Ухвала

від 04.12.2024 по справі 916/4688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4688/24Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про скасування заходів забезпечення позову за вх.№2-1812/24 від 29.11.2024

у справі №916/4688/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГРЕМ-СЕРВИС

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство

про стягнення 3 311 400 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Грибонос В. В. ордер серія ВЕ № 1134313 від 17.10.2024;

від відповідача: Вишневська Г. В. довіреність від 04.10.2022.

В С Т А Н О В И В:

27.11.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГРЕМ-СЕРВИС про забезпечення позову за вх.№2-1788/24 від 25.11.2024 у справі №916/4688/24 та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, у тому числі на рахунках Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу Кілійський суднобудівельно-ремонтний завод Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство у сумі 3 311 400 грн.

29.11.2024 за вх.№2-1812/24 господарський суд одержав клопотання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, в якому останнє просить суд скасувати заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГРЕМ-СЕРВИС до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про стягнення заборгованості за договором № 19-В-ГВСП КСБСРЗ-24 від 23.01.2024 у справі № 916/4688/24 шляхом зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, у тому числі на рахунках Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу Кілійський суднобудівельно-ремонтний завод Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство у сумі 3 311 400 грн 00 коп.

Клопотання обґрунтовано наступними обставинами.

На переконання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, наведені позивачем докази не достатньо обґрунтовують припущення, що грошові зобов`язання можуть бути невиконаними, а майно може зникнути, зменшитися, погіршитися, та не можуть свідчити про неможливість виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та виконання рішень судів. Більшість судових справ, зазначених позивачем це справи або вже завершені, або в яких ПрАТ «УДП» є позивачем чи заявило зустрічний позов, або справа є вирішеною та виконання за нею завершеним.

ПрАТ «УДП» стверджує, що є власником більш 500 одиниць флоту, іншого рухомого майна (автомобілів та спецтехніки, обладнання, та іноземного капіталу), зазначена інформація є загальнодоступною та містить на офіційному сайті ПрАТ «УДП» та у обов`язковій державній статистичній звітності.

Відповідно до Звіту про фінансові результати та декларації на прибуток ПрАТ «УДП» у 2022-2023 роках отримало прибуток та сплатило в бюджет дивіденди, податки та збори, а саме: - чистий прибуток ПрАТ «УДП» у 2022 році склав 487 987 тис. грн., у 2023 році - 718 717 тис. грн. Усього платежів на користь держави сплачено ПрАТ «УДП» у 2022 році - 210 185 тис. грн., у 2023 році - 557 998 тис. грн., з яких дивідендів на користь держави - 146 396 тис. грн., у 2024 році -332 164 тис. грн., з яких дивідендів на користь держави - 215 615 тис. грн.

Відповідач є стратегічно та економічно важливим підприємством для країни під час воєнного стану, а тому, на переконання ПрАТ «УДП», накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках відповідача, паралізує господарську діяльність підприємства, призведе до безпідставного погіршення платіжної дисципліни.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 прийнято клопотання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про скасування заходів забезпечення позову за вх.№2-1812/24 від 29.11.2024 у справі №916/4688/24 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2024 о 16:50.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГРЕМ-СЕРВІС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№ 43335/24 від 03.12.2024 у справі № 916/4688/24.

04.12.2024 господарський суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№43492/24 від 04.12.2024 у справі № 916/4688/24.

04.12.2024 за вх.№43501/24 господарським судом одержано заяву Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про надання доказів, а саме: на підтвердження наявності коштів на банківських рахунках - виписки за рахунками ПрАТ "УДП" у МТБ Банк у гривні станом на 03.12.2024 та у доларі США станом на 03.12.2024; на підтвердження відсутності відкритих виконавчих проваджень стосовно ПрАТ "УДП" як боржника - скріншот екрану з офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors за період 01.01.2024-03.12.2024; на підтвердження фінансового стану ПрАТ "УДП" за результатами господарської діяльності 2023 року фінансову звітність за 2023 рік (ф.1 та ф.2); на підтвердження зареєстрованого за ПрАТ УДП" флоту за окремими одиницями 83 шт. (самохідний флот) -копія довідки ПрАТ "УДП" від 28.02.2023 на ім`я Мінінфраструктури; на підтвердження відсутності арештів рухомого майна - витяг з реєстру обтяжень рухомого майна станом на 14.08.2024.

У судовому засіданні 04.12.2024 представник позивача надав усні пояснення, згідно з якими заперечував проти скасування заходів забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.12.2024 наполягав на скасуванні заходів забезпечення позову.

Завданням господарського судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За змістом ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в т.ч. з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи, або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду (у випадку задоволення законних вимог позивача), то суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №15/155-б, від 21.11.2022 року у справі №916/621/22, від 05.12.2023 року у справі №914/466/23(914/1504/23).

Більш того, Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 року у справі №914/466/23(914/1504/23) вказав, що необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти "скасування заходів забезпечення" господарським судом, який їх встановив, у зв`язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також "скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення" судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Як вже було вказано вище, ухвалою від 27.11.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГРЕМ-СЕРВИС про забезпечення позову за вх.№2-1788/24 від 25.11.2024 у справі №916/4688/24 та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство, у тому числі на рахунках Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу Кілійський суднобудівельно-ремонтний завод Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство у сумі 3 311 400 грн.

Вказана ухвала про забезпечення позову набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Застосування ухвалою суду від 27.11.2024 заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язано із предметом позову і необхідність застосування такого заходу підтверджено належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, на підставі яких суд дійшов відповідних висновків. Варто наголосити, що суд уже давав оцінку щодо пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, наявності обставин, які свідчать про реальну можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Передбачене ст.145 ГПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом після вжиття заходів забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Скасування заходів забезпечення позову у відповідності до ст.145 Господарського процесуального кодексу України може мати місце коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б.

Під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Суд зазначає, що дотримання і збереження балансу інтересів сторін не може призводити до нівелювання вчинених судом раніше дій, до нівелювання можливості забезпечення позивачу виконання рішення суду у випадку задоволення позову та самої суті вжитих заходів.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Дослідивши обґрунтування наведені у клопотанні відповідача, суд не виявив обґрунтованих підстав, за яких, на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або заходи вичерпали свою дію.

Натомість пояснення викладені у клопотанні відповідача фактично зводяться до заперечення обґрунтованості заяви про забезпечення позову, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, порушення принципу рівності прав учасників, а також заперечення обґрунтованості та доцільності вжитих судом заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що помилковість, незаконність чи безпідставність з точки зору учасника процесу застосування заходів забезпечення позову не є такими обставинами в розумінні передбаченої процесуальним законом процедури скасування забезпечення позову, а лише можуть слугувати підставою для оскарження судового рішення до суду вищої інстанції, для чого чинним законом передбачена процедура апеляційного та касаційного оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

На це вказується, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.04 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України від 19.02.2009, Пономарьов проти України від 03.04.2008).

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд виходив із обґрунтованості доводів заявника в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача та на майно (рухоме та нерухоме), в межах заявленої у позовній заяві суми, що відповідає, вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що не було реалізовано жодним з відповідачів у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку, у разі непогодження з процесуальним рішенням суду, шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Отже, посилання заявника на те, що наведені позивачем докази не достатньо обґрунтовують припущення про неможливість виконання рішення суду, може бути предметом розгляду та оцінки під час апеляційного оскарження судового рішення, але не місцевим господарським судом під час вирішення питання про скасування заходу забезпечення позову у порядку ст.145 Господарського процесуального кодексу України.

Інститут забезпечення позову передбачає вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Відповідно, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

З аналізу наведених положень вбачається, що правовий інститут скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не припиняють чи іншим чином негативно впливають на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у даній справі, законні права відповідачів не порушуються, речові права на нерухоме майно не втрачаються. Арешт на грошові кошти і на майно, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Такий вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Також незмінними залишаються правові підходи стосовно способу забезпечення в майнових спорах. Так, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у cправі № 922/875/23 про стягнення коштів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).

Господарський суд також звертає увагу на те, що надані відповідачем докази, свідчать про наявність грошових коштів на рахунках останнього, проте не дають змогу реально оцінити наміри щодо провадження господарської діяльності, перешкод у її здійсненні, та погашення існуючої заборгованості перед позивачем, так і доказів що майно (гроші), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього не зникне або зменшиться.

Окрім того, наявність фінансових ресурсів у відповідача (про що свідчать, зокрема, показники Звіту про фінансові результати за 2023 рік (ф. 2), прибуток за 2023 рік становив 203 571 тис. грн), свідчить, що вжиті судом заходи забезпечення позову, фактично не впливають на звичайне здійснення господарської діяльності та можливості проведення розрахунків з контрагентами. В судовому засіданні, окрім іншого, суд з`ясував, що у відповідача містяться кошти на рахунках не лише в «МТБ БАНК», а і в інших банках.

Отже, розглянувши клопотання, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які в свою чергу підтверджували б гарантоване виконання судового рішення в майбутньому, не надано доказів суттєвого перешкоджання його діяльності заходами забезпечення позову.

Оскільки, обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заявник посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або на те, що змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або на те, що забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у даній справі.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (частина 6 статті 145 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про скасування заходів забезпечення позову за вх.№2-1812/24 від 29.11.2024, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі № № 916/4688/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 04.12.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повну ухвалу складено 06.12.2024.

Суддя Т.Г. Деркач