Ухвала

від 28.11.2024 по справі 1-881/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №1-881/11

Провадження № 1-в/522/617/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, відповідно якого просив скасувати арешт майна, а саме 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , накладений на підставі постанови про накладення арешту від 16.05.2008 року, Першою одеською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 7199922.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у ході досудового розслідування, слідчим вжито заходів щодо накладення арешту, як забезпечення виконання вироку суду щодо можливої конфіскації майна. За результатами судового розгляду вирок місцевого суду було змінено постановою Апеляційного суду Одеської області та фактично провадження за цивільним позовом було закрито, у зв`язку з добровільним відшкодуванням завданих збитків та фактичне покарання засудженої було визначено без конфіскації майна. Засуджена ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Єдиним спадкоємцем є ОСОБА_4 . Накладений арешт на вказане майно створює спадкоємцю ОСОБА_5 ОСОБА_4 перешкоди в оформленні права власності на спадкове майно.

В судове засідання заявник не з`явився, надано суду заяву про розгляд клопотання про скасування арешту без його участі, вимоги клопотання підтримав.

Дослідивши клопотання та долученні матеріали в обґрунтування вимог, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області від 16.05.2008 року в ході досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч1 ст. 121 КК України, з метою запобігання здійснення будь-яких дій щодо майна, накладено арешт на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 1/4 зареєстрованих за ОСОБА_5 .

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2023 року, ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, в сумі 6244,05 грн, а також моральної шкоди у розмірі 30000 грн. задоволено.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 03.06.2014 року, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2023 року змінено, в частині призначеного покарання. Застосовано по відношенню до засудженої ОСОБА_5 ст. 75 КК України, в силу якої останню звільнено від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік. Вирок в частині цивільного позову скасовано та провадження по справі в цій частині закрито у зв`язку з добровільним відшкодуванням ОСОБА_5 завданої шкоди.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.08.2023 року.

Згідно довідки приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 № 96/02-14 від 13.08.2024 року ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , що прийняв спадщину за законом.

Як вбачається з інформаційної довідки №394343621 від 10.09.2024 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис №7199922 від 16.05.2008 року про реєстрацію арешту нерухомого майна ОСОБА_5 , а саме: 1/4 частини кв. АДРЕСА_2 .

Під час винесення вироку відносно ОСОБА_5 по справі №1/522/322/13 не вирішено питання про скасування арешту з майна яке належить засудженій.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок щодо скасування арешту на майно у кримінальному провадженні відповідно КПК України 1960 року визначено таким чином - на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.

Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно з пунктами 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

У порядку, передбаченому статтею 411 КПК України 1960 року, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироку, зокрема щодо виконання вироку у частині цивільного позову чи конфіскації майна.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим,якщо арештнакладений намайно особи,яка небула учасникомкримінального провадження,розпочатого заправилами КПКУкраїни 1960року тазавершено упорядку,передбаченому КПКУкраїни 1960року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак доїї засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц).

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи ті обставини, що на момент ухвалення обвинувального вироку ОСОБА_4 не був власником майна, суд дійшов висновку, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, а тому суд не вправі вирішувати питання щодо скасування арешту майна за клопотанням особи, яка не є учасником кримінального провадження та яка не була власником на момент ухвалення вироку, а тому належним способом захисту є звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 411 КПК України (в редакції 1960 року),-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з нерухомого майна відмовити.

Ухвала оскарженню на підлягає.

Суддя: ОСОБА_1