Рішення

від 02.12.2024 по справі 2-2328/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Справа № 2-2328/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м.Київ,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», м. Львів,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів,

про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №2-2328/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, позовні вимоги задоволено. Присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 365 562 доларів США 96 центів, та 3300,00 грн. комісії за управління кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 вимоги заяви задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з ТОВ «Юрпромтехсервіс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 10'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №2-2328/11 присуджено до стягнення з ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 25?000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційній інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 касаційну скаргу ТОВ «Юрпромтехсервіс» задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 у справі № 2-2328/11 скасовано. Справу № 2-2328/11 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2024 справу № 2-2328/11 прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпромтехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 в загальному розмірі 300'000,00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 13'306,49 дол. США процентів за користування кредитом, 2'175,00 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 361,51 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів та 2'101,92 дол. США упущеної вигоди за несвоєчасне повернення кредиту шляхом звернення стягнення на майно, а саме - на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами Б-2, загальною площею 2483,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 93, шляхом продажу нерухомого майна на електронному аукціоні. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна корпорація Львіввікнопласт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 33?732,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 60,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрпромтехсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 33?732,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору та 60,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

17.10.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу на стадії нового розгляду справи у розмірі 50'000,00 грн (вх.№ 3857/24).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2024 клопотання передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2024 заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.11.2024. Причини відкладення розгляду заяви викладено у відповідних ухвалах суду.

11.11.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки заявлений розмір таких є необґрунтованим. Крім того, просив суд відмовити у задоволенні заяви з підстав того, що представником не було заявлено про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів.

28.11.2024 представник позивача подала заяву про уточнення обставин справи.

Представник позивача у судове засідання 02.12.2024 не з`вилася.

Як уже відзначалося, предметом розгляду є заява позивача про стягнення витрат на правову допомогу на стадії нового розгляду даної справи.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За положенням частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, згідно частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №907/568/22 та від 13.12.2023 в справі № 907/850/22, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, слід враховувати:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

25.11.2024 під час розгляду заяви позивача про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу представник позивача зазначила, що нею під час нового розгляду справи по суті було заявлено про витрати на правову допомогу та повідомлено, що відповідні докази будуть подані протягом 5 днів після прийняття рішення. Оскільки відповідач 2 у своїх запереченнях відзначав, що позивач не робив такої заяви, суд відклав розгляд справи на 02.12.2024 для надання можливості позивачу ознайомитися з протоколами та звукозаписами судових засідань і надати інформацію про те, у якому саме засіданні його представником робилася відповідна заява.

25.11.2024 представник позивача отримала відповідний доступ до запису судових засідань за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС.

28.11.2024 позивач подав відповідні пояснення, однак у них не вказав, коли саме під час нового розгляду справи його представник заявляв про витрати на правову допомогу та про те, що докази понесення таких будуть подані після прийняття судом рішення. Натомість зазначається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи № 2-2328/11 Господарським судом Львівської області подано 12.10.2021 року в системі «Електронний суд».

Щодо орієнтовного розрахунку суми судових витрат, де розмір наданої правової допомоги у вказувався 45'000,00 грн, який позивачем подавався ще 12.10.2021, то суд звертає увагу, що під час першого розгляду справи дане клопотання вирішувалося і така сума за надану правову допомогу була предметом розгляду, про що судом ухвалено додаткове рішення від 14.06.2023 (суддя Долінська О.З.), яке набрало законної сили. Таке додаткове рішення не було скасовано і на його виконання 19.03.2024 видано відповідний наказ. Відтак, знову брати до уваги даний розрахунок немає підстав.

На даний момент предметом розгляду є заява про стягнення витрат за надану позивачу правову допомогу під час нового розгляду справи, про що зазначено як у письмових заявах, так і наголошено представником у засіданні 25.11.2024.

Аналіз матеріалів справи та запис судових засідань свідчить, що представник позивача до закінчення судових дебатів під час нового розгляду у справі не заявляла про те, що позивач поніс або очікує понести судові витрати (орієнтовний їх розмір) у зв`язку із новим розглядом справи. Відсутня будь-яка згадка про це і в усіх письмових документах, які подавалися позивачем під час нового розгляду справи до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат (постанови ВС від 02.04.2024 у справі №907/568/22, від 13.12.2023 у справі №907/850/22).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 86, 124, 126, 129, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу адвоката на стадії нового розгляду справи у розмірі 50'000,00 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 06.12.2024.

Суддя Б. Яворський.