Рішення

від 06.12.2024 по справі 914/2229/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. Харків Справа № 914/2229/24

Провадження №1/913/419/24

За позовом ОСОБА_1 , м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача Кредитної спілки Надія, м. Лисичанськ Луганської області

про припинення трудових відносин

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Макаров А.Д.

За участю представника позивача адвоката Кінаша Д.В. (ордер № 1322775 від 05.11.2024)

Суть спору: про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 і КС Надія внаслідок звільнення ОСОБА_1 з підстав ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України (за власним бажанням) з дати ухвалення судового рішення (з урахуванням заяви позивача від 27.11.2024).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2024 у справі № 914/2229/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України позовну заяву із доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду Луганської області.Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженого Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX - з 05 годин 30 хвилин 10.11.2024 на 90 діб, до 07.02.2025.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Безкоштовним запитом, зробленим судом, відповідач Кредитна спілка Надія (ідент. код 26262358) зареєстроване за адресою: вул. ім. М.Грушевського, буд. 4, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100.

У відповідності до наказу № 309 від 22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією.

У вказаному переліку значиться м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади (UA44120050010021900), на території якої зареєстрований відповідачі

За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua) відділення у м. Лисичанськ Луганської області тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту є неможливим.

Оскільки АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштових відправлень до м. Лисичанськ Луганської області, тому суд з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи зателефонував за номером телефону, який вказаний в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань, що підтверджується телефонограмою (аркуш справи 95).

Ухвала суду від 31.10.2024 про відкриття провадження у справі була своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також суд здійснив відповідне повідомлення через розміщення на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях") офіційного вебпорталу "Судова влада в Україні" в Інтернеті (арк. 96).

При розгляді справи суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.11.2011 ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду голови правління Кредитної спілки Надія згідно наказу від 07.11.2011 № 47/11. У зв`язку з військовою агресією РФ проти Україні та окупацією м. Лисичанськ, ОСОБА_1 змушена була виїхати з м. Лисичанська, при цьому можливості звільнитися з роботи не було. Разом з тим, фактично трудові відносини були припинені, кредитна спілка теж припинила свою роботу. Позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою та проживає у місті Львові, а тому не має можливості звернутися до відповідача із заявою про звільнення з роботи, оскільки юридична адреса відповідача на окупованій території України. Одночасно позивач зазначає, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03.06.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до КС Надія про припинення дії трудового договору та роз`яснено позивачу право звернутися із зазначеними вимогами в порядку господарського судочинства.

Щодо нормативно-правового обґрунтування позову, то позивач посилається на ч. 4 ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, згідно з якою внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства. Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 Кодексу законів про працю України у зв`язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору. Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, за реєстр. у Міністерстві юстиції України 27.06.2001 № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Як зазначає позивач, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером, відповідно вона не може отримати статус безробітної особи, а, отже, і припинити трудовий договір з відповідачем, подавши відповідну заяву до центру зайнятості.

Щодо підвідомчості цієї справи господарському суду, то суд враховує відповідну правову позицію, сформовану Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22, в якій, зокрема, вказано, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Ухвалою від 31.10.2024 Господарський суд Луганської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Як свідчать матеріали справи, 26.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.12.2024, 11-00.

27.11.2024 позивач подав заяву про зміну предмета та підстав позову та просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 ) та Кредитною спілкою Надія (код ЄДРПОУ 26262358, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. М.Грушевського, буд. 4) припиненими на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з дати набрання рішенням законної сили, із внесенням відповідних даних про це у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з цим, слід брати до уваги те, відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважав господарський суд першої інстанції у цій справі.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц).

Тобто, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Як свідчить зміст поданої позивачем заяви, його додаткове посилання на ст. 99 ЦК України та Закон України Про кредитні спілки не змінює підстав позову, а фактично доповнює нормативно-правове обгрунтування спірних правовідносин.

Щодо предмету позову, то суд вважає, що фактично йдеться не про його зміну, а про уточнення, яке пов`язане з обранням позивачем більш ефективного способу захисту права: з припинення трудового договору на припинення трудових правовідносин.

Частиною другою статті 5 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки позивач подав вказану заяву до початку розгляду справи по суті, суд оцінює її як уточнення способу захисту права, про що вказано вище, а тому заява долучена до справи та враховується при прийнятті рішення.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий, позов не оспорений.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про належне обґрунтування позову та його повне задоволення з огляду на наступне.

Так, 07.11.2011 позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду голови правління Кредитної спілки Надія згідно наказу № 47/11 (арк. справи 24), виданого на підставі рішення Спостережної ради Кредитної спілки Надія від 31.10.2011 (протокол засідання № 4/11 від 31.10.2011).

Факт прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду голови правління Кредитної спілки Надія підтверджується також записом № 25 в трудовій книжці (арк. справи 20) та випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 25).

Статус ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 24.06.2024 № 1306-7002060518 (арк. справи 11).

Правове регулювання статусу кредитних спілок, порядку їх створення, діяльності та припинення кредитних спілок та їх об`єднань, основних засад захисту прав та законних інтересів членів кредитних спілок тощо здійснюється Законом України Про кредитні спілки від 14.07.2023 № 3254-ІХ.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 18 цього Закону органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, наглядова рада та виконавчий орган кредитної спілки. Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки. Кредитна спілка зобов`язана утворити наглядову раду (далі - рада кредитної спілки), що представляє інтереси членів кредитної спілки в період між проведенням загальних зборів членів кредитної спілки та визначає стратегію її розвитку, здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав та інтересів кредитної спілки та її членів з урахуванням інтересів інших кредиторів. Рада кредитної спілки не бере участі в поточному управлінні кредитною спілкою. Виконавчим органом кредитної спілки, що здійснює поточне управління, є правління кредитної спілки або одноосібний виконавчий орган. Органи управління кредитної спілки утворюються і діють у порядку, визначеному цим Законом та статутом кредитної спілки. Члени ради та члени правління кредитної спілки несуть відповідальність за діяльність кредитної спілки у межах своїх повноважень.

Згідно з ч. 10 ст. 22 Закону до виключної компетенції ради кредитної спілки належить: призначення та припинення повноважень голови, заступників голови та членів правління кредитної спілки або одноосібного виконавчого органу кредитної спілки, призначення та припинення повноважень головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитор.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону постійно діючим колегіальним виконавчим органом управління кредитної спілки, який організовує та здійснює керівництво її поточною діяльністю, відповідає за ефективність роботи кредитної спілки, є правління кредитної спілки. Правління кредитної спілки очолює голова правління, який здійснює керівництво правлінням кредитної спілки.

У справі відсутні відомості про прийняття радою Кредитної спілки Надія рішення про тимчасове зупинення діяльності кредитної спілки у період дії воєнного стану в України, право щодо якого передбачено п. 121 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про кредитні спілки від 14.07.2023 № 3254-ІХ в редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023.

Відповідно до п.п. 7 п. 9.2 Статуту Кредитної спілки до компетенції спостережної ради кредитної спілки належить призначення та звільнення голови та членів правління, членів кредитного комітету.

Відповідно до п. 9.4 Статуту організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, які скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть скликатися за наполяганням половини членів спостережної ради, а також за зверненням правління кредитної спілки.

Згідно до п. 9.2. розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про затвердження Примірного статуту та примірних внутрішніх положень, що регулюють діяльність органів управління кредитної спілки від 13.03.2008 року за № 338, до компетенції спостережної ради кредитної спілки входить призначення голови та членів правління, а також членів кредитного комітету (у складі не менше трьох осіб), а також звільнення цих осіб.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач, як голова правління спілки не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади голови.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Таким чином, праву керівника на звільнення за власним бажанням, яке передбачене ст. 38 КЗпП та Законом України Про кредитні спілки, кореспондує обов`язок спостережної ради спілки розглянути заяву про звільнення.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладений висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Проте, як зазначає позивач, вона не має можливості вчинити дії, необхідні для реалізації її права на звільнення з посади голови правління Кредитної спілки Надія, зокрема, скликати позачергове засідання спостережної ради для вирішення питання про звільнення її з посади голови правління, оскільки юридична адреса Кредитної спілки Надія знаходиться у м. Лисичанську Луганської області, яке є тимчасово окупованою територією, на якій не діють органи державної влади України, не працюють відділення АТ Укрпошта, не здійснюється пересилання поштової кореспонденції. Члени спостережної ради теж залишилися на окупованій території, зв`язок з ними втрачений.

Згідно з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові від 03.07.2020 у справі № 520/11437/16-6, за встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача на припинення трудових відносин із фінансовою установою, місцем реєстрації якої є тимчасово окупована територія України (м. Лисичанськ Луганської області), не може бути обмежене через неможливість скликання (проведення) загальних зборів цієї установи.

У відповідності до ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 № 1507-VII, яка регулює гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини підкреслює, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

За таких обставин трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 ) та Кредитною спілкою Надія (код ЄДРПОУ 26262358, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. М.Грушевського, буд. 4) підлягають припиненню на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з дати набрання рішенням законної сили, тобто позов у цій справі судом задовольняється.

Щодо уточнення позивача про внесення відповідних даних про це у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то суд роз`яснює наступне.

По-перше, позивач не залучив до участі у справі особу, уповноважену здійснювати реєстраційні дії, зокрема державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому суд позбавлений можливості вирішити питання щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій за відсутності належного відповідача у справі.

По-друге, порядок державної реєстрація змін до відомостей та інших реєстраційних дій про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проводиться в порядку встановленому ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, п. 2 ч. 1 передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити, виключати будь-які відомості до єдиного державного реєстру, що буде порушенням дискреційних повноважень цього органу.

Витрати по судовому збору покладаються на відповідача повністю відповідно ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 , м. Лисичанськ Луганської області до Кредитної спілки Надія, м. Лисичанськ Луганської області про припинення трудових відносин задовольнити.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) та Кредитною спілкою Надія (код ЄДРПОУ 26262358, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. М.Грушевського, буд. 4) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з дати набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Кредитної спілки Надія (код ЄДРПОУ 26262358, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. М.Грушевського, буд. 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) 3028,00 грн судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 06.12.2024.

Суддя Наталія ЗЮБАНОВА