Рішення

від 26.11.2024 по справі 615/939/24

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/939/24

Провадження № 2/615/255/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Клименко Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/939/24

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3 ,

третя особа Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_4 . Спільне життя з відповідачем не склалося, інтереси та погляди виявилися прямо протилежними, часто виникали сварки, суперечки. На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року шлюб було розірвано, з того часу відповідач не бачив дитину ні разу.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в подальшій долі сина, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання сином освіти. Покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні сина.

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 20 травня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, пояснила суду, що відповідач, з її слів, перебуває на тимчасово окупованій території України, дитиною не цікавиться.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання рекомендованим листом судових повісток за адресою реєстрації які повернулися до суду без вручення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Представник Служби у справах дітей Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області в судовому засіданні при вирішення спору поклалась на розсуд суду.

Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про що свідчить долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 05 жовтня 2017 року, відповідний актовий запис № 977 (а.с.8).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року по справі №334/2526/20 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зареєстрований 29 липня 2017 року Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) розірвано (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 17 листопада 2023 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с.7).

Позивачкою долучено до матеріалів справи копію довідки № 25 виданої Правобережним відділом освіти закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №160 «Журавлик» Запорізької міської ради від 14 квітня 2024 року зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно відвідував дошкільний навчальний заклад комбінованого типу № 160 «Журавлик» з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2021 року, зі слів вихователів, батько участі у вихованні дитини не приймав (а.с.13).

Відповідно до довідки № 01-26/37 виданої Правобережним відділом освіти закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 235 «Горошинка» Запорізької міської ради від 15 квітня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2021 року по 30 серпня 2023 року здобував дошкільну освіту в закладі дошкільної освіти (ясла-садку) комбінованого типу № НОМЕР_3 «Горошинка» Запорізької міської ради. Батько дитини, ОСОБА_3 , не приймав участі у вихованні дитини, не відвідував батьківські збори, не цікавився досягненнями дитини (а.с.14).

Згідно висновку органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 04-33/3035 від 08 липня 2024 року, за результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись ст.ст. 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (із змінами), орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає за доцільне вирішення питання позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому порядку (а.с.32-35).

З висновку вбачається, що громадянка ОСОБА_8 разом із сином ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 перемістилась з міста Запоріжжя до селища Ков`яги Богодухівського району Харківської області де 11 березня 2024 року отримали статус внутрішньо переміщених осіб (довідки переселенця №№ 6306-5003157192, 6306-5003157193). При обстеженні житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що в родині проживають: батько (вітчим) - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син (пасинок) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зі слів матері стало відомо, що з колишнім чоловіком не проживають однією сім`єю з січня 2020 року. В шлюбі проживали близько двох років, постійної роботи ОСОБА_3 не мав, здебільшого перебував вдома, утримувала родину ОСОБА_5 навіть після народження сина. Після розлучення син залишився проживати з матір`ю та знаходився на повному її утриманні, батько постійно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зовсім не цікавиться долею та життям сина. Дитина більше чотирьох років не бачила батька, останній раз спілкувався з батьком 30 грудня 2021 року по телефону. Матері відомо, що батько дитини залишився проживати на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_2 та отримав громадянство рф. Коли ОСОБА_1 вдалося поспілкуватися з ОСОБА_3 , останній висловлював негативну думку щодо України та українців. На даний час батько дитини на зв`язок зовсім не виходить.

Як зазначено у висновку, думку батька громадянина ОСОБА_3 з`ясувати не вдалося. Фактично майже вся інформація стосовно батька отримана зі слів матері громадянки ОСОБА_1 .

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України,Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства» вихованняв сім`їє першоосновоюрозвитку особистостідитини.На кожногоз батьківпокладається однаковавідповідальність завиховання,навчання ірозвиток дитини.Батьки абоособи,які їхзамінюють,мають правоі зобов`язанівиховувати дитину,піклуватися проїї здоров`я,фізичний,духовний іморальний розвиток,навчання,створювати належніумови длярозвитку їїприродних здібностей,поважати гідністьдитини,готувати їїдо самостійногожиття тапраці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістомстатті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Здійснення батькамисвоїх правта виконанняобов`язківмають ґрунтуватисяна повазідо правдитини таїї людськоїгідності. Батьківськіправа неможуть здійснюватисявсупереч інтересамдитини. Відмовабатьків віддитини єнеправозгідною,суперечить моральнимзасадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 Сімейного кодексу України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Підстави позбавленнябатьківських праввизначені ст.164Сімейного кодексуУкраїни. Мати,батько можутьбути позбавленісудом батьківськихправ,якщо вона,він: незабрали дитинуз пологовогобудинку абоз іншогозакладу охорониздоров`ябез поважноїпричини іпротягом шестимісяців невиявляли щодонеї батьківськогопіклування; ухиляютьсявід виконаннясвоїх обов`язківщодо вихованнядитини та/абозабезпечення здобуттянею повноїзагальної середньоїосвіти; жорстокоповодяться здитиною; єхронічними алкоголікамиабо наркоманами; вдаютьсядо будь-якихвидів експлуатаціїдитини,примушують їїдо жебракуваннята бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно статті 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 , від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачпосилається, зокрема на те, що відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в подальшій долі сина, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя. Покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні сина.

Водночас, позивач не надала доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина, умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

У частинах п`ятій, шостійстатті 19 СК Українивстановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Долучений до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 04-33/3035 від 08 липня 2024 року, є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, не перевірено, чи наявна у відповідача можливість в умовах воєнного стану приймати участь у вихованні сина та спілкуванні з ним, перебуваючи на тимчасово окупованій території.

Обґрунтування висновку полягає у тому, що думку батька громадянина ОСОБА_3 з`ясувати не вдалося. Фактично майже вся інформація стосовно батька отримана зі слів матері дититни.

Отже, висновок ґрунтується виключно на позиції позивачки щодо батьківських прав батька дитини та її поясненнях, у ньому не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дитини. Не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення батьківських прав.

Тобто, такий висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Крім того, висновок № 04-33/3035 від 08 липня 2024 року не місить конкретного висновку щодо розв`язання даного спору в частині позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав, а орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає за доцільне вирішення питання позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому порядку.

Також, слід зазначити, що проживання дитини з вітчимом не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довела.

Аналогічні висновки містяться у постановіВерховного Суду від 17 червня2021 року в справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).

Стосовно записаних у висновку органу опіки та піклування пояснень матері про те, що матері відомо, що батько дитини залишився проживати на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_2 та отримав громадянство рф, та останній висловлював негативну думку щодо України та українців, суд зазначає, що такі обставини записані органом опіки та піклування зі слів матері. Будь-яких належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів (показань свідків, письмових, речових, електронних доказів) на підтвердження факту перебування батька на тимчасово окупованій території України, його свідомого і добровільного залишення на такій території, отримання ним громадянства держави-агресора, висловлювання ним негативно щодо України та українців, позивачем суду надано не було.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги викладене, ураховуючи, що позивач не довела навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та його винної поведінки, суд дійшов висновку про недоведеність необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав, та доцільність вжиття якого позивач та орган опіки та піклування належно не аргументували.

Суд зазначає, що позивач не позбавлена права на пред`явлення нового позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21).

Що стосується вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Доказів на підтвердження того, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідност.179 СК Україниаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164, 165, 166, 180, 181, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

третя особа Служба у справах дітей Валківської міської ради, код ЄДРПОУ 43986810, місцезнаходження: Харківська область, м. Валки, пл. Центральна, 2.

Повне рішення слкадено 06.12.2024 року.

Суддя А.М. Левченко