Рішення

від 27.11.2024 по справі 922/2706/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 922/2706/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Ізюмської окружної прокуратури (адреса: 64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Донця-Захаржевського, буд. 4) в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (адреса: 03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12; код ЄДРПОУ 20029342) в особі Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, під. 7; код ЄДРПОУ 22705646) до Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" (адреса: 64343, Харківська обл., Ізюмський р.-н, с. Топольське, вул. 1 травня; код ЄДРПОУ 32168564) про стягнення 106604,10 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Лахтюк Л. В. (службове посвідчення № 072996 дійсне до 01.03.2028);

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ізюмська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі 1) Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та 2) Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" 106604,10 грн, з яких:

60000,00 грн - заборгованості;

38580,19 грн - пені;

5224,74 грн - інфляційних втрат;

2799,17 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 164ФГ-2017 від 06.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 позовну заяву Ізюмської окружної прокуратури залишено без руху; надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Ізюмська окружна прокуратура звернулось до суду з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 20594 від 15.08.2024).

В даній заяві Ізюмська окружна прокуратура зокрема надала пояснення, що позов в межах даної справи нею заявлено в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2024; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 та від 23.10.2024 підготовче засідання відкладалось.

Ізюмська окружна прокуратура звернулось до суду з заявою (вх. № 27178/24 від 28.10.24) про зменшення розміру позовних вимог в якій зазначається що прокурор виключає з раніше заявлених до стягнення суми інфляційних втрат у сумі 5 224,74 грн, 3% річних у сумі 2 799,17 грн. та пені в сумі 38580,19 грн, та відповідно за наслідками розгляду справи просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" 60000 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 задоволено заяву Ізюмської окружної прокуратури (вх. № 27178/24 від 28.10.24) про зменшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд позовних вимог у даній справі з урахуванням даної заяви.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Позивач також не надав суду пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.11.2024.

У судове засідання 27.11.2024 прибув прокурор, який підтримав вимоги, викладені у позові, просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та позивачі у судове засідання 27.11.2024 своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення позивачів та відповідача про розгляд справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом здійснено направлення копій ухвал по даній справі на їх адреси.

Зокрема, копії ухвал від 06.08.2024 від 19.08.2024 від 18.09.2024 від 23.10.2024 та від 13.11.2024 направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, (яка зазначена у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Зазначені копії ухвал відповідач отримав, про що свідчать залучені до справи зворотні поштові повідомлення.

Також копії наведених ухвал доставлені до Електронного кабінету позивачів та відповідача в підсистемі Електронний суд, про що свідчить залучені до матеріалів справи довідки.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін у справі про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Оскільки неявка у судове засідання представників відповідача та позивачів не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності названих представників, за наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на потребі дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій та програм.

Інтереси держави охоплюються здійсненням її функцій, діяльністю її органів, які законодавчо наділені певними повноваженнями.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (п. 5 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

З положень п. 5.1. Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі Укрдержфонду) вбачається, що його майно є державною власністю і закріпляється за ним на праві оперативного управління. Його кошти формуються за рахунок коштів державного бюджету України, передбачених, серед іншого, на фінансову підтримку фермерських господарств.

Враховуючи наведене, надана відповідачеві фінансова поворотна допомога є коштами державного бюджету України, що передбачені на фінансову підтримку фермерських господарств, відповідно неповернення цих коштів порушує інтереси та завдає шкоду державі, що в свою чергу є підставою для представлення органами прокуратури інтересів держави в особі Укржержфонду підтримки фермерських господарств.

Згідно з п. 6 Постанови КМУ від 25.08.2004 № 1102 Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам (Порядок) (в редакції на момент укладення договору) встановлено, що фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 100 тисяч гривень, із забезпеченням виконання зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п`яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; - іншим фермерським господарствам - строком до п`яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно до п. 12,13 зазначеного Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Згідно з умовами Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Також передбачено, що кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Як свідчать матеріали справи, в спірних правовідносинах таким представницьким органом є Харківське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Прокурор зазначає, що на теперішній час Харківське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не забезпечило належного захисту майнових прав.

Також прокурор повідомляє, що Укрдержфондом належних заходів щодо стягнення заборгованості з СФГ «Хлібороб» не вжито, та після залишення останнім претензійного листа без задоволення позовну заяву про стягнення з фермерського господарства заборгованості за Договором до суду не подано, а лише направлено інформацію щодо наявності такого боргу та невиконання зобов`язання за Договором до Ізюмської окружної прокуратури. З огляду на викладене, у прокурора виникла необхідність захисту в суді порушених інтересів держави.

Відповідно до листів Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 22.05.2024 № 53-19/17 та 18.07.2024 останній просить Ізюмську окружну прокуратуру звернутися з позовом до СФГ «Хлібороб» щодо стягнення наявної заборгованості за Договором.

Відповідно до листа Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 19.07.2024 останній посилається на відсутність коштів для сплати судового збору та просить Ізюмську окружну прокуратуру звернутися з позовом до СФГ «Хлібороб» щодо стягнення наявної заборгованості за Договором.

За таких обставин Укрдержфонд та Харківське відділення Укрдержфонду, будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості за Договором, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжито заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з СФГ «Хлібороб» заборгованості за Договором від 06.12.2017 № 164ФГ-2017 про надання фермерському господарству фінансової підтримки на поворотній основі.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, суд вважає законними та обґрунтованими доводи прокурора про необхідність звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Укрдержфонд та Харківське відділення Укрдержфонду

Розглянувши спір по суті суд встановив такі обставини.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі генерального директора Покришки О.В. та СФГ «Хлібороб» в особі директора цього фермерського господарства Коровченка А.В. укладено договір № 164ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі Договір).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі селянському (фермерському) господарству «Хлібороб» в сумі 300000 грн., а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені Договором.

Зі змісту п. 2 Договору вбачається, що фінансова підтримка на поворотній основі надається для поновлення обігових коштів.

З п. 4.1 Договору вбачається, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 01 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору, Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі

Згідно з п. 3.4.2 Договору СФГ «Хлібороб» зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду за графіком:

до 01.12.2018 в сумі 60 000 грн;

до 01.12.2019 в сумі 60 000 грн;

до 01.12.2020 в сумі 60 000 грн;

до 01.12.2021 в сумі 60 000 грн;

до 01.11.2022 в сумі 60 000 грн.

Крім того, п. 5.1. Договору передбачає, що у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України за кожен день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, Укрдержфондом на виконання п. 3.2.1 Договору перераховано у безготівковому порядку на поточний рахунок СФГ «Хлібороб» 300000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 15.12.2017.

За інформацією наданою Укрдержфонду станом на 22.05.2024 сума основного боргу СФГ «Хлібороб» перед Укрдержфондом за Договором складає 60000 грн. Сума простроченої заборгованості складається з 60 000,00 грн, які необхідно було повернути до 01.11.2022.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за Договором Укрдержфонд спрямував на адресу СФГ «Хлібороб» претензію від 10.04.2023 №53-19/8 в якій вимагав сплати існуючої заборгованості.

Однак, викладені у претензії вимоги щодо повернення коштів фінансової підтримки СФГ «Хлібороб» не виконано, заборгованість дотепер залишається неповернутою.

Таким чином прокуратурою встановлено факт порушення зобов`язання за Договором від 06.12.2017 № 164 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Зазначені вище обставини і стали підставами для звернення Ізюмської окружної прокуратури до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" неповернутої фінансової підтримки в сумі 60000 грн.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір № 164ФГ-2017 від 06.12.2017 за своєю правовою природою є договором позики, порядок виконання якого врегульовано § 1. Позика Глави 71 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості .

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі № 164 ФГ-2017 від 06.12.2017 та надав СФГ «Хлібороб» фінансову підтримки на поворотній основі (позику) в сумі 300000,00 грн. (що підтверджується платіжним доручення № 56 від 15.12.2017)

Факт отримання грошових коштів за вказаним договором СФГ "Хлібороб" не заперечується.

Відповідно до умов наведеного договору, отриману фінансову підтримки на поворотній основі (позику) СФГ "Хлібороб" мав остаточно повернути до 01.11.2022 рівними частинами по 60000 грн. щорічно до 01 листопада кожного року наступного після року укладання договору.

Таким чином, станом на дату подання прокурором позову та відповідно і станом на дату винесення даного судового рішення отримана фінансова підтримка на поворотній основі (позику) СФГ "Хлібороб" вже мала бути повернутою.

Як вже зазначалось, за інформацією наданою Укрдержфондом станом на 22.05.2024 сума основного боргу СФГ «Хлібороб» перед Укрдержфондом за Договором № 164 ФГ-2017 від 06.12.2017 складає 60000,00 грн.

Оскільки СФГ «Хлібороб» не надано суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення заявленого прокурором позову, та стягнення з СФГ «Хлібороб» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (як сторони договору на користь якої мало бути здійснено перерахування грошових коштів за цим договором) 60000,00 грн заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі № 164 ФГ-2017 від 06.12.2017.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" (адреса: 64343, Харківська обл., Ізюмський р.-н, с. Топольське, вул. 1 травня; код ЄДРПОУ: 32168564) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (адреса: 03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12; код ЄДРПОУ 20029342) 60000,00 грн заборгованості.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Хлібороб" (адреса: 64343, Харківська обл., Ізюмський р.-н, с. Топольське, вул. 1 травня; код ЄДРПОУ: 32168564) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, код банку 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 2422,40 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "04" грудня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак