Ухвала

від 06.12.2024 по справі 490/3925/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 490/3925/19

провадження № 61-15347ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 25 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Закупівлі ЮА», Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання електронних торгів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року у справі

№ 490/3925/19.

За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

І. Щодо зазначення судового рішення, що оскаржується

Відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова у справі № 490/3925/19 ухвалена Миколаївським апеляційним судом 22 жовтня 2024 року.

Натомість в поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року.

Таким чином, заявник має вказати коректну дату ухвалення оскарженого судового рішення.

ІІ. Щодо зазначення підстав касаційного оскарження

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої

статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

В поданій касаційній скарзі заявник підставами касаційного оскарження зазначає пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однак посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник не вказує конкретну норму (норми) права щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Таким чином заявник має конкретизувати підстави касаційного оскарження.

ІІІ. Щодо сплати судового збору

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги до касаційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені через електронний майданчик ТОВ «Закупівлі ЮА» 05 квітня 2019 року, протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту НОМЕР_1 , з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-03/14-000020-b, номер лоту НОМЕР_1 , з реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що була продана на аукціоні, укладений між ПАТ «Дельта-Банк» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24 квітня 2019 року № 323.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру

АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2024 року в частині щодо задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовлено.

В поданій касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2024 року.

Таким чином судовий збір за подану касаційну скаргу має бути сплачено за три вимоги немайнового характеру та одну майнову вимогу (про витребування квартири).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) сформульовано правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2019 року - 1 921 грн.

У розпорядженні Верховного Суду наразі відсутні відомості про вартість спірного нерухомого майна (квартири).

З урахуванням наведеного судовий збір за подану касаційну скарги в частині оскарження майнових вимог становить 1 відсоток ціни позову (вартості спірного майна), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200% х 0,8.

Щодо оскарження немайнових вимог, то оскільки позов було подано фізичною особою в 2019 році, то розмір судового збору за касаційну скаргу в цій частині становить 3 688,32 грн (768,40 х 3 х 200% х 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

В поданій касаційній скарзі заявниця просить звільнити її від сплати судового збору, з тих підстав, що вона в період з 1 кварталу по 4 квартал 2023 року не отримувала доходів, а крім того розглядувана справа впливає на її житлові права, оскільки спірна квартира є єдиним житлом для неї та її сина 2006 року народження.

Водночас за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 , яка є повнолітньою особою, працездатного віку, сплачувала судовий збір за подання позову, оплачувала вартість судової експертизи та, у 2023 році (коли за її твердженням не мала жодних доходів) сплатила адвокату Васильєву С. В. 12 000 грн за надану правову допомогу (див. додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2024 року у цій справі).

Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для повного звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подану касаційну скаргу. Заяв про зменшення або розстрочення сплати судового збору позивачкою наразі не подано.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).

Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:

1) надання уточненої касаційної скарги із зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі, а також коректним зазначення судового рішення, що оскаржується.

2) надання документу про сплату судового збору обчисленого з урахуванням вартості спірного нерухомого майна з урахуванням роз`яснень викладених в цій ухвалі.

У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему Електронний суд заявник має надати докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний суд.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, про звільнення від сплати судового збору за подану касаційну скаргу.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 490/3925/19 залишити без руху.

Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що у випадку, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович