Рішення

від 20.11.2024 по справі 911/1814/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1814/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Фермерського господарства «Рікс-Агро» (37751, Полтавська обл., Лубенський р-н, село Лукім`я, вул. Перемоги, будинок 42, код: 40774222)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (08700, Київська обл., місто Обухів(пн), вулиця Каштанова, будинок 9-Б, код: 36348755)

про стягнення 1138732,66 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:не з`явився;

від відповідача:не з`явився;

І. Зміст позовних вимог та заперечень.

Фермерським господарством «Рікс-Агро» (надалі ФГ «Рікс-Агро»/позивач) в підсистемі «Електронний суд» 10.07.2024 до Господарського суду Київської області сформовано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (надалі ТОВ «Агро-Темп»/відповідач) заборгованості за договором від 13.03.2023 № 13/Т-23 (надалі Договір) у загальному розмірі 1138732,66 гривень, з яких: 250000,00 гривень основний борг, 832030,67 гривень пеня, 30764,97 гривень інфляційних втрат та 25937,02 гривень 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним на підставі Договору на рахунок відповідача в якості передоплати перераховано грошові кошти у загальному розмірі 750330,00 гривень, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконав. Тому позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення отриманих коштів, однак відповідач вказану вимогу в повному обсязі не задовольнив. Враховуючи прострочення поставки товару та неповернення відповідачем залишку суми попередньої оплати позивач вимагає стягнення суми основного боргу (залишку неповерненої суми попередньої оплати), нараховані на неї інфляційні втрати та 3% річних, а також пеню за прострочення поставки товару.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у заявах по суті справи посилався на те, що за умовами Договору передача товару позивачу була обумовлена виконанням останнім обов`язків щодо повної оплати товару, коли як позивач здійснив оплату лише 30% його вартості, тобто прострочення поставки товару обумовлено діями самого позивача, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Поряд із цим, отримавши від позивача вимогу про повернення суми попередньої оплати, погодився на неї та частково повернув суму попередньої оплати. Залишок боргу, що утворився у розмірі 250000 гривень відповідач визнає, пояснює часткове повернення об`єктивними обставинами та проти задоволення позовних вимог в цій частині не заперечує. При цьому, заперечує правильність здійсненого позивачем розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати та надав контррозрахунок стягуваних сум, в цій частині, який вважає обґрунтованим та таким, що може бути задоволений.

ІІ. Рух справи.

Ухвалою суду від 18.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, яке судом неодноразово відкладалося.

Засобами підсистеми «Електронний Суд» 01.08.2024 відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, 02.09.2024 позивачем сформовано письмові пояснення, а також заяву із проханням розглянути справу за відсутності представника позивача, 24.09.2024 позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок стягуваних сум.

Ухвалою суду від 25.09.2024 підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті, який судом відкладався та остаточно був призначений на 20.11.2024.

В підсистемі «Електронний суд» 29.10.2024 та 20.11.2024 представником позивача сформовано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В підсистемі «Електронний суд» 20.11.2024 представником відповідача сформовано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано загрозою масованого ракетного обстрілу, а також непередбачуваними сімейними обставинами.

В судове засідання 20.11.2024 представники сторін не з`явилися.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що згідно приписів частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою та наявність у матеріалах справи заяв по суті справи, із посиланням на докази та нормативне обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також те, що коло представників не обмежене одним представником, відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.

ІІІ. Факти та обставини, встановлені судом.

За умовами Договору:

- продавець (відповідач) взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупця (позивач), Зернову сівалку Junkkari М 300 Plus, нова, р.в. - 2023 (надалі товар), а покупець зобов`язався сплатити за нього відповідну передоплату та прийняти товар відповідно до умов договору (пункт 1.1.);

- право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару за актом приймання-передачі та видатковою накладною. Документом який є підставою для передачі товару у власність є видаткова накладна та акт прийому-передачі які підписують продавець та покупець після повного виконання умов п. 3.2.1 та п. 4.1. Договору (пункт 3.1.);

- акт прийому-передачі та видаткова накладна оформляються лише після отримання продавцем гарантійного листа банку про фінансування товару (пункт 3.2.1.);

- продавець повідомляє покупцю про день та час поставки товару (за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, тощо). При умові виконання розділу 4 цього Договору продавець передає покупцю товар не пізніше 12 квітня 2023 року (пункт 3.3.);

- покупець зобов`язується сплатити 30% від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти розраховану відповідно до умов п. 2.2 даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строк до 14 березня 2023 (пункт 4.1.);

- покупець зобов`язується сплатити 70% від загальної суми товару за курсом Євро до національної валюти розраховану відповідно до умов п.2.2 даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строк до 12 квітня 2023 року (пункт 4.2.);

- продовження строків платежів може бути здійснено лише на підставі додаткової угоди до Договору (пункт 4.5);

- за порушення продавцем взятих на себе зобов`язань щодо строків поставки товару (за затримку з передачею товару) Покупцю, останній сплачує неустойку на користь Покупця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару/ частини товару за кожен день такого прострочення (пункт 11.2.);

Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1 на поставку Товару, а саме Зернової сівалки Junkkari М 300 Plus. нова, р.в. - 2023, на загальну суму 2541300 гривень.

На виконання умов Договору, позивач платіжними інструкціями від 27.03.2023 № 6 на суму 250110 гривень та № 7 на суму 500220 гривень перерахував на користь відповідача у якості попередньої оплати у відповідності до вимог п. 4.1. договору 750330 гривень.

Як стверджує позивач, поставка товару мала відбутися у строк до 12.04.2023, проте відповідач у цей термін поставку товару не здійснив.

27.07.2023 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 2 від 27.07.2023 з проханням повернути передоплату в сумі 750330 гривень.

Листом від 01.08.2023 відповідач погодився на повернення передоплати та гарантував позивачу її повернення у наступні строки: 1) 200000 гривень до 11.08.2023; 2) 200000 гривень до 18.08.2023; 3) 200000 гривень до 25.08.2023; 4) 150330 гривень до 01.09.2023.

Платіжними інструкціями № 2 від 14.08.2023 на суму 50000 гривень, № 3 від 18.08.2023 на суму 150000 гривень, № 6 від 25.08.2023 на суму 100000 гривень, № 11 від 08.09.2023 на суму 10000 гривень, № 12 від 13.09.2023 на суму 20000 гривень, № 14 від 15.09.2023 на суму 10000 гривень, № 16 від 15.09.2023 на суму 20000 гривень, № 20 від 29.09.2023 на суму 50000 гривень, № 23 від 30.10.2023 на суму 30000 гривень, № 33 від 03.11.2023 на суму 30000 гривень, № 51 від 28.11.2023 на суму 10000 гривень, № 82 від 25.12.2023 на суму 10000 гривень, № 32 від 15.02.2024 на суму 10330 гривень, відповідач повернув на користь позивача 500330 гривень. Тобто залишок не повернутої частини суми попередньої оплати становить 250000 гривень.

ІV. Оцінка та висновки суду.

Згідно ст.ст. 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3, 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В силу приписів частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення поставки товару.

Спірним в межах розглядуваної справи залишаються обставини, щодо того, чи має місце прострочення відповідача щодо поставки товару, адже, як стверджує позивач, така поставка товару мала відбутися у термін до 12.04.2023, а тому не вчинення відповідачем поставки товару до вказаної дати є порушенням зобов`язання та, відповідно, є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Позиція ж відповідача в цьому питанні полягає в тому, що поставка товару у термін до 12.04.2023 мала відбутися лише за умови повного виконання розділу 4 Договору, зокрема вимоги про повну оплату товару.

Строк постачання товару визначений умовами пунктом 3.3 Договору та передбачає, що товар має бути переданий позивачу до 12.04.2023. Проте цим же пунктом встановлено, що у зазначений термін товар має бути поставлений за умови виконання позивачем розділу 4 Договору.

Розділ 4 Договору передбачає, як сплату 30% вартості товару у якості попередньої оплати товару (п. 4.1 Договору) так і обов`язок позивача сплатити 70% вартості товару до 12.04.2023 (п. 4.2. Договору). При цьому, як вбачається, виконання позивачем п. 4.2. Договору не перебуває в прямій залежності від факту отримання товару чи навіть повідомлення відповідачем позивача про дату поставки товару.

Позивачем вимоги п. 4.2. Договору щодо оплати 70% вартості товару як до 12.04.2023, так і після цієї дати виконано не було.

Позивач помилково вважав, що його обов`язок з оплати залишку вартості товару пов`язаний фактом отримання товару.

Отже, оскільки обов`язок відповідача поставити товар до 12.04.2023 перебуває під умовою виконання позивачем розділу 4 договору, невиконання позивачем зобов`язань за п. 4.2. договору свідчить про відсутність обов`язку відповідача поставити товар до 12.04.2023.

Суд також звертає увагу на зміст п. 4.5. Договору, згідно якого у разі якщо оплата у строк до 12.04.2023 проведена не буде, сторони мають узгодити новий термін оплати у спосіб підписання додаткової угоди, чого сторонами зроблено не було, новий термін оплати не узгоджено.

Отже невиконання відповідачем обов`язку поставити товар до 12.04.2023 обумовлено невиконанням позивачем його власних зобов`язань за п. 4.2. Договору, що унеможливлює висновки про прострочення відповідачем поставки товару та вчинення ним господарського правопорушення, яке могло б бути підставою для застосування до відповідача господарських санкцій, зокрема у вигляді сплати неустойки.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочення поставки товару у розмірі 832030,67 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 250000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами фактично досягнуто домовленості щодо припинення Договору у спосіб направлення позивачем листа № 2 від 27.07.2023 із вимогою про повернення суми попередньої оплати та висловлення згоди відповідачем на її повернення.

Зважаючи на те, що станом на час ухвалення судом цього рішення відповідачем лише частково було повернено суму попередньої оплати, а саме із суми 750330 гривень відповідачем було повернуто 500330 гривень та приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги в частині залишку суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 250000 гривень залишку суми попередньої оплати, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Так, позивач вимагає стягнення з відповідача 30764,97 гривень інфляційних втрат та 25937,02 гривень 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позову на суму попередньої оплати у розмірі 750330 гривень позивачем здійснено нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних за загальний період починаючи з 12.04.2023 по 09.07.2024.

Поряд із цим судом встановлено, що станом на 12.04.2023 відповідач не допускав прострочення поставки товару та, відповідно, з 12.04.2023 у нього не виникало зобов`язань з повернення суми попередньої оплати.

Вперше із вимогою про повернення суми попередньої оплати позивач звернувся до відповідача 27.07.2023 із листом-вимогою за вих. № 2 від 27.07.2023.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи, що відповідач листом від 01.08.2023 погодився із вимогою про повернення суми попередньої оплати, він мав повернути суму попередньої оплати у строк до 03.08.2023. Запропонований відповідачем в листі від 01.08.2023 графік повернення суми попередньої оплати судом до уваги не береться, адже сторонами фактично не було досягнуто згоди щодо повернення суми попередньої оплати саме у запропонованому відповідачем порядку, а тому мають застосовуватися загальні правила встановлені ст. 530 Цивільного кодексу України. Тобто відповідач мав повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з моменту отримання вимоги позивача (27.07.2023), а саме до 03.08.2023 та, відповідно, починаючи з 04.08.2023 настало прострочення відповідача з повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене вище, підставним можна вважати здійснення позивачем нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, лише починаючи з 04.08.2023 на суму попередньої оплати у розмірі 750330 гривень, з урахуванням наступних платежів, здійснених відповідачем з метою її повернення, проведених у період з 14.08.2023 по 15.02.2024 на загальну суму 500330 гривень.

Здійснивши власний розрахунок стягуваних сум у визначений період (04.08.2023-09.07.2024), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 7954,73 гривень 3% річних та 3233,06 гривень інфляційні втрати.

V. Розподіл судових витрат

Щодо судового збору.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3134,25 гривень.

При цьому, суд зауважує, що при зверненні позивача до суду з розглядуваним позовом останнім, сплачено суму судового збору у загальному розмірі 13664,79 гривень.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд», судовий збір мав бути сплачений ним в розмірі 10931,83 гривень (13664,79 *0,8).

Отже, судовий збір у розмірі 2732,96 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після набрання судовим рішенням законної сили та звернення позивача із відповідним клопотанням.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 22899 гривень.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 16.01.2024 № 06, укладений між Адвокатом Юхимович Світланою Андріївною та ФГ «Рікс-Агро» (клієнт); акти приймання-передачі від 09.02.2024 та розрахунок до цього акта, згідно якого адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 4542,00 гривень, та від 08.07.2024 № 2 та розрахунок до цього акта, згідно якого адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 22104 гривень; платіжні інструкції від 29.02.2024 № 158 на суму 4542,00 гривень та від 10.07.2024 № 206 на суму 20000 гривень, якими підтверджується факт оплати позивачем грошових коштів на користь адвоката.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи становить 26646 гривень. При цьому, враховуючи, що формулювання вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, оскільки згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, то суд виходить саме із остаточно заявленої позивачем суми до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 22899 гривень.

Враховуючи те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та зважаючи на положення п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 5252,28 гривень.

Твердження відповідача про неспівмірність та необґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу судом відхиляються, з огляду на їх спростування наявними у матеріалах справи доказами. Факту не співмірності загального розміру витрат на правничу допомогу судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства «Рікс-Агро» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» (08700, Київська обл., місто Обухів(пн), вулиця Каштанова, будинок 9-Б, код: 36348755) на користь Фермерського господарства «Рікс-Агро» (37751, Полтавська обл., Лубенський р-н, село Лукім`я, вул. Перемоги, будинок 42, код: 40774222) 250000,00 гривень боргу, 7954,73 гривень 3% річних, 3233,06 гривень інфляційних втрат, 3134,25 гривень судового збору та 5252,28 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2024.

Суддя Р.М. Колесник