УХВАЛА
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 638/7132/15-ц
провадження № 61-18013св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «ЦУМ»
третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Харківської області,-
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А. від 06 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «ЦУМ» (далі - ТОВ «ТЦ «ЦУМ»), третя особа - Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина на 4/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , вартістю 5 639 957,00 грн, 4/12 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1 358 кв.м., вартістю 5 161 902,00 грн, автомобіль марки «Mercedes-Benz» S-500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 1 307 049,04 грн, автомобіль марки «Lexus LX 570», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 1 441 206,90 грн, автомобіль марки «Subaru Tribeca В9», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 385 343,60 грн, квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 43 962,00 грн, гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Яр», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Леніна, 1, вартістю 43 962,00 грн, на частину майна ТОВ «ЦУМ», що розташований за адресою: м. Харків, майдан Рози Люксембург, 1/3 в розмірі 25% від статутного фонду товариства, вартістю 5 804 950,00 грн. За життя її мати склала заповіт, за умовами якого заповіла їй квартиру АДРЕСА_3 та гараж № НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «Яр», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Леніна, інше майно заповіла її брату ОСОБА_8 .
Вона та брат в установлений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. 14 квітня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Костіною Ю. С. їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (реєстровий № 654) на квартиру АДРЕСА_3 та гараж № НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «Яр», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , за життя право власності на спадкове майно не оформив.
Протягом останніх років вона проживала разом з матір`ю, оскільки вона потребувала допомоги та догляду, на час відкриття спадщини вона була непрацездатною особою у зв`язку з досягненням 57 років, а отже має право на обов`язкову частку.
Посилаючись на викладене, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на наступне майно: 4/48 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , вартістю 469 996,41 грн, частину земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136300:07:022:0014, надану для обслуговування житлового будинку і споруд, та площею 0,0358 га, кадастровий номер 6310136300:07:022:0015, цільове призначення - для ведення садівництва, вартістю 430 158,50 грн, частину автомобіля «Mercedes-Benz» S-500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити у власності відповідачів, стягнувши з них на її користь грошову компенсацію в розмірі 326 762,35 грн; частину автомобіля марки «Lexus LX 570», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити його у власності відповідачів, стягнувши з них на її користь грошову компенсацію у розмірі 360 301,70 грн, частину автомобіля марки «Subaru Tribeca В9», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити автомобіль у власності відповідачів, стягнувши з них на її користь грошову компенсацію в розмірі 96 335,90 грн, частину в статутному фонді ТОВ «ТЦ «ЦУМ», що розташований за адресою: м. Харків, майдан Рози Люксембург, 1/3, пропорційно частці ОСОБА_7 , як учасника товариства, виходячи з її долі в статутному товаристві в розмірі 25 процентів, станом на час відкриття спадщини, у розмірі 1 451 237,50 грн.
Короткий зміст ухвалених по справі судових рішень
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що місце проживання необхідно відрізняти від місця тимчасового перебування фізичної особи. Оскільки позивачка з 2006 року проживала у Сполучених Штатах Америки, період останніх років проживання з матір`ю необхідно вважати її тимчасовим перебуванням, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована частина третя статті 1268 ЦК України. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилась нотаріцусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Ураховуючи, що позивачка, будучи громадянкою США на час відкриття спадщини, не досягла пенсійного віку, мала бізнес у США та сплачувала там податки, суд дійшов висновку, що вона не набула статусу непрацездатної особи. Посилання позивачки на те, що на час смерті матері, їй було 57 років, а тому вона відповідно до законодавства України є непрацездатною особою, не знайшли свого підтвердження, оскільки вона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що набула статусу непрацездатної особи в Україні, а Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування «не може бути до неї застосований, так як вона не є громадянкою України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право на обов`язкову частку у спадщини врегульовано частиною першою статті 1241 ЦК України, відповідно до якої таке право мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Юридичним фактором, який презюмує постійну непрацездатність особи, є пенсійний вік. Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі № 1-1/2014 роз`яснено, що зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку в спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів І, ІІ та ІІІ груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний». Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку. Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Оскільки позивачка на момент смерті матері ОСОБА_7 досягла 57 років, вона є працездатною за віком. Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України її обов`язкова частка у спадковому майні становить від частки, яка належала ю їй за законом, якби ОСОБА_7 не було складено заповіт, а тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду посилався на те, що апеляційний суд неправильно витлумачив положення статті 1241 ЦК України, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні підлягали б задоволенню, якби не було заповіту. Такий висновок є помилковим, оскільки за змістом зазначеної норми закону, право на обов`язкову частку у спадщині зазначені у ній особи мають, незалежно від наявності чи відсутності заповіту. Дійшовши помилкового висновку про те, що за наявності заповіту позивач не має права на обов`язкову частку у спадщині, апеляційний суд не з`ясував, яке майно увійшло до спадкового майна після смерті ОСОБА_7 та його вартість, не встановив, яка частка від загального спадкового майна була отримана позивачем за заповітом та на яку частку майна, яке залишилося не заповідане їй, вона має право. При визначенні розміру обов`язкової частки позивача у спадщині необхідно також ураховувати майно, яке було нею успадковане за заповітом - квартира АДРЕСА_3 та гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Яр», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Верховний Суд своїм розпорядженням від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінив територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 наступне майно: 4/48 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , вартістю 469 996,41 грн; частину земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136300:07:002:0014, надану для обслуговування житлового будинку і споруд, та площею 0,0358 га, кадастровий номер 6310136300:07:002:0015, цільове призначення - для ведення садівництва, вартістю 430 158,50 грн; частину автомобіля марки «Mercedes-Benz» S-500, реєстраційний номер НОМЕР_4 , залишити автомобіль у власності відповідачів, стягнувши з ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в розмірі 326 762,35 грн; частину автомобіля марки «Lexus LX 570», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити його у власності відповідачів, стягнувши з ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в розмірі 360 301,70 грн; частину автомобіля марки «Subaru Tribeca В9», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити автомобіль у власності відповідачів, стягнувши з ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в розмірі 96 335,90 грн; в статутному фонді ТОВ «ТЦ «ЦУМ», що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , пропорційно частці ОСОБА_7 , як учасника товариства, виходячи з її долі в статутному товаристві у розмірі 25 процентів, станом на час відкриття спадщини, у розмірі 1 451 237,50 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона згідно із абз. 2-3 статті 1 розділу ІІІ Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини, вважалась непрацездатною особою та мала право на обов`язкову частку у вигляді частини спадщини. Оскільки позивачка ОСОБА_6 на час смерті ОСОБА_7 , як рідна донька була непрацездатною, тож має право на обов`язкову частку у спадковому майні щодо якого спадкодавець залишила заповідальне розпорядження. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку про доведеність та обгрунтованість позовних вимог, оскільки іншим шляхом аніж в судовому порядку, позивача позбавлена можливості набути право власності на обов`язкову частку у спадковому майні, враховуючи, що наявний заповіт на ім`я ОСОБА_8 .
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
18 та 19 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мірошниченко А. М. звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, у яких просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає відсутність висновку та необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо норми Закону України «Про міжнародне приватне право» в частині спадкування особами, які мають право на обов`язкову частку у спадкуванні (стаття 1241 ЦК України), а саме: набуття статусу непрацездатної особи громадянкою іншої держави в Україні, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Узагальнені доводи відзиву на касаційні скарги
Представник ОСОБА_6 - адвокат Рись В. Г. 20 лютого 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, у якому просить касаційне провадження закрити, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що оскільки на момент смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 виповнилося 57 років і вона має такий же обсяг правоздатності, як і громадяни України, отже є непрацездатною за віком, і спадкове нерухоме майно, частку у праві власності на яке в порядку спадкування просить визнати позивачка, знаходиться на території України та підлягає державній реєстрації, апеляційний суд з урахуванням положень статей 38-40, 70-72 Закону України «Про міжнародне приватне право», дійшов правильного висновку, що спадкування спірного спадкового майна регулюється правом України, а тому позивачка відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку в спадщині, яка відкрилась після смерті її матері.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 638/7132/15-ц з Дзержинського районного суду м. Харкова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_10 є громадянкою Сполучених Штатів Америки, донькою ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На день смерті ОСОБА_7 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .
15 лютого 2011 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Манерко Л. М., відповідно до якого заповіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , квартиру АДРЕСА_3 та гараж № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Яр», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Інше майно ОСОБА_7 заповіла сину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на 4/48 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , вартістю 469 996,41 грн, на 1/4 частину земельних ділянок за адресою будинок АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136300:07:022:0014, надану для обслуговування житлового будинку і споруд, та площею 0,0358 га, кадастровий номер 6310136300:07:022:0015, цільове призначення - для ведення садівництва, вартістю 430 158,50 грн, на частину автомобіля «Mercedes-Веnz» S-500, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на частину автомобіля «Lexus LX 570», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на частину автомобіля «Subaru Tribeca В9», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на частину в статутному фонді ТОВ «ТЦ «ЦУМ», що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , пропорційно частці ОСОБА_7 , як учасника товариства, виходячи з її частки в статутному капіталі товариства в розмірі 1 451 237,50 грн, що складає 25 процентів статутного капіталу товариства.
ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в установлений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , спадкоємцями якого є його дружина - ОСОБА_2 , діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та неповнолітня на час розгляду справи ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_8 право власності на спадкове майно не оформив.
14 квітня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Костіною Ю. С. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (реєстровий № 654), згідно з яким ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_3 та гаража № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Яр», що розташований за адресою м. Харків, вул. Леніна, 1.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з огляду на наступне.
ОСОБА_6 , звертаючись до суду з позовом посилалась на те, що вона відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у майні померлої.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19, від 08 грудня 2021 року у справі №552/3281/20.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд встановивши, що на час смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивачка ОСОБА_6 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була непрацездатною особою за віком (пенсіонером), відповідно суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка входила до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_7 згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачкою надано належні докази на підтвердження того, що остання набула статусу непрацездатної особи в Україні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до частини четвертої цього закону, у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
А відтак дія вказаного закону поширюється і на ОСОБА_6 , яка на час відкриття спадщини була громадянкою США, та перебувала на території України на законних підставах.
Згідно абзацу 2-3 ст.1 розділу ІІІ ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.
Оскільки ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона згідно вищезазначеного закону станом на момент відкриття спадщини 14 серпня 2013 року , будучи у віці 57 років , вважалась непрацездатною особою та мала право на обов`язкову частку у вигляді частини спадщини.
Разом із тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 09 травня 2024 року у справі № 761/22711/19 (провадження № 61-3903св24) дійшов протилежного висновку щодо такої підстави, як досягнення особою пенсійного віку. Вважав, що має застосовуватися закон, який визначає пенсійний вік для особи, яка є громадянином відповідної держави. Це аж ніяк не порушує принцип рівності, оскільки всім особам - і громадянам України, і іноземним громадянам, надається рівне право на спадкування. Тож позивачка таке право має і реалізує його. Однак переваги, надані законодавством України, пов`язані із соціальним законодавством саме України, яке розраховано на вік громадян України щодо виплати їм пенсій. Така взаємообумовленість спадкового права і права соціального забезпечення і породжує питання про вік, з якого спадкоємці стають обов`язковими. І цей вік відіграє значення для громадян України, оскільки якщо особа досягла пенсійного віку і, як наслідок, стає непрацездатною, то їй призначається пенсія і як справедливий наслідок - додаткове право в сфері спадкування (право на обов`язкову частку у спадщині). Тобто такі особи мають бути підвищено соціально захищеними. Якщо ж особа є громадянином іншої держави, то її соціальна захищеність визначається законодавством цієї держави і, відповідно, це залежить від віку, який береться до уваги цією державою. Тому несправедливо вважати, що українське законодавство має надати такій додаткові преференції в сфері спадкового права.
Наведені приклади свідчать про застосування Верховним Судом у складі різних колегій суддів однієї палати Касаційного цивільного суду різного підходу до розуміння тлумачення частини першої статті 1241 ЦК України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які становлять взаємообумовленість спадкового права і права соціального забезпечення і породжує питання про вік, з якого спадкоємці стають обов`язковими, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
За правилами частини першої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Таким чином, розглядаючи справу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/22711/19 (касаційне провадження № 61-3903св24).
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 638/7132/15-ц (провадження № 61-18013св23), за касаційними скаргами ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «ЦУМ», третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 09.12.2024 |
Номер документу | 123567802 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Червинська Марина Євгенівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні