Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/11512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/11512/24

За позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІ-ГРУП"

про стягнення 1 281 413,41 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - позивач, КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІ-ГРУП" (далі - відповідач, ТОВ "ЕЛЛІ-ГРУП") про стягнення 1 281 413, 41 грн на підставі Договору №ДНП-2021-10/35 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 26.10.2021, з яких: 783 737,50 грн основного боргу, 393 523,45 грн пені, 72 226, 78 грн інфляційних втрат та 31 925,68 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 позовну заяву КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 30.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 позовну заяву КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11512/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11512/24.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено заяви по суті спору та з процесуальних питань, подані позивачем і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

26.10.2021 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІ-ГРУП" (далі - сторона-2) був укладений Договір № ДНП-2021-10/35 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Воскресенська, 2-а, (далі - майданчик для паркування), що включає 175 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 20 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

09.11.2011 між КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та ТОВ "ЕЛЛІ-ГРУП" підписано Акт приймання-передачі паркувального майданчика, згідно з умовами якого, сторони цим Актом підтверджують, що сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 195 машино-місць за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Воскресенська, 2-а.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2021-10/35 від 26.10.2021 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 були зроблені висновки, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, згідно якого подібний договір є договором надання послуг, а також відступив від висновку у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17 про те, що такий договір є договором найму майнових прав.

Таким чином, укладений між сторонами Договір є договором найму, що регулюється положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.

Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором та передав майданчик для паркування відповідачу, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик за Договором, що підтверджується наданим позивачем Актом приймання-передачі паркувального майданчика від 09.11.2021.

Частинами першою та п`ятою ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,08 грн.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Згідно пунктів 4.4 та 4.5 Договору сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.3. цього Договору, не звільняє сторону-2 від зобов`язань щодо оплати.

Оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування (п. 4.7 Договору)

На виконання умов Договору та на підтвердження наданих послуг відповідачу позивачем складено та підписано акти надання послуг на загальну суму 796 250,00 грн, а саме: №1566 від 31.03.2022 на суму 35 262,50 грн, №1860 від 31.05.2022 на суму 18 200,00 грн, №2452 від 30.06.2022 на суму 34 125,00 грн, №2970 від 31.07.2022 на суму 35 262,50 грн, №3625 від 31.08.2022 на суму 35 262,50 грн, №4301 від 30.09.2022 на суму 34 125,00 грн, №4933 від 31.10.2022 на суму 35 262,50 грн, №5471 від 30.11.2022 на суму 34 125,00 грн, №6130 від 31.12.2022 на суму 35 262,50 грн, №520 від 31.01.2023 на суму 35 262,50 грн, №1001 від 28.02.2023 на суму 31 850,00 грн, №1383 від 31.03.2023 на суму 35 262,50 грн, №1710 від 30.04.2023 на суму 34 125,00 грн, №2017 від 31.05.2023 на суму 35 262,50 грн, №2392 від 30.06.2023 на суму 34 125,00 грн, №2721 від 31.07.2023 на суму 35 262,50 грн, №3076 від 31.08.2023 на суму 35 262,50 грн, №3411 від 30.09.2023 на суму 34 125,00 грн, №3767 від 31.10.2023 на суму 35 262,50 грн, №4099 від 30.11.2023 на суму 34 125,00 грн, №4434 від 31.12.2023 на суму 35 262,50 грн, №214 від 31.01.2024 на суму 35 262,50 грн, №592 від 29.02.2024 на суму 32 987,50,00 грн, №882 від 31.03.2024 на суму 15 925,00 грн.

Судом встановлено, що частина актів надання послуг, долучених позивачем до позовної заяви, містять підписи представників позивача та відповідача, а інша частина актів - дублікати.

У той же час, умовами пункту 3.4 Договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору також складено рахунки на оплату за надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за кожен місяць користування майданчиком для паркування, на загальну суму 796 250,00 грн.

В той час, позивач зазначає, що відповідно до п. 1.3.2 Рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 року, які в подальшому Рішенням Київської міської ради № 4577/4618 від 14.05.2022 були виключені, відповідачу плата за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у період з 01.03.2022 по 15.05.2022 не нараховувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату, що підтверджується платіжними інструкціями №30 від 11.08.2022 на суму 26 162,50 грн та №33 від 11.08.2022 на суму 18 200,00 грн. Позивач вказує, що отримані грошові кошти були зараховані в якості оплати погашення заборгованості за лютий 2022 року на загальну суму 31 850,00 грн та часткову оплату за березень 2022 року на суму 12 512,50 грн.

Листами №053/05-1058 від 20.03.2024 та №053/05-1323 від 05.04.2024 позивач просив відповідача сплатити заборгованість утворену за Договором. Відповідні листи були направлено на адресу відповідача, на підтвердження чого позивачем долучено відповідні докази.

Однак відповідач не надав відповіді на вказані листи та заборгованість за Договором позивачу не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 ЦК України, визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача повну оплату за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за період з березня 2022 року по березень 2024 року на загальну суму 783 737,50 грн.

Відповідач, в свою чергу, не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати за спірний період або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.

Судом встановлено, що позивачем не вірно розрахована сума основного боргу, з огляду на наступне.

Згідно з 1.3.2 Рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 з метою забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану Київська міська рада вирішила встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Рішенням Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності», яке набирає чинності з 16.05.2022, вирішено виключити пункти 1.3.1 та 1.3.2 з рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач був звільнений від здійснення оплати за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 26.10.2021 № ДНП-2021-10/35 з 24.02.2022 по 15.05.2022, в той час як позивачем плата за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів не нараховувалась лише у період з 01.04.2022 по 15.05.2022.

Верховним Судом у постанові від 15.03.2024 по справі № 910/1248/23 також були здійснені висновки, що оскільки рішенням КМР від 30.03.2022 звільняє орендарів від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану, введеного 24.02.2022, і це рішення пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, то воно має зворотну дію у часі і, відповідно, відповідач отримав право не здійснювати оплату за договором саме з 24.02.2022 (п. 97); однак, оскільки відповідач був звільнений від орендної плати з 24.02.2022, то нарахування суми основного боргу за березень 2022 року є необґрунтованим та, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають (п. 100).

Судом встановлено, що відповідачем була здійснена часткова оплата на загальну суму 44 162,50 грн, яку позивач зарахував в якості погашення заборгованості за лютий 2022 року у розмірі 31 850,00 грн та часткового погашення заборгованості за березень 2022 року у розмірі 12 512,50 грн.

На підставі п 4.8 Договору зарахування коштів, сплачених стороною-2 на користь сторони-1 здійснюється у наступному порядку:

- в першу чергу погашаються нараховані штрафні санкції;

- в другу чергу погашаються наявна заборгованість в порядку давності (від більш давньої до більш нової);

- в третю чергу погашаються черговий платіж;

- в четверту чергу здійснюється зарахування авансової оплати за майбутніми платежами.

У зв`язку зі звільненням відповідача від здійснення оплати за користування майданчиком для паркування з 24.02.2022 по 15.05.2022, позивач повинен був зарахувати здійснені відповідачем платежі в якості погашення заборгованості за лютий 2022 року (до 24.02.2024 за 23 дні), у сумі 26 162,50 грн (6,50 грн за одне паркомісце *175 місць*23 дні), а іншу частину оплати зарахувати за травень 2022 року (з 16.05.2022 за 16 днів) у сумі 18 200 грн (6,50 грн за одне паркомісце *175 місць*16 днів).

Відтак заборгованість за березень 2022 року та травень 2022 року у відповідача відсутня, в той час як позивачем нарахована заборгованість у сумі 22 750 грн та 18 200 грн відповідно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 783 737,50 грн основного боргу за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 742 787,50 грн, тоді як і іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40 950 грн (за березень 2022 року та травень 2022 року) - позивачу належить відмовити з огляду на вищенаведені обставини.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 393 523,45 грн пені, 31 925,68 грн 3% річних та 72 226,78 грн інфляційні витрати.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 393 523,45 грн суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 5.2. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 5.2. Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

При цьому, пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин розпочався 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.

Розрахунок пені наведено позивачем у додатку до позовної заяви, при цьому пеня розрахована позивачем за прострочення платежу окремо за кожним із вищенаведених актів надання послуг від суми непогашеної заборгованості.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості експлуатації майданчика починаючи з березня 2022 року по березень 2024 року позивачем нараховано до стягнення з відповідача 393 523,45 грн пені нарахованих на суму основної заборгованості.

Проте, з урахуванням наведених норм позивач мав право нараховувати пеню за період з дати коли виник обов`язок оплати за експлуатацію майданчика паркування за кожен місяць, яка встановлена в Договорі по дату закінчення карантину, а також протягом 6 місяців після завершення карантину з огляду на строки встановлені ст. 232 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 393 523,45 грн, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених помилок при визначенні суми заборгованості та періоду прострочення, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, врахувавши правильні періоди прострочення, суму основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також встановлені чинним законодавством обмеження щодо нарахування пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 393 523,45 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 256 224,46 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 31 925,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 72 226,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що даний розрахунок був нарахований на суму боргу, яка судом не визнана.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням вірно визначеної судом суми основного боргу, суд дійшов висновку, що вірною сумою 3% річних є 29 057,12 грн, вірною сумою інфляційних втрат є 61 669,09 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 925,68 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 29 057,12 грн. Вимоги про стягнення з відповідача 72 226,78 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 61 669,09 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 19 221,20 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України та задоволення позовних вимог частково, судовий збір у сумі 16 346,07 грн покладається на відповідача, а в сумі 2 875,13 грн - на позивача.

Керуючись ст. ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІ-ГРУП" (Україна, 02121, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРБИЦЬКОГО АРХІТЕКТОРА, будинок 30А, офіс 6; ідентифікаційний код: 39377516) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6; ідентифікаційний код: 35210739) 742 787,50 грн (сімсот сорок дві тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 50 коп.) основного боргу, 256 224,46 грн (двісті п`ятдесят шість тисяч двісті двадцять чотири гривні 46 коп.) пені, 29 057,12 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят сім гривень 12 коп.) 3% річних, 61 669,09 грн (шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят дев`ять гривень 09 коп.) інфляційних витрат та 16 346,07 грн (шістнадцять тисяч триста сорок шість гривень 07 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.12.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА