Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/6296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/6296/24Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Літовки М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/6296/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» (03035, м. Київ, вул. Василя Сурікова, буд. 3, офіс 6, ідентифікаційний код 41503845)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 23-А, ідентифікаційний код 35945717)

про стягнення 206 781, 12 грн., -

за участю представників:

від позивача - Дуднік А.О.

від відповідача - Маміч М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС" про стягнення 314 148,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за усним договором поставки в частині повної оплати поставленого товару на суму 314 148, 24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб.

28.05.2024 від позивача через систему Електронний суд надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.06.2024 від представника відповідача Зудінова Олега Олексійовича через систему Електронний суд надійшла заява про виклик свідків та заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №910/6296/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.07.2023. Відповідно до вимог частини 2 статті 89 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛЕТ-ТРЕЙД", забезпечити явку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду або їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 07.08.2024 та повторно викликано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в підготовче засідання 07.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 відкладено підготовче засідання на 11.09.2024.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЕТ-ТРЕЙД" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС" надійшли додаткові пояснення.

22.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЕТ-ТРЕЙД" надійшли заперечення.

29.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ПЛЮС" надійшли додаткові пояснення по справі.

10.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЕТ-ТРЕЙД" надійшли заперечення щодо додаткових пояснень Відповідача у справі.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 представник позивача надав усні пояснення щодо поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив прийняти її до розгляду, зазначив, що після відкриття провадження по справі, а саме 06.08.2024, Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача 107 367,12 грн. заборгованості за договором поставки та не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 11.09.2023 представники відповідача не заперечував щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному судове засідання, призначене на 09.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 призначено засідання у справі №910/6296/24 по суті на 13.11.2024.

У судовому засіданні 13.11.2024 представник позивача оголосив вступне слово та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.11.2024 представник відповідача оголосив вступне слово та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.11.2024 суд провів допит свідка ОСОБА_3 , який підтвердив інформацію, викладену ним у заяві свідка, повідомив про розуміння своїх дій та обізнаність про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих доказів.

У судовому засіданні 13.11.2024 представником позивача заявлено клопотання про відкладення судового засідання для забезпечення участі іншого заявленого свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 відкласти розгляд справи у судовому засіданні на 26.11.2024.

26.11.2024 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

26.11.2024 у судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо позовних вимог позивача та у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

До завершення судових дебатів, представники учасників судового процесу (позивач, відповідач) заявили усні клопотання про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, проголошення рішення в строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.11.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві у лютому 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТТРЕЙД та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» було укладено усний договір поставки, за яким Позивач, як постачальник, зобов`язалося передати (поставити) у зумовлені строки Відповідачу (покупцю) піддони дерев`яні, розміром 1200х800 см (далі - Товар), а Відповідач зобов`язалося прийняти вказаний Товар і оплатити його вартість за погодженою вартістю а також сплатити ПДВ на Товар.

Зазначеним вище Договором поставки Сторонами передбачалася поставка Товару окремими партіями. Так, Позивач повністю виконав свої зобов`язання, передавши Відповідачу замовлений останнім Товар на загальну вартість 314 148 грн. 24 коп (триста чотирнадцять тисяч сто сорок вісім гривень, 24 копійки), поставивши його 3-ма окремими партіями, у встановлений строк та місце, а саме:

- 02.02.2022 за видатковою накладною №58 поставлено Товар у кількості 756 шт . за місцем: АДРЕСА_1 на суму 89 472,60грн. + ПДВ 17 894,52грн. усього з ПДВ 107 367,12 грн.;

- 15.02.2022 за видатковою накладною № 91 поставлено Товар у кількості 756 шт. за місцем: с. Стоянка, Житомирське шоссе, 21 на суму 89 472,60 грн. + ПДВ 17 894,52грн., усього з ПДВ 107 367,12 грн.;

- 18.02.2022 за видатковою накладною № 99 поставлено Товар у кількості 700 шт. за місцем: Склад Амтел., вул. Компресорна, 3, Білогородка, на суму 82 945,00 грн. + ПДВ 16 569,00, усього з ПДВ 99 414,00 грн.

Усього, як зазначає позивач у позовній заяві, за усним договором поставки ТОВ «ПАЛЕТТРЕЙД» було поставлено ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» товару на суму 314 148 грн. 24 коп.

Попри належне виконання зобов`язань зі сторони ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД», відповідач не оплатив поставлений Товар, чим порушив умови зобов`язання.

20.12.2023 ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» направлено ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» направлено вимогу з проханням негайно здійснити оплату за усним договором поставки піддонів на рахунок позивача.

Дана вимога залишилася відповідачем без задоволення, що зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем до лютого 2022 року існували тривалі ділові довірливі відносини, в силу чого відносини поставки оформлювались між сторонами у спрощений спосіб шляхом усних домовленостей та шляхом підписання сторонами видаткових накладних та здійснення відповідачем оплати товару. В минулому відповідач дотримувався своїх зобов`язань та вчасно проводив оплату за поставлений товар. У якості доказу існування договірних відносин між сторонами позивачем в додаток до позовної заяви, додано копію видаткової накладної № 32 від 20.01.2022 року, підписаної обома сторонами, оплата по якій була проведена відповідачем належним чином.

Також позивач зазначає, що замовлення товару відбувалось шляхом направлення відповідачем листів на електронну пошту ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» та у застосунку «Viber».

Позивач також зазначає, що на виконання замовлення, ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» з ФОП Назим А.Г. було укладено Договір №6 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.08.2019 року, предметом якого є перевезення довіреного товару за плату. Саме водіями ФОП Назим А.Г. було здійснено поставку, стягнення заборгованості щодо якої, є предметом цього спору. Показання свідків (водіїв) викладені у вигляді заяв, копії яких позивачем додано як додаток до позову. На думку позивача дані заяви підтверджують факт здійснення поставок 15.02.2022 та 18.02.2022 року.

Також позивачем в підтвердження виконання замовлення надано до суду належним чином засвідчені копії податкових накладних від 02.02.2021 № 13, від 15.02.2022 № 42 та від 18.02.2022 № 48 та оригінали заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачем 14.08.2024 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог на 107 367, 12 грн., до якої долучено платіжну інструкцію від 06.08.2024 № 182 про сплату на рахунок позивача 107 367, 12 грн. з призначенням платежу «оплата за піддони рах. № 49 від 02.02.2022 згідно в т.ч. ПДВ 20% -17 894, 52 грн.». Ухвалою суду від 11.09.2024 прийнято про зменшення позовних вимог та подальший розгляд даної справи здійснювався з урахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 165 ГПК України не скористався.

У поданих до суду 14.08.2024 письмових поясненнях ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» зазначив, що перерахував позивачу кошти у розмірі 107 367, 12 грн. за поставку товару (піддонів) у кількості 756 штук відповідно до видаткової накладної № 58 від 02.02.2022. Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» на користь ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» грошових коштів у сумі 107 367,12 грн. за видатковою накладною № 91, та 99 414 грн. за видатковою накладною № 99 просив відмовити.

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копію: витягу по ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС»; витягу по ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД»; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 6 від 16.08.2019; заяви свідка ОСОБА_2 ; заяви свідка ОСОБА_3 ; видаткової накладної від 02.02.2022 № 58; товарно-транспортної накладної № Р58 від 02.02.2022; скріншоту за стосунку Вайбер; скріншоту електронної пошти; платіжної інструкції від 03.04.2024 № 44; платіжної інструкції від 03.04.2024 № 45; видаткової накладної від 15.02.2022 № 91; видаткової накладної від 18.02.2022 № 99; видаткової накладної від 20.01.2022 № 31; податкових накладних від 02.02.2021 № 13, від 15.02.2022 № 42 та від 18.02.2022 № 48; оригінали заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; платіжної інструкції від 06.08.2024 № 182; додатків до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом даної справи є стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було зазначено вище, позивач у позовній заяві зазначає, що ним на адресу відповідача за усним договором було поставлено Товар окремими партіями, згідно видаткової накладної від 15.02.2022 № 91 у кількості 756 шт. (піддони дерев`яні, розміром 1200х800 см) за місцем: АДРЕСА_1 на суму 89 472, 60 грн. + ПДВ 17 894, 52грн., усього з ПДВ 107 367, 12 грн. та податкової накладної від 18.02.2022 № 99 у кількості 700 шт. (піддони дерев`яні, розміром 1200х800 см) за місцем: Склад Амтел., вул. Компресорна, 3, Білогородка, на суму 82 945, 00 грн. + ПДВ 16 569, 00, усього з ПДВ 99 414, 00 грн.

Дані видаткові накладні підписано та скріплено печаткою лише зі сторони ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД». При цьому, відповідач не підтверджує факт отримання вказаного вище Товару.

Позивачем в підтвердження замовлення ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» Товару на суму 206 781, 12 грн. надано до суду скріншот з застосунку «Viber» та електронної пошти ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» (знімків екрана комп`ютера), а на підтвердження доставки Товару (виконання усного догоовру) на адресу ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» у вказаних обсягах - оригінали заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Щодо наданого до суду скріншот з застосунку «Viber» та електронної пошти ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД», як доказу підтвердження замовлення відповідачем піддонів у розмірі 1456 шт. на загальну суму у розмірі 206 781, 12 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21

Подібна правова позиція також викладена у постановах Касаційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.

З наявного в матеріалах справи скріншот з застосунку «Viber» (380509605018) та електронного листування (Gorecky.Sergey@logisticplus.com.ua та Yuriy.Makarenko@logisticplus) неможливо встановити авторів цього листування та кому належать дані телефонні номери, так само як не можливо встановити якого саме змісту накладні, файли яких зазначені у вкладеннях під час листування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що електронні адреси Gorecky.Sergey@logisticplus.com.ua та Yuriy.Makarenko@logisticplus належать саме відповідачу, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі «інформація для здійснення зв`язку» вказані електронні адреси не зареєстровані за ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС».

При цьому відповідачем під час розгляду даної справи не підтверджено такого листування.

Крім того, надані позивачем роздруківки з електронної пошти не містять відомостей щодо наявності електронного підпису на відповідних повідомленнях, в тому числі вкладення, з адрес електронних пошт, що надавало б змогу підтвердити таке листування саме з уповноваженою особою відповідача. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що повідомлення, роздруківки скріншотів яких наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вони підписувалися електронним підписом, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, уповноваженими на те особами (з можливістю ідентифікувати підписантів).

Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправників відповідних повідомлень, а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

З огляду на такі обставини суд дійшов висновку, що скріншот з застосунку «Viber» та електронної пошти ТОВ «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» (знімків екрана комп`ютера), надані позивачем, не є доказами, які вказують саме на відповідні спірні замовлення відповідачем Товару у позивача.

Щодо показів свідків, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять оригінали заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві від 27.03.2024 вказує, що між ним та ФОП Назим Анатолієм Григоровичем було укладено Договір № 1 надання послуг, відповідно до умов якого він виконував прийняття та доставку довіреного йому товару автомобільним транспортом. Повідомив, що 15.02.2022 ним було доставлено Товар, а саме піддони 1200*800 у кількості 756 шт. на суму 89 472, 60 грн. + ПДВ 17 894, 52грн., усього з ПДВ 107 367, 12 грн. за адресою складу ТОВ ««ЛОГІСТИК-ПЛЮС»: Київська область, с. Стоянка, Житомирське шоссе, 21. Представники «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» прийняли вказаний товар разом із документами та повідомили, що підписані документи направлять поштою.

ОСОБА_3 у нотаріально посвідченій заяві свідка від 27.03.2024 вказав, що відповідно до умов Договору № 2 надання послуг від 05.01.2022, укладеним між ним та ФОП Назим Анатолієм Григоровичем, виконував прийняття та доставку довіреного йому товару автомобільним транспортом. Повідомив, що 18.02.2022 ним було доставлено Товар, а саме піддони 1200*800 у кількості 700 шт. на суму 82 845, 00 грн. + ПДВ 16 569, 00 грн., усього з ПДВ 99 414, 00 грн. за адресою складу ТОВ ««ЛОГІСТИК-ПЛЮС»: Київська область, с. Білогородка, вул. компресорна, 3. Товар разом із документами прийняв представник «ЛОГІСТИК-ПЛЮС».

Проаналізувавши заяви свідків, суд доходить висновку про їх відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначеним у статтях 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.11.2024 суд провів допит свідка - ОСОБА_3 , який підтвердив інформацію, викладену у вказаній заяві свідка, повідомивши про розуміння своїх дій та обізнаність про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показаннями сторони та показами свідків не може доводитись факт виконання зобов`язання за договором. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 та від 01 березня 2023 року у справі № 354/1006/19.

Щодо наданих позивачем копій податкових накладних від 02.02.2021 № 13, від 15.02.2022 № 42 та від 18.02.2022 № 48, суд зазначає наступне.

Позивач долучаючи копії накладних від 02.02.2021 № 13, від 15.02.2022 № 42 та від 18.02.2022 № 48 зазначає, що дані накладні підтверджують факт здійснення господарської діяльності ТОВ «ПАЛЕТ -ТРЕЙД» так, як були добросовісно відображені в податковому та бухгалтерському обліку.

У постанові від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15 Верховний Суд зробив висновки, неврахування яких є підставою касаційного оскарження, що: податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним; оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення ПК України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Аналогічний висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Поряд з цим, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 червня 2022 року у справі № 922/2115/19 Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Відповідачем до матеріалів справи надано копії додатків до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з лютого 2022 по липень 2024, відповідно до яких ТОВ «ЛОГІСТИК-ПЛЮС» не вчинено юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ «ПАЛЕТ -ТРЕЙД».

Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи податкові від 02.02.2021 № 13, від 15.02.2022 № 42 та від 18.02.2022 № 48 не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначені податкові накладні у своєму податковому обліку.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів, дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТ-ТРЕЙД»

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕТ-ТРЕЙД» відмовити повністю.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.12.2024.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА