Рішення

від 14.11.2024 по справі 204/4200/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4200/24

Провадження № 2/204/2358/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вугледарської міської військової адміністрації та Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» Вугледарської міської територіальної громади про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2024 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до Вугледарської міської військової адміністрації та КП «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» Вугледарської міської територіальної громади із вимогами про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, на підставі договору дарування від 11 грудня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2315, є власником квартири,що розташованаза адресою: АДРЕСА_2 ,загальною площею 45,77кв.м,житловою площею 29,8кв.м.Вказано,що назворотній сторонідоговору даруваннямає місцереєстраційний напис,посвідчений начальникомВугледарського бюротехнічної інвентаризаціїпро те,що зазначенау договоріквартира зареєстрованаВугледарським бюротехнічної інвентаризаціїна правіприватної власностіза ОСОБА_1 ,про що13січня 2003року здійсненозапис вреєстрову книгу№2/7ДК (12)за реєстровимномером 3171.Крім того,зазначено проте,що вказанеправо власностіна зазначенуквартиру такожпідтверджується технічнимпаспортом наквартиру.Позивач вказуєна те,що узв`язку звійськовою агресієюрф таведення вУкраїні воєнногостану,він зродиною бувзмушений змінитисвоє місцепроживання з АДРЕСА_3 ,де проживаєз березня2022року по АДРЕСА_4 ,що підтверджуєтьсядовідкою внутрішньопереміщеної особи.Разом зцим,зазначено проте,що узв`язку зпошкодженням вказаноїквартири позивачавнаслідок військовихдій,спричинених агресієюросійською федерацієюпроти України,останній маєнаміри податизаву наотримання компенсаціївідповідно довимог ЗаконуУкраїни «Прокомпенсацію запошкодження тазнищення окремихкатегорій об`єктівнерухомого майнавнаслідок бойовихдій,терористичних актів,диверсій,спричинених збройноюагресією російськоїфедерації протиУкраїни,та Державнийреєстр майна,пошкодженого тазнищеного внаслідокбойових дій,терористичних актів,диверсій,спричинених збройноюагресією російськоїфедерації протиУкраїни»,який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. В той же час, Постановами Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 та від 30 травня 2023 року № 600 затверджені відповідні порядки, якими деталізовані та впроваджуються механізми, визначені положеннями закону про компенсацію. Так, однією з обов`язкових умов отримання компенсації за пошкоджене житло згідно положень Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф, з використанням електронної публічної послуги «є Відновлення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381, є наявність відомостей про пошкоджений об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Натомість, Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600, встановлено, що для отримання компенсації на знищений об`єкт нерухомого майна отримувачу компенсації необхідно провести дії щодо державної реєстрації припинення такого права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином, будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації, та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації позивач, звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 Чернівецької міської ради Чернівецької області. Натомість, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 69299956 від 14 вересня 2023 року позивачу, було відмовлено у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що після завершення30-тиденного строкуз дняотримання заявникомписьмового повідомленняпро зупиненнярозгляду заяви продержавну реєстраціюправ неусунено обставин,що булипідставою дляприйняття такогорішення.Позивач стверджує,що фактичнопідставою відмовистало те,що державнареєстрація прававласності нанерухоме майноза вказаноюадресою булапроведена Бюротехнічної інвентаризаціїм.Вугледар 13січня 2003року,та узв`язкуз розташуваннямпаперових архівівБТІ наокупованій території,відсутня можливістьотримання відомостейпро зареєстрованіправа відсуб`єкта,який провівдержавну реєстраціюправ,що виниклита булизареєстровані напаперових носіяхдо 2013року. Таким чином, зазначене рішення унеможливлює отримання в майбутньому позивачем компенсації для відновлення своєї квартири, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном. Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушений звертатись з даним позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 25 та на звороті).

10 травня 2024 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 01 травня 2024 року, позивачем усунуто (а. с. 27-35).

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 36).

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року у справі здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а. с. 47).

Позивач та його представник адвокат Андрюк А.М., у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити (а. с. 61-62 на звороті).

Представник відповідача ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 65), в якій прохав суд вирішити справу на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України ухвалив рішення.

Судом встановлено, що позивач, на підставі договору дарування від 11 грудня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2315 (а. с. 18-19), є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 45,77 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, який виданий Вугледарським бюро технічної інвентаризації (а. с. 15-17), квартира АДРЕСА_5 та складається з двох кімнат, загальною площею 45,77 кв. м, житловою площею 29,80 кв. м.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та у 2022 році виїхав з м. Вугледар Донецької області до м. Чернівці Чернівецької області, згідно з довідкою від 25 березня 2022 року № 7726-5000885882 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 (а. с. 8).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 68530749 від 20 липня 2023 року ОСОБА_3 Чернівецької міської ради Чернівецької області було зупинено розгляд заяви позивача у зв`язку з неподанням заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року та, встановлено 30 денний (робочий) строк для усунення цих недоліків.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 69299956 від 14 вересня 2023 року ОСОБА_3 Чернівецької міської ради Чернівецької області було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що не отримано відповіді від установи, що проводила оформлення та/або реєстрацію прав в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року (а. с. 13).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до вимог ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, за приписами ст. 392 ЦК України,позов провизнання прававласності можебути пред`явлено,по-перше,якщо особає власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачами у спорі про визнання права власності є власники - особа, які мають право власності на майно (тобто вже стали його власниками, а не намагаються ним стати через пред`явлення позову).

Так, у роз`ясненнях, наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392ЦК вказано, що власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, позивач у позовній заяві наполягав на тому, що у нього наявні оригінал договору дарування від 11 грудня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2315, а також оригінал технічного паспорту на дану квартиру АДРЕСА_1 , але на підтвердження його права власності на цю квартиру він не може отримати відповідну інформацію на даний об`єкт нерухомого майна з Бюро технічної інвентаризації м. Вугледара.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 69299956 від 14 вересня 2023 року ОСОБА_3 Чернівецької міської ради Чернівецької області було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що не отримано відповіді від установи, що проводила оформлення та/або реєстрацію прав в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року (а. с. 13).

Таким чином, позивач маючи оригінали документів на право власності на квартиру, не може провести її державну реєстрацію, з тих підстав, що на теперішній час його право власності на квартиру АДРЕСА_1 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим вони не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на квартиру, що в свою чергу, позбавляє позивача можливості розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно, а відтак, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно та, з посиланням на статтю 392 ЦК України, останній вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належну йому квартиру.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивач маючи оригінали документів на право власності на квартиру, не може провести її державну реєстрацію, що в свою чергу, позбавляє його можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або для отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, зокрема з тих підстав, що на теперішній час його право власності на квартиру АДРЕСА_1 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а відтак він не може здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію його права власності на дану квартиру, зважаючи на те, що позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ними права власності на нерухоме майно для захисту свого порушеного права не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вугледарської міської військової адміністрації (85670, м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 16; ЄДРПОУ 44653576) та Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг» Вугледарської міської територіальної громади (85670, Донецька область, Волноваський район, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, буд. 13; ЄДРПОУ 33491364) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна