Постанова

від 28.11.2024 по справі 466/934/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/934/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/1869/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м.Львів

Справа № 466/934/22

Провадження № 22-ц/811/1869/24

Провадження № 22-ц/811/1985/24

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянув апеляційніскарги ОСОБА_1 , підписані її представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 28 травня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 18 червня 2024 року, ухвалені у м.Львові у складі судді Ковальчука О.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання відмови у проведенні реструктуризації зобов`язань позичальника неправомірною, зобов`язання провести реструктуризацію зобов`язань,-

встановив:

3 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Вердикт Капітал» про визнання відмови у проведенні реструктуризації зобов`язань позичальника неправомірною, зобов`язання провести реструктуризацію зобов`язань. Просить визнати неправомірною відмову відповідача від 4 серпня 2021 року від проведення реструктуризації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», та зобов`язати провести реструктуризацію зобов`язань за договором про іпотечний кредит №1.08032302.л від 19 березня 2008 року згідно п.7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» №1734VІІІ від 15 листопада 2016 року (на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року №1381-ІХ). В обґрунтування позову посилається на те, що 19 березня 2008 року, між нею ( ОСОБА_1 ) та ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум банк», а на сьогодні дійсним кредитором є ТзОВ «Вердикт Капітал») укладено договір про іпотечний кредит № 1.08032302.л. Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у сумі 50000 доларів США на строк користування 240 місяців, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних, комісії, неустойки та інші платежі на умовах та в строки, визначені договором. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на придбання квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 5.1 договору забезпеченням виконання зобов`язань позичальника перед кредитором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов`язань позичальника за цим договором, є житлова нерухомість, зазначена в п.1.2 цього договору, яка передається в іпотеку за іпотечним договором, при цьому позичальник зобов`язується укласти договір з кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням сторонами цього договору. Зазначає, що на виконання кредитного договору, між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та нею ( ОСОБА_1 ) укладено іпотечний договір № 1.08032302.л, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. 19 березня 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 913.Відповідно до п.1.1 договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання всіх зобов`язань нерухоме майно - зазначену квартиру, яка належить їй (позивачу) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 19 березня 2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 299820 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України, на день укладення цього договору становить 59 370 доларів США. Вказує, що 17 липня 2020 року на підставі договору № 401 про відступлення прав вимоги за кредитним договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, в том числі і про відступлення (купівля-продажу) право вимоги за договором про іпотечний кредит № 1.08032302.Л від 19 березня 2008 року, між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та нею (позивачем), а також додатковими угодами до нього, іпотечним договором №1.08032302.Л від 19 березня 2008 року, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит, право вимоги за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором перейшло до ТзОВ «Вердикт Капітал». Посилається на те, що 23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до ч. 1 ст. З пп.2 якого, реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника, або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Зазначає, що 19 липня 2021 року нею (позивачем) подано заяву до ТОВ «Вердикт капітал» та Національного банку України про реструктуризацію зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 1318-ІХ від 13 квітня 2021 року). У цій заяві позичальник просила кредитора повідомити про день проведення реструктуризації (в день отримання заяви кредитором) та надіслати Інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації, включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів, або повідомити про відмову від проведення реструктуризації. Стверджує, що ТзОВ «Вердикт Капітал» відмовлено у проведенні обов`язкової реструктуризації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Відмова обґрунтовувалася наявністю у ТОВ «Вердикт Капітал» інформації, що окрім предмета іпотеки їй (позивачу) належить праві власності частина квартири. Однак, на підтвердження інформації щодо наявності у власності на дату підписання заяви об`єктів нерухомого майна, віднесених до об`єктів житлового фонду, нею ( ОСОБА_1 ) надано розширену інформаційну довідку № 265313902 від 9 липня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та зазначено, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , відповідає умові відсутності у її власності іншого майна. Вказує, що Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381 -IX від 13 квітня 2021 року, який набрав законної сили 23.04.2021 року. Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», доповнено Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» п. 7 згідно із Законом № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року. Вважає, що зобов`язання, передбачені договором про іпотечний кредит № 1.08032302.л. від 19 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Вердикт Капітал», та нею ( ОСОБА_1 ) підлягають обов`язковій реструктуризації, оскільки станом на 23 квітня 2021 року перед кредитором наявне прострочене грошове зобов`язання; відсутня станом на 1 січня 2014 року прострочена заборгованість по кредитному договору; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у виді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (квартира АДРЕСА_1 ); предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання боржника. Вважає що відмова ТзОВ «Вердикт Капітал» у проведенні реструктуризації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» є неправомірною. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 28 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Вердикт Капітал» про визнання відмови у проведенні реструктуризації зобов`язань позичальника неправомірною, зобов`язання провести реструктуризацію зобов`язань за договором про іпотечний кредит №1.08032302.л від 19 березня 2008 року відмовлено.

Додатковим рішенням цього суду від 28 травня 2024 року заяву ТзОВ «Вердикт Капітал» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» 23300 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконними та необґрунтованими, такими, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Посилається на доводи позовної заяви. Крім того, зазначає, що підставою для відмови в позові суд першої інстанції вказав на те, що за твердженням відповідача, їй ( ОСОБА_1 ) на праві приватної спільної часткової власності належить частина квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 грудня 2020 року. Вказує, що 19 липня 2021 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за № 1381-ІХ нею (позивачем) направлено заяву ТзОВ «Вердикт Капітал» про проведення реструктуризації зобов`язань. Додатком до цієї заяви був витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29 червня 2021 року, в якій було визначено наявність одного об`єкта нерухомості у неї (позивача). Також в Інформацйійній довідці зазначено, що станом на день видачі цієї довідки право власності позивача на квартиру у м. Тлумач припинено. Судом першої інстанції стягнуто з неї (позивача) на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 23 300грн. Вважає такий розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним із позовними вимогами та об`ємом наданих послуг. Адвокат відповідача жодного разу не з`явився в судове засідання, відбулось тільки два засідання в режимі відеоконференції - інші засідання відкладались, найчастіше через оголошення повітряної тривоги. При цьому представник відповідача був в режимі відеоконференції, тобто це відкладення не потребувало від нього витрат по доїзду до суду, очікування та іншого. Стверджує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов`язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таких доказів відповідачем не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 19 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» укладено договір про іпотечний кредит № 1.08032302.л.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику 50000 доларів США на строк 240 місяців, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,50 % річних, комісії, неустойки та інші платежі на умовах та в строки, визначені договором.

Згідно із п. 1.2 цього договору кредит надається позичальнику на придбання квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5.1 договору забезпеченням виконання позичальника перед кредитором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших платіжних зобов`язань позичальника за цим договором є житлова нерухомість, зазначена в п.1.2 цього договору, яка передається в іпотеку за іпотечним договором, при цьому позичальник зобов`язується укласти з кредитором іпотечний договір одночасно з укладенням сторонами цього договору.

Між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 1.08032302.л, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. 19 березня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 913.

Відповідно до п.1.1 договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання всіх зобов`язань нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 19 березня 2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О.

Згідно із п. 1.2 цього договору заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 299820 грн., що згідно офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору складає 59 370 доларів США.

4 вересня 2020 року на підставі договору №401 про відступлення прав вимоги за кредитним договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, в тому числі і про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за договором про іпотечний кредит № 1.08032302.Л від 19 березня 2008 року між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та ОСОБА_1 , додатковими угодами до нього, а також іпотечним договором №1.08032302.Л від 19 березня 2008 року, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит, право вимоги за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором, зазначеним вище, перейшло до ТзОВ «Вердикт Капітал».

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.

Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 7 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року.

19 липня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», звернулася із заявою до ТзОВ «Вердикт Капітал» про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань.

З відповіді ТзОВ «Вердикт Капітал» від 4 серпня 2021 року вбачається, що ТзОВ «Вердикт Капітал» володіє інформацією, що окрім предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 належить на праві власності частина квартири АДРЕСА_2 . На цій підставі ТзОВ «Вердикт Капітал» відмовляє позивачу у проведенні реструктуризації зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 1.08032302.Л від 19 березня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 окрім предмета іпотеки на праві приватної спільної часткової власності належить частина квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 грудня 2020 року. Відтак, ТзОВ «Вердикт Капітал» підставно відмовлено у проведенні позивачу реструктуризації кредитних зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 1.08032302.Л від 19 березня 2008 року. Обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі, якщо виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду і у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що кредитні зобов`язання позивача не підлягають обов`язковій реструктуризації, оскільки у даному випадку не виконується умова, зазначена у підпункті 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», де наведено чіткий перелік у яких конкретно визначених випадках кредитні зобов`язання підлягають саме обов`язковій реструктуризації. В п.п.2 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону не вказано, що цей перелік може трактуватися довільно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Розділ IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7, яким передбачено, що зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно з статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Окрім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов: предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків: у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину; у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі; у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.

У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.

Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ.

Відповідно до підпункту 12 пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.

Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22).

Встановлено, що ОСОБА_1 19 липня 2021 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» направила заяву ТзОВ «Вердикт Капітал» про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань.

До цієї заяви вона додала Витяг з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29 червня 2021 року, в якій відображено наявність у неї одного об`єкта нерухомості. Також в Інформаційній довідці зазначено, що станом на день видачі цієї довідки право власності позивача на квартиру в м. Тлумач припинено.

Заяву про реструктуризацію ОСОБА_1 подала відповідачу 19 липня 2021 року, тобто на дату подання такої заяви у позивача було єдине житло (придбана за кредитні кошти квартира).

Відмова відповідача позивачу у реструктуризації заборгованості за кредитним договором суперечить вимогам пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 від 19 липня 2021 року про реструктуризацію заборгованості за кредитом, відповідач повинен був дослідити обставини щодо наявності у власності заявника нерухомого майна на час подання заяви.

У питанні реструктуризації заборгованості суд у кожній окремій справі, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, перевіряє виконання умов пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 22 червня 2023 року у справі № 593/1509/21 Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі з подібними правовідносинами, виходив з того, що на момент подання позивачем заяви про реструктуризацію заборгованості (16 липня 2021 року) на праві власності у неї перебувала лише квартира загальною площею 76,5 кв. м, інше житлове нерухоме майно у позивача було відсутнє, оскільки 13 липня 2021 року вона відчужила на підставі договору дарування належну їй 1/15 житлового будинку з надвірними будівлями. Отже, враховуючи, що заяву про реструктуризацію позивачем надано відповідачу 16 липня 2021 року і на момент підписання цієї заяви вона мала у власності лише один об`єкт житлової нерухомості, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нею було дотримано усіх вимог пункту 7 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим її заборгованість за кредитним договором № 014/09-02/1246/05 від 21 жовтня 2005 року підлягала реструктуризації відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, відмовивши позивачці у реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 014/09-02/1246/05 від 21 жовтня 2005 року, яка підлягала реструктуризації відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», допустив протиправну та незаконну бездіяльність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічні обставини встановлені у цій справі.

Підставою неможливості проведення реструктуризації у відповідності до вимог цього Закону суд першої інстанції зазначив те, що відповідач мала у власності інше нерухоме майно станом на 2020 рік. Однак, на час звернення позивача із заявою про реструктуризацію заборгованості у 2021 року інше нерухоме майно позивачем було відчужене, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Зобов`язання позивача перед відповідачем підлягають обов`язковій реструктуризації з огляду на те, що у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно на час її звернення із заявою про реструктуризацію.

Постановою ВерховногоСуду від 25вересня 2023року усправі №756/19574/21залишено без задоволення касаційну скаргу АТ «Універсал Банк», а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, якими зобовязано АТ «Універсал Банк» провести реструктуризацію за кредитним договоромз урахуваннямположень пункту7розділу IV«Прикінцевих таперехідних положеннь»Закону України«Про споживчекредитування»,залишено беззмін. У цій справі Верховний Суд зробив наступні висновки: «Як встановлено судами попередніх інстанцій на час подання позивачкою заяви про реструктуризацію заборгованості (19 липня 2021 року) на праві власності у неї перебувала лише квартира, інше житлове нерухоме майно у позивачки було відсутнє, оскільки 25 червня 2021 року на підставі договору дарування вона відчужила житловий будинок загальною площею 81,8 кв. м та земельну ділянку, площею 0,077 га, кадастровий №3224955300:01:001:0027, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Заяву про реструктуризацію позивач подала відповідачу 19 липня 2021 року і на момент підписання цієї заяви вона мала у власності лише один обєкт житлової нерухомості, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нею було дотримано усіх вимог пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у звязку з чим її заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2008 року № 053-2008-1767 підлягала реструктуризації відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обовязки інших учасників цивільних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, відмовивши у проведенні реструктуризації, не обґрунтував свою відмову з посиланням на положення Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки Закон України «Про споживче кредитування» щодо обовязкової реструктуризації зобовязань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, відмова АТ «Універсал Банк» від проведення реструктуризації без достатніх правових підстав свідчить про його ухилення від обовязку проведення реструктуризації зобовязань за іпотечним кредитом.

Банк не був позбавлений права уточнити запитувану позичальником інформацію, сприяючи таким чином споживачеві, як більш слабкому субєкту економічних відносин, у поновленні своїх прав.

Згідно із постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 569/18312/21 оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог».

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про підставність апеляційної скарги та позовних вимог. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Такожпідлягає скасуванню додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 18 червня 2024 року у зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 .

Якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, - витрати на правничу дпомогу, у разі задоволення позову не підлягають стягненню із позивача в користь відповідача, який у такому випадку несе судові витрати.

Керуючись: ст.ст.133,137,141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , підписані її представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Шевченківського районногосуду містаЛьвова від28травня 2024року ідодаткове рішенняцього судувід 18червня 2024рокускасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Товариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»від 4 серпня 2021 року від проведення реструктуризації, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, Код ЄДРПОУ 36799749) провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №1.08032302.л від 19 березня 2008 року згідно п.7 Розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» №1734VІІІ від 15 листопада 2016 року (на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року №1381-ІХ).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 3 грудня 2024 року.

Головуючий_-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк