Рішення

від 26.11.2024 по справі 922/2710/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ХарківСправа № 922/2710/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури Харківській обласній військовій адміністрації, м. Харків до Приватного підприємства "Титан-Плюс", м. Харків про стягнення коштів, розірвання договору та повернення майна за участю представників учасників справи:

позивача - Зучек Є.Н.

відповідача - Дзюба І.М.

третьої особи - Бринчак М.П.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Титан-Плюс", відповідач, в якому просить суд:

- стягнути з Приватного підприємства "Титан-Плюс" на користь Державного бюджету орендну плату у сумі 220 021,50 грн. та пеню у сумі 22 944,53 грн.;

- розірвати договір оренди від 31.05.2007 № 3332-Н, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством Титан-Плюс;

- зобов`язати Приватне підприємство Титан-Плюс повернути шляхом підписання акту приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 1-11 на першому поверсі, кім. №№ 1 - 6 на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2) пам`ятки архітектури, загальною площею 1028,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, балансоутримувачу - Департаменту містобудування та архітектури Харківській обласній військовій адміністрації (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код: 02498530).

Стягувачем позивач просить суд визначити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Судові витрат по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Крім того, позивач просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент містобудування та архітектури Харківській обласній військовій адміністрації (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код: 02498530).

Ухвалою суду від 06.08.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент містобудування та архітектури Харківській обласній військовій адміністрації.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Третьою особою до суду були подані пояснення щодо суті спору, в яких третя особа вказала на обґрунтованість позовних вимог та просила суд їх задовольнити. Зокрема, вказувала на те, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ПП "Титан-Плюс" укладено договір оренди від 31.05.2007 № 3332-Н, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення (кімн. № № 1-11) на 1-му поверсі, (кімн. № № 1-6) на 2-му поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2) пам`ятки архітектури, загальною площею 1028,70 м2, розміщені за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, що знаходяться на балансі Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. Згідно з Положенням про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 15.08.2023 № 438 В, Департамент є правонаступником всіх прав та обов`язків Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. Так, умовами Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н та чинним законодавством України передбачено дотримання обов`язків сторонами в договірних відносинах, які виникли. Проте, ПП "Титан-Плюс" не належним чином виконує зобов`язання за Договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н. Зокрема, внаслідок невиконання умов договору, наприклад, за період з січня 2022 року по травень 2024 року утворилась заборгованість з орендної плати перед Департаментом. Департамент є також платником ПДВ, який він сплачує до Державного бюджету. Департамент за весь період заборгованості зі своїх коштів сплачує податок по орендній платі за ПП "Титан-Плюс" до Бюджету у повному обсязі, бо чинним законодавством не передбачена відстрочка нарахування та сплати ПДВ. ПП "Титан-Плюс" не вперше порушує чинне законодавство та умови договору, регулярно не сплачує орендну плату Орендодавцю та Балансоутримувачу. Так, стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 та повернення орендованого майна Балансоутримувачу розглядається вчетверте (№ 922/1121/16, № 922/3885/15, № 922/2574/23, № 922/439/24). Майже у кожній з наведених справ, відповідач сплачував заборгованість під час судового розгляду. Оскільки, відповідач є недобросовісним орендарем та постійно шукає виправдань, щоб не виконувати свої зобов`язання перед Орендодавцем та Балансоутримувачем, Департамент підтримує у повному обсязі позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області. Вважає, що систематичне невиконання умов договору є беззаперечною підставою для розірвання Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень вказує на те, що відповідач заперечує щодо обставин нарахування Позивачем орендної плати за Договором оренди за період з травня 2023 року по травень 2024 року у сумі 220 021,50 грн. на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, а саме на підставі звільнення від орендної плати в цей період через обставини неможливості користуватися Відповідачем орендованими приміщеннями.

Так, при виконанні Договору оренди під час введеного в України воєнного стану у Відповідача виникли обставини, за які він не відповідає і через які він не міг використовувати об`єкт оренди, оскільки 02.03.2022 ударною хвилею внаслідок ракетного обстрілу рф було пошкоджено будівлю, розташовану, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 25, де знаходяться орендовані Відповідачем за Договором оренди приміщення. За даними обставинами було відкрито кримінальне провадження №22022220000002209 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 438 КК України.

Після пошкодження внаслідок обстрілів 02 березня 2022 року будівлі, де знаходяться орендовані Відповідачем за Договором оренди приміщення, використання Відповідачем орендованих приміщень стало неможливим, що підтверджується технічним звітом №17/11/22 від 12.10.2022 про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації орендованих Відповідачем за Договором оренди нежитлових приміщень фрагменту 1-го поверху №№1-11, фрагменту 2го поверху 2 №№1-6 в нежитловій будівлі літ. Д-2 по вул. Університетська, 25 в м. Харкові, який було зроблено Експертом ТОВ ТІН-ПЛЮС Діптан Ігорем Євгенійовичем, в жовтні 2022 року за замовленням Відповідача.

Відповідно до даного технічного звіту про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації орендованих приміщень від 12.10.2022 встановлено, що внаслідок обстрілу будівлі військовими силами рф 02 березня 2022 року: покриття (дах) будівлі над орендованими приміщеннями часткове відсутнє, внаслідок чого пошкоджені несучи конструкції не захищені від подальшої руйнації; у частині віконних прорізів повністю відсутнє віконне заповнення, майже у всіх пошкоджені рами та відсутні склопакети; із-за відсутності частині покрівлі та заповнення віконних пройомів в приміщеннях неможливо безпечно користуватися будь-якими інженерними мережами; стан основних будівельних конструкцій будівлі можна вважати непридатним для нормальної експлуатації, таким, що потребує ремонту пошкоджених елементів, в першу чергу, відновлення покрівлі та заповнення віконних пройомів; несучи та огороджувачи конструкції будівлі знаходяться у непридатному для нормальної експлуатації технічному стані, не відповідають вимогам безпечності та надійності в подальшій експлуатації без проведення відновлювальних робіт.

У висновку технічного звіту вказано, що за результатами проведення технічного обстеження основних несучих конструкцій нежитлових приміщень фрагменту 1-го поверху №№ 1-11, фрагменту 2-го поверху №№1-6 у нежитловій будівлі літ. Д-2, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, експерт дійшов висновку, що вищезазначені основні несучі та огороджуючи конструкції, враховуючи тенденцію до їх руйнування внаслідок пошкодження при обстрілі у березні 2022 року, неналежного стану, та відсутності захисту від впливу зовнішнього середовища, а також беручи до уваги конструктивні особливості, знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані (стан конструкцій -III), не відповідають вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації без проведення відновлювальних робіт. Таким чином, орендовані Відповідачем за Договором оренди приміщення, після пошкоджень в результаті ракетного обстрілу 02.03.2022 є непридатними для нормальної експлуатації та здійснення господарської діяльності до проведення відновлювальних робіт, які на цей час не проведені. Отже, у період з 02.03.2022 до травня 2024 року Відповідач не міг використовувати орендовані за Договором оренди приміщення внаслідок дії обставин, за які він не відповідає, відповідно Відповідач звільняється від сплати орендної плати за цей період на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Обставини пошкодження 02.03.2022 будівлі розташованій за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, де знаходяться орендовані Відповідачем за Договором оренди приміщення, та обставина неможливості їх використання після пошкодження встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року по справі № 922/2574/23 та постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 922/2574/23, тому, ці обставини не доказуються сторонами по цій справі на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України. Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також з твердженням Відповідача про застосування преюдиціальності погодилась і колегія суддів Східного апеляційного господарського суду при розгляді справи №922/439/24.

У спорі по справі № 922/2574/23 суди дійшли висновку про відмову у задоволені вимог Позивача про розірвання Договору оренди у зв`язку з несплатою Відповідачем орендної плати за період з 01.11.2022 по 01.04.2023, тому, що Відповідач довів, що звільнений від орендної плати за цей період відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки орендоване майно не могло бути використане Відповідачем через обставини, за які він не відповідав. У спорі по справі № 922/439/24 суди дійшли висновку про відмову у задоволені вимог Департаменту про стягнення орендної плати з Відповідача за період листопада 2022 року по грудень 2023 року, тому, що Відповідач довів, що звільнений від орендної плати за цей період відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки орендоване майно не могло бути використане Відповідачем через обставини, за які він не відповідав.

Таким чином, неможливість використання Відповідачем орендованих приміщень за Договором оренди у період з травня 2023 року по травень 2024 року повністю підтверджується наведеними в даному відзиві обставинами, якими є:

- ведення у м. Харкові активних бойових дій з 24.02.2022 до 15.09.2022 відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309;

- пошкодження 02.03.2022 будівлі, де знаходяться орендовані Відповідачем за Договором оренди приміщення, та орендованих Відповідачем за Договором оренди, приміщень внаслідок ракетного обстрілу російської федерації, внаслідок чого орендовані Відповідачем за Договором оренди приміщення є непридатними для експлуатації та ведення господарської діяльності до проведення відновлювальних робіт (ці обставини встановлені у справі №922/2574/23 і не підлягають доказуванню згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій він відхиляє аргументи відповідача. Відповідачем у свою чергу були подані заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 26.11.2024 позивач підтримав позов у повному та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи підтримав позов та просив суд його задовольнити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

31.05.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - позивач, орендодавець, регіональне відділення) та Приватним підприємством "Титан-Плюс" (далі - відповідач, ПП "Титан-Плюс", орендар) було укладено договір оренди №3332-Н (далі - договір оренди) на державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 1 - 11 на першому поверсі, кім. №№ 1-6 на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2) пам`ятки архітектури, загальною площею 1028,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, що перебуває на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації (далі - балансоутримувач).

Строк договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 становить 41 рік 11 місяців, що діє з 31 травня 2007 року до 12 квітня 2050 року включно.

Відповідно до пункту 3.1. договору, орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 року - 10510,56 грн.

Пунктом 3.3 договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 встановлено, що орендна плата перераховувалась до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог Методики.

Пунктом 5.2. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

Умовами договору оренди (п. 9.1.) встановлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, яку Сторони несуть згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.5. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2010), передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.2. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

18.06.2024 регіональним відділенням на адресу відповідача було направлено листа № 17-03-01-02108 від 17.06.2024 щодо наявної у ПП "Титан-Плюс" станом на 13.06.2024 заборгованості з орендної плати за період травень 2023 року по травень 2024 року у сумі 220 021,50 грн.; нарахування пені за період з 16.12.2023 по 13.06.2024 включно у розмірі 22 944,53 грн. До листа № 17-03-01-02108 від 17.06.2024 було додано акт звіряння орендної плати по договору оренди від 31.05.2007 №3332-Н станом на 13.06.2024 в двох примірниках.

Проте заборгованість відповідачем оплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та є підставою для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені, а також для розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, орендоване майно за договором є державним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати станом на 13.06.2024 становить 220 021,50 грн за період травень 2023 року по травень 2024 року, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором у розмірі 220 021,50 грн, не надано.

Під час розгляду даної справи представник відповідача наполягав, що він звільнений від сплати орендної плати у зв`язку з тим, що майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (частина четверта). Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста).

В той же час, частина друга статті 286 ГК України передбачає, що орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Відтак, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Зазначена правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах №911/3067/20, №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Дану правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Враховуючи позицію Верховного суду, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При цьому, тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.

З огляду на вищевикладене, при настанні таких обставин вже після укладення договору оренди, доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема: сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Заперечуючи проти позову та на підтвердження об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно відповідач посилається на Технічний звіт про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації нежитлових приміщень від 12.10.2022 та судові рішення у справах №922/2574/23 та 922/439/24.

Як вказано у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №922/2574/23: "Враховуючи, що внаслідок дії згаданих непереборних обставин Відповідач не міг використовувати орендовані у Позивача приміщення через обставини, за які Відповідач не відповідає, він довів існування обставин щодо звільнення його від сплати орендної плати у спірний період в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України , що виключає застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.7 Договору оренду, як підставу для розірвання Договору оренди.". Спірним періодом у справі №922/2574/23 був період з січня 2022 року по квітень 2023 року.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі №922/439/24 вказано: "З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини пошкодження 02.03.2022 будівлі, де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення та обставини неможливості використання відповідачем орендованих за Договором оренди приміщень у спірний період встановлені у постанові Верховного Суду у справі № 922/2574/23, що є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати за Договором оренди за період з листопада 2022 р. по грудень 2023 р. включно за весь час, протягом якого майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідав відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.". У справі №922/439/24 спірним періодом був період з листопада 2022 року по грудень 2023 року.

У справі, що розглядається спірним періодом є період з травня 2023 року по травень 2024 року.

Разом з тим, позивачем до суду наданий лист слідчого відділу СБУ №70/6-9607 від 24.08.2023 в якому вказано, що слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22022220000002209 від 01.07.2022, за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. В рамках вищевказаного кримінального провадження досліджуються обставини обстрілу 02.03.2022 з боку військовослужбовців збройних сил РФ по території м. Харкова, внаслідок чого пошкоджено будівлю Храму Преподобного Антонія Великого за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 25. 19.05.2022 слідчими ХРУП №3 ГУНП в Харківській області проведено первинний огляд місця події, під час якого зафіксовано пошкодження будівлі з використанням відеозапису. Крім того, на адресу ПП "Титан-Плюс" скеровано лист (номер відправлення 6105717372369) щодо надання дозволу на проведення огляду місця події всередині та зовні пошкодженої будівлі храму, надання наявних дефектних актів (технічних звітів тощо), проектно-кошторисної документації, результатів проведених експертиз, технічного паспорту, правовстановлюючих документів на будівлю, відео/фотоматеріалів пошкодженого майна, документів, які підтверджують перерахування коштів в якості оплати за ремонтні роботи, дат початку і завершення робіт. Вказаний запит вручено представнику ПП "Титан-Плюс" (за довіреністю) у поштовому відділенні 08.03.2024, проте на цей час ПП "Титан-Плюс" запитуваних матеріалів та відповідної інформації не надавалось, у зв`язку з чим підприємством ігноруються вимоги щодо необхідності проведення слідчих дій в рамках вищевказаного кримінального провадження. Також, згідно інформації оперативного підрозділу, на момент складання акту (12.10.2022) ОСОБА_1 перебував за кордоном (19.08.2022 виїхав з України на територію Польщі, 18.05.2023 в`їхав в Україну з території Угорщини), що може свідчити про можливе підроблення підпису вказаного експерта та недопустимість використання складеного звіту як доказу в рамках наявного кримінального провадження.

Відповідачем до суду надано лист вих. № б/н від 18.08.2022 наданий представником ТОВ ТІН-ПЛЮС відповідальним виконавцем за технічний звіт, експертом Діптан І.Є. директору ПП "Титан-Плюс" Куценко П.О. щодо питання строків виконання технічного звіту. Так, відповідно до змісту даного листа вбачається, що експерт Діптан І.Є. 18.08.22 за сприянням ПП "Титан-Плюс" провів візуальне обстеження нежитлових приміщень фрагменту 1-го поверху №№1-11, фрагменту 2-го поверху №№1 - 6 у нежитловій будівлі літ. Д-2 розташованій за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25 та повідомив директора ПП "Титан-Плюс" щодо неможливості оперативного виготовлення технічного звіту у зв`язку з його виїздом за межи території України та гарантією виготовлення та передачі даного звіту ПП "Титан-Плюс" у вересні жовтні 2022 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 звернув увагу та зазначив наступне:

8.12. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.13. У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

8.14. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж, Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, у п. 53 рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява №387/03) ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумними сумнівом; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Враховуючи наведені сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог докази є більш вірогідними, ніж докази подані відповідачем на їх спростування. За висновком суду відповідач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами неможливості користування орендним майном з підстав об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає у період травень 2023 року - травень 2024 року.

Суд зауважує, що відповідач не позбавлений фізичного доступу до об`єкту оренди, не позбавлений можливості вирішувати питання щодо ремонту та подальшої експлуатації об`єкту оренди або вирішення питання про припинення договору оренди в передбаченому діючим законодавством порядку.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, а також факту неможливості використання майна за договором, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету заборгованості з орендної плати в сумі 220 021,50 грн.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі в розмірі 22 944,53 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання в частині сплати орендної плати, факт наявності у договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК для розірвання договору найму, з настанням правових наслідків, передбачених ЦК.

При цьому слід враховувати приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Частиною другою статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Частиною першою статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Конституційний Суд України виходить з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (абзац четвертий мотивувальної частини рішення від 10.12.2009 у справі N 1-46/2009).

Як указав Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 917/28/19 істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не в повному обсязі сплачував орендні платежі, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушені умови укладеного договору, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Враховуючи положення наведених норм законодавства а також висновки суду, щодо несистематичної сплати орендної плати (понад 3-х місяців), суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору.

Згідно зі статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.5. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене та оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги про розірвання договору, підлягає й задоволенню вимога про зобов`язання відповідача повернути балансоутримувачу майно, як похідна.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ 34861702) на користь Державного бюджету (отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080200, код ЄДРПОУ отримувача 37874947, рахунок UA758999980313020093000020649, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) орендну плату у сумі 220 021,50 грн. та пеню у сумі 22 944,53 грн.

Розірвати договір оренди від 31.05.2007 №3332-Н, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством Титан-Плюс.

Зобов`язати Приватне підприємство Титан-Плюс повернути шляхом підписання акту приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 1-11 на першому поверсі, кім. №№ 1 - 6 на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2) пам`ятки архітектури, загальною площею 1028,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, балансоутримувачу - Департаменту містобудування та архітектури Харківській обласній військовій адміністрації (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код: 02498530).

Стягнути з Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ 34861702) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 44223324, р/р UA788201720343120001000156774, МФО 820172, ДКС України) судовий збір у розмірі 9 700,49 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, м. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 44223324).

Відповідач - Приватне підприємство "Титан-Плюс" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ 34861702).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ 02498530).

Повне рішення підписано 05 грудня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова