Рішення

від 03.12.2024 по справі 185/9370/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/9370/24

Провадження № 2/185/4736/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В

У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Павлоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, в якому просить суд встановити факт проживання її однією сім`єю із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2018 року по 19.03.2024 року; визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція позивача

В обґрунтування позову позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді квартири, загальною площею 31,5 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вважає себе спадкоємицею за законом на вищевказане майно, так як постійно проживала з померлою однією сім`єю з 2018 року по її день смерті. Вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, підтримували один одного. Інші спадкоємці за законом або заповітом відсутні. У встановлений законом строк позивачка звернулась до Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої. Проте, у видачі свідоцтва про право власності за законом на квартиру після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено державним нотаріусом, так як остання не змогла підтвердити родинні зв`язки з померлою. Тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, а також витребувано: з Першої павлоградської державної нотаріальної контори Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; з Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області копію спадкової справи № 53/2024, заведеної 17.05.2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка була надана державним нотаріусом на виконання вказаної ухвали.

У порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідача не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивачка, представник позивачки - адвокат Бакумов О.С. не з`явились, відповідно до поданої заяви, представник позивачки просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача Павлоградської міської ради Снєгирьова С.О. у судове засідання не з`явилась, відповідно до поданої заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника Павлоградської міської ради, покладаючись на розсуд суду при ухваленні рішення.

Представник третьої особи Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, причини не явки суду не відомі.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19.03.2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді квартири, загальною площею 31,5 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідок №№ 682, 969 від 10.05.2024 року відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.01.1976 року та знята з реєстраційного обліку 19.03.2024 року, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші зареєстровані члени сім`ї померлої відсутні.

Першою павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області інформаційним листом № 3647/01-16 від 05.10.2024 року суд повідомлено, що згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 78628568 від 05 жовтня 2024 року, спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , не заведено.

Як вбачається з копії спадкової справи № 53/2024, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - позивачка по справі. Інші спадкоємці за законом та заповітом відсутні.

Проте, 17 травня 2024 року постановою державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Пасевіним А.О. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні стосунки.

Відповідно до акту ОСББ «Леніна,93» від 28 червня 2024 року, складеного головою правління ОСББ «Леніна,93» м. Павлограду Федоренко А.П., в присутності мешканців будинку, підтверджено те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкала у квартирі АДРЕСА_2 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2018 року по її день смерті. Вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, підтримували один одного.

Крім того, відповідно до лікарського свідоцтва Павлоградського районного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ ДОР» № 196 від 19.03.2024 року ОСОБА_2 померла від гострої серцево-судинної недостатності, атеросклеротичної серцево-судинної хвороби в АДРЕСА_3 , за місцем реєстрації позивачки, що також свідчить про те, що позивачка була близькою людиною померлій та піклувалась про неї.

У підтвердження спільного проживання з померлою однією сім`єю, позивачка надала платіжні документи, що свідчать про те, що позивачка несла витрати на поховання померлої, а також сплачувала комунальні послуги на утримання квартирі АДРЕСА_2 .

Норми права, які застосував суд та висновки

Згідно з ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщин), якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як зазначено у п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем, на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини,якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів».

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св 15 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини»

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Матеріалами справи суду доведено, що позивачка спільно з померлою, проживали однією сім`єюз 01 січня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тому, суд вважає за можливе встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт спільного проживання з 01 січня 2018 року по 19 березня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що на даний час тривають правовідносини щодо набуття права власності на майно в порядку спадкування за законом.

З приводу позовної вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно слід зазначити наступне.

Підстави набуття права власності чітко визначені діючим законодавством.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Наведе свідчить про те, що у позивача відсутні законні підстави для визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку, так як реалізація цих прав здійснюється органами нотаріату, у передбаченому законом порядку.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про визнання права власності на спадкове майно слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

На підставі зазначеного, Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт спільного проживання з 01 січня 2018 року по 19 березня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - Павлоградська міська рада, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 95, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04052229.

Третя особа - Юр`ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Варварівка, вул. Пристанційна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24238309.

Суддя В.М. Бондаренко