Постанова

від 06.12.2024 по справі 484/772/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.12.24

22-ц/812/1624/24

Провадження № 22-ц/812/1624/24 Суддя першої інстанції Мельничук О.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/772/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2024 року, повний текст якого складено 05 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мельничука О.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної військової адміністрації до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної військової адміністрації, Національного природного парку «Бузький Гард», Мигіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2023 року Первомайська окружна прокуратура звернулась до суду з позовом, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної військової адміністрації, до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національного природного парку «Бузький Гард», Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про витребування земельних ділянок.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2024 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Мигіївську сільську раду Первомайського району Миколаївської області.

Позов обґрунтовано тим, що наказами ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 жовтня 2020 року за № 12052-СГ, № 12049-СГ, № 12058-СГ, № 12062-СГ, № 12053-СГ, № 12056-СГ, № 12048-СГ надано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею по 2 га кожному за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22,8115 га, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

У подальшому наказом ГУ Держгеокадастру в області від 18 грудня 2020 року № 13921-СГ затверджено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , проєкт землеустрою та надано у власність вказаних осіб для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 14 га по 2 га кожному з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0834, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837, відповідно, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

На підставі вказаного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 28 грудня 2020 року проведено реєстрацію відповідних речових прав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 за № 40025858, № 40026013, № 40026225, № 40026599, № 40304721, а 22 січня 2021 року речових прав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за № 40304093 та № 40303114.

У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 22 січня 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 продали належні їм земельні ділянки ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи за номерами 40233982, 40233785, 40233388 та 40233909. На підставі договорів купівлі-продажу від 31 березня 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_9 продали належні їм земельні ділянки ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи за номерами 41279538, 41279397 і 41279467.

Прокурор вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 грудня 2020 року № 13921-СГ в частині відведення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 зазначених вище земельних ділянок та надання їх у власність вказаним громадянам виданий з порушенням вимог земельного і природоохоронного законодавства та є незаконним, оскільки такі земельні ділянки віднесені до земель природно-заповідного фонду, а саме до земель національного природного парку «Бузький Гард».

Спірні земельні ділянки розташовані на схилі південно-західної експозиції з похилом понад 5°, отже передача таких земель у власність для ведення особистого селянського господарства може призвести до негативного впливу на природні комплекси Національного природного парку. Тривале їх використання призведе до подальшої деградації, негативного спливу на прилеглі природні комплекси парку, який виражається у змиву ґрунту на бровки поля з подальшим розвитком бур`янів, в тому числі карантинних, витісненні природної флори, перенесення агрохімікатів на прилеглі ділянки та потрапляння їх в харчові ланцюги тварин, замуленні водойм, створення загрози популяціям рідкісних та зникаючих видів флори та

Розташування спірних земельних ділянок у межах НПП «Бузький Гард» свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду. Указане унеможливлює перебування цих ділянок у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, що передбачені статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Втім, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, незважаючи на обізнаність щодо існування на підпорядкованій території об`єкту природно-заповідного фонду, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, - вказану вище земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та після поділу передано її складові спірні землі у приватну власність громадян.

За такого ГУ Держгеокадастру в області своїм наказом від 18 грудня 2020 року № 13921-СГ передав третім особам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у власність земельні ділянки природно-заповідного фонду загальною площею 14 га для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам частини 3 статті 7, частини 1 статті 9, статтям 53, 54 Закону України «Про природно- заповідний фонд України», статтям 19, 20, 84 ЗК України, відповідно до яких землі під об`єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, а території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись лише у природоохоронних, науково дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньо-виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної військової адміністрації земельні ділянки, площею 2 га кожна, з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0834, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2024 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0831 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0832 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0833 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0834 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0835 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0836 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) земельну ділянку із кадастровим номером 4825485100:06:000:0837 площею 2 га, розташовану в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та забезпечення позову в сумі 7338.64 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що звернення до суду прокурора з даним позовом є виправданим, оскільки зумовлено потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони земель як національного багатства тобто становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин та покликано відновити становище, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Втручання держави у право ОСОБА_3 на мирне володіння земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду має легітимну мету - контроль за використанням цією ділянкою за цільовим призначенням згідно із інтересами суспільства.

Право держави повернути земельні ділянки природно-заповідного фонду з огляду на доведену незаконність і безпідставність їх передання на користь фізичної особи, передбачене у законодавстві України, норми якого та практика їх застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими і передбачуваними.

Не погодившись з рішення суду ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельних ділянок.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх витрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Отже у цій справі втручання у право ОСОБА_3 порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі позитивні наслідки вилучення земельних ділянок для захисту інтересів держави не переважають дотримання прав власника ОСОБА_3 , який законним шляхом за плату набув у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця, і який внаслідок віндикації може втратити не лише свою власність та буде вимушений самостійно шукати способи компенсації понесених ним у зв`язку із придбанням такого майна витрат.

Від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві прокурор зазначав, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Всі умови володіння, виду володіння тощо, для захисту права на обмежено оборотоздатні землі значення не мають, як і добросовісність формального власника.

Послання скаржника в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню при розгляді даної справи, оскільки у справі, що розглядається та справах, на які посилається відповідач, правовідносини не є подібними ні за змістом ні за правовим регулюванням.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність непропорційного втручання у право на мирне володіння майном. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржене рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що Указом Президента України від 27 серпня 2008 року № 774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» постановлено підтримати ініціативу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва «Гранітно-степове Побужжя») (том 1, а.с. 35).

В подальшому Указом Президента України від 30 квітня 2009 року № 279/2009 створено на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області національний природний парк «Бузький Гард», який відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонди» отримав статус територіїприродно-заповідногофонду загальнодержавногозначення тає об`єктомСмарагдової мережіЄвропи. Указом установлено площу земель НПП «Бузький Гард» в розмірі 6138.13 га, в тому числі 2650.85 га земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються парку у постійне користування, і 3487.28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року № 111 затверджено Положення про НПП «Бузький Гард» (далі- Положення).

Відповідно до пунктів 1.11.6 Положення НПП «Бузький Гард» є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою, що розташована на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області, і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення та використання. Парк віднесений до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Розділом 2 Положення визначено, що метою створення парку є збереження та відновлення природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів басейну Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Одними із основних завдань Парку відповідно до пункту 2.2. Положення є збереження і відновлення природних та історико-культурних комплексів, а також природних об`єктів басейну Південного Бугу, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до червоної книги України та міжнародних Червоних списків.

Відповідно до Переліку земель, які включаються до складу національного природного парку «Бузький Гард» без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів (додаток 2 до Указу Президента України від 30 квітня 2009 року № 279/2009), до складу НПП «Бузький Гард» увійшли землі Первомайської центральної районної лікарні (даліПервомайської ЦРЛ) площею 225.14 га, що використовувались останньою на підставі договору оренди від 04 грудня 2003 року.

Після закінчення строку дії цього договору оренди земельну ділянку площею 225.14 га було поділено та з поміж інших сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22.8115 га (пояснювальна записка до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Первомайській ЦРЛ.

21 жовтня 2014 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Первомайською ЦРЛ укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22.8115 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення підсобного сільського господарства строком на 10 років.

На підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 06 грудня 2019 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22.8115 га розірваний.

На підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 жовтня 2020 року за № 12052-СГ, № 12047-СГ, № 12058-СГ, № 12062-СГ, № 12053-СГ, № 12056-СГ, № 12048-СГ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 надані дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, площею по 2 га кожному за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:06:000:0742 площею 22.8115 га, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

Наказом ГУ Держгеокадаструу Миколаївській області від 18 грудня 2020 року № 13921-СГ затверджено спільно виготовлений 11 громадянами, у тому числі і ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 14 га по 2 га кожному з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0834, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837, відповідно, розташовані в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району.

На підставі вказаного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 22 січня 2021 року проведена реєстрацію речових прав за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9

22 січня 2021 між ОСОБА_6 , в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0833.

22 січня 2021 між ОСОБА_7 , в інтересах якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0834.

22 січня 2021 між ОСОБА_8 , в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0835.

22 січня 2021 між ОСОБА_10 , в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0836.

31 березня 2021 між ОСОБА_5 , в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0832.

31 березня 2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0831.

31 березня 2021 між ОСОБА_9 , в інтересах якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га з кадастровим номером 4825485100:06:000:0837.

Договори посвідчені приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведена реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, спадкова справа після його смерті не заводилась (т. 2 а.с.56, 238).

Відповідно до інформації Інституту географії Національної академії наук України від 10 березня 2023 року, яким проведено геоінформаційне просторове співставлення меж спірних земельних ділянок та меж НПП «Бузький Гард», встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:06:000:0831, 4825485100:06:000:0832, 4825485100:06:000:0833, 4825485100:06:000:0835, 4825485100:06:000:0836, 4825485100:06:000:0837 знаходяться в межах НПП «Бузький Гард» (том 2, а.с. 114-115).

Аналогічний висновок встановлено і за результатами проведених ФОП ОСОБА_12 топографо-геодезичних робіт (том 1, а.с. 70-71).

Крім того відповідно до інформаційних листів Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26 січня 2022 та НПП «Бузький Гард» від 21 січня 2022 зазначені земельні ділянки повністю входять до складу території Парку без вилучення у землекористувачів та відносяться до його господарської зони, проєкт відведення цих земельних ділянок у власність до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації не надходив і не погоджувався (том 1, а.с.57-58).

За інформацією Миколаївської обласної державної адміністрації від 19 січня 2022 року розпорядження про вилучення земель НПП «Бузький Гард» чи зміну цільового призначення таких земель адміністрацією не видавалось (том 1, а.с. 59).

Відповідно до інформаційного листа Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 26 січня 2022 року межі НПП «Бузький Гард» не встановлено в натурі, проте, за приписами статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Отже НПП «Бузький Гард» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 30 квітня 2009 року та включає 6 138.28 га земель, що перебувають під особливою державною охороною.

За приписами частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, під жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законодавчим актом, який регулює порядок створення, діяльності та охорони об`єктів природно-заповідного фонду держави є Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі Закон № 2456-XII).

У преамбулі до Закону № 2456-XII зазначено, що цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до статті 3 цього Закону природно-заповідного фонду України належать, серед інших, національні природні парки.

Частинами 1-4 статті 7 Закону № 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із статтею 9 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статті 20 Закону № 2456-XII національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Відповідно до статті 21 Закону № 2456-XII на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

Зокрема, у межах господарської зони, до якої входять спірні земельні ділянки, забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частина 5 статті 53 Закону № 2456-XII).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною, про що зроблений висновок у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України, які мають особливий правовий режим.

За положеннями статті 19 ЗК України серед категорій земель виокремленні землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно із статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

В силу частин 1, 2 статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У частинах 1 та 2 статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 54 Закону № 2456-XII визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Частина 1 статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду (пункт «г»).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц зроблений висновок про те, що «системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

[..] фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов».

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 5 статті 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За такого саме до повноважень Миколаївської обласної адміністрації входило розпорядження землями природно-заповідного фонду, до складу яких входили земельні ділянки, передані на підставі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у власність ОСОБА_3 , оскільки ці землі хоча й віднесені за категорією до земель сільськогосподарського призначення, але з огляду на те, що ці землі також входять до природно-заповідного фонду, розпорядження цими землями було поза повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У частині 1 статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є також визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтями 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки спірні ділянки відносяться до територій, що входять до НПП «Бузький Гард», ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону № 2456-XII і статті 43 ЗК України, вони є землями природно-заповідного фонду, перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Враховуючи, що Миколаївська обласна державна адміністрація не погодила передання земельних ділянок державної власності зі складу природно-заповідного фонду, право власності держави на спірні земельні ділянки не припинилося і до фізичної особи - ОСОБА_3 не перейшло.

Тобто, як обґрунтовано вказав у рішенні суд першої інстанції, спірні земельні ділянка були оформлені неправомірно, оскільки вони знаходяться на території НПП «Бузький Гард» і взагалі не могли бути передані у приватну власність фізичним особам.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Щодо аргументівапеляційної скаргипро те,що ОСОБА_3 є добросовіснимнабувачем земельнихділянок тавтручання у йогоправа порушитьсправедливий балансінтересів,оскільки можливіпозитивні наслідкивилучення земельнихділянок длязахисту інтересівдержави непереважають над дотриманнямправ власника ОСОБА_3 не єприйнятними зогляду натаке.

З наведенихнорм прававстановлено,що фізичніособи можутьволодіти земельнимиділянками природно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначення,але виключноу разі,якщо вониними володілина часстворення об`єктаприродно-заповідногофонду.При цьомунабуття праваприватної власностіна землі,які вжевіднесені доземель природно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначення,положеннями ЗКУкраїни,Закону №2456-XIIта іншихнормативно-правовихактів Українизаборонено.Надання земельнихділянок для веденняособистого селянського господарства суперечить якстатусу відповідногооб`єктаприродно-заповідногофонду НПП«Бузький Гард»,так ізаконодавчим обмеженнямна веденняособистого селянськогогосподарства на відповіднихземлях.Тому зазмістом наведенихвище приписів,які характеризуютьсяналежною якістюяк властивістю,що єумовою забезпеченняюридичної визначеностіу правовідносинах,і органимісцевого самоврядування,і відповідач,який купувавземельні ділянкицілим масивом(сімземельних ділянок) знав чи повинен був знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність цих земельних ділянок на території НПП «Бузький Гард» (створення якого відбулося ще в 2009 році) для вищевказаної мети. Отже, втручання судом у право ОСОБА_3 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Крім того правовий режим земельних ділянок, які були придбані ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, передбачає їх обмежену оборотоздатність і відповідно неможливість бути предметом таких правочинів та вільного обігу між приватними власниками.

Визначення титулу власника і правомірного володіння на підставі норми закону (у цій справі Миколаївська обласна державні адміністрація) виключає необхідність доказування такого титулу, тому не мають правового значення підстави та обставини оформлення фізичною особою відповідачем права власності на майно, яке згідно з встановленим законом титулом і правовим режимом належати йому не може.

За такого всі умови встановлення володіння, виду володіння тощо для захисту права на обмежено обороноздатні землі значення не мають, як і добросовісність останнього формального власника.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Стосовно земель природно-заповідного фонду установлено пріоритет права власності українського народу, державної та комунальної власності над приватною у зв`язку з чим законно набути права приватної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розміщування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, зокрема, й відповідач ОСОБА_3 .

Стверджуючи в апеляційній скарзі про надмірний тягар, який буде покладено на відповідача у разі повернення спірних земельних ділянок, відповідач не надає будь-яких доказів, на підтвердження витрат або збитків, які понесе відповідач за таких обставин.

Посилання скаржника на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 203/4193/19, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм права, між тим такі доводи спростовуються матеріалами справи та судовою практикою застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.