Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/12413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/12413/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1.Маріупольської міської ради, м.Дніпро та 2. Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради, м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп», м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва»

про стягнення 3 871 164,38 грн,

За участю представників сторін:

прокурор: Синюк І.А.

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСБАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі 1.Маріупольська міська рада, м.Дніпро та 2. Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» про стягнення невикористаної попередньої оплати за договором № 214/2021 від 01.11.2021 у розмірі 3 413 772, 60 грн, інфляційних втрат у розмірі 99 709, 47 грн, 3% річних у розмірі 15 993, 29 грн та пеню у розмірі 341 689, 02 грн.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається, що між Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» було укладено договір підряду № 214/2021 від 01.11.2021, в межах якого замовником було перераховано на рахунок відповідача бюджетні кошти в сумі 3 413 772,60 грн. Проте, використання вказаної попередньої оплати підрядником не здійснено, роботи на означену суму не виконано.

Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.11.2024; залучено до участі у справі як третю особу , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва».

23.10.2024 представником позивача 1 було подано письмові пояснення по справі, згідно змісту яких позов прокурора підтримано та вказано, що згідно пункту 1.2. Статуту Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, від імені і в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади. Згідно з Додатком 6 до рішення Маріупольської міської ради № 8/14-1360 від 22.12.2021 р. Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 23.12.2020 № 8/2-7 «Про бюджет Маріупольської міської територіальної громади на 2021 рік», та п. 1.2. Положення про Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2021 р. № 8/4-205 (копія Положення міститься в матеріалах справи), Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів за відповідним джерелом фінансування - Заходи з енергозбереження. Капітальний ремонт комунального дошкільного навчального закладу загального розвитку "Ясла-садок № 110 "Світлячок" за адресою: вул. Бахчиванджи, 13а у Центральному районі, м. Маріуполь. Отже, у даному випадку, за коштами бюджету Маріупольської міської територіальної громади головний розпорядник бюджетних коштів - Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради.

05.11.2024 пояснення по справі було надано представником третьої особи.

06.11.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 20.11.2024.

20.11.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024.

Прокурор, у судовому засіданні 04.12.2024 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`яивились, проет, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зокрема, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті була доставлена до електронних кабінетів позивачів 1 та 2 21.11.2024, що підтверджується наявними в матерівалах справи повідомленнями.

Одночасно, третя особа була присутня у минулому судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.11.2024.

Щодо повідомлення відвідача суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.

Ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, як і попереджні ухвали суду, була направлена на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Проте, судова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на неявку позивачів, відповідача та третьої особи суд зазначає, що

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка учасникіів судового процесу не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 04.12.2024.

В судовому засіданні 04.12.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» (підрядник) та Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» (замовник) було укладено договір підряду №214/2021, за умовами п.1.1 якого підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації по об`єкту: «Заходи з енергозбереження. Капітальний ремонт комунального дошкільного навчального закладу загального розвитку «Ясла-садок № 110 «Світлячок» за адресою: вул. Бахчиванджи, 13а у Центральному районі, м. Маріуполь» (додаткові роботи) (коригування) (об`єкт), а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Код ДК 021:2015:45453000-7 (Капітальний ремонт і реставрація).

У п.1.4 договору №214/2021 від 01.11.2021 вказано, що джерело фінансування: кошти бюджету Маріупольської міської територіальної громади, кошти місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально- економічний розвиток територій), кошти місцевого бюджету - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій;, кошти Державного фонду регіонального розвитку, кошти на реалізацію проектів за рахунок грантів міжнародної співпраці (ЄБРР, ЄІБ, USAID тощо), кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, кошти благодійної допомоги (ГО «Фонд розвитку Маріуполя» тощо), кошти інших підприємств та організацій.

Згідно п.1.5 договору №214/2021 від 01.11.2021 обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються затвердженою проектно- кошторисною документацією та доданими до договору календарним графіком виконання робіт і договірною ціною, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1-3.4 договору №214/2021 від 01.11.2021 визначено, що ціна договору складає 11 379 241,99 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 896 540,33 грн.

Договірна ціна складається згідно з Правилами визначення вартості будівництва - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 (з урахуванням змін та доповнень).

Підрядник не вимагає уточнення договірної ціни у зв`язку із зростанням цін на ресурси, що використовуються для виконання робіт, у разі, коли строки виконання цих робіт порушені з вини підрядника. У таких випадках ціни на ресурси визначаються відповідно до цін, що діяли на зазначений в договорі строк закінчення робіт. Додаткові витрати на виконання робіт, пов`язані із зростанням цін на ресурси після зазначеного строку, компенсуються підрядником.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Обсяг робіт на 2021 рік визначений згідно з виділеними бюджетними коштами і складає: 8 632 495,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 438 749,17 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально- економічного розвитку окремих територій; 2 746 746,99 грн, у тому числі податок на додану вартість 457 791,17 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально-економічний розвиток територій).

Ціна договору визначена згідно договірної ціни та є твердою.

Відповідно до п.4.1 договору №214/2021 від 01.11.2021 розрахунки за цим договором проводяться шляхом надання попередньої оплати та оплати за фактично виконані роботи.

Згідно п.4.3 договору №214/2021 від 01.11.2021 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально-економічний розвиток територій), до 15.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання і устаткування, виконання робіт. Після 15.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику.

Пунктами 4.4, 4.5 договору №214/2021 від 01.11.2021 визначено, що попередня оплата Замовником здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів Підряднику на небюджетний рахунок, відкритий на його ім`я в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів Підрядником виключно з такого рахунку на цілі, визначені договором. Облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про вартість , виконаних підрядних робіт, складеної за формою КБ-3, та акту виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ-2в.

У п.5.1 договору №214/2021 від 01.11.2021 вказано, що строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору, і становлять: початок робіт: 01.11.2021; закінчення робіт: 15.12.2021.

Згідно п.п.7.2, 7.3 договору №214/2021 від 01.11.2021 у випадку невиконання підрядником зобов`язання, передбаченого у пункті 4.3. договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення порушеного зобов`язання і повертає невикористані кошти з урахуванням індексу інфляції. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань, встановлених пунктом 5.1., підпунктами 6.3.1., 6.3.14., 6.3.17., 6.3.20., 6.3.26., 11.5.3., 11.5.6., 11.8.3, 11.9.2., 11.12.11 цього договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення порушеного зобов`язання.

Відповідно до п.11.9.1, 11.9.2 договору №214/2021 від 01.11.2021 документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником, згідно з ДБН А.3.1-5:2016., ДСТУ БД.1.1.-1:2013 (із змінами) і іншими нормативними документами, та передаються замовнику не пізніше 20 числа поточного місяця, на паперовому носії. Підрядник до 20 числа поточного місяця надає замовнику акт виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3, до якого повинні додаватись виконавча документація, документи, що підтверджують вартість матеріалів та обладнання, акти випробування обладнання та інша документація, згідно з чинним законодавством.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання фінансових зобов`язань - до повного виконання таких зобов`язань за договором (п.10.1 договору №214/2021 від 01.11.2021 в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2021).

Додатковою угодою №2 від 07.12.202 з метою уточнення порядку здійснення оплати за договором, сторони дійшли згоди викласти пункт 4.3. договору в наступній редакції:

« 4.3. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально-економічний розвиток територій), до 29.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання і устаткування, виконання робіт. Після 29.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, до 29.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів. Після 29.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику.».

Як свідчать матеріли справи, на виконання умов договору Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» було перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» в якості попередньої оплати за договором 3 413 772, 60 грн, з яких згідно платіжного доручення №1056 від 04.11.2021 - 2589748,50 грн та №1063 від 10.11.2024 - 824 024,10 грн.

Проте, як вказує прокурор та підтверджує третя особа, використання вказаної попередньої оплати підрядником не здійснено, роботи на означену суму не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

В контексті обґрунтованості звернення саме прокурора до суду з розглядуваним позовом, судом враховано таке.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України ).

За ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві й в такому разі набуває статусу позивача.

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені також у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема господарських правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, № 922/1830/19). Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, № 922/1830/19).

У постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних/господарських правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: вагомість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у п. 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету та є належним позивачем у справі (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2024 у справі № 922/2497/23).

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері. Пунктом 3 частини 1 статті 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Як вказувалось вище, п. 1.4. договору №214/2021 від 01.11.2021 джерелом фінансування закупівлі є: кошти бюджету Маріупольської міської територіальної громади, кошти місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально- економічний розвиток територій), кошти місцевого бюджету - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, кошти Державного фонду регіонального розвитку, кошти на реалізацію проектів за рахунок грантів міжнародної співпраці (ЄБРР, ЄІБ, USAID тощо), кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, кошти благодійної допомоги (ГО «Фонд розвитку Маріуполя» тощо), кошти інших підприємств та організацій.

Наразі, суд погоджується із доводами прокурора про те, що пред`явлення позову у даному випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки Товариство з обмеженою відповдальністю «Скайбуд Груп» належного виконання взятих на себе зобов`язань з використання коштів отриманої попередньої оплату у встановлений договором строк не здійснило та в порушення вимог п. 4.3. невикористані кошти попередньої оплати в сумі 3 413 772,60 гривень не повернуло. В даному випадку факт неповернення невикористаної суми попередньої оплати порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави.

У статті 143 Конституції України зазначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.

Згідно з ч. ч. 1,4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Пунктом 1.2. Статуту Комунального підприємства«Міське управління капітального будівництва» визначено, що Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» засноване на комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, від імені і в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада. Мета створення і діяльності Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» визначена в пункті 2.1 статуту та полягає організації будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів комунального господарства і соціально-культурного призначення, житлових будинків, за рахунок бюджетних коштів і коштів юридичних осіб, незалежно від форм власності, та громадян.

Як вбачається з п. 3.1 Статуту вищим органом управління Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» є власник. З питань своєї діяльності Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» підпорядковане, підзвітне та підконтрольне власнику, який здійснює свої повноваження відносно Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» безпосередньо.

За положеннями п. 3.2.6 статуту до виключної компетенції власника належать вирішення питань щодо здійснення контролю за фінансовою та господарською діяльністю Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва», в тому числі шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №905/1907/21 виснувала, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів бюджету за договорами про закупівлю товарів, робіт та послуг, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Враховуючи, що Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» засноване на комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, від імені та в інтересах якої права суб`єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада, майно Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» є власністю територіальної громади м. Маріуполя, а Маріупольська міська рада як власник вказаного комунального підприємства, виступає вищим органом управління підприємства та контроює фінансову та господарську діяльність підприємства, то, відповідно саме Маріупольська міська рада є органом, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави.

Положенням про Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної вланості Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради віл 26.02021 № 8/4-205 визначено, що Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської є виконавчим органом міської ради, створюється, ліквідується і реорганізується рішенням міської ради (п. 1.1. Положення). Згідно п.п. 1.2., 1.9 Положення Департамент є головним розпорядником бюджетних коштів, є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням із зображенням Державного герба України, кадрову печатку, штампи, бланки встановленого зразка, загальний та спеціальний реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

До основних напрямків діяльності Департаменту згідно пунктів 2.3, 2.4., 2.8 Положення належить координація та контроль діяльності підприємств, які обслуговують житлове господарство, незалежно від форм власності; здійснення внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, які обслуговують житлове господарство, використанням та збереженням комунального майна, шляхом організації і перевірки достовірного проведення інвентаризації активів і зобов`язань, організації складського господарства на підприємствах, проведення оцінки ефективності їх господарської діяльності та виконання облікової політики підприємства; організація проведення робіт із реконструкції, реставрації та Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.10.2024 18 капітального ремонту нерухомого майна: капітального ремонту об`єктів благоустрою за рахунок коштів місцевого бюджету. Згідно пунктів 3.4., 3.20 Положення до функцій Департаменту відноситься: здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності, та виконання облікової політики підприємств, що обслуговують об`єкти житлового фонду, цільового та ефективного використання бюджетних коштів, повноти виконання покладених функцій, збереження комунального майна, економного використання фінансових і матеріальних ресурсів; виконання функції головного розпорядника бюджетних коштів згідно компетенції. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, враховуючи, що Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної вланості Маріупольської міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів за джерелами фінансування договору підряду №214/2021 від 01.11.2021, здійснює внутрішній контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, які обслуговують житлове господарство, то, відповідно саме Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної вланості Маріупольської міської ради є органом, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави.

Маріупольська окружна прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 15.02.2024 № 55/1-683ВИХ24 повідомила Маріупольську міську раду про існування порушення інтересів держави від неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» невикористаних у встановлений Договором строк коштів попередньої оплати. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Згідно відповіді Маріупольської міської ради № 12.8-339-02 від 15.02.2024 протягом січня-лютого 2022 року зі сторони Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» неодноразово направлялись претензійні листи з вимогою щодо підтвердження цільового використання або повернення наданої попередньої оплати. Відповіді на претензії від Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» не надходили.

Всупереч умов договору цільове використання попередньої оплати у розмірі 3 413 772, 60 грн не підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп». У зв`язку з обмеженим фінансуванням в умовах воєнного стану грошові кошти для сплати судового збору з бюджету не виділені.

Маріупольська окружна прокуратура листами від 07.05.2024 № 55/1-2146ВИХ24 та від 24.07.2024 № 55/1-3503ВИХ24 повідомила Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради про існування порушення інтересів держави у зв`язку з неповерненням Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» невикористаних у встановлений договором строк коштів попередньої оплати. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Згідно відповідей Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради № 152 від 21.05.2024 та № 279 від 23.08.2024 протягом січня-лютого 2022 року зі сторони Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» неодноразово направлялись претензійні листи з вимогою щодо підтвердження цільового використання або повернення наданої попередньої оплати. Відповіді на претензії від Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» не надходили. Цільове використання попередньої оплати у розмірі 3 413 772, 60 гривень не підтверджено, грошові кошти на користь Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» не повернуті.

Суд погоджується із доводами прокурора про те, що факт незвернення Маріупольської міської ради та Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради до суду протягом більш ніж двох років свідчить про те, що вказаний орган не виконує належним чином своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, з боку органів, уповноважених на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, складовою частиною яких є інтереси територіальної громади, у спірних правовідносинах не здійснюєтсья захист належним чином - не пред`явлено до суду позов про стягнення невикористаної суми попередньої оплати

За таких обставин, за висновками суду, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, складовою частиною яких є інтереси територіальної громади, в особі Маріупольської міської ради та Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради шляхом пред`явлення розглядуваного позову належним чином обґрунтована.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Водночас, приписами ч. 1 ст. 846, ч.ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як було встановлено судом, відповідно до п.4.1 договору №214/2021 від 01.11.2021 розрахунки за цим договором проводяться шляхом надання попередньої оплати та оплати за фактично виконані роботи.

Згідно п.4.3 договору №214/2021 від 01.11.2021 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально-економічний розвиток територій), до 15.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання і устаткування, виконання робіт. Після 15.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику.

Пунктами 4.4, 4.5 договору №214/2021 від 01.11.2021 визначено, що попередня оплата Замовником здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів Підряднику на небюджетний рахунок, відкритий на його ім`я в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів Підрядником виключно з такого рахунку на цілі, визначені договором. Облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі довідки про вартість , виконаних підрядних робіт, складеної за формою КБ-3, та акту виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ-2в.

У п.5.1 договору №214/2021 від 01.11.2021 вказано, що строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору, і становлять: початок робіт: 01.11.2021; закінчення робіт: 15.12.2021.

Додатковою угодою №2 від 07.12.202 з метою уточнення порядку здійснення оплати за договором, сторони дійшли згоди викласти пункт 4.3. договору в наступній редакції:

« 4.3. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - інші субвенції з місцевого бюджету (на соціально-економічний розвиток територій), до 29.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання і устаткування, виконання робіт. Після 29.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, до 29.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів. Після 29.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику.».

На виконання умов договору Комунальним підприємством «Міське управління капітального будівництва» було перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» в якості попередньої оплати за договором 3 413 772, 60 грн, з яких згідно платіжного доручення №1056 від 04.11.2021 - 2589748,50 грн та №1063 від 10.11.2024 - 824 024,10 грн.

Проте, як вказує прокурор та підтверджує третя особа, використання вказаної попередньої оплати підрядником не здійснено, роботи на означену суму не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Наразі, суд зауважує, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин належного виконання своїх обов`зків за договором №214/2021 від 01.11.2021 доказо обґрунтовано не було.

Враховучи зміст п.4.3 договору №214/2021 від 01.11.2021. суд дійшов висновку, що у відовідача виник обов`язок із повернення суми попередньої оплати, строк виконання якого настав.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 7.2 договору №214/2021 від 01.11.2021 у випадку невиконання підрядником зобов`язання, передбаченого у пункті 4.3. договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення порушеного зобов`язання і повертає невикористані кошти з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок суд дійшов висновку, що останній містить помилку у визначенні початкової дати прострочення, а саме прокурорм не враховано, що неустойка та 3% річниз нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, виходячи з того, що умовами договору визначено повернення суми попередньої оплати після 29.12.2021, обґрунтованим є здійснення нарахувань не з 30.12.2021, а з 31.12.2021.

Після здійснення власного перерахунку, судом встановлено, що обґрунтованим є нарахування пені на суму 336 077,34 грн, 3% річних у розмірі 15712,71 грн. Одночасно, вказана вище помилка на арифметичну вірність розрахунку інфляційних втрат у розмірі 99 709, 47 грн не вплинула.

Щодо стягнення суми попередньої оплати, пені, 3% річних та інфляційних втрат саме на користь Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради суд зазначає таке.

Відповідно до ст.142 Конституції України, ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України). Пунктом 9 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України закріплено, що головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. З ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Як було встановлено вище, Положенням про Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної вланості Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради віл 26.02021 № 8/4-205 визначено, що Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської є виконавчим органом міської ради, створюється, ліквідується і реорганізується рішенням міської ради (п. 1.1. Положення). Згідно п.п. 1.2., 1.9 Положення Департамент є головним розпорядником бюджетних коштів, є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням із зображенням Державного герба України, кадрову печатку, штампи, бланки встановленого зразка, загальний та спеціальний реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

До основних напрямків діяльності Департаменту згідно пунктів 2.3, 2.4., 2.8 Положення належить координація та контроль діяльності підприємств, які обслуговують житлове господарство, незалежно від форм власності; здійснення внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, які обслуговують житлове господарство, використанням та збереженням комунального майна, шляхом організації і перевірки достовірного проведення інвентаризації активів і зобов`язань, організації складського господарства на підприємствах, проведення оцінки ефективності їх господарської діяльності та виконання облікової політики підприємства; організація проведення робіт із реконструкції, реставрації та Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.10.2024 18 капітального ремонту нерухомого майна: капітального ремонту об`єктів благоустрою за рахунок коштів місцевого бюджету. Згідно пунктів 3.4., 3.20 Положення до функцій Департаменту відноситься: здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності, та виконання облікової політики підприємств, що обслуговують об`єкти житлового фонду, цільового та ефективного використання бюджетних коштів, повноти виконання покладених функцій, збереження комунального майна, економного використання фінансових і матеріальних ресурсів; виконання функції головного розпорядника бюджетних коштів згідно компетенції. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Пунктом 4.3. договору, укладеного між відповідачем та третьою особою, визначено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04,12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів бюджету Маріупольської міської територіальної громади, до 15.12.2021, Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання і устаткування, виконання робіт. Після 15.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі до 30% від вартості річного обсягу робіт, за рахунок коштів місцевого бюджету - субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, до 15.12.2021. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів. Після 15.12.2021 невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику.

Таким чином, враховуючи, що Департамент з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної вланості Маріупольської міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів за джерелами фінансування договору підряду №214/2021 від 01.11.2021, здійснює внутрішній контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, які обслуговують житлове господарство, то, відповідно стягнення грошових коштів саме на користь розпорядника бюджетних коштів призведене до здійснення ефективного судового захисту.

В контексті означених висновків суду слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних чи комунальних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. При цьому наголосила, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

У справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Комунальний заклад "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі за кошти бюджету, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом неповернення протягом більш як двох років суми невикористаної попередньої оплати, наявні підстави для стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» саме користь Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1.Маріупольська міська рада, м.Дніпро та 2. Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» про стягнення невикористаної попередньої оплати за договором №214/2021 від 01.11.2021 у розмірі 3 413 772, 60 грн, інфляційних втрат у розмірі 99 709, 47 грн, 3% річних у розмірі 15 993, 29 грн та пеню у розмірі 341 689, 02 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.30, ЄДРПОУ 39861149) на користь Департаменту з питань розвитку житлового фонду та ремонтів комунальної власності Маріупольської міської ради (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул.Митрополитська, буд.5, ЄДРПОУ 37426079) невикористану попередню оплату за договором №214/2021 від 01.11.2021 у розмірі 3 413 772, 60 грн, інфляційні втрати у розмірі 99 709, 47 грн, 3% річних у розмірі 15712,71 грн, пеню у розмірі 336 077,34 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд Груп» (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.30, ЄДРПОУ 39861149) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 46 383,27 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено та підписано 04.12.2024.

Суддя В.В. Князьков