Рішення

від 02.12.2024 по справі 906/1512/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1512/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Тетеря С.І., адвокат, ордер серії АІ №1523944 від 08.01.24р.

взяла участь: Цеміна Н.Ю., прокурор, посвідчення№071195 від 01.03.23р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Звягельської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надслучанська Перлина"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 24.11.2024 розглянув справу за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Звягельської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Надслучанська Перлина" з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 21.12.2023 о 16:00.

Суд межах стадії підготовчого провадження прийняв такі ухвали: від 21.12.2023 про відкладення підготовчого засідання на розгляд клопотання про витребування доказів на 22.01.2024 о 12:00; від 10.01.2024 ухвалив провести підготовче засідання 22.01.2024 о 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача; від 22.01.2024 оголосив перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2024 о 10:00; від 26.02.2024 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 18.03.2024 о 11:00, вказав учасникам провадження у строк до 11.03.2024 подати письмово викладену позицію щодо доцільності проведення у справі судової земельно-технічної експертизи, у якій зазначити, зокрема, наступне: експертну установу (експерта), яким має бути доручено проведення експертизи; питання, з яких експерт має надати суду висновок; перелік матеріалів, що надаються для дослідження, окрім тих, що подані як докази по справі; сторону (сторін), на яку (які) слід покласти попередню оплату вартості судової експертизи; інші дані, які мають значення для проведення експертизи; від 18.03.2024 про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 08.04.2024 о 11:00; від 08.04.2024 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 13.05.2024 о 11:00, від 13.05.2024 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 04.06.2024 о 11:00; від 04.06.2024 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 04.07.2024 о 10:00; від 04.07.2024 відклав підготовче засідання на 30.07.2024 о 14:30; від 30.07.2024 відклав підготовче засідання на 05.09.2024 о 14:30; від 05.09.2024 оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.09.2024 о 15:30.

Суд ухвалою від 19.09.2024 відмовив Звягельській окружній прокуратурі у задоволенні клопотання від 26.07.2024 (вх г/с №01-44/220/24 від 29.07.2024) про призначення у справі повторної судової земельно-технічної експертизи, закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1512/23 до судового розгляду по суті на 22.10.2024 о 14:30.

Суд в межах судового розгляду справи по суті прийняв такі ухвали: від 22.10.2024 оголосив перерву до 11.11.2024 о 14:30; від 11.11.2024 оголосив перерву до 02.12.2024 о 12:00; від 19.11.2024 ухвалив провести судове засідання 02.12.2024 о 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача.

В судовому засіданні 02.12.22024 Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Звягельська окружна прокуратура звернулася з позовом в інтересах держави в особі Звягельської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надслучанська Перлина" з вимогами: - усунути перешкоди власнику Звягельській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Звягельської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, площею 1,1716 га, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 площею 1,1716 га, припинивши право приватної власності ТОВ "Надслучанська Перлина", всі права та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку; - зобов`язати ТОВ "Надслучанська Перлина" повернути власнику Звягельській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Звягельської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, площею 1,1716 га .

Правові підстави позову: ст.ст. 59, 61,84 ЗК України, ст. 89 ВК України, Закон України "Про екологічну мережу України".

Прокурор в обґрунтування підстав поданого позову посилається на те, що спірна земельна ділянка спірна земельна ділянка площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 майже повністю розташована в межах прибережної захисної смуги річки Случ, остання в силу положень закону є земельною ділянкою водного фонду з обмеженим режимом використання, набуття якої в приватну власність суперечить положенням Земельного кодексу України. Вибуття такої земельної ділянки з власності територіальної громади шляхом неодноразового переоформлення права власності на неї свідчить про порушення прав територіальної громади на користування та розпорядження цими землями, що триває.

У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Звягельською окружною прокуратурою надіслано повідомлення від 01.11.2023 № 54-84-4922 вих 23 Звягельській міській раді щодо вжитих заходів щодо відновлення порушених прав громади на земельну ділянку водного фонду площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 з обмеженим режимом використання, набуття якої у приватну власність суперечить положенням Земельного та Водного кодексів України у зв`язку з її розташуванням у 50-ти метровій прибережній захисній смузі річки Случ. Листом № 04/2285 від 10.11.2023 Звягельська міська рада повідомила, що будь-які заходи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 не вживались та що міська рада просить забезпечити представництво її інтересів в суді.

