду та відповідача не є видами правничої допомоги, в розумінні положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Зазначені обставини, на переконання Скаржника, не підтверджені належними та допустимими доказами, що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

5.24. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.25. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

5.26. За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

5.27. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

5.28. Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

5.29. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5.30. Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

5.31. За змістом частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, надання консультацій тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

5.32. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

5.33. Судами встановлено, що 01.04.2019 між ПрАТ "Завод Супутник" та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист" укладено договір на правове обслуговування юридичної особи № 0104/19, за умовами якого об`єднання зобов`язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги

5.34. 25.11.2022 сторонами договору на правове обслуговування юридичної особи № 0104/19 підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання наданих юридичних послуг за цим договором до додаткової угоди № 23 від 25.11.2022, за яким вбачається, що об`єднання надало Відповідачу у даній справі правову допомогу в об`ємі та строки, визначені у додатковій угоді № 23 на загальну суму 10 000,00 грн. Пунктом 2 вказаного акту зафіксовано, що вказана сума сплачена Відповідачем у повному обсязі безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Об`єднання, а пунктом 3 сторони підтверджують, що на день підписання даного акту у замовника не існує боргу з оплати за надану правову допомогу.

5.35. Дослідивши заперечення ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" на клопотання (заяву) про ухвалення додаткового рішення, суд зазначив, що заявлений Відповідачем розмір судових витрат є фіксованим, позаяк розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

5.36. Ураховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом послуг Відповідачу у суді та витрачений ним час, обґрунтованість поданих адвокатом процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку, що з Позивача підлягають стягненню на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

5.37. Тобто, судом першої інстанції зменшено заявлений Відповідачем розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат.

5.38. Зазначене свідчить про необґрунтованість аргументів Скаржника щодо задоволення заяви Відповідача без аналізу фактичного обсягу виконаних робіт.

5.39. Таким чином, висновки судів про наявність правових підстав для стягненню на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн узгоджуються з положеннями законодавства.

Щодо аргументів Скаржника про незаконність постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 з підстав порушення вимог процесуального законодавства.

5.40. За позицією Скаржника, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального законодавства, розглядаючи в межах одного апеляційного провадження скарги на різні судові рішення: ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 та додаткове рішення цього ж суду від 10.06.2024.

5.41. Суд зазначає, що розгляд апеляційним судом скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024, якою відмовлено у перегляді справи за нововиявленими обставинами, та додаткове рішення цього ж суду від 10.06.2024, прийняте на виконання основного рішення, у межах одного апеляційного провадження відповідає вимогам процесуального законодавства.

5.42. Так, зазначені судові акти є взаємопов`язаними з огляду на можливі наслідки їх перегляду. Зокрема, у разі встановлення незаконності ухвали від 22.05.2024 та ухвалення нового рішення за результатами розгляду нововиявлених обставин, додаткове рішення суду від 10.06.2024 щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, також підлягало б перегляду. Така взаємозалежність обумовлює доцільність спільного розгляду цих скарг.

5.43. Технічний характер об`єднання проваджень не впливає на зміст та процедуру розгляду скарги. Водночас цей підхід сприяє системному і цілісному аналізу правової ситуації, що відповідає принципам процесуальної економії, правової визначеності та ефективності судового провадження, та уникненню зайвого дублювання процесуальних дій, не порушуючи при цьому прав учасників справи.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

7.2. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначає, що у зв`язку із зверненням ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" до суду касаційної інстанції зі скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

7.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

7.4. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у тому числі у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.5. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

7.6. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

7.7. Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

7.8. Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У цій справі Відповідачем при поданні відзиву на касаційну скаргу заявлено стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн, що свідчить про дотримання порядку на звернення з такою заявою відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

7.9. За змістом частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

7.10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

7.11. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

7.12. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень вказаних частин статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе саме на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

7.13. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

7.14. Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

7.15. При цьому відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

7.16. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

7.17. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Наведені форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Верховний Суд звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності й справедливості, правової визначеності, ясності та недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

7.18. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

7.19. Таким чином, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

7.20. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції при розгляді справи Відповідачем надано укладений 01.12.2023 між ПрАТ "Завод Супутник", як замовником, та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист", як юридичною компанією, договір на правове обслуговування юридичної особи № 0112/23, за умовами якого Об`єднання зобов`язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

У пункті 1.2.23 договору сторонами узгоджено, що юридична компанія забезпечує у тому числі надання ПрАТ "Завод Супутник" створення заяв, відзивів та заперечень, претензійних вимог, а також інших окремих процесуальних документів (не більше трьох документів за один період обслуговування).

Згідно з пунктом 4.1. угоди ціна договору (розмір винагороди) визначається загальною кількістю періодів юридичного обслуговування, які визначаються кількістю підписаних додаткових угод до даного договору, які містять виконані послуги та вартість наданих послуг.

Відповідно пункту 4.3 угод ціна кожної додаткової угоди (розрахункового періоду) визначається на підставі розрахунку, який формує юридична компанія, що є складовою кожної додаткової угоди з вирахуванням сплаченого авансу.

Додаткова угода (розрахунок) гонорару за період юридичного обслуговування формується юридичною компанією протягом п`яти календарних днів після завершення періоду юридичного обслуговування та надається ПрАТ "Завод Супутник" на погодження та підписання.

На виконання договору на правове обслуговування юридичної особи № 0112/23 між ПрАТ "Завод Супутник", як замовником, та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист", як юридичною компанією, укладено додаткову угоду №19 від 19.11.2024, в якій сторони визначили, що предметом надання послуг є підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/12395/23 щодо перегляду у касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12395/22, та визначено її вартість у вигляді фіксованої суми в розмірі 20 000, 00 грн.

Також Відповідачем надано платіжне доручення №1217 на підтвердження перерахування такої суми юридичній компанії.

7.21. У своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення ТОВ "Діамант-13" просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки позиція Відповідача є сталою, сума витрат є завищеною зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, а вартість адвокатських послуг є неспіврозмірною порівняно з ринковими цінами.

7.22. Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником Відповідача послуг, значення цієї справи для сторін, складність самої справи та співмірність виконаної адвокатом роботи в суді касаційної інстанції, Суд виходить з того, що заявником було своєчасно вчинено всі дії, які вимагаються приписами статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, підтверджено необхідність надання послуг зазначених в акті, а також їх реальність їх надання, натомість Позивачем зазначене не спростовано, а доводи зводяться до незгоди із стягнення витрат на правничу допомогу взагалі, без обґрунтування їх неспівмірності, надлишковості або завищення.

7.23. Таким чином, колегія суддів вважає, що стягнення з ТОВ "Діамант-13" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн буде обґрунтованим та розумним розміром компенсації за послуги з надання професійної правничої допомоги понесеними ПрАТ "Завод Супутник", у зв`язку з чим заява ПрАТ "Завод Супутник" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12395/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" (вул. Межигірська, 79, м. Київ, 04084; ідентифікаційний код 21651747) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (вул. Межигірська, 82-А, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 02970300) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко