Ухвала

від 02.12.2024 по справі 127/19143/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/19143/18

Провадження №11-кп/801/1103/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про які внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020020001568 від 20.04.2018,

за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_10 , на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2024 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, із вищою освітою, працюючого по договору, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно вироку судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 20 квітня 2018 року, близько 07.30 год., перебуваючи навпроти будинку АДРЕСА_3 , зустрівся з ОСОБА_11 та, видаючи себе за добросовісного покупця, почав у присутності останнього оглядати автомобіль марки «BMW» моделі «ХЗ» сірого кольору, номерний знак « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_12 ..

В подальшому, оглянувши вищевказаний транспортний засіб, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом у присутності ОСОБА_13 в супереч волі останнього, відкрито незаконно заволодів автомобілем марки «BMW» моделі «ХЗ» сірого кольору, номерний знак « НОМЕР_1 » та зник на ньому з місця вчинення кримінального правопорушення.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_7 свою винув інкримінованомуйому кримінальномуправопорушенні заобставин,викладених вобвинувальному актівизнав повністю,щиро розкаявсяу вчиненому. Суду пояснив, що з потерпілою ОСОБА_13 не знайомий, 20 квітня 2018 року він, маючи намір заволодіти автомобілем потерпілої, зустрівся з її чоловіком та оглянувши автомобіль під видом покупця, сказав що хоче перевірити його як він їде, сів за кермо та поїхав з місця зустрічі.

У вчиненому щиро кається, просить суд його суворо не карати та обрати міру покарання, не пов`язану з позбавленням волі, обіцяє подібного не вчиняти.

Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином. На адресу суду надіслала заяву, в якій просила розглянути кримінальне провадження у її відсутність, претензій до обвинуваченого немає, просила обрати обвинуваченому міру покарання, не пов`язану з позбавленням волі.

Відповідно до вимог ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, з`ясувавши чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Вироком Вінницькогоміського судуВінницької областівід 22серпня 2024року визнано винуватим ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України і призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2020 за ч. 2 ст. 345 КК України, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання повністю відбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2020.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 червня 2018 року по 08 червня 2018 року та з 29 червня 2022 року по 01 липня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави до набрання вироку законної сили залишено без змін.

Після набрання вироком законної сили вирішено повернути ОСОБА_14 суму застави в розмірі 49 620,00 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.), яка внесена згідно квитанції № 6244168003 від 01 липня 2022 року, за ОСОБА_7 , на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2018 року на транспортний засіб марки «BMW-ХЗ», номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , власником якого являється ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW-ХЗ», номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 - скасовано.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2018 року на майно, яке було вилучене у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_4 , під час його обшуку при затриманні 06 червня 2018 року, а саме: ланцюжок з хрестиком та підвіскою у вигляді голови дівчини з металу сірого кольору, мобільний телефон марки «Ірhoпе 6S» у корпусі сірого кольору, ЕМЕІ-355767072926087 з сім - картою оператора «лайфселл» НОМЕР_5 в чохлі чорного кольору «motomo» - скасовано.

Речові докази:

- автомобіль марки «BMW ХЗ», 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_5 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_12 вирішено залишити останній;

-ланцюжок з хрестиком та підвіскою у вигляді голови дівчини з металу сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphone 6S» у корпусі сірого кольору ЕМЕІ-355767072926087 з сім-картою оператора «лайфселл» НОМЕР_5 в чохлі чорного кольору «motomo», які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, за адресою: м. Вінниця, вул. О. Довженка, 73 вирішено повернути власнику ОСОБА_7 ..

Вирішено стягнути на користь держави витрати за проведення експертних досліджень та експертиз з ОСОБА_7 - в сумі 8 797,12 грн. (вісім тисяч сімсот дев`яносто сім грн. 12 коп.).

Вимоги поданих апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2024 року змінити через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Пом`якшити покарання ОСОБА_7 , призначивши йому покарання (згідно вимог старої редакції Кодексу) у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В доводах скарги посилається на те, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст.50 та ч.2 ст.65 КК України, інкримінований йому злочин згідно 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. ОСОБА_7 є особою раніше не судимою. Також судом встановлено і підтверджено вироком наявність обставин, що пом`якшують його покарання, обставини що обтяжують покарання судом не встановлено. Цивільний позов не заявлявся, потерпіла жодних претензій матеріального чи морального характеру не має, просила суд суворо не карати і обрати міру покарання не пов`язану із позбавленням волі. Окрім того, відповідно до матеріалів досудової доповіді від 30.10.2018, виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі чи обмеження волі і його особа не становить високої небезпеки для суспільства.

Також сторона захисту звернула увагу на те, що ОСОБА_7 на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебував, за психіатричною допомогою не звертався, на обліку не стояв. Крім того, за часом скоєння ОСОБА_7 протиправного вчинку 20.04.2018 року його діяння кваліфікується за ч.1 ст.289 КК України у старій редакції Кодексу, якою передбачено можливе покарання у вигляді штрафу у розмірі від одної тисячі до одної тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На думку захисту, вирок суду щодо ОСОБА_7 є надмірно суворим, так як призначення менш суворого покарання буде достатнім для його виправлення.

Також на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.289 КК України була подана апеляційна скарга прокурором. Проте, до початку апеляційного розгляду прокурором подана заява про відмову від поданої ним апеляційної скарги.

Інші учасники кримінального провадження з апеляційними скаргами не зверталися.

Позиції учасників судового провадження

До початку судового розгляду від прокурора, яким була подана апеляційна скарга, надійшла відмова від неї згідно вимог ч. 1 ст. 403 КПК України. В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просив прийняти дану відмову та закрити в цій частині апеляційне провадження. Щодо поданої апеляційної скарги захисника, не заперечував проти її задоволення, при цьому просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_7 штраф у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 не заперечували проти прийняття відмови прокурора від поданої ним апеляційної скарги. Також підтримали подану захисником ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.

Потерпіла ОСОБА_12 повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, проте до суду не прибула та не повідомила про поважність причин свої неявки.

Прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували проти судового розгляду у відсутність потерпілої, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України судовий розгляд відбувся у її відсутність.

Клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження не надходило.

Окрім того, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від заставодавця ОСОБА_14 про повернення застави, в якому вона просить суд після завершення апеляційного розгляду в частині застави, ухвалити рішення про перерахування внесеної нею застави у вказаному кримінальному провадженні під час досудового розслідування за ОСОБА_7 в розмірі 49620,00 гривень , перерахувати на потребу Збройних Сил України.

Прокурор, обвинувачений та його захисник ОСОБА_9 не заперечували щодо задоволення вказаного клопотання заставодавця ОСОБА_14 .

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, а також подану до суду прокурором відмову від поданої ним апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника з приводу задоволення поданої прокурором відмови від апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти відмову прокурора у кримінальному провадженні від поданої ним апеляційної скарги. Наслідки відмови від поданої апеляційної скарги прокурору судом роз`яснені та зрозумілі.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

У відповідності до ч.3 ст.373 КК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.

На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано не повністю.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, вірно кваліфікував дії обвинуваченого і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Даний висновок суду першої інстанції в апеляційній скарзі не заперечується і згідно вимог ст.404 КПК України перевірці в апеляційній інстанції не підлягає.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, з огляду на таке.

Так, відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи зположень ч.2ст.65КК Українита роз`яснень,що містятьсяу п.1постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003«Про практикупризначення судамикримінального покарання»,призначаючи покарання,у кожномуконкретному випадкусуди зобов`язаніврахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що також знайшло своє відображення в ході судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_7 надав суду повні та послідовні покази з приводу інкримінованого йому протиправного діяння, повністю визнавши свою вину за ч.1 ст.289 КК України, підтвердивши тим самим обставини, зазначені у обвинувальному акті, на протязі всього часу розгляду справи у суді свої покази не змінював чим сприяв суду у встановленні істини.

Інкримінований йому злочин за ч.1 ст.289 КК України згідно ст.12 КК України, яка класифікує кримінальні правопорушення, відноситься до нетяжких злочинів.

Судом встановлено і підтверджено вироком наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , а саме повне визнання ним вини, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлені, цвільний позов не заявлявся.

У кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_12 у своїй заяві, наданій суду першої інстанції вказала, що жодних претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_7 не має, просила суворо його не карати і обрати міру покарання не пов`язану з позбавленням волі.

Також відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження досудової доповіді від 30 жовтня 2018 року, виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі чи обмеження волі і його особа не становить високої небезпеки для суспільства. ОСОБА_7 на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, за психіатричною допомогою не звертався і, відповідно, на обліку не стояв, є особою порядку ст.89 КК України раніше не судимою.

Окрім того, злочин, передбачений ч.1 ст.289 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до ч.1 ст.289 КК України, в редакції яка діяла на момент вчинення злочину ОСОБА_7 незаконне заволодіння транспортним засобом, карається штрафом у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеження волі на строк від трьох до п`яти років, або позбавлення волі на той самий строк.

Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України надається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого, у контексті ст. 414 КПК України, розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 найбільш тяжкийвид покарання,передбачений санкцієюстаттіу виді позбавлення волі не навів у своєму вироку мотивів про те, чому мети покарання неможливо досягти при застосуванні одного із заходів примусу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 289 КК України, які не пов`язані з позбавленням волі.

Також апеляційний суд враховує наявність клопотання заставодавця ОСОБА_14 , яка за згодою обвинуваченого ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про перерахування вказаних коштів на підтримку Збройних Сил України.

У постанові у справі № 442/2407/22 від 19.07.2023 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗС України може розглядатися судом як пом`якшувальна обставина.

Тому колегія суддів апеляційного суду перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо наявності підстав для пом`якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 289 КК України (в редакції Закону № 2903-IV від 22.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008), у відповідності до положень ст.65 КК України враховує : ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який в порядку ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, працюючого, не одруженого, згідно досудової доповіді, виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі чи обмеження волі і його особа не становить високої небезпеки для суспільства, наявність обставин, що пом`якшують його покарання повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння злочину, добровільне розпорядження внесеними у якості застави на стадії досудового розслідування коштами в розмірі 49 620,00 грн, шляхом їх звернення на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, а також відсутність будь-яких даних про те, що покарання у виді штрафу не буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у межах, установлених санкцією статті ч.1 ст.289 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 гривень.

Апеляційним судом також враховано і те, що така зміна вироку не погіршує правового становища обвинуваченого, а навпаки - пом`якшує.

Окрім того, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для визначення ОСОБА_7 остаточного покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки судимість за попереднім вироком у ОСОБА_7 згідно ст. 89 КК України погашена.

При розгляді кримінального провадження апеляційний суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника дають достатні підстави апеляційному суду для зміни оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ч. 1 ст. 414 КПК України), через суворість.

Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407, 408, 409, 414, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову прокурора від поданої ним апеляційної скарги на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України, а апеляційне провадження в цій частині - закрити.

Апеляційну скаргу захисникаобвинуваченого ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України (в редакції Закону № 2903-IV від 22.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008) в частині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України (в редакції Закону № 2903-IV від 22.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008) у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Клопотання заставодавця ОСОБА_14 задовольнити.

Суму застави в розмірі 49 620,00 грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.), яка внесена ОСОБА_14 згідно квитанції № 6244168003 від 01 липня 2022 року, за ОСОБА_7 , на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області перерахувати на потребу Збройних Сил України, а саме : Благодійній організації «Благодійний Фонд «Підтримай третю штурмову», код ЄДРПОУ 45357712, рахунок НОМЕР_6 , Банк АТ «ОТП банк» в м. Київ МФО 300528.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4