Звягельська міська рада у процесуальній заяві щодо предмету спору підтримує позов прокурора та просить його задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позов ТОВ "Надслучанська Перлина" заперечує проти доводів позову з таких основних підстав. Спірна земельна ділянка набута товариством у власність від ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу від 26.05.2014 , право власності на цю ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.06.2014, номер запису про речове право: 6035277. Доводи позову про те, що спірна земельна ділянка нібито майже повністю розташована у межах прибережної захисної смуги річки Случ та, у зв`язку з цим, належить до земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності не є обґрунтованими. Так, прибережна захисна смуга річки Случ у межах села Олександрівка була визначена у містобудівній документації, згідно з якою спірна земельна ділянка межує з цією смугою, а не накладається на неї. З чинної редакції ч.3 ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК Кодексу можна зробити висновок , що у межах існуючих населених пунктів не застосовуються нормативні розміри захисних прибережних смуг. Як на момент виділення спірної земельної ділянки у приватну власність, так і подальшому проєкт землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Случ не розроблявся. Водночас межі прибережної захисної смуги річки Случ були встановлені у містобудівній документації, а саме у генеральному плані і схемі зонування території села Олександрівка Звягельського району, затверджених рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015. З вказаної містобудівної документації вбачається що спірна земельна ділянка не накладається на прибережну захисну смугу річки Случ, а межує з нею, так як у межах території розташування цієї ділянки прибережна захисна смуга була встановлена у розмірі меншому, ніж нормативно визначений у ч.2 ст.60 ЗК України і ч.2 ст.88 ВК України , з урахуванням конкретних умов забудови, що склалися - наявність на спірній земельній ділянці будівлі млину, для обслуговування якого ця ділянка виділялася у приватну власність. В свою чергу, жоден з документів поданих прокурором не може бути належним, допустимим і достовірним доказом розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги річки Случ. Окрім того, пред`явлення прокурором негаторного позову є неналежним способом захисту. Так, прокурор у позовній заяві стверджує, що саме державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем порушує права позивача як нібито законного власника цієї ділянки, однак відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц та принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна не є створенням перешкод у здійсненні його власником права користування своїм майном у розумінні ст. 391 ЗК України, а має розглядатися як заволодіння цим майном. У постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Враховуючи, що спірна земельна ділянка після її відведення у приватну власність була неодноразово відчужена, належним і ефективним способом захисту прав позивача у цій справі є саме позов про витребування спірної земельної ділянки задля забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Відповідач не може створювати будь-які перешкоди позивачу в силу того, що на спірній земельній ділянці розташований належний товариству на праві власності об`єкт нерухомого майна - будівля млину, що був побудований ще наприкінці ХVІІІ століття- на початку ХІХ століття , і ця ділянка виділялася взагалі для його обслуговування. В силу норм ст.120 ЗК України у відповідача у будь-якому випадку мають бути оформлені права на спірну земельну ділянку для забезпечення користування і обслуговування належного йому об`єкта нерухомого майна, побудованого на цій ділянці ще до її виділення у приватну власність. Прокурором заявлена позовна вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою способом, який не пов`язаний з вчиненням відповідачем відповідних дій з усунення таких перешкод. Задоволення позовних вимог становитиме порушення права відповідача на мирне володіння своїм майном та гарантій ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, слід відзначити, що ТОВ "Надслучанська перлина" відкрито володіє (фактично та реєстраційно ) спірною земельною ділянкою понад 9 років і така перейшла у власність відповідача відповідно до норм ч.1 ст.120 ЗК України в силу набуття ним права власності на розташований на ній об`єкт нерухомого майна. Оскільки зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення позивачу не передбачає жодної компенсації вартості цього майна, жодних виняткових обставин для цього немає, то таке втручання становитиме порушення права товариства на мирне володіння та гарантій ст.1 Першого протоколу. Разом з тим, у разі, якщо у межах цієї справи все-таки буде підтверджено належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, досягнення заявленої мети може бути забезпечене і шляхом застосування інших, менш обтяжливих для відповідача, заходів, наприклад, вилучення спірного майна з компенсацією його вартості, покладення на власників земельних ділянок поряд з об`єктами водного фонду додаткових обов`язків або встановлення земельних сервітутів тощо. Зважаючи на те, що позовні вимоги направлені на виправлення помилок, нібито допущених Новоград-Волинською РДА та інших органів державної влади, при цьому відсутні будь-які інші інтереси, суперечні праву відповідача на мирне володіння цим майном, то у разі підтвердження допущення таких помилок задоволення позову прокурора становитиме порушення вимоги належного врядування. У задоволенні позову має бути відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності. До заявлених у межах цієї справи позовних вимог має застосовуватися загальний строк позовної давності, встановлений у ст. 257 ЦК України. Спірні відносини виникли у 2010 році, а з позовом прокурор звернувся наприкінці 2023 року, тобто через 13 років. Тому ТОВ "Надслучанська Перлина" відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України заявляє про застосування позовної давності до пред`явлених до нього вимог у випадку, якщо суд дійде висновку про їх обґрунтованість. У прокурора не виникло право на подання позову в інтересах Звягельської міської територіальної громади, так як не було дотримано необхідних умов для цього, визначених у ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор у відповіді на відзив на спростування доводів ТОВ "Надслучанська Перлина" доводить, що прибережна захисна смуга визначається нормативами, визначеними в ст. 60 ЗК України або встановлюється за проектами землеустрою. Відповідно до інформації Звягельського міського голови, проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Случ не розроблявся, тому для річки Случ, відповідно до ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України нормативно визначена 50 метрова прибережна захисна смуга. Факт знаходження спірної земельної ділянки в межах 50 метрової прибережної захисної смуги (водоохоронної зони) річки Случ підтверджується: проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1716 га, яка передається у власність громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (обслуговування будівлі млину), що розташована на території Наталіївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області; схемою обстеження земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП Черненко В.О., згідно якої спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 площею 1,1716 га майже повністю накладається на прибережну захисну смугу річки Случ (площа накладення - 1,0214 га); листом Басейнового управління водних ресурсів річки Прип`ять від 10.11.2023 №02-1330. Прокурор, на спростування доводів відповідача щодо обраного способу захисну посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.11.2023 у справі №918/244/22 в якій зазначено, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Прокурор у відповіді на відзив на спростування доводів відповідача про недоведеність підстав для представництва інтересів Звягельської міської ради у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" доводить, що повідомленням від 01.11.2023 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" органом прокуратури поінформовано орган місцевого самоврядування про факт порушення інтересів держави та запитано чи відомі останньому порушення, чи вживала міська рада заходів до усунення порушених прав, чи планує вжити такі заходи в майбутньому. Звягельська міська рада у своїй відповіді на повідомлення від 10.11.2023 просила прокуратуру захистити інтереси держави в особі міської ради, не вказавши причини по яким орган місцевого самоврядування не здійснює відповідні заходи самостійно, а також надала до суду заяву від 11.12.2023 №338 про підтримання позовних вимог прокурора. Таким чином враховуючи обставини щодо обізнаності позивача про порушення прав територіальної громади, інтересів держави, має місце визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган - Звягельська міська рада в силу невідомих причин не здійснює захист порушених прав та інтересів самостійно.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач доводить, що під час виділення спірної земельної ділянки з державної у приватну власність та зміни її цільового призначення ця ділянка перебувала поза межами населеного пункту, однак у подальшому, спірну земельну ділянку було включено в межі населеного пункту села Олександрівка, що знаходиться у Звягельській міській територіальній громаді, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки №530-ДК/384/АП/09/01/20 від 02.07.2020, складеним ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та листом Звягельської міської ради Житомирської області за вих.№02/2452 від 15.12.2023. Таким чином, встановлення прибережної захисної смуги річки Случ у межах спірної земельної ділянки генеральним планом села Олександрівка, у межах якого розташована ділянка, у розмірі, що є меншим за нормативний, узгоджується з приписами ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України як у редакції, яка діяла на дату затвердження генерального плану, так і у редакції, яка діє сьогодні. Станом на сьогоднішній день Генеральний план села Олександрівка Звягельського району Житомирської області, затверджений рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015 року є чинним і не був оскарженим, а тому має бути врахований судом під час вирішення спору у цій справі.

Відповідач у клопотанні від 14.03.2024 вказав на недоцільність призначити у справі судової експертизи, однак вказав, що у разі якщо суд прийде до висновку необхідність призначити судову експертизу, зазначив на можливості її проведення КНДІСЕ.

Прокурор у поясненні від 19.03.2024 вказав на відсутності необхідності призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Відповідачем 10.07.2024 подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригінал Висновку експерта №344 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи за заявою представника ТОВ "Надслучанська Перлина" адвоката Світлани Тетері по матеріалам господарської справи №906/1512/23 від 03.07.2024. Прокурор у клопотанні від 29.07.2024 вважає Висновок експерта №344 від 03.07.2024 необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням голови Новоград-Волинської РДА № 586 від 23.07.2010 надано громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3537га у власність, в тому числі землі сільськогосподарського призначення -1,3537га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Наталівської сільської ради ( поза межами населеного пункту) Новогра-Волинського району Житомирської області ( а.с. 17, т.1).

Розпорядженням голови Новоград-Волинської РДА № 1173 від 13.12.2010 затверджено громадянину ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1716га, в тому числі під будівлями і дворами -1,0771га, сіножаті -0,0945га ( кадастровий номер 1824083700:01:000:0162) у власність для ведення особистого селянського господарства ( обслуговування будівлі млину) на території Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ( надалі - Проект відведення 2010) ( а.с.18, т.1).

У Проекті відведення 2010 передбачено, що земельна ділянка розташована в 50-ти метровій водоохоронній зоні річки Случ, на яку відповідний проект її встановлення не розроблявся ( а.с. 23, т.1). У висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою №18 від 11.08.2010 , що є складовою Проекту відведення 2010, додатково обумовлено, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Олександрівка і межує: із півночі - землями запасу Наталівської сільської ради, із сходу - уріз р. Случ протяжністю 244,14м, із півдня - земельна ділянка гр. ОСОБА_2 , із заходу - земельна ділянка гр. ОСОБА_2 , а також , що земельна ділянка має схил до р. Случ. У п. 4.18 цього висновку також зазначено, що з врахуванням того, що дана земельна ділянка межує з водним об`єктом (р.Случ), під час паводку підтоплюється, що дає можливість віднесення до прибережної захисної смуги, на її використання встановити такі обмеження: без будівництва нових об`єктів нерухомості; використання ділянки для обслуговування будівлі млину ( а. с. 41,42 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2013 право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 для ведення особистого селянського господарства зареєстровано 11.06.2013 за ОСОБА_1 ( а. с. 69-71, т.1).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 11.06.2013 право приватної власності на нежитлові будівлі та споруди у складі: будинку дизельних установок (літера "А"), загальною площею 55,3 кв.м., старого млину (літера "В"), загальною площею 48,1 кв.м., будівлі млину (літера "Г"), загальною площею 274,9 кв.м., будівлі-млину (літера "Д"), загальною площею 123,кв.м., підпірної стінки №1-5 за адресою : АДРЕСА_1 , розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 для ведення особистого селянського господарства зареєстровано 11.06.2013 за ОСОБА_1 (а.с. 83-85, т.1).

Розпорядженням голови Новоград-Волинської РДА № 111 від 04.03.2014 затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка передана у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,1716га (1824083700:01:000:0162), для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на території Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ( за межами населеного пункту) ( далі - Проект землеустрою щодо зміни використання земельної ділянки 2014) ( а.с. 19, т.1).

26 травня 2014 між ОСОБА_1 та ТОВ "Надслучанська Перлина" підписано Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу , а саме про передання у власність земельну ділянку загальною площею 1,1716га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, Наталівська сільська рада; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; кадастровий № 1824083700:01:000:0162 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:79435118240, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21038285 від 28.04.2014; належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №267 від 11.06.2013 ( а.с. 184, т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 351238805 від 20.10.2023 земельна ділянка площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 79435118240 на праві власності 16.06.2014 зареєстрована за ТОВ "Надслучанська Перлина" , про що видано свідоцтво про право власності № 23098502 від 17.06.2014 ( а с. 110, 185 т.1) .

На запит Звягельської окружної прокуратури № 54-84-5022вих23 від 07.11.2023 Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять листом №02-1330 від 10.11.2023 повідомило, що згідно статті 79 Водного кодексу України річка Случ за класифікацією відноситься до середніх річок ( до середніх належать річки, які мають площу водозабору від 2 до 50 тис. квадратних кілометрів). Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги для середніх річок встановлюються уздовж урізу води шириною 50 метрів. Зовнішня межа прибережної захисної смуги встановлюється в меженний період року ( межінь - період (не менше 10 днів) внутрішньорічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються найменші рівні й витрати води) та з часом вже не змінюється незалежно від водності річки протягом наступних років. Технічна документація по встановленню прибережної захисної смуги та водоохоронної зони річки Слуг в управлінні відсутня та не погоджувалася ( а.с. 128, т.1).

На запит представника ТОВ "Надслучанська Перлина" , адвоката С.Тетері, листом № 04/2531 від 29.12.2023 Звягельска міська рада повідомила, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Случ, зокрема у межах або за межами Наталівської сільської ради Новоград-Волинського (Звягельського району) Житомирської області відповідно до діючого законодавства України не розроблявся ( а. с. 186, т.1).

Витяги з Генерального плану с. Олександрівка Новоград-Волинського району та із Схеми зонування території с. Олександрівка Новоград-Волинського району, затверджені рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015 року містять умовні позначення "прибережна захисна смуга" з нанесенням цих позначень на графічне зображення плану та схеми ( а.с. 186-187, т.1).

Матеріали справи підтверджується , що Новоград-Волинською місцевою прокуратурою було здійснено звернення № 35-84-2965вих20 від 11.06.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області стосовно проведення обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 на предмет їх надання в межах прибережної захисної смуги р.Случ в с. Олександрівка Новоград-Волинського району ( а.с. 187-188, т.1). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.06.2020 № 520ДК наказано здійснити державний нагляд ( контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок на території Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району , зокрема, з кадастром номером 1824083700:01:000:0162 ( а. с. 188-189, т.1).

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом -земельна ділянка від 02.07.2020 № 520ДК/384/АП/0901/20, складений фахівцями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, містить інформацію про те, що згідно кадастрового плану земельної ділянки за кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 площею 1,1716га по межі Б до межі В дана земельна ділянка межує з прибережною захисною смугою р. Случ, яка встановлена "Проектом землеустрою щодо встановлення та зміни меж с. Олександрівка Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району". Так, схемою інженерного обладнання території с. Олександрівка прибережна захисна смуга середньої р. Случ в районі реконструкції будівель млина ( побудованого в кінці 18-го початку 19-го століття) на відстані 5-8 м від існуючої будівлі. У відповідності до ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Остання згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначається як затверджені текстові й графічні матеріали з питань регулювання планування , забудови та іншого використання територій. На час перевірки порушень вимог земельного законодавства не виявлено ( а.с.190, т.1).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9933114982023 від 04.12.2023 підтверджується, що земельна ділянка за кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 належить до земель житлової та громадської забудови, призначена для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, державну реєстрацію якої проведено 11.03.2011 та яка сформована площею 1,1716га у складі угідь сіножаті площею 0,1614,га, 0,1999га,0,7158га та капітальна одноповерхова (будівля) площею 0,0052,га та 0,0893 га ( а.с. 192-196, т.1).

На запит ТОВ "Надслучанська Перлина" за № 9 від 07.12.2023 Звягельська міська рада листом № 02/2452 від 15.12.2023 підтвердила, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, загальною площею 1,1716га, розташована в межах села Олександрівка. Одночасно запропоновано отримати копію рішення 28 сесії VI скликання Новоград -Волинської районної ради Житомирської області від 20.10.2015 року № 582 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Олександрівка Наталівської сільської ради" в архівному відділі Звягельської районної державної адміністрації Житомирської області ( а.с. 3, т.1).

На запит представника ТОВ "Надслучанська Перлина", адвоката С.Тетері, Звягельська міська рада листом № 01/77 від 02.02.2024 повідомила, що у графічній та текстовій частині затвердженого Наталівською сільською радою Генерального плану забудови з планом зонування території населеного пункту Олександрівка, наявного в управлінні містобудування, архітектури та земельних відносин Звягельської міської ради, відомості про координати поворотних точок межі прибережної захисної смуги річки Случ у межах с. Олександрівка відсутні ( а.с. 4, т.1).

На запит представника ТОВ "Надслучанська Перлина", адвоката С.Тетері, Приватне підприємство "Землебудпроект" листом № 24-23 від 21.04.2024 повідомило про неможливість надання електронного файлу ( у форматі dwg) генерального плану села Олександрівка, що був затверджений рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015, оскільки дана інформація була передана та знаходиться у замовника даної містобудівної документації. Додатково також зазначено , що Генеральний план та план зонування території села Олександрівка Звягельського району Житомирської області розроблено у відповідності із діючим законодавством станом на момент його затвердження, а саме 03.04.2015 р. ( а.с. 26, т.2).

Прокурором до письмових пояснень від 19.03.2024 ( вх. № г/с 4313/24 від 19.03.2024) додано частину текстової частини Генерального плану с. Олександрівка Наталівської сільської ради, розроблений ПП "Землебудпроект" на підставі рішення сесії Наталівської сільської ради VI скликання від 31 січня 2014 року на 39 аркушах (а.с. 46- 68, т.2). У розділі 1 Аналітична частина вказано, що прибережні захисні смуги від водних об`єктів:1) в східній частині сільської ради протікає р. Случ. Розміри прибережних захисних смуг для р.Случ становить 50м- як для середніх річок відповідно до Водного кодексу України; 2) на території населеного пункту Олександрівка є декілька ставків. Прибережна захисна смуга для ставків площею до 3,0га становить 25 м відповідно до Водного кодексу України ( а.с.53, т.2).

На замовлення ТОВ "Надслучанська Перлина" Київським відділенням національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса" складено висновок № 344 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03.07.2024 ( далі - Висновок експерта № 344).

В дослідницькій частині Висновку експерта № 344 зазначено, що за результатами натурного обстеження (17.04.2024) встановлено , що на досліджуваній земельній ділянці з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 розташований комплекс будівель та споруд рекреаційного призначення , які знаходяться в стадії реконструкції ( фото 1-10) (а.с. 136-137, т.2). В матеріалах, наданих на дослідження міститься Проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж с. Олександрівка площею 168,2370га Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, розроблений на замовлення Наталівської сільської ради у 2015 році, на підставі якого за згодою ТОВ "Надслучанська Перлина" в межі населеного пункту були включені земельні ділянки в тому числі з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162. Також, в наданих матеріалах міститься витяг з Генерального плану ( основне креслення) с. Олександрівка та витяг з схеми зонування території с. Олександрівка, на яких позначено прибережну захисну смугу річки Случ. У зв`язку з відсутністю координат поворотних точок межі прибережної захисної смуги р.Случ, дослідження проводиться графічним способом, шляхом сканування, оцифрування наявних графічних матеріалів, масштабування для приведення до єдиного масштабу відносно відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 [ ...]. Оскільки дослідження в натурі ( на місцевості) проводилось в квітні місяці ( не в меженний період) коли в річці переважав підвищений рівень води, який спотворює результати вимірювання через досить приблизний характер , який не може служити точкою відліку прибережної захисної смуги, але дає бачення орієнтовного розрахунку повеневого підйому і можливості співставлення з графічними даними, зазначеними в документації містобудівного характеру - генеральному плані с.Олександрівка, накладкою проведених вимірів відносно яскраво виражених елементів місцевості, твердих контурів щодо планових та/або умовно графічно-виражених позначень, таких як прибережна захисна смуга річки Случ, яка визначена містобудівною документацією, але не відтворена (по координатах межових знаків) на місцевості. В результаті накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 на витяг з генерального плану с. Олександрівка Звягельської територіальної громади Звягельського району Житомирської області, затверджений рішенням 33сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015, встановлено відсутність накладання меж зазначеної земельної ділянки на прибережну захисну смугу річки Слуг, визначену у вказаному генеральному плані. У заключній частині Висновку експерта № 344 зазначено, що межі земельної ділянки площею 1, 716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 не можуть вважатись такими, що накладаються на прибережну захисну смугу річки Случ, встановлену у генеральному плані та схемі зонування села Олександрівка Звягельської територіальної громади , затверджених рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо підстав процесуального представництва інтересів держави в особі Звягельської міської ради.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (підпункт 8.6)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У пунктах «б», «в», «є» статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Суд виходить з того, що Звягельська міська рада після отримання листа Прокурора, в якому повідомлялось про порушення законодавства під час передачі спірної земельної ділянки водного фонду у приватну власність, не заявила про наміри самостійно вжити необхідних заходів для захисту інтересів держави, а навпаки повідомила, що не вживала заходи щодо пред`явлення позову і не заперечує проти представництва її інтересів в суді.

Тобто, Звягельська міська рада надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

Таким чином, Звягельською міською радою не було самостійно вжито дій щодо повернення земельних ділянок територіальній громаді. Такі дії були обґрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність уповноваженого органу.

Щодо розгляду позовних вимог по суті.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК, не є вичерпним. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 27).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності на неї є можливим незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-66)).

Тому володіння як фактичний стан відрізняється від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК) незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 67), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 92)).

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - 16.06.2014 (дата набуття відповідачем права приватної власності на спірну земельну ділянку).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів) (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди , зокрема, земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом ( ч.5 ст. 88 ВК України).

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян та юридичних осіб, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60, 62 ЗК України та ст.ст. 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Крім того, за положеннями ч. 6 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. У ч. 3 ст. 60 ЗК України було передбачено, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою ( ч. 3 ст. 60 ЗК України, ч. 7 ст. 88 ВК України).

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному в постановах від 12.06.19 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.19 у справі № 487/10132/14-ц, частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території такої зони, є прибережна захисна смуга (абзац тридцять восьмий статті 1 ВК України, абзац другий пункту 8.19, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів) (пункти 64, 74, відповідно, наведених постанов).

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту (ч. 4 ст. 88 ВК України , ч. 3 ст. 60 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 як об`єкт цивільного права сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ПП "Амалком" у 2010, державну реєстрацію якої проведено 11.03.2011 ( а.с. 20-47, 192-196, т.1). Первинне цільове призначення спірної земельної ділянки " для ведення особистого селянського господарства ( обслуговування будівлі млину". Право приватної власності на спірну земельну ділянку безоплатно набуто фізичною особою ОСОБА_2 , про що видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 551694 від 11.03.20211, де на кадастровому плані зазначено, що межа від В до Г - водоохоронна зона річки Случ ( а.с. 114, т. 1).

У Проекті відведення 2010 передбачено, що земельна ділянка розташована в 50-ти метровій водоохоронній зоні річки Случ, на яку відповідний проект її встановлення не розроблявся ( а.с. 23, т.1). У висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою №18 від 11.08.2010 , що є складовою Проекту відведення 2010, додатково обумовлено, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Олександрівка і межує: із півночі - землями запасу Наталівської сільської ради, із сходу - уріз р. Случ протяжністю 244,14м, із півдня - земельна ділянка гр. ОСОБА_2 , із заходу - земельна ділянка гр. ОСОБА_2 , а також , що земельна ділянка має схил до р. Случ. У п. 4.18 цього висновку також зазначено, що з врахуванням того, що дана земельна ділянка межує з водним об`єктом (р. Случ), під час паводку підтоплюється, що дає можливість віднесення до прибережної захисної смуги, на її використання встановити такі обмеження: без будівництва нових об`єктів нерухомості; використання ділянки для обслуговування будівлі млину ( а. с. 41,42 т.1).

Щодо висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області № 3558/р-6/1-4-3632 від 09.08.2010 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , у якому зазначено, що земельна ділянка площею 1,1716 га межує зі сходу: водоохоронна зона р. Случ та що земельна ділянка знаходиться поза прибережними захисними смугами водних об`єктів.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 ( в редакції чинній у 2010 році) у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів , зокрема, щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

У п. 7. Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.96 N 486 ( в редакції чинній у 2010 році) було передбачено, що водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об`єкті. Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив`язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об`єкта лінією: затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років.

З врахуванням викладеного, Суд критично оцінює доводи відповідача, що спірна земельна ділянка площею 1,1716 га межує зі сходу із прибережною захисною смугою річки Случ, а не накладається на неї за критерієм зовнішньої межі водоохоронної зони водного об`єкту відповідно до нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України.

В подальшому цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 " для ведення особистого селянського господарства" було змінене на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1716 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування -03.08 громадянину ОСОБА_1 [...], розробленому ПП "Рівнебудземпроектсервіс" у 2014, який затверджено розпорядженням голови Новоград-Волинської РДА Житомирської області від 04.03.2014 №111 (а.с. 19, 52-66, т.1).

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 належить до земель житлової та громадської забудови, призначена для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 79435118240 та на праві власності 16.06.2014 зареєстрована за ТОВ "Надслучанська Перлина", про що видано свідоцтво про право власності № 23098502 від 17.06.2014 ( а с. 110, 185, 192-196 т.1) .

В дослідницькій частині Висновку експерта № 344 зазначено, що об`єктом дослідження був також Проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж с. Олександрівка площею 168,2370га Наталівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, розроблений на замовлення Наталівської сільської ради у 2015 році, на підставі якого за згодою ТОВ "Надслучанська Перлина" в межі населеного пункту були включені земельні ділянки в тому числі з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту ( ч. 3 ст. 60 ЗК України в редакції 2015 року).

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації ( ч. 3 ст. 60 ЗК України в редакції 2015 року).

Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій ( ст. 1 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності " в редакції 2015 року).

В дослідницькій частині Висновку експерта № 344 відсутні відомості, що Проектом землеустрою щодо встановлення та зміни меж с. Олександрівка 2015 року, який був об`єктом дослідження, встановлені межі прибережної захисної смуги р. Случ на рівні меншому від нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України для середніх річок.

Судом встановлено вкрай близьке розташування спірної земельної ділянки до урізу води річки Случ.

У Висновку експерта № 344 зазначено, що за результатами натурного обстеження (17.04.2024) встановлено, що на досліджуваній земельній ділянці з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 розташований комплекс будівель та споруд рекреаційного призначення , які знаходяться в стадії реконструкції ( фото 1-10) (а.с. 136-137, т.2). Відстань від існуючої будівлі колишнього млина до урізу води р. Случ становить 14,2 м ( а.с. 146, т.2).

У ч. 3 ст. 60 ЗК України ( у чинній редакції та ч.2 ст. 60 ЗК України в редакції 2015) передбачено, що при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У дослідницькій частині Висновку експерта № 344 на фото №№ 5,6,7 та 9 зображено вид на земельну ділянку з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, на яких видно, що земельна ділянка має схил до р. Случ. Однак крутизна схилу експертом не досліджувалась.

У заключній частині Висновку експерта № 344 зазначено, що межі земельної ділянки площею 1, 716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 не можуть вважатись такими, що накладаються на прибережну захисну смугу річки Случ, встановлену у генеральному плані та схемі зонування села Олександрівка Звягельської територіальної громади , затверджених рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015.

В дослідницькій частині Висновку експерта № 344 відсутні відомості, що у Генеральному плані та схемі зонування села Олександрівка Звягельської територіальної громади, затверджених рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015, які були об`єктом дослідження, встановлені межі прибережної захисної смуги р. Случ на рівні меншому від нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України для середніх річок.

В дослідницькій частині Висновку експерта № 344, серед іншого, зазначено, що оскільки дослідження в натурі ( на місцевості) проводилось в квітні місяці ( не в меженний період) коли в річці переважав підвищений рівень води, який спотворює результати вимірювання через досить приблизний характер , який не може служити точкою відліку прибережної захисної смуги та що прибережна захисна смуга річки Случ, яка визначена містобудівною документацією, але не відтворена (по координатах межових знаків) на місцевості.

Звягельська міська рада листом № 01/77 від 02.02.2024 також підтвердила, що у графічній та текстовій частині затвердженого Наталівською сільською радою Генерального плану забудови з планом зонування території населеного пункту Олександрівка, наявного в управлінні містобудування, архітектури та земельних відносин Звягельської міської ради, відомості про координати поворотних точок межі прибережної захисної смуги річки Случ у межах с. Олександрівка відсутні ( а.с. 4, т.1).

Тому Суд критично оцінює Висновок експерта № 344 про те, що межі земельної ділянки площею 1, 716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 не можуть вважатись такими, що накладаються на прибережну захисну смугу річки Случ, оскільки в експерта були відсутні відомості про координати поворотних точок межі прибережної захисної смуги річки Случ у межах с. Олександрівка.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою ( ч. 3 ст. 60 ЗК України в редакції 2015).

У абзаці 2 ч. 3 ст. 60 ЗК України в чинній редакції передбачено, що відомості про межі прибережних захисних смуг вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно абз. 3 ч.3 ст. 60 ЗК України в чинній редакції прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Оскільки межі прибережної захисної смуги визначаються шириною у метрах від урізу води (у меженний період), то у Генеральному плані населеного пункту Олександрівка або в іншій містобудівній документації має бути чітко вказана ширина у метрах від урізу води (у меженний період) прибережної захисної смуги річки Случ. Прибережна захисна смуга річки Случ не може вважатися сформованим об`єктом, якщо невідомі її межі та площа, місцезнаходження та координати поворотних точок, які є базовими параметрами для визначення місця її розташування в натурі відносно меж земельної ділянки площею 1, 716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162.

Суд критично оцінює довід відповідача про те, що визначення прибережної захисної смуги у межах населеного пункту Олександрівка можливе тільки з урахуванням містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості. Відповідно до пункт 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови тільки на землях міст і селищ міського типу, а не сіл.

Таким чином, оскільки на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, можуть встановлюватися прибережні захисні смуги, які надаються в користування лише для цілей, визначених статтею 59, 60 Земельного кодексу України та статтею 85, 88-89 Водного кодексу України, під час розгляду справи Суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 1, 716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Случ (незалежно від цільового призначення та категорії земельної ділянки).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Враховуючи, що заволодіння землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим, оспорювання відповідних договорів, інших правочинів, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки водного фонду не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на такі земельні ділянки та для їх повернення власнику. Задовольняючи ту чи іншу позовну вимогу, ефективність обраного позивачем способу захисту у конкретній ситуації має визначити суд. Близькі за змістом висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння відповідачем спірною земельною ділянкою площею 1,716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Водночас висновки ЄСПЛ підлягають застосуванню не безумовно, а з урахуванням національних особливостей та фактичних обставин справи.

У спорах стосовно земель водного фонду, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Усунення перешкод Звягельській міській територіальній громаді у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки (див. також пункт 108 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала особливий режим земельних ділянок, на яких установлюються водоохоронні зони і прибережні захисні смуги в межах цих зон. Нецільове використання цих смуг може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 108; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, пункт 115; від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 пункт 99).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) ( див. постанову від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Отже, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес відповідача у збереженні цієї земельної ділянки у власності з метою використання всупереч її цільового призначення, а тому втручання у право відповідача є таким, що відповідає принципу пропорційності і згідно практики ЄСПЛ у справах про право осіб мирно володіти майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (Depalle v. France, № 34044/02) від 29 березня 2010 року).

В рішенні по справі «Депаль проти Франції» зазначено, що «збереження прибережної зони, а особливо пляжів, «місць, відкритих для всіх», є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. ЄСПЛ вважав у зв`язку з цим, що втручання держави в здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена із усією очевидністю».

ЄСПЛ в рішенні вказував, що «політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав».

Щодо доводів відповідача, що спірна земельна ділянка, яку прокурор вимагає повернути у комунальну власність, не зможе бути використана для встановлення прибережної захисної смуги річки Случ, оскільки на ній споруджені об`єкти нерухомості, належні відповідачу на праві приватної власності, тому останній буде позбавлений можливості реалізувати права власника щодо розпорядження майном з огляду на вимоги статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що утворює самостійний склад порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У ч. 5 ст. 120 ЗК України ( у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Окрім того, у межах зазначеної справи, Суд встановив належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, які у свою чергу, в силу приписів ЗК України та ВК України, не можуть бути передані саме у приватну власність, що і є основним у межах розгляду позовних вимог у цій справі. Тобто, встановлена законодавча заборона виникнення права власності на такі ділянки і не доведення належності цих ділянок до іншої категорії земель, не зумовлює необхідність дослідження можливості застосування приписів статті 120 ЗК України.

Щодо компенсації за втручання у право мирного володіння майном

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (ст.ст. 13, 14 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. ( постанова від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зазначила, що виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок водного фонду особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ці ділянки належать до земель водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і перехід володіння, засвідчений державною реєстрацією права власності, є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду, яка не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 га, не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права приватної власності на таку ділянку з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов.

З урахуванням положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» задоволення позовних вимог про припинення за товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку площею 1,1716 га з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача (аналогічні висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту містяться у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18 та від 07.12.2022 у справі №924/144/20).

Щодо заяви відповідача у відзиві на позов про застосування позовної давності.

Суд зауважує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постанову 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96),від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34)) (пункти 241- 243 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

Відповідно до викладеного, у цій справі Суд виходить з того, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи відсутність затвердженого у встановленому законом порядку проекту встановлення прибережної захисної смуги річки Случ, відсутність у Генеральному плані та схемі зонування села Олександрівка Звягельської територіальної громади, затверджених рішенням 33 сесії 6 скликання Наталівської сільської ради від 03.04.2015, інших розмірів меж прибережної захисної смуги, ніж встановленої ч. 2 ст. 60 ЗК України, ч.2 ст. 88 ВК України для середніх річок, Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162 розташована у прибережній захисній смузі річки Случ та належить до земель водного фонду.

Встановивши, що спірна земельна ділянка є землею водного фонду і не могла набуватися відповідачем на праві приватної власності, врахувавши практику Великої Палати Верховного Суду про те, що вказані обставини необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є саме негаторний позов, доводи відповідача що у цій справі вимоги про повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді слід розглядати як віндикаційний позов, є помилковими.

Щодо розподілу судового збору

При зверненні з цим позовом до суду Житомирською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 8052,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2512 від 27.10.2023р.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Звягельській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Звягельської міської ради ( 11700, Житомирська область, м. Звягель, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 13576983) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, площею 1,1716га, шляхом припинення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Надслучанська Перлина" ( 33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 39Б, код ЄДРПОУ 39219515) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, площею 1,1716га.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Надслучанська Перлина" ( 33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 39Б, код ЄДРПОУ 39219515) повернути власнику - Звягельській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Звягельської міської ради ( 11700, Житомирська область, м. Звягель, вул. Шевченка, 16, код ЄДРПОУ 13576983) земельну ділянку з кадастровим номером 1824083700:01:000:0162, площею 1,1716га.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надслучанська Перлина" ( 33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 39Б, код ЄДРПОУ 39219515) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, вулиця Святослава Ріхтера, 11, Житомир, Житомирська область, розрахунковий рахунок UA 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код 02909950 ) - 5 368,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 06.12.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- прок обл. (Ел.суд) ,

3- Звягель. окр. прок. (Ел. суд) ,

4- позивач Звягелька міська рада (Ел. суд) ,

5- відповідачу ТОВ "Надслучанська Перлина" (Ел. суд)