Рішення

від 27.11.2024 по справі 285/2161/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2161/24

провадження у справі № 2/0285/972/24

27 листопада 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

сторони та учасники у справі: позивач ПАТ "Гарантбуд", представник Романюк І.М.,

відповідач 1 Державний виконавець Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального МУМЮ (м.Київ) Де Кеннедіс Р.О., представник ОСОБА_1 ,

відповідач 2 ДП " Сетам",

відповідач 3 ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадженні справу за позовною заявою ПАТ "Гарантбуд" до Державного виконавця Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального МУМЮ (м.Київ)Де Кеннедіс Романа Олександровича, ДП "Сетам" та ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власність, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

встановив:

18.04.2024року представникпозивача подав до суду позовну заяву, в якій просив:

визнати недійсними електронні торги, проведені 17.01.2024 року ДП "Сетам", із реалізації комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота: 542680;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 07.02.2024 року про право власності на комплекс будівель за ОСОБА_2 , видане приватним нотаріусом Звягельського районного нотаріального округу Качан В.О.;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71479590 від 07.02.2024 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Обґрунтування позовних вимог зводяться до того, що субєкт оціночної діяльності під час оцінки комплексу спірних будівель не здійснювався внутрішній огляд нерухомого майна. Представник позивача вважає, що дана обставина унеможливлює достовірне визначення вартості оціненого майна, а приватний виконавець та оцінювач не зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до обєкта для його обєктивної оцінки. Крім того, представник позивача вважає, що вимога позивача у даній праві про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно не може бути розцінена як неналежний спосіб захисту.

22.04.2024 року провадження у справі відкрито, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче судове засідання, встановлено сторонам строки вчинення процесуальних дій.

08.05.2024 року представник відповідача 3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтування відзиву зводиться до того, що порушення, на які посилається позивач не можуть бути підставою для визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності за відповідачем 3 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне майно.

16.05.2024 року представник відповідача 1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтування відзиву зводиться до того, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. У свою ж чергу, звіт про оцінку спірного майна згідно ухвали Господарського суду Житомирської області від 26.05.2023 року у справі № 906/142/13-г визнано чинним. Відтак, позивачем не надано доказів щодо невідповідності оцінки спірного майна при передачі його на реалізацію, дані вимоги позивача ґрунтуються лише на цитуванні норм права, що регулюють діяльність державного виконавця та суб`єкта оціночної діяльності.

27.06.2024 року представником позивача подано до суду позовну заяву у новій редакції, у якій змінені підстави позову шляхом їх доповнення.

03.09.2024 року у підготовчому судовому засіданні позовна заява у новій редакції прийнята судом до розгляду, встановлено сторона строки вчинення процесуальних дій.

07.10.2024 року представник відповідача 1 подала до суду відзив на позовну заяву у новій редакції, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.11.0224 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, подав до суду заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 3 у судовому засіданні позовні вимоги, кожен окремо, не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

Представник відповідача 3 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилається як на підставу заявлених вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.

Встановлено, що позивач ПАТ «Гарантбуд», є правонаступником ВАТ «Гарантбуд».

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.02.2013 року у справі № 906/142/13-г стягнуто з ВАТ «Гарантбуд» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором № 712 від 30 листопада 2007 року у розмірі 2 370 969 грн 86 коп.

Господарським судом Житомирської області видано наказ № 906/142/13-г від 18.03.2013 року про примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.2013 року про стягнення з ВАТ «Гарантбуд» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором від 30.11.2007 року у розмірі 2 370 969 грн 86 коп.

04.04.2013 року державним виконавцем ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ Житомирської області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

05.12.2022 року державним виконавцем описано майно ПАТ «Гарантбуд», зокрема: комплекс будівель, який складається з: контори 2-х поверхової, загальною площею 307,7 кв.м., будівлі контори загальною площею 67,6 кв. м., складу матеріалів - БМУ, загальною площею 587, 6 кв.м., котельні-гаража, загальною площею 592,5 кв.м., столярного цеху, загальною площею 577,5 кв.м., старої будівлі, загальною площею 138,8 кв.м., пилорами, загальною площею 208,0 кв.м., цеху шлакоблоків, загальною площею 351,7 кв.м., лісорами, загальною площею 116,7 кв.м., котельні, загальною площею 12,6 кв.м.

Під час виконавчого провадження № 37302905 відповідно до протоколу № 604116 про проведення електронних торгів від 17.01.2024 проведені торги за реєстраційним номером лота 542680 щодо спірного нерухомого майна за сумою, яка була сплачена переможцем торгів у розмірі 2 240 742,00 грн.

Результати електронних торгів оформлені актом головного державного виконавця Звягельського ДВС Де Кеннедіс Р.О. про проведення електронного аукціону від 29.01.2024 року.

На підставі акту державного виконавця приватним нотаріусом Звягельського районного нотаріального округу Качан В.О. видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності від 07.02.2024, зареєстроване в реєстрі за № 1341.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71479590 від 07.02.2024 приватного нотаріуса Качан В.О.

При наданні правової оцінки даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/2424/19 (пункт 6.4)).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18), від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.66), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 33).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункт 56), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 34)).

У справі, що розглядається, позивач прагне повернути майно, яке було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Однак частина друга статті 388ЦК України містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Визнання недійсним правочину (електронних торгів), у відповідності до результатів якого відбулася купівля-продаж, не може нівелювати чітку та зрозумілу заборону законодавця.

Отже, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, тоді він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оспоренні результатів електронних торгів.

З огляду на наведене неналежною та неефективною є вимога позивача про визнання недійсними електронних торгів.

Щодо вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, суд наголошує, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, передбаченою ст. 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Тобто нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення аукціону (див. близькі за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.112021 у справі № 925/1351/19, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тому визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить право та інтерес заявника, оскільки цей документ не зумовлює переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця та не породжує в останнього жодного права.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів також не відповідає належному способу захисту. Близьких за змістом висновків щодо неналежності позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 43), 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127).

Отже, з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 953/2424/19, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсними електронних торгів та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спірний комплекс будівель за відповідачем 3.

Що стосується позовних вимог у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на спірний комплекс будівель за відповідачем 3, то останні задоволенню також не підлягають оскільки є похідними від попередніх вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у справі з відповідача стягненню не підлягає.

У свою ж чергу, представник відповідача 3, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів заявила про подання до суду доказів понесення відповідачем 3 судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 76 89, 141, 258, 259, 263 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Відмовити у задоволенні позовної заяви ПАТ "Гарантбуд" до Державного виконавця Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального МУМЮ (м.Київ) Де Кеннедіс Романа Олександровича, ДП " Сетам" та ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власність, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та учасників справи :

позивач ПАТ "Гарантбуд" ( ЄДРПОУ 05428501, місце знаходження - вул. Герцена, буд. 10, м. Звягель, Житомирська область ) ,

відповідач 1 Державний виконавець Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального МУМЮ (м.Київ) Де Кеннедіс Роман Олександрович ( місцезнаходження - вул. Київська, буд. 9, м. Звягель, Житомирська область )

відповідач 2 ДП " Сетам" ( ЄДРПОУ 39958500, місце знаходження - вул. Стрілецька, буд. 4, м. Київ),

відповідач 3 ОСОБА_2 ( РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) .

Дата складення повного судового рішення 06.12.2024 року.

Суддя А.В.Михайловська