Постанова

від 20.02.2025 по справі 917/1548/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 917/1548/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс (вх.№ 3109 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Безрук Т.М., дата складення повного судового рішення 05.12.2024) у справі №917/1548/24

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м.Кременчук в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс, м. Кременчук,

про стягнення 1 376 145,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних відносинах - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс про стягнення 1 376 145,64 грн коштів пайової участі по об`єкту будівництва за адресою вул. Київська, 14-А, м. Кременчук.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.12.2024 у справі №917/1548/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1 376 145,64 грн коштів пайової участі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс на користь Полтавської обласної прокуратури 20 642,19 грн відшкодування втрат на сплату судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач розпочав будівництво 26.09.2019, об`єкт будівництва введено в експлуатацію 23.06.2022, однак відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений п.3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні та не звернувся до Кременчуцької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Таким чином, відповідач не перерахував до відповідного місцевого бюджету 1 376 145,64 грн коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив. Відповідач в порушення норм закону зберіг у себе, а Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області недоотримала безпідставно збережені кошти відповідачем в сумі 1 376 145,64 грн. Отже, відповідні кошти в сумі 1 376 145,64 грн підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2024 у справі №917/1548/24 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- суд неправомірно, всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 поширив на спірні правовідносини норми п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні;

- частинами 8, 9 ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлювався граничний строк укладення договору про пайову участь до моменту введення об`єкта будівництва до експлуатації. Тобто, під час існування цієї норми, до 31 грудня 2019 року, поведінка відповідача ТОВ "Кремтрастбудсервіс" з неукладення відповідного договору була правомірною, а після 01 січня 2020 року відповідний обов`язок щодо укладення договору і, відповідно, сплати таких внесків, взагалі був скасований;

- неможливість поширення на спірні правовідносини ст. 1212 ЦК, оскільки ТОВ "Кремтрастбудсервіс" "зберіг" кошти за наявності для цього правової підстави зобов`язання зі сплати пайового внеску станом на 31 грудня 2019 року у нього ще не настало, а з 01 січня 2020 року це зобов`язання було скасоване Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні;

- якщо суд вважає, що інвестор ТОВ "Креметрастбудсервіс" мав укласти договір про сплату пайового внеску, який є нічим іншим, ніж інвестиційним договором, і таке укладення повинно було мати місце в момент початку будівництва, то до цього договору слід було застосовувати правила, які діяли на момент, коли він мав бути укладений, тобто, розмір збережених коштів слід розраховувати за правилами, що діяли до 31 грудня 2019 року;

- п.п.1 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні встановлено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) ...для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Оскільки для нежитлових приміщень зазначеним законом встановлено розмір сплати внеску в меншому розмірі, ніж органом місцевого самоврядування (4% замість 5%), то слід застосовувати при розрахунку саме 4%;

- пунктом 3 Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради 07 липня 2015 року встановлено методику відповідного розрахунку пайового внеску та зазначено його формулу. При цьому передбачено, що розмір пайового внеску визначається від кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно зведеного кошторисного розрахунку чи іншим документом, що підтверджує вартість будівництва, а не відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, як це зробив в своєму рішенні суд.

10.02.2025 до суду від Кременчуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1857), в якому остання проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 не містить висновків щодо підстав та порядку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у випадку якщо початок будівництва відбувся до 01.01.2020, однак договір про сплату пайової участі не укладено і об`єкт будівництва не здано в експлуатацію до 01.01.2020. Разом з тим, правові висновки щодо необхідності сплати пайової участі у вищезазначеному випадку викладені в постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21. Так, у зазначеній постанові колегія суддів Касаційного господарського суду виснувала, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

11.02.2025 до суду від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1904), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що оскільки будівництво вказаного об`єкту розпочато відповідачем 26.09.2019, а введено в експлуатацію 23.06.2022, то відповідач зобов`язаний був звернутися до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області протягом 10 робочих днів після 01.01.2020. Щодо правового висновку Верховного Суду, закріпленого постановою від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, на який посилається в апеляційній скарзі представник відповідача, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області зазначає, що предметом позову у вищезгаданій справі була вимога позивача про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним. У свою чергу, у даній справі, яка перебуває на розгляді Східного апеляційного господарського суду, позовні вимоги Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, яка звертається в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, до ТОВ Кремтрастбудсервіс полягають у стягненні безпідставно збережених коштів в розмірі пайової участі в сумі 1376145,64 грн, які відповідач мав би сплатити відповідно до вимог розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132- IX.

19.02.2025 до суду від ТОВ Кремтрастбудсервіс надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№2256), в якому відповідач просить відкласти слухання справи № 917/1548/24 на іншу дату, посилаючись на те, що внаслідок введення в країні військового стану та значної віддаленості Східного апеляційного господарського суду від робочого місця представника відповідача, а також внаслідок того, що представник відповідача в цей же день приймає участь в іншому судовому засіданні (справа № 912/ 2975/24), забезпечити фізичну присутність в судовому засіданні 20 лютого 2025 року представника відповідача через ці обставини не має можливості.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні залишили вирішення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин його участі в іншому судовому засіданні та наведено обставин, які унеможливлюють вирішення апеляційного провадження в даному судовому засіданні.

Водночас, судом враховується, що в апеляційній скарзі ТОВ Кремтрастбудсервіс чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 було відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс - Ульянова Руслана Анатолійовича (вх.№2076 від 17.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з тих підстав, що відповідачем подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №917/1548/24 16.02.2025 (вихідний день) поза межами строку встановленого законом.

Учасники справи, зокрема відповідач, мали достатньо часу з дня відкриття провадження у справі (27.01.2025) для вчасного подання відповідної заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте відповідач своїм правом не скористався, подавши заяву поза межами строку встановленого законом.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав та доказів на обґрунтування поданого клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 27.01.2025.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних Дозвільного документа ПТ122220620569, зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 23.06.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс 26.09.2019 розпочало нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Київській, № 14-а в м. Кременчуці (СС2) та завершило будівництво 16.05.2022.

Сертифікатом № ПТ 122220620569 від 23.06.2022 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області засвідчило відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердило його готовність до експлуатації.

Відповідно до даних Дозвільного документа ПТ122220620569 кошторисна вартість будівництва склала 39669 тис. грн.

У розділі Пайова участь зазначено, що підставою звільнення від сплати пайової участі є п. 13 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019.

Прокурор у позові зазначає, що враховуючи, що відповідач розпочав будівництво об`єкту у 2019 році, однак станом на 01.01.2020 об`єкт будівництва не був введений в експлуатацію, а договір про сплату пайової участі між відповідачем та Кременчуцькою міською радою до 01.01.2020 не був укладений, абзацом другим пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука (далі - Порядок).

Пунктом 1.2 розділу І Порядку визначено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта будівництва у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука, крім випадків, передбачених п.1.6.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з пунктом 2.5 розділу II Порядку вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюється управлінням економіки виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області після одержання звернення заявника з обов`язковим наданням відповідних документів.

Як зазначено в позові, визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Кременчука узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні №132-ІХ, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом України №132-ІХ розмірі та порядку.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, як зазначає прокурор, замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Відповідач (набувач) не перерахував до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив.

Отже, як зазначено в позовній заяві, відповідні кошти в сумі 1 376 145,64 грн підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стягнення коштів за договором про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

Разом з тим, як зазначає прокурор, позивачем заходи щодо захисту порушених прав держави не вживаються, у зв`язку із чим у прокурора наявні підстави для звернення із позовом. Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району з моменту повідомлення про порушення вимог чинного законодавства щодо несплати пайового внеску відповідачем не вжито заходів, відповідна позовна заява не подана.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області 22.05.2024 за вих № 52-7656вих-24 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про виявлені прокурором порушення вимог законодавства та вжиття відповідних заходів самостійно, в якому прокуратура просила вжити заходи, спрямовані на усунення порушень законодавства шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, зокрема, шляхом подання позовної заяви про стягнення з ТОВ Кремтрастбудсервіс безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України. Також просило до відповіді на вказаний лист долучити належним чином завірені копії дозволу на виконання будівельних робіт, містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва, розрахунок пайової участі, рішення Кременчуцької міської ради та Положення про залучення коштів пайової участі.

У відповідь Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у листі від 18.06.2024 № 01-36/10241 не зазначив інформації щодо вжиття міською радою заходів на поновлення інтересів держави самостійно.

З метою встановлення підстав для представництва окружною прокуратурою 02.07.2024 за № 52-9927вих-24 повторно скеровано лист щодо результатів розгляду повідомлення прокуратури в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру та вжиття відповідних заходів.

Листом виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.07.2024 № 01-36/10241 повідомлено окружну прокуратуру про направлення копій запитуваних документів на адресу прокуратури засобами поштового зв`язку.

Кременчуцькою окружною прокуратурою повторно скеровано лист від 06.09.2024№ 52-12991вих-24, в якому остання просила повідомити чи вживатимуться міською радою заходи, спрямовані на усунення порушень законодавства шляхом подання позовної заяви про стягнення з ТОВ Кремтрастбудсервіс безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України.

Як зазначено в позові, відповідь на даний лист до окружної прокуратури не надходила.

На підставі вказаного прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення 1 376 145,64 грн коштів пайової участі по об`єкту будівництва за адресою: вул. Київська, 14-А, м. Кременчук на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020, Закон № 3038-VI) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У частині 1 статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд неправомірно, всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 поширив на спірні правовідносини норми п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Відповідно до даних Дозвільного документа ПТ122220620569, зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 23.06.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс 26.09.2019 розпочало нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Київській, № 14-а в м. Кременчуці (СС2), завершило будівництво 16.05.2022 та 23.06.2022 ввело об`єкт в експлуатацію.

На час початку відповідного будівництва стаття 40 Закону № 3038-VI передбачала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частини перша-третя вказаної статті).

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону передбачав декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь (оферта), яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом № 3038-VI для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20).

Однак, на момент прийняття в експлуатацію спірного об`єкту відповідача у 2022 році статтю 40 Закону № 3038-VI виключено на підставі Закону №132-ІХ з 01.01.2020.

За змістом Закону № 132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту ((далі - пайова участь) абзац другий пункт 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Тобто відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (частина перша пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виклала висновок щодо вирішення правової проблеми, пов`язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 вказала наступне.

У зв`язку з припиненням правовідносин забудови земельної ділянки, визнанням договору укладеним та встановленням прав та обов`язків сторін на майбутнє на підставі нормативного акта, який було скасовано, не є законним та ефективним способом захисту, що не відновлює право органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури до здачі об`єкта будівництва в експлуатацію.

Абзацами шостим та сьомим частини дев`ятої статті 40 Закону № 3038-VI визначено, що невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

При цьому у відповідності із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

З наведених підстав судом апеляційної інстанції відхиляється твердження апелянта про непоширення на спірні правовідносини положень ст. 1212 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Водночас у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22,

Апеляційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Враховуючи наведені правові позиції, а також те, що у 2019 році Товариством відповідно до даних Дозвільного документа ПТ122220620569 почалось будівництво спірного об`єкта; Міськрадою та Товариством договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на виконання вимог статті 40 Закону № 3038-VI, яка діяла на час початку будівництва, не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, Товариством не сплачувалися, апеляційний суд відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо відсутності обов`язку у Товариства для перераховування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі Закону №132-IX, оскільки на момент здачі спірного об`єкта до експлуатації (2022 рік) відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало його сплачувати відповідні кошти пайової участі у розвиток інфраструктури територіальної громади.

Наведені твердження скаржника ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним положень зазначеної правової норми та суперечать висновкам Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, зокрема, викладеним у постановах від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 903/283/24.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 643/21744/19 дійшла висновку про те, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Як вже зазначалось, законодавець під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, зокрема, якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що частинами 8, 9 ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлювався граничний строк укладення договору про пайову участь до моменту введення об`єкта будівництва до експлуатації; тобто, під час існування цієї норми, до 31 грудня 2019 року, поведінка відповідача ТОВ "Кремтрастбудсервіс" з неукладення відповідного договору була правомірною, а після 01 січня 2020 року відповідний обов`язок укладення договору і, відповідно, сплати таких внесків, взагалі був скасований, з підстав наведених вище.

Стосовно посилання скаржника на те, що розмір збережених коштів слід розраховувати за правилами, що діяли до 31 грудня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, у разі добросовісного виконання замовником свого обов`язку, передбаченого ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, щодо звернення до органу місцевого самоврядування з метою визначення розміру пайової участі та укладення відповідного договору, розмір пайової участі був би визначений відповідним договором на час його укладення.

Разом з тим, відповідач не звернувся на час дії ст. 40 Закону України Про регулювання інвестиційної діяльності до органу місцевого самоврядування щодо укладення відповідного договору та визначення розміру пайової участі.

Обов`язок щодо звернення у 2020 році до Кременчуцької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі виник на підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, відповідно до якого відповідач повинен був звернутися до міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.

Таким чином, з урахуванням невиконання відповідного обов`язку на час дії ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, відповідний розрахунок збережених коштів має бути здійснений станом на 2020 рік, з часу виникнення такого обов`язку на підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Щодо визначення розміру безпідставно збережених відповідачем грошових коштів пайової участі, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука (далі Порядок).

Пунктом 1.2 розділу І Порядку визначено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта будівництва у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Кременчука, крім випадків, передбачених п.1.6.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з пунктом 2.5 розділу II Порядку вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюється управлінням економіки виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області після одержання звернення заявника з обов`язковим наданням відповідних документів.

Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Кременчука узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-ІХ, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному Законом України №132-ІХ розмірі та порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України затверджено, що вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку по Полтавській області складає 11765,00 грн.

Відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта ПТ122220620569, загальна площа квартир (житлових приміщень) складає 3618 кв.м, а нежитлових приміщень 1788,1 кв.м.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок розміру пайової участі відповідача здійснений з урахуванням розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні

Так, РПУ об`єкта = (S житл х N житл х 2%) + (S нежитл х N нежитл х 4%), де

РПУ об`єкта - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа об`єкта будівництва (кв.м);

S житл - загальна площа квартир (кв.м);

S нежитл - загальна площа вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень (кв.м);

N житл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює показникам опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, грн;

N нежитл - вартість 1 кв.м загальної площі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень об`єкта будівництва, грн.

Розрахунок для житлових приміщень (квартир):

S житл - 3618 кв.м (загальна площа квартир відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПТ122220620569 від 23.06.2022);

N житл - 11765 грн (вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) по Полтавській області відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад на території України від 16 грудня 2020 року № 311);

К1 (для житлових приміщень) - 0,02 (2%);

РПУ житл = S житл * N житл х К1 = 3 618 х 11 765 х 0,02 = 851 315,40 грн.

Розрахунок для нежитлових приміщень:

S нежитл - 1 788,1 кв.м (загальна площа вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПТ122220620569 від 23.06.2022)

S об`єкта = S житл + S нежитл = 3 618 + 1 788,1 = 5 406,1 кв.м Кошторисна вартість будівництва об`єкта за проектом - 39 669 000 грн (відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ПТ 122220620569 від 23.06.2022);

Вартість 1 кв.м. = 39 669 000 : 5 406,1 = 7337,82 грн К2 (для нежитлових приміщень) - 0,04 (4%)

Кошторисна вартість будівництва вбудовано-прибудованих приміщень = 1 788,1 х 7337,82 = 13 120 755,94 грн.

РПУ нежитл = S нежитл х N нежитл х 4% = 1788,1 х 7337,82 х 0,04 = 524 830,24 грн.

РПУ об`єкта = РПУ житл + РПУ нежитл = 851 315,40 + 524 830,24 = 1 376 145,64 грн.

Отже, загальна сума коштів пайової участі, які мав сплатити відповідач становить 1 376 145,64 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що розмір пайового внеску повинен визначатися від кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно зведеного кошторисного розрахунку чи іншим документом, що підтверджує вартість будівництва, а не відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, з огляду на те, що необхідність розрахування розміру пайової участі з використанням вартості 1 кв.м загальної площі по основних показниках опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування для житлових будинків, прямо передбачена п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Таким чином, розрахунок розміру пайової участі, наданий Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області є обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач в порушення норм закону зберіг у себе, а Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області недоотримала безпідставно збережені відповідачем кошти в сумі 1 376 145,64 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2024 у справі №917/1548/24 без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кремтрастбудсервіс залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.12.2024 у справі №917/1548/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.02.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза