Ухвала

від 05.12.2024 по справі 487/9624/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявниці ОСОБА_5 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 18 листопада 2024 року про відмову у задоволенні його скарги на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні скарги представника заявниці ОСОБА_5 ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, визнати дії уповноважених осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві протиправними, та зобов`язати уповноважених осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_6 зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним та таким, що постановлене з порушенням вимог КПК України, тому підлягає скасуванню.

Апелянт звертає увагу на те, що положення ст. 214 КПК України, зобов`язують слідчого, дізнавача, прокурора, після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, внести відомості до ЄРДР, і, відмова у прийнятті та реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення не допускається, натомість посадові особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, після отримання заяви при вчинення командиром військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, відповідні відомості до ЄРДР не внеслиі.

Представник зауважує, що його заява про вчинення кримінального правопорушення містила достатньо доказів вчинення командиром військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, відносно військовослужбовця ОСОБА_7 , який згинув під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки на адвокатський запит, не надано низки документів, зокрема наказу про призначення ОСОБА_7 водієм, наказу про його стажування, наказу про допуск до керування автомобілем, та інших документів, які можуть свідчити про недбале ставлення командира військової частини до військової служби.

Захисник вважає, що лише проведення досудового розслідування може надати відповіді на низку питань зокрема: кому належав транспортний засіб, на якому ОСОБА_7 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду; хто проводив технічний огляд транспортного засобу; чи видавався дорожній лист; хто його підписав; чи був обладнаний транспортний засіб іншими особами, тощо. Отримання відповідей на вказані питання, на думку апелянта, має вирішальне значення для встановлення наявності або відсутності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 425 КК України, проте посадові особи Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві наведеного не зробили.

Апелянт зауважує, що ОСОБА_5 категорично не погоджується з висновками службового розслідування за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої помер її син, вбачаючи, що такі події мали місце внаслідок злочинних дій командира військової частини НОМЕР_1 , та інших невстановлених військовослужбовців, які незаконно порушуючи вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ відправили у відрядження ОСОБА_7 для виконання задач, які не входили до кола його повноважень, не перевірили на технічну справність транспортний засіб, а також допустили інші порушення, які призвели до невідворотних наслідків загибелі ОСОБА_7 .

За наведених обставин, представник вважає, що відомості за його заявою повинні бути внесені до ЄРДР та проведене досудове розслідування.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга представника заявниці ОСОБА_5 ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей, після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Скарга обґрунтована тим, що представник ОСОБА_6 звернувся до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, проте відомості, за вказаною заявою не внесені до ЄРДР.

Відмовляючи у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 , слідчий суддя врахувавши вимоги ст. 214 КПК України, дійшов висновку, що зміст заяви не містить викладу обставин або будь-яких об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення злочинних дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, виходячи зі складу зазначеного злочину, при цьому, смерть ОСОБА_7 настала саме внаслідок порушення Правил дорожнього руху України (внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), будь-яких обставин, які б вказували про вчинення кримінального правопорушення не має.

На адресу Миколаївського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_6 про розгляд справи за його відсутністю, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється за відсутністю учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали, надані судом, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.

За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.

Згідно ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин, є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. При цьому, реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об`єктивних даних, що свідчать про ознаки об`єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 р. відмітив, що КПК України передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Як вбачаєтьсяз матеріалівпровадження,у скарзі,на бездіяльністьпосадових осібТериторіального управлінняДБР,розташованого ум.Миколаєві,представник ОСОБА_6 зазначав, що посадові особи вказаного управління не виконали вимоги чинного законодавства, а саме не внесли до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення з його заяви від 28.08.2024 р.

У заяві представник заявниці ОСОБА_5 ОСОБА_6 зазначав про можливі неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_1 та інших службових осіб вказаної військової частини, які недбало поставились до військової служби, оскільки безпідставно відрядили військовослужбовця ОСОБА_7 на автомобілі до іншої військової частини, та під час руху на автомобілі останній потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та загинув, вказаними діями командир військової частини та інші невстановлені посадові особи військової частини, на думку представника, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 425 КК України.

Посадовими особами Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві, вказане звернення розглянуто, встановлено відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

Слідчий суддя погодився з таким рішенням слідчого, оскільки посадові особи Територіального управління ДБР, розташованого у м.Миколаєві, зареєстрували заяву, перевірили її, встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, з таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки наведені у заяві представника ОСОБА_6 обставини не свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, за результатами проведеного відділенням поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022152150000161 за ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на автомобільній дорозі М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» в районі повороту на с. Рибаківка, де відбулось зіткнення між автомобілем Opel Astra реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , прийнято рішення про закриття кримінального провадження, оскільки за поясненнями свідків та отриманими результатами експертиз встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення водієм автомобіля Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_4 , правил дорожнього руху, який помер у лікарні.

Посилання апелянта на те що, викладені в заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов`язковому внесенню в ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування, є неспроможними з огляду на наступне.

Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов`язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.

Разом з тим, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що обов`язок зареєструвати заяву не є обов`язком зареєструвати відомості з цієї заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та законодавцем чітко розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.

За таких обставин, відсутні підстави для внесення до ЄРДР відомостей за заявою представника ОСОБА_6 , а тому слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні його скарги, апеляційна скарга є необґрунтованою, і апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 406, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2024 року про відмову у задоволенні скарги представника ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3