Рішення

від 05.12.2024 по справі 917/1548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 Справа № 917/1548/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі

Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс

про стягнення 1 376 145,64 грн

за участю представників:

прокурор: Деряга О. Ю.,

від позивача: Галченко М. В.

від відповідача - не з`явився

встановив:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних відносинах - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс про стягнення 1 376 145,64 грн коштів пайової участі по об`єкту будівництва за адресою вул. Київська, 14-А, м. Кременчук.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті спору від сторін не надійшли.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1548/24 (а.с. 91).

Ухвалою від 18.09.2024 (а.с. 94) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала від 18.09.2024 своєчасно надсилалась учасникам справи, зокрема:

прокурору та позивачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 18.09.2024, а.с. 95, 96);

відповідачу за адресою: вул. Київська, буд. 14А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 93), та повернулася до суду невручена, відповідно до довідки АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення за закінченням терміну зберігання, дата штемпеля організації поштового зв`язку 07.10.2024 (а.с. 119-123).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Пунктом 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Згідно з п. 104 Правил у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22 викладено висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Отже, відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала від 18.09.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

На офіційному сайті Судової влади України 18.10.2024 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 140).

Позивач подав клопотання (вхід. № 13377 від 08.10.2024, вхід. № 15564 від 19.11.2024) про розгляд справи без участі представника позивача. Ці клопотання суд задовольнив.

Ухвалою від 19.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 155-156).

Про час і місце розгляду справи по суті прокурор та позивач повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 19.11.2024 про доставку електронного листа (ухвали від 19.11.2024), (а.с. 157, 158).

Ухвала від 19.11.2024 надсилалась відповідачу за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 93), та повернулася до суду невручена, відповідно до довідки АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення адресат відсутній за вказаною адресою, дата штемпеля організації поштового зв`язку 25.11.2024 (а.с. 161-164).

Отже, ухвала від 19.11.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

На офіційному сайті Судової влади України 21.11.2024 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 160).

Під час розгляду справи по суті суд заслухав пояснення сторін та дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05.12.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до даних Дозвільного документа ПТ122220620569, зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 23.06.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремтрастбудсервіс» (далі - ТОВ «Кремтрастбудсервіс», відповідач) 26.09.2019 розпочало нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Київській, № 14-а в м. Кременчуці (СС2) та завершило будівництво 16.05.2022 (а.с. 27-34)

Сертифікатом № ПТ 122220620569 від 23.06.2022 (а.с. 38-39) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердило його готовність до експлуатації.

Відповідно до даних Дозвільного документа ПТ122220620569 кошторисна вартість будівництва склала 39669 тис. грн.

У розділі «Пайова участь» зазначено, що підставою звільнення від сплати пайової участі є п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019.

Прокурор у позові зазначає, що оскільки відповідач розпочав будівництво об`єкту у 2019 році, однак станом на 01.01.2020 об`єкт будівництва не був введений в експлуатацію, а договір про сплату пайової участі між відповідачем та Кременчуцькою міською радою до 01.01.2020 не був укладений, абзацом другим пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

На підставі вказаного прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення 1376145,64 грн коштів пайової участі по об`єкту будівництва за адресою вул. Київська, 14-А, м. Кременчук на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор зазначає те, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства не сплатив спірні кошти до місцевого бюджету.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування потреб територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Прокурор вказує, що недоотримання спірної суми коштів суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету та призводить до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, забезпечення виконання відповідних програм і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і, внаслідок порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються інтереси держави. Невжиття заходів правового характеру по захисту інтересів територіальної громади є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Оскільки спірні грошові кошти повинні сплачуватися до бюджету територіальної громада в особі органу місцевого самоврядування - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а остання зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету.

З урахуванням викладеного, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є уповноваженим органом влади в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З метою встановлення наявності підстав для звернення до суду Прокурор направив Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області повідомлення від 22.05.2024 № 52-7556вих-24 (а.с.75-76) в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» необхідність вжиття заходів для стягнення вказаних грошових коштів.

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області з відповідним позовом у розумний строк до суду не звернулася.

Враховуючи викладене, прокурор 11.09.2024 правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною 1 статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

У цій справі вбачається, що відповідачем 26.09.2019 розпочато будівництво; 16.05.2022 завершено будівництво та 23.06.2022 введено об`єкт в експлуатацію.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції до 01.01.2020) замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вказаній редакції).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (норми частини 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вказаній редакції).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (норми частини 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вказаній редакції).

Зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № ^ 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

За змістом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 3 статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, на яку посилався прокурор в обґрунтування доводів касаційної скарги у справі, що розглядається.

Нормами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статтю 40 Закону У країн «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено з 1 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону У країн «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

З урахуванням зазначеного, законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, зокрема, якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).

Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Абзацом 2 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

-для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

-для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

-об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

-будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

-будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

-індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

-об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

-об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

-об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

-об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

-об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

-об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

-об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

-об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

-об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає, зокрема, для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак колегія суддів Верховного Суду надаючи правовий висновок в справі з аналогічними правовідносинами у постанові від 20.07.2022 по справі № 910/9548/21 зазначила, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Враховуючи, що відповідачем будівництво об`єкту розпочате у 2019 році, однак станом на 01.01.2020 об`єкт будівництва не був введений в експлуатацію, а договір про сплату пайової участі між відповідачем та Кременчуцькою міською радою до 01.01.2020 не був укладений, абзацом другим пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука (у редакції рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015) (далі Порядок, а.с. 59-74).

Пунктом 1.2 розділу І Порядку визначено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта будівництва у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука, крім випадків, передбачених п.1.6.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з пунктом 2.5 розділу II Порядку вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюється управлінням економіки виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області після одержання звернення заявника з обов`язковим наданням відповідних документів.

Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Кременчука узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-ІХ, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом України №132-ІХ розмірі та порядку.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

Розрахунок розміру пайової участі Відповідача здійснений з урахуванням Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», відповідно до якого розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Так, РПУоб`єкта = (S житл х N житл х 2%) + (S нежитл х N нежитл х 4%), де

РПУ об`єкта - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа об`єкта будівництва (кв.м);

S житл - загальна площа квартир (кв.м);

S нежитл - загальна площа вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень (кв.м);

N житл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює показникам опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, грн;

N нежитл - вартість 1 кв.м загальної площі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень об`єкта будівництва, грн.

Розрахунок 1. Для житлових приміщень (квартир)

S житл - 3618 кв.м (загальна площа квартир відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПТ122220620569 від 23.06.2022);

N житл - 11765 грн (вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) по Полтавській області відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад на території України від 16 грудня 2020 року № 311);

К1 (для житлових Приміщень) - 0,02 (2%);

РПУ житл = S житл * N житл х К1 = 3 618 х 11 765 х 0,02 = 851 315,40 гри.

2. Для нежитлових приміщень

S нежитл. - 1 788,1 кв.м (загальна площа вбудовано-прибудованих

нежитлових приміщень відповідно до сертифікату про прийняття в

експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПТ122220620569 від 23.06.2022)

S об`єкта = S житл + S нежитл = 3 618 + 1 788,1 = 5 406,1 кв.м Кошторисна вартість будівництва об`єкта за проектом - 39 669 000 грн (відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПТ 122220620569 від 23.06.2022);

Вартість 1 кв.м. = 39 669 000 : 5 406,1 = 7337,82 грн К2 (для нежитлових приміщень) - 0,04 (4%)

Кошторисна вартість будівництва вбудовано-прибудованих приміщень = 1 788,1 х 7337,82 = 13 120 755,94 грн

РПУ нежитл = S нежитл х N нежитл х 4% = 1788,1 х 7337,82 х 0,04 = = 524 830,24 грн.

РПУ об`єкта = РПУ житл + РПУ нежитл = 851 315,40 + 524 830,24 = 1 376 145,64 грн.

Отже, загальна сума коштів пайової участі, які мав сплатити відповідач становить 1 376 145,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розпочав будівництво 26.09.2019, об`єкт будівництва введено в експлуатацію 23.06.2022, однак відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та не звернувся до Кременчуцької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Таким чином, відповідач не перерахував до відповідного місцевого бюджету 1376145,64 грн коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив.

Відповідач в порушення норм закону зберіг у себе, а Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області недоотримала безпідставно збережені кошти Відповідачем в сумі 1 376 145,64 грн.

Отже, відповідні кошти в сумі 1 376 145,64 грн підлягають стягненню з Відповідача на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1376145,64 грн є обґрунтованими.

Прокурор у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що за подачу цього позову Полтавська обласна прокуратура сплатила 20 642,19 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2330 від 02.09.2024 (а.с. 85). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 05.09.2024 (а.с. 92).

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог в сумі 20 642,19 грн на користь Полтавської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс (вул. Київська, буд. 14-А, м Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 33989485) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 24388300) 1376145 грн 64 коп. коштів пайової участі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс (вул. Київська, буд. 14-А, м Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 33989485) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 7, ідентифікаційний код 02910060) 20642 грн 19 коп. відшкодування втрат на сплату судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 05.12.2024.

Суддя Т. М. Безрук