Рішення

від 05.12.2024 по справі 913/410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 913/410/24

Провадження №1/913/410/24

За позовом заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених виконувати функції держави у спірних правовідносинах, позивачів:

Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Північно-східного офісу Державної аудиторської служби, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп, м. Ужгород Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1 Марківський професійний аграрний ліцей, смт. Марківка, Марківського району Луганської області

про стягнення 160372 грн. 18 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без виклику та повідомлення сторін

Суть спору: про стягнення безпідставно переплачених коштів в сумі 160372 грн. 18 коп. при виконанні договору № 19-316 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів з додатковими угодами до нього № 1 від 29.01.2019, № 2 від 31.01.2019, № 3 від 29.05.2019.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов до наступного.

Справа є підсудною господарському суду Луганської області на підставі п. 5 ст. 29 ГПК України, якою передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 19-316 від 21.01.2019 зазначено місце поставки товару: пл. Соборна буд. 1Г, буд. 21, смт Марківка, Марківський район, Луганська область, Україна, 92400, а тому справа є підсудною господарському суду Луганської області.

Як свідчать позовні матеріали, має місце звернення до суду Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави, а правове регулювання участі прокурора у розгляді справ у господарському суді регулюється ст. 53 ГПК України, згідно з якою прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

При цьому прокурор для представництва інтересів держави в господарському суді повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, у позовній заяві заступником керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області зазначено, що він звертається до суду у зв`язку з тим, що при укладанні ТОВ Укртранссервіс-Груп та Марківським професійним аграрним ліцеєм додаткових угод № 1, 2, 3 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 19-316 від 21.01.2019 було порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме: змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого відбулося незаконне підвищення ціни на газ та зменшення його планового обсягу постачання, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Прокурор зазначає, що внесення відповідних змін до договору про закупівлю, яке суперечать вимогам законодавства, є прямим порушенням інтересів держави як основного гаранта забезпечення реалізації суспільних відносин виключно в правовому полі. Основними принципами закупівлі за державні кошти є максимальна економія та ефективність, добросовісна конкуренція учасників.

Як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор визначив Міністерство освіти і науки України, яке розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів та Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно ст.ст. 1, 6 Закону України Про центральні органи виконавчої влади забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затв. постановою КМ України від 16.10.2014 року № 630 (далі - Положення) МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з п. 5 Положення МОН з метою організації своїй діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Марківського професійного аграрного ліцею він підпорядковується Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.

Пунктом 1.5. Статуту передбачено, що Міністерство освіти і науки здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту та приймає відповідні рішення в разі їх порушення.

Пунктом 2.1 Статуту визначено, що ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах державної казначейської служби штампи, печатки із своїм найменуванням. Ліцей має право укладати цивільно-правові договори.

Також, у п. 6.1 Статуту зазначено, що управління ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України, Департаментом освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації.

Враховуючи, що джерелом фінансування коштів є кошти державного бюджету - Міністерство освіти і науки України є заінтересованою особою щодо іх законного та раціонального витрачання.

Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів, а тому має повноваження зі здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу освіти та наділена процесуальною дієздатністю щодо подання позовів до суду з вказаних питань.

Таким чином, використання коштів бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави.

Відповідно до п. 7 Положення, МОН забезпечує в установленому порядку самопредставництво у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Як зазначає прокурор, Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких проведено закупівлю, а тому має повноваження зі здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу освіти та наділене процесуальною дієздатністю щодо подання позовів до суду з вказаних питань.

Оскільки фінансування за нікчемними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету, Міністерство освіти і науки України є їх головним розпорядником з його рахунків виділено кошти на оплату за відповідним договором, а тому 160372 грн. 18 коп. підлягають поверненню на користь Міністерства освіти і науки України.

У даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави, у зв`язку з тим, що зазначений суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Зазначене підтверджується тим, що Міністерство освіти і науки України листом від 19.08.2024 № 1/14894-24 повідомило Старобільську окружну прокуратуру про відсутність вжитих заходів, спрямованих на захист інтересів держави, відповідаючи на лист останньої від 13.08.2024 № 53-2436вих-24 про порушення економічних інтересів держави та необхідність вжиття заходів щодо їх захисту.

Щодо процесуального статусу позивача 2 у справі, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то він полягає у наступному.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

При цьому на підставі п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 (далі Положення) Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органам.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Основним завданням офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської областей (п. 3 Положення).

Згідно з п. 4 Положення офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Офіс вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також офіс має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п. 18 п. 6 Положення).

Таким чином, саме Північно-східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами у подібних справах та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Отже, чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а саме, Державну аудиторську службу в Україні, зокрема в даних правовідносинах Північно-східний офіс Держаудитслужби.

Старобільська окружна прокуратура Луганської області листом від 13.08.2024 № 53-2435вих-24 повідомила Офіс про існування порушення Закону України Про публічні закупівлі та необхідність належного реагування на виявлені порушення.

Листом від 19.09.2024 № 201231-17/1441-2024 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби надало відповідь, що заходи державного фінансового контролю не вживались.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Північно-східним офісом Держаудитслужби, допущено нездійснення необхідного захисту не пред`явлено до суду позов про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 160372 грн. 18 коп.

Старобільська окружна прокуратура Луганської області листами від 18.09.2024 № 53-2750ВИХ-24 та № 53-2751ВИХ-24 повідомила Міністерство освіти і науки України та Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України про намір звернутися до господарського суду Луганської області в інтересах держави в їх особі із позовною заявою до ТОВ Укртранссервіс-Груп.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 за позовом також органу прокуратури невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З урахуванням викладеного, суд підтвердив підстави представництва заступником керівника Старобільсткої окружної прокуратури інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України у цій справі, які набули статусу позивачів.

При розгляді справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, 14.12.2018 на платформі публічних закупівель Марківський професійний аграрний ліцей розмістив оголошення про проведення відкритих торгів UА-2018-12-14-004138-с про закупівлю природного газу в обсязі 97993 м3, очікуваною вартістю 1 522 450,00 грн, кінцевий строк для подання пропозицій учасниками 02.01.2019 10:00 год. Основним критерієм вибору переможця визначена ціна (100%).

За змістом оголошення місцем поставки товарів є : Україна, Луганська обл., Марківський район, смт. Марківка, пл. Соборна, б. 1Г, буд 21 та філія за адресою: вул. Центральна, буд. 28, с. Великоцьк, Міловський район, Луганська область, Україна, 92505.

У закупівлі прийняли участь два учасники ТОВ "Укртранссервіс-Груп" з остаточною ціновою пропозицією 893696,16 грн та ТОВ "Енергогазрезерв" з остаточною ціновою пропозицією 970130,70 грн.

Найбільш економічно вигідною визначено тендерну пропозицію ТОВ "Укртранссервіс-Груп", тобто з ціною на природний газ по 9120 грн за 1000м3 з ПДВ, що підтверджено протоколом № 1 засідання тендерного комітету замовника від 08.01.2019.

21.01.2019 між ТОВ "Укртранссервіс-Груп" та Марківським професійним аграрним ліцеєм укладений договір № 19-316 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, за яким згідно п. 3.3 ціна газу становить 7600,00 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 1520,00 грн., всього з ПДВ 9120,00 грн.

В п. 1.3 договору сторони визначили планові обсяги постачання газу, а саме: у січні 2019 року - 19,704, у лютому 2019 року 17,719, у березні 2019 року - 17,753, у квітні 2019 року - 0,002, у травні 2019 року - 0,020, у червні 2019 року - 0,012, у жовтні 2019 року - 5,848, у листопаді 2019 року - 15,720, у грудні 2019 року - 21,215, на рік 97,993 тис. м3.

За умовами п. 3.4 договору ціна, зазначена в п. 3.3 договору, може змінюватись протягом дії договору не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зміна ціни на газ узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набув чинності з 21.01.2019 до 31.12.2019.

Додатковою угодою № 1 від 29.01.2019 сторони збільшили ціну за 1000 м3 газу на 910 грн до 10030,00 грн з ПДВ та зменшили обсяг постачання на 8,891 тис. м3 до 89,102 тис. м3.

31.01.2019 сторони підписали додаткову угоду № 2, якою збільшили ціну за 1000 м3 газу на 1000 грн до 11030,00 грн з ПДВ та зменшили обсяг постачання на 16,969 тис. м3 до 81,024 тис. м3.

Додатковою угодою № 3 від 29.05.2019 сторони зменшили ціну за 1000 м3 газу на 12,72 грн до 11017,28 грн з ПДВ, тобто ціна газу зменшилась на 12,72 грн, проте вона залишилась на 20,8% більше порівняно з первісними умовами договору.

Згідно з правовим обґрунтуванням позовних вимог, зроблених прокурором, при укладанні цих додаткових угод сторонами порушені умови п. 3.4 договору про збільшення ціни тільки у разі її коливання на ринку.

Подання ТОВ "Укртранссервіс-Груп" при проведення торгів цінової пропозиції та в подальшому після укладення договору надіслання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції.

Як стверджує прокурор, через укладання додаткових угод № 1 від 29.01.2019, № 2 від 31.01.2019, № 3 від 29.05.2019 до договору від 21.01.2019 № 19-316 зменшено обсяг постачання природного газу споживачу, який здійснив значну переплату бюджетних коштів за отриманий товар у меншому обсязі.

Згідно з розрахунком ціни позову кількість спожитого газу за лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року склала 84,142 тис.м3, за яку мало б бути сплачено 767375,04 грн. (84,142 * 9120), натомість сплачено 927747,22 грн, тобто сумою переплати бюджетних коштів є різниця 160372,18 грн.

Щодо нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, то при зверненні до суду прокурор послався на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII.

Як відомо, 19.04.2020 набрала чинності нова редакція цього Закону.

Проте, відповідно до пунктів 5, 6 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" (нової реакції) процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Отже, у спірних правовідносинах слід керуватися редакцією Закону України "Про публічні закупівлі", чинної на час укладання договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 19-316 від 21.01.2019, тобто у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію нової редакції цього Закону (далі Закон № 922-VIII).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору), договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У ч. 1 ст. 36 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, Закон України № 922-VIII встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону № 922-VIII, зокрема, п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання ціни товару на ринку (зміна ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Оскільки у відповідних листах ТОВ "Укртранссервіс-Груп", зазначених в додаткових угодах, відсутнє належне обґрунтування підстав для підвищення ціни на природний газ, прокурор робить висновок, що відповідно до ст. 37 Закону № 922- VIII, ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № 1 від 29.01.2019, № 2 від 31.01.2019, № 3 від 29.05.2019 до договору від 21.01.2019 № 19-316 є нікчемними, тому є всі підстави вважати, що постачальником безпідставно отримано зайво сплачені кошти у сумі позову, які підлягають до повернення на підставі ст. 670 ЦК України.

Обгрунтовуючи позов, прокурор послався на численну судову практику Верховного Суду у подібних справах, викладену у постановах від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 03.12.2020 у справі № 909/703/19, від 21.05.2020 у справі № 920/551/19, від 18.06.2019 у справі № 916/3156/17 та від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий, позов не оспорений.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що договір № 19-316 від 21.01.2019 був укладений між Марківським професійним аграрним ліцеєм (третя особа на стороні позивача 1) та ТОВ "Укртранссервіс-Груп" (відповідач) в порядку процедури публічних закупівель у формі відкритих торгів шляхом використання електронної системи "Prozorro".

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як передбачено статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ст. 652 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було вказано вище, спірні правовідносини регулюються редакцією Закону України "Про публічні закупівлі", яка була чинною на час укладання договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 19-316 від 21.01.2019, тобто у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію нової редакції цього Закону (далі Закон № 922-VIII), тобто до 19.04.2020.

Отже, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У ч. 1 ст. 36 Закону № 922-VIII визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, Закон України № 922-VIII встановлював імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону № 922-VIII, зокрема, п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання ціни товару на ринку (зміна ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в бік зменшення, чи в бік збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Закон № 922-VIII передбачав можливість збільшення ціни на товар з урахуванням реального коливання ціни, обмежуючи лише максимальний розмір відсоткового збільшення ціни на товар.

В ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів у сумі 160372,18 грн за недопоставлений товар на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України, для чого суду слід визначити, чи є спірні додаткові угоди щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 19-316 від 21.01.2019 нікчемними.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в складі Об`єднаної палати КГС в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, обставини якої є подібними до цієї справи, а відтак є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Додатковою угодою № 1 від 29.01.2019 сторони збільшили ціну за 1000 м3 газу на 910 грн до 10030,00 грн з ПДВ та зменшили обсяг постачання на 8,891 тис. м3 до 89,102 тис. м3.

31.01.2019 сторони підписали додаткову угоду № 2, якою збільшили ціну за 1000 м3 газу на 1000 грн до 11030,00 грн з ПДВ та зменшили обсяг постачання на 16,969 тис. м3 до 81,024 тис. м3.

Пропонуючи збільшення ціни газу в цих додаткових угодах відповідач обґрунтовував це підвищенням ринкової вартості цін на газ.

Додатковою угодою № 3 від 29.05.2019 сторони зменшили ціну за 1000 м3 газу на 12,72 грн до 11017,28 грн з ПДВ, тобто ціна газу зменшилась на 12,72 грн, проте вона залишилась на 20,8% більше порівняно з первісними умовами договору.

Таке зменшення ціни обґрунтоване скасуванням регулятором тарифу на транспортування природного газу.

Правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю висловив Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, зокрема, про те, що підтвердженням факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

До справи прокурор додав листи ТОВ "Укртранссервіс-Груп" № 525/19 від 21.01.2019 та № 526/19 від 21.01.219, які адресовані Марківському професійному аграрному ліцею, зміст яких, як і преамбули додаткових угод, не містять відомостей про коливання ціни, тобто, визначення конкретного відсотку коливання ціни на товар на ринку, оскільки закон дозволяє збільшити ціну за одиницю товару тільки пропорційно до його коливання на ринку, проте в умовах відсутності сталого коливання ціни в сторону збільшення така умова щодо пропорційності укладанням додаткової угоди порушується.

Інших документів, які б стали підставою для внесення змін до договору, у додаткових угодах не зазначено, до платформи публічних закупівель не завантажені, у вільному доступі відсутні та на запити прокуратури не надані.

Як відомо, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик.

Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у подібній справі № 922/2321/22, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора, що внесення змін до договору додатковими угодами № 1 від 29.01.2019, № 2 від 31.01.20 та № 3 від 29.05.2019 є неправомірним, не відповідає принципам, визначеним ст. 5 Закону № 922-VIII та порушує вимоги ч. 4 ст. 36 зазначеного Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками вищого рівня.

Згідно із ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Таким чином, укладання між сторонами нікчемних додаткових угод спричинило безпідставне отримання постачальником природного газу бюджетних коштів.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача 2, як головного розпорядника бюджетних коштів, є застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з співвідповідача зайво сплачених бюджетних коштів.

Додані до справи акти прийому-передачі природного газу: № 582 від 04.03.2019 на суму 172873,25 грн за 15,673 тис. м3, № 1084 від 01.04.2019 на суму 162538,14 грн 14,736 тис. м3, № 1678 від 30.04.2019 на суму 40458,05 грн 3,668 тис. м3, № 2320 від 12.06.2019 на суму 297,47 грн 0,027 тис. м3, № 2692 від 16.07.2019 на суму 132,20 грн 0,012 тис. м3, № 3431 від 30.09.2019 на суму 330,52 грн 0,03 тис. м3, № 4047 від 31.10.2019 на суму 42680,96 грн 3,874 тис. м3, № 4972 від 30.11.2019 на суму 137683,00 грн 12,497 тис. м3, № 6263 від 18.12.2019 на суму 229126,45 грн 20,797 тис. м3, № 138 від 31.01.2020 на суму 141450,91 грн 12,839 тис. м3, які підписані ТОВ "Укртранссервіс-Груп" та Марківським професійним аграрним ліцеєм, підтверджують фактичну поставку природного газу у кількості 84,153 тис.м3.

Прокурор зробив розрахунок, виходячи із суми 84,142 тис.м3, яка є меншою, ніж вказана.

Щодо сплати вартості спожитого газу, проведеної на рахунок ТОВ "Укртранссервіс-Груп", то ці факти підтверджені наступними трансакціями (з посиланням на договір № 19-316 від 21.01.2019) на загальну суму 927747,00 грн: № 64 від 12.03.2019 на суму 172873,25 грн, № 94 від 09.04.2019 на суму 162538,14 грн, № 137 від 13.05.2019 на суму 40458,05 грн, № 176 від 13.06.2019 на суму 297,47 грн, № 214 від 22.07.2019 на суму 132,20 грн, № 242 від 08.08.2019 на суму 143,22 грн, № 285 від 11.09.2019 на суму 33,05 грн, від 10.10.2019 на суму 330,52 грн, № 363 від 14.11.2019 на суму 42680,96 грн, № 400 від 11.12.2019 на суму 137683,00 грн, № 426 від 21.12.2019 на суму 229126,45 грн, № 26 від 12.02.2020 на суму 141450,91 грн з позначками Державної казначейської служби України про сплату.

Загальна переплата бюджетних коштів за рахунок бюджетних зобов`язань ліцею складає 160372,18 грн.(927747,22 767375,07).

Із врахуванням висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 прокурор обґрунтовував позов положеннями ст. ст. 216, 670 ЦК України.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи, позов не оспорений.

Ухвала від 16.10.2024, яка була надіслана судом на електронну адресу товариства та юридичну адресу ТОВ "Укртранссервіс-Груп", 22.11.2024 повернута "Укрпоштою" з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Відповідне повідомлення суд розмістив на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в Інтернеті (www.court.gov.ua/sudy/).

Доказами у справі відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Міністерства освіти і науки України грошових коштів в сумі 160372,18 грн є обґрунтованими, тому позов підлягає повному задоволенню з віднесенням витрат по судовому збору на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (код ЄДРПОУ 39869593, вул. Швабська, буд. 53, м. Ужгород Закарпатської області, 88018) на користь Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, проспект Берестейський, б. 10, м. Київ, 01135) надмірно сплачені кошти в сумі 160372,18 грн, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" (код ЄДРПОУ 39869593, вул. Швабська, буд. 53, м. Ужгород Закарпатської області, 88018) на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Б.Ліщини, б. 27, м. Сіверськодонецьк Луганської області, 93400) витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 05.12.2024.

Суддя Наталія ЗЮБАНОВА