Рішення

від 06.12.2024 по справі 352/2987/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2987/24

Провадження № 2-о/352/174/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківськ в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті (загибелі) особи в певний час,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

22.11.2024 року заявники звернулися в порядку окремого провадження до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту смерті (загибелі) особи в певний час.

Заява обґрунтована тим, що син заявників 09.07.2024 року зник безвісти в районі населеного пункту Гуляйполе Запорізької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності держави. Як вважають заявники, смерть ОСОБА_3 підтверджується повідомленням від 11.07.2024 року №1/89 та витягом з наказу командира військової частини від 01.09.2024 року №189.

Встановлення факту смерті сина має для заявників юридичне значення, а саме: є необхідним для отримання свідоцтва про смерть з подальшим його використанням для прийняття та оформлення спадщини та реалізації інших прав, передбачених законодавством України.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні просила заяву задовольнити, встановити факт сперті ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через підсистему «Електронний суд».

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 22.11.2024 року заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 була залишена без руху.

Заявником ОСОБА_1 було усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду.

Ухвалою судді від 05.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за участю заявників та заінтересованої особи (їх представників).

ІV. Фактичні обставини справи.

У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій.

З витягу з наказу №14 від 08.03.2022 року командира військової частини вбачається, що солдата запасу ОСОБА_3 - гранатометника гранатометного відділення гранатометного взводу вважати таким, що 08.03.2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно витягу з наказу командира військової частини від 10.06.2022 року №108 солдат ОСОБА_3 прибув до місця виконання завдань за призначенням.

У повідомлені від 11.07.2024 року №1/89 ІНФОРМАЦІЯ_1 , направленому ОСОБА_1 зазначено про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти 09.07.2024 року внаслідок артилерійського обстрілу збройними формуваннями російської федерації в районі населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини від 01.09.2024 року №189, зокрема, щодо ОСОБА_3 - гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини вважати таким, що 09.07.2024 року не повернувся з бойового завдання, не дезертирував, не залишив самовільно військову частину, а також як такий що не потрапив до ворожого полону під час бойового зіткнення із збройними формуваннями російської федерації на момент визнання його зниклим безвісти за особливих обставин, відповідно до вимог Закону України від 14.04.2022 року № 2191-ІХ «Про правовий статус осіб зниклих безвісти за особливих обставин».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12.01.1990 року Загвіздянською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.11.2024 року №6877/32.15.5.5-08/1788 відмовлено заявнику ОСОБА_1 в державній реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Вирішуючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходив із такого.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305-309 ЦПК України)

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд у постанові за №506/358/22 від 28.02.2024 року дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог заявника з огляду на нижчевикладене.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вбачається те, що заявники фактично просять суд встановити факт смерті їх сина (військовослужбовця) у певний час - 09.07.2024 року під час виконання бойового завдання, з метою забезпечення отримання свідоцтва про смерть, прийняття та оформлення спадщини, а також для реалізації прав, встановлених законодавством України у разі загибелі військовослужбовця.

Як на фактичні підстави звернення до суду заявники посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 їх син ОСОБА_3 загинув під час бойових дій, що випливає зі змісту витягу з наказу №189 від 01.09.2024 року

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану відмовив заявникам у реєстрації смерті сина у зв`язку із відсутністю документа, що підтверджує факт його смерті.

Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявники посилалися на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Натомість на підтвердження вимог своєї заяви заявники надали суду витяг з наказу командира військової частини від 01.09.2024 року №189, в якому зазначено вірогідне припущення, що ОСОБА_3 загинув.

Крім того, заявниця надала суду копію сповіщенням про смерть (загибель) від 11.07.2024 року №1/89 в якому зазначено про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти 09.07.2024 року внаслідок артилерійського обстрілу збройними формуваннями російської федерації в районі населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області.

Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , 28.12.1989 року, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на це підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту смерті їх сина ОСОБА_3 (військовослужбовця) у певний час - 09.07.2024 року під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає.

Від так, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у задоволенні заяви про встановлення факту смерті (загибелі) особи в певний час.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

заявники: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Галицька, 25, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ: 33645594.

Рішення складене в повному обсязі 06.12.2024 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.