Вирок

від 06.12.2024 по справі 542/1938/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1938/24

Провадження № 1-кп/542/160/24

В И Р О К

Іменем України

06 грудня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

представника потерпілого - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_10 ,

обвинуваченого - ОСОБА_11 ,

представника Служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради - ОСОБА_12 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170480000071 від 01 квітня 2024 рокуза обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця села Варварівка, Новосанжарський район, Полтавська область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, непрацюючого, який ніде не навчається, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

18 жовтня 2024 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170480000071 від 01 квітня 2024 рокувідносно ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у відповідному кримінальному провадженні (а.с. 14).

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року призначено судовий розгляд кримінального провадження, прийнято до розгляду цивільні позови прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, визнано Полтавську обласну раду та Полтавську міську раду - цивільними позивачами, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 - цивільними відповідачами, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» та КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»; зобов`язано Полтавський районний сектор № 6 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_11 (а.с. 81-82).

11 листопада 2024 року до суду надійшла досудова доповідь про неповнолітнього обвинуваченого (а.с. 95-99).

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

31 березня 2024 року близько 19 години 40 хвилин ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували поблизу супермаркету «Маркетопт», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, в ході якого у ОСОБА_11 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, ОСОБА_11 наблизився до ОСОБА_6 та, стоячи навпроти останнього, в положенні обличчям до обличчя, своєю правою рукою, стиснутою у кулак, наніс один удар в ліву половину обличчя ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 26.07.2024 у ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодженні у вигляді: закритої черепно-лицевої травми у вигляді параорбітальної гематоми лівого ока з субкон`юктивальним крововиливом, відривом колового м`яза лівого ока та парезом інфраорбітального нерву зліва, численних уламкових переломів передньої та задньої стінок верхньо-щелепної пазухи зі зміщенням, лобного та скроневого відростків лівої виличної кістки, перелому виличної дуги зліва без значного зміщення, інфільтративно-набрякових змін м`яких тканин щічної, виличної та параорбітальної ділянок зліва, лівобічного гематосинусу, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 кваліфіковані за частиною 1 статті 122 КК України, як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_11 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. ОСОБА_11 підтвердив факт його скоєння за обставин, викладених вище, наголосивши на повній відповідності дій, вчинення яких йому інкримінується в обвинувальному акті, обставинам, за яких це відбувалося.

Зазначив, що усвідомлює неправильність своїх дій, вказав, що щиро кається. У судових дебатах попросив вибачення у потерпілого.

Прокурор просив проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Захисник, обвинувачений ОСОБА_11 та його законний представник ОСОБА_10 проти розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України не заперечували.

Потерпілий ОСОБА_6 , та його законний представник ОСОБА_7 , представник потерпілого, адвокат ОСОБА_8 , проти розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України не заперечували.

Представник Служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради не заперечувала проти розгляду справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Цивільний позивач - Полтавська обласна рада - не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 156), клопотань про відкладення судового розгляду не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

Цивільний позивач - Полтавська міська рада - не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 154), клопотань про відкладення судового розгляду не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 153), клопотань про відкладення судового розгляду не надсилала, про причини неявки не повідомляла.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» не забезпечила явку у судове засідання уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 155).

05 грудня 2024 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи - КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (а.с. 157).

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_11 визнав себе винним, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Судом роз`яснено, що у такому випадку, обвинувачений буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_11 покарання за частиною 1 статті 122 КК України у виді двох років позбавлення волі. Пропонував на підставі статей 75, 104 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 1 (один) рік. Прокурор просив задовольнити цивільні позови у повному обсязі.

Законний представник потерпілого ОСОБА_7 повідомила суду про відшкодування законним представником обвинуваченого частини понесених витрат на лікування сина ОСОБА_6 у розмірі 35000 грн. Вказала, що, на її думку, обвинувачений не усвідомив протиправності вчинених дій, усі кроки, спрямовані на вибачення, були вчинені матір`ю обвинуваченого перед судом, з метою призначення судом менш суворого покарання. Вказала, що ОСОБА_11 має понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і покарання має бути справедливим. Не вважала, що запропонований прокурором термін іспитового строку відповідає справедливому покаранню.

Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_8 , вказав, що ОСОБА_11 не зрозумів та не усвідомив свою провину у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на це, а також враховуючи його відмову вибачитись у судовому засіданні перед потерпілим, просив призначити йому суворе та справедливе покарання.

Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, проти запропонованого прокурором покарання не заперечував. Зазначив, що щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні. Вибачився у судових дебатах перед потерпілим, просив його суворо не карати, вказав, що більше подібних дій вчиняти не буде.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_10 просила вибачення у потерпілого та його матері та просила суворо не карати ОСОБА_11 .

Захисник просив суворо не карати ОСОБА_11 , погодився із мірою покарання, запропонованою прокурором. Вказав на наявність пом`якшуючих обставин, а саме: часткове відшкодування завданої шкоди у розмірі 35000 грн, на підтвердження чого надав у судовому засіданні розписки; неповнолітній вік обвинуваченого; щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; участь у програмі відновного правосуддя за участю неповнолітніх. Наголосив на висновку досудової доповіді органу пробації про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини 4 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_11 кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 122 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений є особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась (а.с. 130).

Відповідно до інформації КНП «Новосанжарська центральна лікарня» Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 22.08.2024 № 1036/31-03 ОСОБА_11 у лікаря нарколога і у лікаря психіатра під наглядом не перебуває (а.с. 133).

Надаючи оцінку такій обставині, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, що вказана в обвинувальному акті, суд зазначає таке.

Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 до початку судового розгляду не звертався до потерпілого щодо добровільного відшкодування завданої шкоди, із вибаченням до потерпілого не звертався під час досудового розслідування.

Поряд із цим, суд зазначає, що під час судових дебатів ОСОБА_11 вибачився перед потерпілим, а також відповідно до наданих до суду розписок від 23.11.2024 та 28.11.2024 законний представник потерпілого ОСОБА_7 отримала грошові кошти від законного представника обвинуваченого ОСОБА_10 в якості часткової компенсації заподіяної шкоди її сину в сумі 35000 грн.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Судом встановлено, що обвинувачений є неповнолітнім, після закінчення 9 класу ІНФОРМАЦІЯ_3 навчання не продовжив та не працевлаштувався, на обліку як дитина, яка опинилась у складних життєвих умовах, не перебуває.

Суд також враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Згідно з досудовою доповіддю органу з питань пробації ризик вчинення ОСОБА_11 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Органом пробації вказано про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства, на думку органу пробації, виконання покарання можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Також, суд приходить до висновку, що по справі встановлена сукупність пом`якшуючих обставин, яка, на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, а саме: часткове відшкодування завданої шкоди у розмірі 35000 грн; неповнолітній вік обвинуваченого; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; участь у програмі відновного правосуддя за участю неповнолітніх.

У зв`язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що виправлення й перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи, що обвинувачений, на переконання суду, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, запевнив суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчиняти кримінальних правопорушень, частково відшкодував шкоду потерпілому, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статей 75, 104 КК України з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків відповідно до статті 76 КК України.

Вирішення цивільного позову

05 листопада 2024 року до суду надійшла позовна заява прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 80985 грн 68 коп. (а.с. 39-49).

Також, 05 листопада 2024 року до суду надійшла позовна заява прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 12324 грн 79 коп.

В обґрунтування зазначених позовних заяв прокурор вказав наступне.

31 березня 2024 року близько 19 години 40 хвилин ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували поблизу супермаркету «Маркетопт», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними відбувся конфлікт, в ході якого у ОСОБА_11 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 26.07.2024 у ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодженні у вигляді: закритої черепно-лицевої травми у вигляді параорбітальної гематоми лівого ока з субкон`юктивальним крововиливом, відривом колового м`яза лівого ока та парезом інфраорбітального нерву зліва, численних уламкових переломів передньої та задньої стінок верхньо-щелепної пазухи зі зміщенням, лобного та скроневого відростків лівої виличної кістки, перелому виличної дуги зліва без значного зміщення, інфільтративно-набрякових змін м`яких тканин щічної, виличної та параорбітальної ділянок зліва, лівобічного гематосинусу, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Внаслідок завданих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» з 05.04.2024 по 15.05.2024, всього 40 ліжко-днів.

Відповідно до листа КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської-обласної ради» № 04-05/3292 від 09.08.2024 загальна вартість лікування ОСОБА_6 склала 80 985 грн 68 коп., із яких 77 719,65 грн - вартість ліжко-днів, 3 266 грн 03 коп. - вартість медикаментів.

Крім цього, встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 , перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» у хірургічному відділенні з 31.03.2024 по 05.04.2024, всього 5 ліжко-днів.

Відповідно до листа КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» загальна вартість лікування ОСОБА_6 склала 12 324 грн 79 коп., з яких 9488 грн 90 коп. - вартість ліжко-днів, 2 835 грн 79 коп. - вартість медикаментів.

З огляду на викладене, прокурор просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь Полтавської обласної ради грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 у КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської-обласної ради» в сумі 80985 грн 68 коп. та на користь Полтавської міської ради грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 у КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в сумі 12324 грн 79 коп.

Надаючи оцінку цивільним позовам прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради до ОСОБА_11 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 в сумі 80985 грн 68 коп. та в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_11 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 в сумі 12324 грн 79 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Частинами 2 та 3 статті 61 КПК України передбачено, що права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Зокрема, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Досліджуючи вказані прокурором у позові підстави для представництва, судом були встановлені наступні обставини.

Згідно з п.1.5 Статуту КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської-обласної ради», власником Підприємства є Полтавська обласна рада.

Відповідно до п. 4 Статуту КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» засновником , власником підприємства є Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради.

Решетилівська окружна прокуратура 15.10.2024 за № 56-6368вих-24 скерувала на адресу Полтавської обласної ради повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого вказала про наявність підстав для здійснення представництва обласної ради щодо стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 80985 грн 68 коп (а.с. 51-55).

На вказане повідомлення Полтавська обласна рада надала відповідь від 24.10.2024 № 2184/28/4218, за змістом якої вказала про незаперечення щодо звернення прокурора з позовом про стягнення витрат на лікування потерпілого, зазначивши, що Полтавська обласна рада не зверталась та не планує звертатись з позовом до суду (а.с. 56-57).

Додатково Решетилівська окружна прокуратура 04.11.2024 повідомила Полтавську обласну раду про підготовку прокуратурою позовної заяви до Новосанжарського районного суду про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого (а.с. 58-59).

Також, судом встановлено, що Решетилівська окружна прокуратура 22.10.2024 за № 56-6559вих-24 скерувала на адресу Полтавської міської ради повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого вказала про необхідність вжиття заходів щодо стягнення з ОСОБА_11 витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою (а.с. 74-75).

На вказане повідомлення Полтавська міська рада надала відповідь від 30.10.2024 № 04-54/2/3196, за змістом якої вказала на необхідності звернення із таким позовом прокурором самостійно (а.с. 76).

Додатково Решетилівська окружна прокуратура 04.11.2024 повідомила Полтавську міську раду про підготовку прокуратурою позовної заяви до Новосанжарського районного суду про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого (а.с. 77-78).

З огляду на викладені обставини, процитовані норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулись до суду із заявами в інтересах держави, тобто фактично самоусунулись від виконання покладених на них повноважень щодо захисту інтересів держави, це є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, а отже наявності підстав у Решетилівської окружної прокуратури звернутись із позовами до суду в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської міської ради.

Згідно з частиною 1 статті 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово, внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Згідно з пунктом 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до пункту 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Згідно з пунктом 4 Порядку стягненні в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до довідки КП «Полтавська обласна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» № 04-05/3292 від 09 серпня 2024 року (а.с. 50), ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у відділені щелепно-лицевої хірургії з 05.04.2024 по 15.05.2024, на його лікування було витрачено 80985 грн 68 коп.

Також, згідно з довідкою КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 01-11/1546 від 07 серпня 2024 року (а.с. 72-73), ОСОБА_6 з 31.03.2024 по 05.04.2024 проходив лікування в хірургічному відділенні, на його лікування було витрачено 12324 грн 79 коп.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених зазначеними медичними закладами на стаціонарне лікування у відділенні щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» у період часу з 05.04.2024 по 15.05.2024, та хірургічному відділенні КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» у період часу з 31.03.2024 по 05.04.2024 потерпілого ОСОБА_6 від кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, вчиненого ОСОБА_11 , відтак є причинний зв`язок між злочинними діями винної особи та перебуванням потерпілого на лікуванні, а тому понесені медичними закладами витрати на лікування потерпілого підлягають стягненню із відповідача.

Поряд з цим, надаючи оцінку вимозі прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого як з ОСОБА_11 так із його законного представника ОСОБА_10 , суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.

Згідно з частиною 2 статті 1179 ЦК України, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

З огляду на процитовані норми, зважаючи на те, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах, підстав для стягнення понесених витрат на лікування потерпілого з матері обвинуваченому на даний час немає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради підлягає задоволенню частково, а саме: з цивільного відповідача ОСОБА_11 мають бути стягненні кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 в сумі 80985 грн 68 коп., також підлягає задоволенню цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, а саме: з цивільного відповідача ОСОБА_11 мають бути стягненні кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 в сумі 12324 грн 79 коп.

Мотиви інших рішень

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373 та 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі статей 75, 104 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- пройти пробаційну програму «Подолання агресивної поведінки».

Запобіжний захід ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 80985 грн 68 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Полтавської обласної ради (одержувач КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради», вул. Шевченка, 23, м. Полтава, 36011, р/р IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 01999106, ІПН 019991016011, св-во ПДВ № 100064861) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 80 985 грн. 68 коп. (вісімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень шістдесят вісім копійок).

Цивільний позов прокурора Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 12324 грн 79 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Полтавської міської ради ( АДРЕСА_4 , код отримувача (ЄДРПОУ): НОМЕР_3 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): НОМЕР_4 , МФО НОМЕР_5 , код платежу: НОМЕР_6 , найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження, наявність відомчої ознаки «00» без деталізації за відомчою ознакою) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 12324 грн 79 коп. (дванадцять тисяч триста двадцять чотири гривні сімдесят дев`ять копійок).

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1