Рішення

від 04.12.2024 по справі 902/1084/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2024 р.Cправа № 902/1084/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю представника позивача Байдацького Д. О. (самопредставництво),

відповідач не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницької області справу

за позовною заявою Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (місцезнаходження: вул. Збройних Сил України. буд. 7/1, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., 07101; ідентифікаційний код юридичної особи: 14310862)

до Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

про стягнення 10609,00 грн штрафу,

УСТАНОВИВ:

14.10.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни про стягнення 10609,00 грн, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору поставки товару № Л-24-0181-2 від 02.04.2024 (далі Договір).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Фізична особа-підприємець Гапонова Анастасія Павлівна всупереч умовам, укладеного між сторонами Договору, не надала позивачу декларацію про відповідність безпеки машин та устаткування чим порушила пункт 1.3 Договору. Внаслідок неналежного виконання умов Договору відповідачем, позивач у відповідності до п. 7.2.8 повернув документи без приймання товару, що зафіксовано сторонами в Акті приймання продукції за якістю №175 від 19.06.2024.

Штрафні санкції, нараховані позивачем на підставі п. 8.3 Договору, а саме: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) застосовано штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів, а за порушення строків виконання зобов`язання - пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за порушення строків виконання зобов`язання.

Відповідно до розрахунку, що додається, сума штрафних санкцій за порушення відповідачем строку виконання зобов`язань та за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару становить 10 609,00 грн та складається з 154,50 грн пені та 10300,00 грн штрафу.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 21.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1084/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 13.11.2024.

06.11.2024 через систему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.11.2024 (вх. канц. суду № 01-34/10885/24), в якому відповідач виклала свої заперечення щодо позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» з огляду на таке.

Відповідач стверджує, що технічні вимоги щодо безпеки продукції, поставка якої входить до предмету Договору, встановлені стандартом ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) «Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устаткування», а тому при поставці товару відповідачем разом з іншими супровідними документами надано Декларацію постачальника про відповідність ДСТУ ISO/IES 17050-1:2006. Натомість, на думку відповідача, Технічний регламент безпеки машин, затверджений Постановою Кабінетів Міністрів України від 30.01.2013 №62 не розповсюджує свою дію на домкрати та не передбачає такого документу, як декларація про відповідність безпеки машин та устаткування для товару цього виду, а тому його ненадання не може слугувати підставою для притягнення відповідача до відповідальності відповідно до пункту 8.3 Договору.

В судовому засіданні, 13.11.2024, в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача Байдацький Д. О., відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що слідує з матеріалів справи.

За наслідками слухання справи суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про оголошення перерви до 04.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання від 13.11.2024.

На визначену судом дату, 04.12.2024, в судове засідання з`явився представник позивача Байдацький Д. О., відповідач участі в засіданні не взяв.

Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, призначене на 04.12.2024, суд зазначає таке.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (частина п`ята статті 242 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідач зареєстрував Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 09.10.2023 (а.с. 26).

Ухвалу суду від 13.11.2024 доставлено до Електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Гапонової А. П. 14.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 47).

Отже, матеріалами справи підтверджується те, що відповідача належним чином повідомлено про судове засідання, призначене на 04.12.2024.

Частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності Фізичної особи-підприємця Гапонової А. П.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 04.12.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яку долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.04.2024 між Державним спеціалізованим підприємство «Чорнобильська АЕС» (далі Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Гапоновою Анастасією Павлівною (далі Постачальник) укладено Договір № Л-24-0181-2 поставки товару, укладений на підставі проведення закупівлі № 2-168-24 UA-2024-02-22-007012-а, (далі - Договір) (а. с. 9-13).

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) у встановлені умовами Договору строки (строк) Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього Договору, i сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим Договором.

Предметом поставки є товар: ДК 021:2015 код 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (Домкрат гідравлічний, насос ручний гідравлічний) (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення. гарантійних зобов`язань Постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

У п. 2.1 Договору сторони погодили, що якість товару, поставка якого є предметом цього Договору, має відповідати вимогам, зазначеним у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору). Якщо вимоги до якості товару, наведені в Специфікації, не визначають більш високі вимоги до якості товарів, вимоги до якості повинні визначатися відповідно до стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, яка встановлює вимоги до їх якості, a6o зразкам (еталонам).

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна за одиницю товару та загальна вартість за номенклатурою зазначена в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Оплата Покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після переходу права власності на товар, відповідно до пункту 5.11 цього Договору, протягом 20 робочих днів, за умови наявності на реєстраційному рахунку Покупця грошових коштів, виділених під оплату бюджетного зобов`язання за цим Договором (п. 4.1 Договору).

Постачальник повинен поставити товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору). Постачальник повинен попередньо письмово повідомити Покупця про дату та приблизний час доставки товару у встановлене в Специфікації місце, не пізніше ніж за три робочі дні до дати доставки. Постачальник, в період до закінчення строку поставки вказаному у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), може поставляти товар для приймання Покупцем за кількістю та якістю частинами (партіями) попередньо повідомивши про це Покупця не пізніше, ніж за три робочі дні до дати доставки (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору товар вважається переданим Постачальником Покупцеві для його приймання за кількістю та якістю, якщо він фактично доставлений у місце поставки разом із приналежностями та документами, перелік яких (вимог до яких) зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Обов`язки Постачальника щодо строків постачання товару вважається виконаними, якщо Постачальник забезпечив доставку товару у належній тарі та упаковці, у кількості, якості, у місце та в строк, разом із приналежностями та документами згідно з вимогами, вказаними у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем відповідно до «Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів CPCP від 15 червня 1965 № П-6 (далі Інструкція П-6) та «Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення i товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів CPCP від 25 квітня 1966 № П-7 (далі Інструкція П-7), з урахуванням, зокрема, таких особливостей:

Сторони погоджуються, що у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування поставленого товару, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), цьому Договору або даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість товарів, виклик представника Іногороднього Постачальника (Виробника, відправника) не є обов`язковим. При цьому Іногородній Постачальник (виробник, відправник) підписанням цього Договору засвідчує надання згоди на приймання товару Покупцем в односторонньому порядку відповідно до підпункту «в» п. 20 Інструкції П-7. В такому випадку, враховуючи відсутність в місці знаходження Покупця відповідної інспекції по якості чи/або бюро товарних експертиз. Приймання продукції по якості і складення акту про недоліки здійснюється Покупцем самостійно і такий акт буде мати таку ж юридичну силу як і акт, складений спільно Сторонами.

Для цілей цього пункту «Іногороднім Постачальником (виробником, відправником)» є Постачальник, місцезнаходження (місце реєстрації) якого знаходиться за межами міста Славутича Київської області.»

Згідно з п. 5.7 Договору, якщо інше не буде попередньо погоджено Сторонами у письмовому вигляді, приймання товару Покупцем по кількості та якості буде здійснюватися в місці поставки товару, зазначеному в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Відповідно до п. 7.2.14 Покупець має право у разі передавання некомплектного товару вимагати від Постачальника за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; доукомплектування товару в строк, визначений Покупцем.

Якщо Постачальником у строк, визначений Покупцем, не доукомплектував товар Покупець має право за своїм вибором: вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; відмовитися від Договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми (п. 7.2.15 Договору).

За порушення виконання Постачальним зобов`язань за цим Договором, до нього застосовуються штрафні санкції в таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів; за порушення строків виконання зобов`язання, а саме виконання зобов`язання (в повному обсязі або частково) з порушенням строків виконання пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості; за невиконання зобов`язання щодо поставки товару, в т. ч. відмови від виконання зобов`язання штраф у розмірі 25 % вартості невиконаного зобов`язання (п. 8.3 Договору).

Цей Договір вважається укладеним після підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності), з дати підписання останньою Стороною і діє до дати настання події, яка настане раніше, а саме:

а) до дати скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування;

b) до дати 31.12.2024.

В частині фінансових зобов`язань Договір діє до повного їх виконання Сторонами, відносно гарантійних зобов`язань Виконавця до закінчення гарантійного строку.

06.06.2024 Постачальник листом за вих. № 06/06/01 повідомила Покупця, що в якості підтверджуючого документу з якості поставленої продукції буде надано Декларацію Постачальника про відповідність згідно з ДСТУ ISOIEC 17050-12006. Також у вказаному листі відповідач зазначила, що продукція відповідає вимогам стандарту ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) (а.с. 14).

Листом за вих. № 17/06/01 від 17.06.2024 відповідач повідомила позивача, що поставку товару слід очікувати 19.06.2024 (а. с. 5, зворотна сторона).

У відповідь на вищевказаний лист, 18.06.2024 за № 2332/40021000-2024 позивач звернувся до відповідача, яким повідомив, що продукція, що поставляється не входить до Переліку продукції для цілей застосування деяких технічних регламентів, затвердженого постановою КМУ від 17.11.2023 № 1213, якою дозволяється надання на ринку та/або введення в експлуатацію продукції без наявності декларації про відповідність. Також вказав, що домкрат гідравлічний відповідно до п. 1 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 № 62, є підіймальним приладдям, а відтак Постачальник зобов`язаний надати Декларацію про відповідність (а. с. 18, зворотна сторона).

На виконання умов Договору, 19.06.2024, ФОП Гапонова Анастасія Павлівна поставила продукцію для приймання ДСП «Чорнобильська АЕС» за кількістю та якістю.

19.06.2024 комісією у складі голови комісії - в. о. начальника ВТК ДСП ЧАЕС Лісовського А. В. та членів комісії контролера ВТК ДСП ЧАЕС Широкан Т.І., інженера РМЦ ДСП ЧАЕС Білоуса І. Ю., майстра РМЦ ДСП ЧАЕС Васильця А. М. складено Акт приймання продукції за якістю № 175 від 19.06.2024 (далі Акт) (а.с. 7).

Зі змісту п. 23 та 24 складеного Акту слідує, що продукція, яка перелічена у видатковій накладній (домкрат гідравлічний низький ДНТ50А69 (телескопічний) та насос ручний гідравлічний НРГ-7030) та фактично поставлена продукція немає розбіжностей.

У пункті 27 Акту міститься опис виявлених невідповідностей: «...відповідно до п. 3 Специфікації до Договору № Л-24-0181-2 від 02.04.2024 продукція або пакування повинні мати відповідне маркування/етикетки тощо для ідентифікування, на фактично поставленій продукції та її упакуванні поз. 1 Специфікації до Договору відсутнє маркування/етикетки; в паспортах на продукцію відсутня інформація щодо підприємства-виробника для забезпечення гарантійних зобов`язань; відповідно до п. 11 Специфікації Договору № Л-24-0181-2 від 02.04.2024 на поз. 1 Специфікації до Договору відсутня декларація про відповідність безпеки машин та устаткування (затв. ПКМУ від 30.01.2013 № 62).

Згідно з висновком, наведеним у п. 29 Акту якість та комплектність продукції не відповідає вимогам Договору, відповідає видатковій накладній № 32 від 19.06.2024.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.06.2024 з метою досудового врегулювання даного спору, Постачальник висунула Покупцю претензію у формі листа за вих. № 20/06/01, в якій повідомила, що в останнього відсутні підстави для не прийняття товару, оскільки продукція відповідає вимогам стандарту ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) (а.с. 15-16).

В свою чергу Покупець листом за вих. № 2422/40021000-2024 від 26.06.2024 повідомив, що надана ФОП Гапонова А. П. «Декларація постачальника про відповідність» не відповідає Постанові КМУ від 30.01.2023 № 62, у зв`язку з чим запропонував у строк до 09.07.2024 вжити заходи щодо усунення виявлених порушень та поставити товар відповідно до умов Договору.

Враховуючи, що станом на 29.07.2024 Постачальник не вжив заходів задля усунення порушень за Договором, Покупець висунув претензію за № 2879/01110200-2024 від 29.07.2024, якою вимагав перерахувати Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильська АЕС» для подальшого перерахування до бюджету штрафні санкції в сумі 10609,00 грн. В претензії від позивач, зокрема, посилався на норми статей 610, 628, 629, 687, 689 та 712 Цивільного кодексу України (а. с. 19-20).

Отримання претензії відповідачем не заперечується.

Оскільки, ФОП Гапонова А. П. не задовольнила вимогу, викладену у претензії № 2879/011102000-2024 від 29.07.2024, позивач звернувся із цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За своєю правовою природою Договір, укладений між сторонами, є договором на закупівлю товару за державні кошти.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692 ЦК України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Відповідно до частини першої статті 682 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Згідно із статтею 683 цього Кодексу якщо договором купівлі-продажу встановлений обов`язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов`язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов`язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов`язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання (стаття 684 ЦК України).

Статтею 270 ГК України встановлено, що товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.

Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов`язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.

Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

В силу приписів частини другої статті 193, статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

За змістом частини першої-другої статті 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

За доводами позивача ненадання відповідачем декларації про відповідність домкрата гідравлічного безпеки машин та устаткування у відповідності до вимог Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 30.01.2013 № 62, є порушенням умов Договору, укладеного сторонами.

На думку відповідача, вимога щодо надання декларації про відповідність безпеки машин та устаткування суперечить законодавству, оскільки Технічним регламентом не передбачено надання декларації про відповідність безпеки машин та устаткування при придбанні домкрата гідравлічного, при цьому відповідач вважає, що виконав умови Договору, надавши декларацію постачальника.

Наведені відповідачем заперечення стосовно того, що підіймальне приладдя, вказане в п. 1 Технічного регламенту не розповсюджується на домкрати не беруться судом до уваги та не спростовують обґрунтованості вимог позивача, з огляду на таке.

Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі Закон) визначає правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності.

Відповідно до статті 1 Закону гармонізований європейський стандарт - європейський стандарт, прийнятий на основі запиту Європейської Комісії для застосування законодавства Європейського Союзу щодо гармонізації.

Також у статті 1 Закону міститься поняття «документ про відповідність», що означає: декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Згідно з частинами першою-другою, сьомою-восьмою статті 28 Закону у випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність.

У декларації про відповідність заявляється про те, що виконання вимог, визначених у відповідних технічних регламентах, було доведено.

Виробник шляхом складання декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність продукції вимогам, установленим у відповідних технічних регламентах.

Технічними регламентами, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, можуть передбачатися інші, крім складення декларації про відповідність, випадки декларування відповідності вимогам технічних регламентів.

В свою чергу технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва (стаття 1 Закону).

Також стаття 1 вказаного Закону містить визначення «презумпція відповідності» - припущення, яке визнається достовірним, поки не буде доведено інше, про те, що продукція, пов`язаний з нею процес або метод виробництва чи інший об`єкт відповідає вимогам відповідного технічного регламенту, що визначені в ньому, а орган з оцінки відповідності відповідає спеціальним вимогам до призначених органів з оцінки відповідності чи визнаних незалежних організацій.

Статтею 5 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері технічного регулювання входить затвердження технічних регламентів, якщо їх не затверджено законами чи актами відповідних державних органів або міністерств, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону.

Частиною другою статті 8 Закону встановлено, що відповідні державні органи, до повноважень яких належить прийняття нормативно-правових актів, у межах своєї компетенції затверджують: технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами Кабінету Міністрів України; методичні рекомендації із застосування технічних регламентів; переліки національних стандартів для цілей застосування технічних регламентів.

Відповідно до частини третьої статті 8 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності покладаються на центральні органи виконавчої влади, які виконують окремі функції з реалізації державної політики і діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо або через міністрів, повноваження, встановлені частиною другою цієї статті, здійснюють відповідні міністерства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або інших технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або іншим технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог цього технічного регламенту.

Посилання в технічних регламентах на зазначені національні стандарти можуть мати форму переліків національних стандартів для цілей застосування відповідних технічних регламентів.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 11-2 Закону технічним регламентом може бути передбачено, що відповідність продукції, пов`язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об`єктів стандартам з переліку національних стандартів для цілей застосування відповідного технічного регламенту або частинам таких стандартів надає презумпцію відповідності такої продукції, пов`язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об`єктів суттєвим вимогам зазначеного технічного регламенту, які охоплюються такими стандартами або їх частинами та визначені в технічному регламенті.

Виробники мають право приймати інші рішення для задоволення суттєвих вимог технічного регламенту, крім застосування стандартів з переліку національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту.

Крім відповідності стандартам з переліку національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту, технічними регламентами можуть бути передбачені інші випадки надання презумпції відповідності продукції, пов`язаних з нею процесів або методів виробництва, систем управління якістю чи інших об`єктів вимогам технічних регламентів.

У разі якщо технічними регламентами, розробленими на основі актів законодавства Європейського Союзу, передбачене надання презумпції відповідності продукції, пов`язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об`єктів вимогам технічного регламенту внаслідок застосування інших стандартів, крім стандартів з переліку національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту, або інших технічних специфікацій (їх частин) та за умови, що посилання на такі стандарти або інші технічні специфікації (їх частини) опубліковано в "Офіційному віснику Європейського Союзу", відповідні державні органи розміщують на своїх офіційних веб-сайтах зазначені посилання чи їх переліки.

Конкретні умови надання презумпції відповідності продукції, пов`язаних з нею процесів або методів виробництва, систем управління якістю чи інших об`єктів визначаються технічними регламентами, якими передбачено надання цієї презумпції відповідності.

Відповідно до частини четвертої-шостої статті 11-2 Закону у разі якщо технічний регламент розроблено на основі акта законодавства Європейського Союзу, яким передбачено застосування гармонізованих європейських стандартів, до переліку національних стандартів для цілей застосування зазначеного технічного регламенту включаються лише національні стандарти, що є ідентичними відповідним гармонізованим європейським стандартам.

У такому разі перелік національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту формується на основі переліку назв та позначень гармонізованих європейських стандартів у рамках реалізації відповідного акта законодавства Європейського Союзу, опублікованого в "Офіційному віснику Європейського Союзу", з урахуванням відомостей про періоди надання презумпції відповідності внаслідок застосування відповідних гармонізованих європейських стандартів та обмеження в застосуванні цих стандартів чи їх окремих положень.

Перелік національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту затверджується вперше до набрання чинності відповідним технічним регламентом, а після цього оновлюється за потреби шляхом його затвердження.

У разі якщо до набрання чинності технічним регламентом, розробленим на основі акта законодавства Європейського Союзу, в "Офіційному віснику Європейського Союзу" не опубліковано перелік назв та позначень гармонізованих європейських стандартів у рамках реалізації відповідного акта законодавства Європейського Союзу, перелік національних стандартів для цілей застосування зазначеного технічного регламенту затверджується вперше після опублікування переліку назв та позначень гармонізованих європейських стандартів.

Переліки національних стандартів для цілей застосування технічних регламентів не пізніше п`яти робочих днів з дня їх затвердження розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних державних органів, а у випадках, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону, - також на офіційних веб-сайтах міністерств, що затвердили відповідні переліки національних стандартів.

Суд констатує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62 затверджено Технічний регламент безпеки машин (далі Технічний регламент).

Технічний регламент установлює вимоги до машин щодо захисту життя або здоров`я людини, захисту тварин або рослин, а також майна та охорони навколишнього природного середовища, процедури оцінки відповідності машин та вимоги до їх обігу на ринку України та/або введення в експлуатацію.

Технічний регламент розроблено на основі Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 р. щодо машин та внесення змін до Директиви 95/16/ЄС.

Відповідно до п. 1 Технічного регламенту його дія, зокрема, поширюється на таку продукцію, як підіймальне приладдя. При цьому, пунктом 2 передбачено перелік продукції на яку не поширюється дія цього Технічного регламенту.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 Технічного регламенту підіймальне приладдя - компонент або обладнання, що не є прикріпленим до підіймальної машини, але дає змогу утримувати вантаж, розміщується між машиною і вантажем чи на самому вантажі, або є невід`ємною частиною вантажу та самостійно вводиться в обіг; стропи та їх компоненти також є підіймальним приладдям.

Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 11 Технічного регламенту відповідність машини національним стандартам, які включені до переліку національних стандартів для цілей застосування цього Технічного регламенту (далі - перелік національних стандартів), або їх частинам надає презумпцію відповідності такої машини тим суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я цього Технічного регламенту, що охоплюються такими стандартами або їх частинами.

Перелік національних стандартів затверджується та оприлюднюється відповідно до закону.

Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 18.12.2018 № 504 прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом перекладу з наданням чинності з 01 січня 2020 року, серед яких, зокрема: ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання.

Цим же наказом з 01 січня 2020 року скасовано чинність національного стандарту ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання (EN 1494:2000+A1:2008, IDT).

Водночас, наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" № 527 від 28.12.2019 відновлено дію національного стандарту з 01 січня 2020 року: ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання (EN 1494:2000+A1:2008, IDT).

25.04.2024 на сайті Міністерства економіки України розміщено наказ від 23.04.2024 № 10302 «Про затвердження Переліку національних стандартів для цілей застосування Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62» (далі Перелік).

До цього Переліку, який складається з додатків, включено національні стандарти, що є ідентичними гармонізованим європейським стандартам, опублікованим у рамках реалізації Рішення з імплементації Комісії (ЄС) 2023/1586 від 26.07.2023 щодо гармонізованих стандартів стосовно машин, розроблених на підтримку Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради.

Цей Перелік сформовано на основі переліку гармонізованих європейських стандартів, опублікованого в «Офіційному віснику Європейського Союзу» L 194/45 від 02.08.2023.

Відтак презумпцію відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я Технічного регламенту безпеки машин надає застосування такого стандарту типу C: ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання EN 1494:2000+A1:2008.

Відповідно до пояснювальної примітки, що міститься в Переліку, застосування технічних вимог стандарту типу C, засновані на оцінці ризику виробника, надає презумпцію відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я Технічного регламенту безпеки машин, які охоплюються цим стандартом. Деякі стандарти типу C, що складаються з кількох частин, частина 1 такого стандарту містить загальні технічні вимоги, застосовні до видів машин, а інші частини стандарту містять технічні вимоги для конкретних категорій машин такого виду, доповнюючи або змінюючи технічні вимоги, наведені в частині 1 стандарту типу C. Для стандартів типу C, викладених зазначеним чином, презумпція відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я Технічного регламенту безпеки машин надається шляхом застосування загальної частини 1 такого стандарту разом із відповідною спеціальною окремою частиною цього стандарту.

Суд, враховуючи вищевикладені норми законодавства, констатує, що ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання EN 1494:2000+A1:2008 входить до Переліку, а відтак його застосування виробником до продукції надає презумпцію відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я Технічного регламенту безпеки машин.

Позивач у листі за вих. № 2422/40021000-2024 від 26.06.2024 зазначає, що відповідачем ФОП Гапоновою А. П. надано «Декларацію постачальника про відповідність» відповідно до ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006, яка підтверджує відповідність продукції ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000+A1:2008, IDT) Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання.

Таким чином, ФОП Гапонова А. П. надала позивачу документ, Декларацію постачальника про відповідність, який не підтверджує відповідність продукції суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я, як того вимагає п. 11 Технічного регламенту.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

У постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Враховуючи те, що Договір підписано уповноваженими особами, у встановленому порядку його не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять, він є обов`язковим для виконання сторонами, суд доходить до висновку, що відповідачем порушено умови Договору, оскільки товар фактично доставлений у місце поставки без документу, передбаченого Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за поставку некомплектного товару, передбаченої Договором.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав взятий на себе обов`язок щодо поставки погодженого між сторонами комплектного товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, і розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням пункту 8.3 Договору, суд дійшов висновку, що позов Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» про стягнення з Фізичної особи-підприємець Гапонової А. П. 10300,00 грн штрафу є обґрунтованим.

Щодо вимоги позивача про стягнення 154,50 грн пені, яку нараховано з 16.06.2024 по 19.06.2024, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 4 Специфікації до Договору товар повинен бути поставлений Покупцю для здійснення процедури його приймання в строк до 15.06.2024.

Як підтверджується матеріалами справи, Постачальник надав продукцію для приймання 19.06.2024.

Суд, здійснивши власний перерахунок встановив, що розрахунок пені є арифметично правильним, а тому вимога щодо стягнення 154,50 грн підлягає задоволенню.

Разом з тим, загальна сума штрафних санкцій до стягнень становить 10454,50 грн (51500,00*20%+51500,00/0,1%*3), а не 10609,00 грн, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій за Договором та прохальній частині позовної заяви.

Таким чином, вимога про стягнення 154,50 грн заявлена неправомірно, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення статей 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при звернені до суду із цим позовом сплачено 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 919 від 30.09.2024 (а. с. 18).

Виходячи із підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при подані позову слід було заплатити 2422,40 грн судового збору (3028,00*08).

Таким чином, позивачем внесено на 605,60 грн судового збору більше, ніж встановлено законом.

Як вказано в пункті 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, за відсутності клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, таке питання судом не вирішується.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 8, 18, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (місцезнаходження: вул. Збройних Сил України. буд. 7/1, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., 07101; ідентифікаційний код юридичної особи: 14310862) 10300,00 грн штрафу, 154,50 грн пені та 2387,13 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення направити позивачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 05 грудня 2024 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи