Рішення

від 25.11.2024 по справі 921/3/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/3/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова 4, м. Тернопіль, 46000, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035; Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природний парк "Дністровський каньйон", вул. Степана Бандери, 5б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48601

до відповідача Заліщицької міської ради, вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав, скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельні ділянки у державну власність.

За участю від:

прокурора Куліковська Л.Б.

позивача 1 не з`явився

позивача 2 ОСОБА_1

третя особа не з`явився

відповідача ОСОБА_2 .

Зміст позовних вимог.

28.12.2023 (згідно дати поштового відправлення на конверті) Тернопільська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №12-1077вих23 від 26.12.2023 (вх. №3 від 02.01.2024) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), Національного природного парку "Дністровський каньйон" до відповідача - Заліщицької міської ради, про:

- визнання недійсним рішення Заліщицької міської ради від 20.04.2023 № 4616 "Про вилучення із власності гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2, 0000 га для ведення особистого селянського господарства поза межами с. Колодрібка кадастровий №6122084900:01:001:2772 згідно поданої заяви від 18.04.2023";

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради від 27.04.2023 № 90 "Про затвердження акта прийому-передачі земельної ділянки від гр. ОСОБА_3 у комунальну власність Заліщицької міської ради";

- визнання недійсним рішення Заліщицької міської ради від 17.03.2023 № 4518 "Про добровільну відмову гр. ОСОБА_4 від права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122084900:01:001:2773 загальною площею 1, 0000 га поза межами с. Колодрібка";

- визнання недійсним рішення Заліщицької міської ради від 17.03.2023 № 4519 "Про добровільну відмову гр. ОСОБА_5 від права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122084900:01:001:2774 загальною площею 2, 0000 га поза межами с. Колодрібка";

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради від 12.04.2023 № 73 "Про затвердження актів приймання-передачі земельних ділянок у комунальну власність Заліщицької міської ради";

- скасування державної реєстрації права власності здійсненого згідно рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Дрозд С. П. № 67510518 від 09.05.2023 та припинення права власності Заліщицької міської ради (код ЄДРПОУ 04058396) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772;

- скасування державної реєстрації права власності здійсненого згідно рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Дрозд С. П. № 67254420 від 19.04.2023 та припинення права власності Заліщицької міської ради (код ЄДРПОУ 04058396) на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773;

- скасування державної реєстрації права власності здійсненого згідно рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Дрозд С. П. № 67253319 від 19.04.2023 та припинення права власності Заліщицької міської ради (код ЄДРПОУ 04058396) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень;

- зобов`язання Заліщицької міської ради (код ЄДРПОУ 04058396) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та у постійне користування НПП "Дністровський каньйон" земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772;

- зобов`язання Заліщицької міської ради (код ЄДРПОУ 04058396) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та у постійне користування НПП "Дністровський каньйон" земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773.

- зобов`язання Заліщицької міської ради (код ЄДРПОУ 04058396) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та у постійне користування НПП "Дністровський каньйон" земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурором зазначено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6122084900:01:001:2772, 6122084900:01:001:2773, 6122084900:01:001:2774 сформовані за рахунок земель природно-заповідного фонду, розташовані у межах території НПП "Дністровський каньйон", відносяться до земель природно-заповідного фонду. Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку вказані земельні ділянки з користування НПП "Дністровський каньйон" не вилучалися, не могли бути передані у приватну чи комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення, а, відповідно, останні повинні перебувати у державній власності. Вважає, що при передачі спірних земельних ділянок спочатку у приватну власність громадянам, а надалі, у зв`язку із їх відмовою, у комунальну власність Заліщицької міської ради, як земель сільськогосподарського призначення, порушено вимоги Закону України "Про природної заповідний фонд України" та Земельного кодексу України.

Стверджує, що саме рішення, прийняті Заліщицькою міською радою та її виконавчим комітетом, стали підставою для подальшого вибуття земель із природно-заповідного фонду, їх державної реєстрації у комунальну власність та призвели до фактичної зміни цільового призначення земельних ділянок у незаконний спосіб.

Посилаючись на норми ст. ст. 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч. 13 ст. 79-1, ст. 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України, вважає, що скасування державної реєстрації права власності, здійснене згідно з рішеннями державного реєстратора ЦНАП Товстенської селищної ради Дрозд С.П., припинення права власності Заліщицької міської ради на спірні земельні ділянки, скасування у Державному земельному кадастрі їх державної реєстрації з одночасним припиненням у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо земельних ділянок інших речових прав та їх обтяжень забезпечить Тернопільській ОДА (Тернопільській ОВА), Міндовкіллю, НПП "Дністровський каньйон" реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок та захистить інтереси держави.

Прокурором зазначено, що у даному випадку, на підставі ст. 391 ЦК України, мало місце звернення до суду з негаторним позовом, право на захист до суду з яким можливе протягом усього часу тривання порушення.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд задоволити позов.

Позиція позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України у поясненнях №16/16-02/58-24 від 01.02.2024 (вх. № 1049 від 06.02.2024) підтримано позовні вимоги в повному обсязі. Позивачем звернено увагу, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Позиція позивача - Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації).

Від Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) заперечень щодо заявленого прокуратурою позову не надходило.

У відповіді на відзив б/н від 05.02.2024 (вх. №1025 від 06.02.2024) позивачем підтримано позовні вимоги, заявлені прокуратурою.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного природного парку "Дністровський каньйон".

Від Національного природного парку "Дністровський каньйон" заперечень щодо заявленого прокуратурою позову не надходило.

14.03.2024 на електронну адресу суду від імені Національного природного парку "Дністровський каньйон"надійшла заява № 101 від 13.03.2024 (вх. № 2123) без електронного цифрового підпису, у зв`язку з чим її зміст не прийнято судом до розгляду.

Позиція відповідача.

Заліщицька міська рада у поданих заявах по суті справи заперечила проти позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено, що формування земельних ділянок, згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , встановлення їх координат поворотних точок відбулося ще до встановлення відповідних координат території Національного природного парку «Дністровський каньйон», а наявні у матеріалах справи, зокрема картосхема та висновок експерта від 19.05.2023 № 371/372/23-22 не дають можливості встановити чи ці земельні ділянки входять до території НПП «Дністровський каньйон».

Спірні земельні ділянки сформовані та передані у приватну власність фізичних осіб за рахунок земель сільськогосподарського призначення без зміни їх цільового призначення, на території Колодрібської сільської ради поза межами населеного пункту, належним розпорядником яких на той час, відповідно до ст. 122 ЗК України, була Заліщицька РДА, а не Тернопільська ОДА.Твердження про зміну їх цільового призначення із земель природно-заповідного призначення при їх передачі не підтверджено.

Реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності - спірними земельними ділянками, належить Заліщицькій міській раді, тому відсутній інтерес держави у таких правовідносинах.

Позивачем не доведено реєстрацію права власності, права постійного користування спірними земельними ділянками відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», станом на час виникнення спірних правовідносин чи набуття їх громадянами на праві приватної власності.

Оскільки належним власником оспорюваних земельних ділянок є Заліщицька міська рада, тому відсутні підстави для подання негаторного позову.

З огляду на зміст позовної заяви, її вимог, поданий прокурором позов у частині вимог про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки є віндикаційним позовом на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, зазначивши, що до позовних вимог про визнання недійсними рішень та витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 головуючим суддею для розгляду справи №921/3/24 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/3/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2024, в якому оголошувались перерви до 21.02.2024, 04.03.2024, 13.03.2024.

13.03.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/3/24, постановивши ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 13.03.2024.

Ухвалою суду від 13.03.2024:

- відмовлено у задоволенні клопотання Заліщицької міської ради за №03-23/320 від 16.02.2024 (вх. №1448) про закриття провадження у справі №921/3/24;

- залишено без розгляду позов Тернопільської обласної прокуратурив інтересах держави в особі Національного природного парку "Дністровський каньйон" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав, скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельні ділянки у державну власність;

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природний парк "Дністровський каньйон";

- відмовлено у задоволенні клопотання Заліщицької міської ради за №03-23/319 від 16.02.2024 (вх. №1449) про призначення земельно-технічної експертизи;

- залишено без задоволення клопотання Заліщицької міської ради за №03-23/349 від 20.02.2024 (вх. №2042) про витребування доказів.

- відмовлено у задоволенні клопотання Заліщицької міської ради за №03-23/348 від 20.02.2024 про долучення доказів до матеріалів справи. Долучені до клопотання за №03-23/348 докази до розгляду не прийнято;

- задоволено клопотання Заліщицької міської ради за №03-23/501 від 08.03.2024 про долучення доказів до матеріалів справи. Долучені до клопотання за №03-23/501 докази приєднано до матеріалів справи.

- залишено без розгляду заперечення Заліщицької міської ради за №03-23/437 від 04.03.2024 на додаткові пояснення;

- відкладено підготовче засідання у справі № 921/3/24 на 25.03.2024.

25.03.2024 судом не прийнято до розгляду заяву №101 від 13.03.2024 (вх. №2123 від 14.03.2024) Національного природного парку "Дністровський каньйон", закрито підготовче провадження у справі №921/3/24 та призначено розгляд справи по суті на 08.04.2024, постановивши ухвали, занесені до протоколу судового засідання від 25.03.2024.

В судовому засіданні 25.03.2024 оголошувались перерви до 08.04.2024, 17.04.2024, 20.05.2024, 12.06.2024.

04.06.2024 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 1707/0/15-24 про звільнення з посади судді ОСОБА_7 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024, у зв`язку із звільненням судді з посади, справу № 921/3/24 для розгляду передано судді Шумському І.П.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024 справу №921/3/24 прийнято до провадження суддею Шумським І.П.,призначено повторно підготовче провадження у справі № 921/3/24 на 08.07.2024.

В підготовчому засіданні 08.07.2024 оголошувалась перерва до 18.07.2024.

Ухвалою суду від 18.07.2024:

- прийнято до розгляду: клопотання прокурора б/н від 11.07.2024 (вх. № 5527 від 11.07.2024); клопотання відповідача б/н від 15.07.2024 (вх. № 5636 від 16.07.2024), з додатками; заяву відповідача б/н від 17.07.2024 ( вх. № 5684 від 17.07.2024) про застосування позовної давності; письмові пояснення Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) від 15.07.2024 (вх. № 5649 від 16.07.2024); заперечення прокурора б/н від 18.07.2024 (вх. 5717 від 18.07.2024);

- залишено без розгляду клопотання прокурора від 10.07.2024 (вх. № 5716 від 18.07.2024);

- відмовлено в задоволенні клопотання відповідача б/н від 08.07.2024 (вх. № 5416 від 08.07.2024) про залишення без розгляду позову;

- закрито підготовче провадження по справі №921/3/24 та призначено її до розгляду по суті на 15.08.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 15.08.2024, ухвалою суду від 02.08.2024 судове засідання у справі № 921/3/24 призначено на 07.10.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024 розгляд справи відкладено на 07.11.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. з 06.11.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 07.11.2024, ухвалою суду від 31.10.2024 розгляд справи № 921/3/24 призначено на 25.11.2024.

В судовому засіданні 25.11.2024 прокурором та представником позивача -Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) підтримано позовні вимоги.

Представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в судове засідання 25.11.2024 не з`явився. Упоясненнях №16/16-02/58-24 від 01.02.2024 (вх. № 1049 від 06.02.2024) позивачем підтримано позовні вимоги та заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представником відповідача в судовому засіданні 25.11.2024 заперечено проти позову.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 25.11.2024 не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Суд, у судовому засіданні 25.11.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів лісостепової зони, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Указом Президента України №96/2010 від 03.02.2010 постановлено створити на території Борщівського, Бучацького, Заліщицького та Монастириського районів Тернопільської області національний природний парк "Дністровський каньйон".

До території національного природного парку "Дністровський каньйон" погоджено в установленому порядку включення 10829,18 гектара земель, а саме: 7189,65 гектара земель державної власності, що надаються (у тому числі з вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування, і 3639,53 гектара земель, що включаються до його території без вилучення, згідно з додатками 1 і 2.

Відповідно до додатку №1 до Указу Президента України №96/2010 від 03.02.2010 у постійне користування національного природного парку "Дністровський каньйон" надано, зокрема землі площею 1165,30 га, шляхом вилучення у землекористувача - Заліщицької районної державної адміністрації із земель запасу та земель загального користування.

Згідно з додатком №2 до Указу Президента України №96/2010 від 03.02.2010 до території національного природного парку "Дністровський каньйон" включено, зокрема 251,30 га із земель запасу та земель загального користування Заліщицької районної державної адміністрації, 5,48 га земель Приватного підприємства "Кромвель", 245,70 га земель Заліщицького аграрного коледжу імені Є. Храпливого Національного аграрного університету.

Пунктом 2 Указу Президента України №96/2010 від 03.02.2010 також постановлено Кабінету Міністрів України забезпечити:

- вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку "Дністровський каньйон" та належного її функціонування;

- затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк "Дністровський каньйон";

- підготовку протягом 2010-2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питань щодо вилучення і надання 7189,65 гектара земель національному природному парку "Дністровський каньйон" у постійне користування, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;

- розроблення протягом 2010-2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку "Дністровський каньйон", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів;

- підготовку протягом 2013-2015 років матеріалів до проекту розширення території національного природного парку "Дністровський каньйон" відповідно до наукового обґрунтування.

Відповідно до положення "Про національний природний парк "Дністровський каньйон" основними завданнями парку є:

збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів, підтримання та забезпечення екологічної природної рівноваги в регіоні;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів;

організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих нидів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;

відродження місцевих традицій природокористування;

проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Статтею ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 28.12.2012 № 1128-од «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування національному природному парку «Дністровський каньйон» на території Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Монастириського районів» (зі змінами), надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування НПП «Дністровський каньйон».

Надалі, відповідно до Указу Президента України №147/2019 від 17.04.2019 «Про зміну меж національного природного парку «Дністровський каньйон» змінено та розширено межі парку.

Разом з тим, розпорядженням голови Заліщицької районної державної адміністрації від 19.11.2012 № 846-од «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства жителям м. Заліщики» надано дозвіл ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства жителям м. Заліщики за рахунок земель запасу Колодрібської сільської ради.

Проект землеустрою на земельні ділянки із кадастровими номерами 6122084900:01:001:2774, 6122084900:01:001:2772, 6122084900:01:001:2773 розроблений ПП «Галицькі землі» та затверджений розпорядженням голови Заліщицької районної державної адміністрації від 21.12.2012 № 958-од «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства жителям м. Заліщики».

На підставі цього розпорядження 27.12.2012 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема:

- ОСОБА_6 серії ЯМ №824209 на земельну ділянку з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772, площею 2 га;

- ОСОБА_5 серії ЯМ №824210 на земельну ділянку з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774, площею 2 га;

- ОСОБА_4 серії ЯН №073933 на земельну ділянку з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773, площею 1 га, які розміщені на території Колодрібської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Вказаними фізичними особами зареєстровано право приватної власності на ці земельні ділянки.

У зв`язку із смертю ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №199 від 22.03.2023 (спадкова справа №25/2023), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772, площею 2 га 22.03.2023 державним нотаріусом Заліщицької державної нотаріальної контори Чаплій А.М. зареєстровано за спадкоємцем ОСОБА_3 .

Надалі, згідно рішень Заліщицької міської ради:

- від 20.04.2023 № 4616 «Про вилучення із власності ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства поза межами с. Колодрібка кадастровий № 6122084900:01:001:2772 згідно поданої заяви від 18.04.2023»;

- від 17.03.2023 № 4519 «Про добровільну відмову ОСОБА_5 від права власності на земельну ділянку за кадастровим № 6122084900:01:001:2774 площею 2 га поза межами с. Колодрібка»;

- від 17.03.2023 № 4518 «Про добровільну відмову ОСОБА_4 від права власності на земельну ділянку за кадастровим № 6122084900:01:001:2773 площею 2 га поза межами с. Колодрібка», надано дозволи про передачу права власності на вказані земельні ділянки до комунальної власності Заліщицької міської територіальної громади.

Підставою для прийняття цих рішень були нотаріально завірена заява ОСОБА_3 про добровільну відмову від права власності на земельну кадастровий № 6122084900:01:001:2772 від 18.04.2023, заява ОСОБА_4 від 22.02.2023 про вилучення земельної ділянки, наданої у приватну власність кадастровий № 6122084900:01:001:2773, заява ОСОБА_5 від 13.03.2023 про вилучення земельної ділянки, наданої у приватну власність кадастровий №6122084900:01:001:2774.

Згідно відповідних актів приймання-передачі майна, затверджених рішенням виконкому Заліщицької міської ради №73 від 12.04.2023, № 90 від 27.04.2023, вказані земельні ділянки в задовільному стані прийняті безоплатно у комунальну власність Заліщицької міської ради.

Надалі, за Заліщицькою міською радою (код ЄДРПОУ: 04058396) зареєстровано право комунальної власності на ці земельні ділянки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772 загальною площею 2 га, нормативною грошовою оцінкою 11683,14 грн від 18.09.2023 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 03.05.2023 є комунальною власністю та належить Заліщицькій міські раді, код ЄДРПОУ: 04058396, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2709053061220.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773 загальною площею 1 га, нормативною грошовою оцінкою 5305,65 грн від 18.09.2023 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 12.04.2023 є комунальною власністю та належить Заліщицькій міські раді, код ЄДРПОУ: 04058396, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2722248761220.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774 загальною площею 2 га, нормативною грошовою оцінкою 11685,83 грн від 18.09.2023 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 12.04.2023 є комунальною власністю та належить Заліщицькій міські раді, код ЄДРПОУ: 04058396, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2722210061220.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права вказані земельні ділянки за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення в особі Заліщицької міської ради з цільовим призначенням 01.03. для ведення особистого селянського господарства відповідно до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель. При цьому обмежень у їх використанні, зокрема з врахуванням об`єкту природно-заповідного фонду, не зареєстровано, а тому здійснення господарської діяльності, у тому числі пов`язаної із товарним сільськогосподарським виробництвом на них, може призвести до пошкодження території об`єкту природно-заповідного фонду, втрати ним природоохоронної, рекреаційної цінності.

Також за даними Публічної кадастрової карти, вказані земельні ділянки перебувають у комунальній власності і за цільовим призначенням 01.03. для ведення особистого селянського господарства.

Інформація Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 за №25/2-11/4620-23, інформація адміністрації НПП «Дністровський каньйон» (лист від 04.02.2022 № 33, інформація від 04.08.2022 №150, лист від 01.08.2022 № 144 з доданими картосхемою парку в межах Колодрібської сільської ради), інформація управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації (лист від 02.08.2022 № 04.1/841) вказують про належність спірних земельних ділянок до складу території НПП «Дністровський каньйон».

Також, як вбачається з листа ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22.12.2022 № 01-10/520 та викопіювання з планово-картографічних матеріалів щодо місця розташування земельних ділянок, які розміщені на території Колодрібської та Королівської сільських рад Чортківського району межі спірних земельних ділянок накладаються на межі території природно-заповідного фонду.

27.07.2022 ГУНП в Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №42022210000000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, зазначивши, що службовими особами органів влади та місцевого самоврядування, всупереч інтересам служби, надано відповідні погодження, дозволи на виготовлення проектів землеустрою та передачу земельних ділянок природно-заповідного фонду території НПП «Дністровський каньйон» загальною площею понад 6 га всупереч вимогам земельного та природоохоронного законодавства у приватну власність, змінивши їх правовий статус, категорію та цільове призначення, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №42022210000000117, експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 19.05.2023 складено висновок №371/372/23-22, який вказує про накладення спірних земельних ділянок на територію ННП «Дністровський каньйон».

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельних ділянок та меж території НПП «Дністровський каньйон», висновок експерта у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірні земельні ділянки як землі сільськогосподарського призначення накладаються на межі території цього об`єкта і за своїми характеристиками належать до земель природно - заповідного фонду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішень міської ради, скасування державної реєстрації прав, скасування реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельні ділянки у державну власність, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), Національного природного парку "Дністровський каньйон".

Як вже зазначалось, на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України ухвалою суду від 13.03.2024 залишено без розгляду позов Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національного природного парку "Дністровський каньйон" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав, скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельні ділянки у державну власність, встановивши після відкриття провадження у справі №921/3/24 відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Національного природного парку "Дністровський каньйон", оскільки останній не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень та, відповідно, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі НПП "Дністровський каньйон" є безпідставним.

При цьому, ухвалою суду від 13.03.2024 Національний природний парк "Дністровський каньйон" судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно- заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

З наявного в матеріалах справи Положення про Національний природний парк "Дністровський каньйон" (затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №517 від 12.12.2011, в редакції від 05.12.2016, затвердженій наказом Мінприроди за №463) вбачається, що парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2. Положення).

Парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Парк має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому порядку, та бланки (п. 1.3. Положення). Парк віднесено до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (п. 1.4. Положення).

П. 11.3. та 11.4. Положення визначено, що парк звітує про свою діяльність перед Міністерством екології та природних ресурсів України та іншими органами державної виконавчої влади в порядку і строки, встановлені законодавством. Контроль за діяльністю парку здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України за №829 від 02.09.2019 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №425 від 27.05.2020 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Згідно з Положенням про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №614 від 25.06.2020) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду є основними завданнями Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля), яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань: координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до компетенції Міндовкілля; веде облік об`єктів державної власності, що належать до сфери управління Міндовкілля, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави; веде державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду; забезпечує відповідно до компетенції відображення в Інтернеті геопросторових даних та метаданих, а також безперешкодний доступ користувачів до Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду; здійснює управління охороною і використанням територій та об`єктів природно- заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду; підготовку і подання пропозицій щодо створення, оголошення нових територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також зміни меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об`єктів природно-заповідного фонду; затверджує положення про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також положення про території та об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико- культурну цінність; затверджує проекти організації території природних та біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів загальнодержавного значення, проекти утримання та реконструкції парків- пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; затверджує технічні завдання на розроблення проектів організації території природних та біосферних заповідників, національних природних парків, що належать до сфери управління Міндовкілля, та погоджує технічні завдання на розроблення проектів організації території природних та біосферних заповідників, національних природних парків, що належать до сфери управління інших установ та організацій; бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Міндовкілля, забезпечує в установленому порядку само представництво Міндовкілля в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міндовкілля або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міндовкілля в судах та інших органах через представників.

Одним із основних завдань Міндовкілля є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду та державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з цих питань.

Тому Міндовкілля є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 ЗК України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, на території Тернопільської області повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснюються Тернопільською обласною державною адміністрацією (Тернопільською обласною військовою адміністрацією).

Тому, Тернопільська обласна державна адміністрація (Тернопільська обласна військова адміністрація відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» - Тернопільська обласна військова адміністрація) є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, у відповідних законодавчих положеннях, законодавець саме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Тернопільську обласну державну адміністрацію (Тернопільську обласну військову адміністрацію) уповноважив здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відтак, вони є позивачами у даній справі.

Тернопільською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах поінформовано Тернопільську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності передачі земель природно-заповідного фонду, зокрема у комунальну власність (листи № 12-456вих-22 від 28.07.2022, № 12-744вих-23 від 21.08.2023, №12-1042вих-23 від 13.12.2023).

Однак, Тернопільська обласна військова адміністрація до суду з позовом про повернення у державну власність спірних земельних ділянок не звернулася, посилаючись на відсутність коштів (лист Тернопільської ОВА від 18.12.2023 за №03-11927/15).

Тернопільською обласною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах поінформовано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду із державної власності (листи від 01.08.2022 № 12-460вих-22, 15.03.2023 № 12-227вих-23, від 20.10.2023№ 12-897вих-23).

Однак, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, будучи обізнаним із порушеннями із січня 2022 року до суду із позовом про повернення у державну власність спірних земельних ділянок не звернулося (листи Міндовкілля від 11.08.2022 №25/7-11/10415-22, від 28.03.2023 №25/2- 11/4620-23 та від 13.11.2023 № 11/11-05/1847-23).

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивачів з аналогічним позовом до суду.

Відтак, прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.

Протягом усього слухання справи позивачі підтримували заявлені в їх інтересах вимоги та не заперечували проти обставин своєї бездіяльності.

Суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Тернопільською обласною прокуратурою попередньо повідомлено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Тернопільську ОДА (ОВА) про представництво інтересів держави в їх особі (листи №12-1062 вих - 23 від 20.12.2023 та №№12-1063 вих - 23 від 20.12.2023).

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, серед яких землі природно-заповідного, лісового та іншого природоохоронного призначення. Порядок використання земель природно - заповідного фонду визначається законом.

Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Із змісту вказаної норми слідує, що землі, надані національним природним паркам можуть перебувати лише у державній власності, що фактично і передбачено статтею 84 ЗК України.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:

збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно - заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування спірних земельних ділянок у межах масиву територій НПП «Дністровський каньйон» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих ділянок у приватній чи комунальній власності категорії сільськогосподарських земель з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства відповідно до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, оскільки це суперечить меті функціонування і завданням парку.

Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц та від 09.12.2020 у справі №676/190/18), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Окрім цього, Велика Палата Верхового Суду в постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц висловила правову позицію, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно в разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. Подібні висновки раніше висловлено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Крім цього, згідно пункту 24 Перехідних положень Розділу X Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно - заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане із позбавленням права володіння.

Категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок фактично неправомірно було змінено із земель природно-заповідного призначення при їх передачі спершу у приватну власність громадянам згідно розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації від 21.12.2012 № 958-од «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства жителям м. Заліщики», а надалі при їх прийнятті у комунальну власність згідно рішень Заліщицької міської ради через добровільну відмову громадян.

Разом з тим, незважаючи на те, що категорією вказаних земельних ділянок визначено як землі сільськогосподарського призначення з кодом цільового призначення в межах категорії як землі для особистого селянського господарства, ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Ураховуючи вказане, спірні земельні ділянки, які зареєстровані на праві комунальної власності за Заліщицькою міською радою як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 01.03. для ведення особистого селянського господарства відповідно до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду - НПП «Дністровський каньйон», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Тому, незважаючи на те, що межі території НПП «Дністровський каньйон» не встановлені в натурі, вони визначені картографічними матеріалами проекту створення парку і з часу створення території та об`єкта природно-заповідного фонду віднесені до земель природно-заповідного призначення.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

За таких обставин встановлене спірним земельним ділянкам цільове призначення 01.03. для ведення особистого селянського господарства в межах категорії земель сільськогосподарського значення - жодним чином не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 2010 році НПП «Дністровський каньйон» ця територія має статус природно- заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Таким чином з`ясовано, що в порушення вищенаведених вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ЗК України земельні ділянки з кадастровими номерами 6122084900:01:001:2772, 6122084900:01:001:2773, 6122084900:01:001:2774, які відносяться до земель природно-заповідного фонду і повинні перебувати у державній власності, незаконно передані спочатку у приватну власність громадянам, а надалі, у зв`язку із їх відмовою, передані у комунальну власність Заліщицької міської ради як землі сільськогосподарського призначення.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018у справі № 925/1265/16).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, зокрема земель природно-заповідного фонду, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у вільному обігу.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати положення ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 4, ст. 15 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно яких території національних природних парків є власністю Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. При цьому ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно із положеннями п. «г» ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико- культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Аналогічні положення щодо заборони передачі у приватну власність земель комунальної власності під об`єктами природно-заповідного фонду закріплено у п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 45, 83, 84 ЗК України, громадяни у встановленому порядку можуть створити на належних їм на праві власності земельних ділянках об`єкт природно-заповідного фонду, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», і лише в такому випадку земельні ділянки, на яких вони розміщені, перебуватимуть у приватній власності зі змінною цільового призначення як землі природно-заповідного фонду.

Водночас, якщо об`єкт природно-заповідного фонду створено на землях, що перебувають у державній або комунальній власності, тоді передача земельних ділянок, на яких він розташований, у приватну власність прямо заборонена законом (ст. 83, 84 ЗК України).

Велика Палата Верхового Суду в постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц висловила правову позицію, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно в разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. Подібні висновки раніше висловлено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Враховуючи те, що об`єкт природно-заповідного фонду створений 03.02.2010, затвердження проекту землеустрою здійснено 21.12.2012, а видача державних актів на право приватної власності - 27.12.2012 на спірні земельні ділянки як землі сільськогосподарського призначення, то фактично здійснено зміну цільового призначення без дотримання норм Земельного кодексу України та у приватну власність передано землі щодо яких встановлена законодавча заборона такої передачі.

Таким чином, оскільки не могло виникнути право приватної власності на спірні земельні ділянки, надалі не могло виникнути і право комунальної власності на ці ж земельні ділянки з підстав відмови громадян від цих земельних ділянок, які їм неправомірно передані у приватну власність із фактичною зміною цільового призначення із земель природно- заповідного призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність регулюється ст. 117 ЗК України.

Відповідно до положень цієї статті передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Крім цього, згідно пункту 24 Перехідних положень Розділу X Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно- заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

В цьому контексті право державної власності на землі природно- заповідного призначення установлене законом, а тому не потребує доказування правового титулу, а у разі протиправного вибуття цих об`єктів із державної власності відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц).

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Таким чином, власник спірних земельних ділянок, які входять у межі об`єкта природно-заповідного фонду, може вимагати усунення порушення права власності (користування) на ці ділянки, вимагаючи повернути їх.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Прокурором під час досудового розслідування кримінального провадження №42022210000000117 від 27.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України встановлено факт незаконної передачі спочатку у приватну власність громадянам, а надалі у комунальну власність спірних земельних ділянок із земель природно-заповідного фонду НПП «Дністровський каньйон».

Великою Палатою Верховного Суду у п. 8.6 постанови від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц конкретизовано висновок, наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 911/2325/18 та вказано, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не пов`язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №496/1059/18 в контексті застосування норм ст. 391 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначено: "для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи.

Позовна давність до такого позову не застосовується, а судове рішення про його задоволення, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.

При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення".

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельні ділянки природно-заповідного фонду) за Заліщицькою міською радою, яка не має на них будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України вказано, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Указані положення співвідносяться з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772 загальною площею 2 га., згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 03.05.2023 є комунальною власністю та належить Заліщицькій міські раді, код ЄДРПОУ: 04058396, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2709053061220.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773 загальною площею 1 га. згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 12.04.2023 є комунальною власністю та належить Заліщицькій міські раді, код ЄДРПОУ: 04058396, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2722248761220.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774 загальною площею 2 га. згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 12.04.2023 є комунальною власністю та належить Заліщицькій міські раді, код ЄДРПОУ: 04058396, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2722210061220.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права вказані земельні ділянки за цільовим призначенням віднесені до земель сільськогосподарського призначення в особі Заліщицької міської ради з цільовим призначенням 01.03. для ведення особистого селянського господарства відповідно до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель.

Згідно з абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Суд зазначає, що відповідачем у даній справі не доведено факт володіння фізичними особами (попередніми зареєстрованими власниками) спірними земельними ділянками до створення НПП "Дністровський каньйон".

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведених у п. 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц висновків про неможливість вибуття з володіння держави спірних у справі №921/3/24 земельних ділянок, встановлений факт їх реєстрації на праві комунальної власності за органом місцевого самоврядування, на підставі ст. 391 ЦК України, ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про зобов`язання Заліщицької міської ради повернути вказані земельні ділянки у державну власність, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6122084900:01:001:2772, 6122084900:01:001:2773, 6122084900:01:001:2774 із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо земельних ділянок інших речових прав та їх обтяжень.

З урахування висновків п. 10.1 постанови від 10.04.2024 у справі №496/1059/18 Великої Палати Верховного Суду, у спірних у справі №921/3/24 правовідносинах не є єфективними способами захисту позовні вимоги про визнання недійсними рішень Заліщицької міської ради:

- від 20.04.2023 № 4616 "Про вилучення із власності гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2, 0000 га для ведення особистого селянського господарства поза межами с. Колодрібка кадастровий №6122084900:01:001:2772 згідно поданої заяви від 18.04.2023";

- від 27.04.2023 № 90 "Про затвердження акта прийому-передачі земельної ділянки від гр. ОСОБА_3 у комунальну власність Заліщицької міської ради";

- від 17.03.2023 № 4518 "Про добровільну відмову гр. ОСОБА_4 від права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122084900:01:001:2773 загальною площею 1, 0000 га поза межами с. Колодрібка";

- від 17.03.2023 № 4519 "Про добровільну відмову гр. ОСОБА_5 від права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122084900:01:001:2774 загальною площею 2, 0000 га поза межами с. Колодрібка";

- від 12.04.2023 № 73 "Про затвердження актів приймання-передачі земельних ділянок у комунальну власність Заліщицької міської ради". Тому, в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання Заліщицької міської ради повернути у постійне користування НПП "Дністровський каньйон" спірні земельні ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.1, ч.3 ст. 41 ГПК України).

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Таким чином, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Відповідно до ч.3, ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.5 ст. 53 ГПК України).

З урахуванням постановленої у даній справі ухвали від 13.03.2024 визначено органи, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та визначено коло осіб позивачів, права яких порушені і на користь яких має бути виконано рішення суду.

Необхідно враховувати, що позивачем є така юридична чи фізична особа, на користь якої в принципі можливо задовольнити позовні вимоги, на відміну від третьої особи без самостійних вимог, на рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Виключенням з наведеного є самостійне звернення третьої особи, в порядку ст. 49 ГПК України, з позовом у певній справі до однієї або до декількох сторін.

Ухвалою суду від 13.03.2024 визначено статус НПП "Дністровський каньйон" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Тобто третьої особи без самостійних вимог, спір якої з іншими учасниками справи не вирішується, вимоги якої (у випадку повного чи часткового задоволення позову) не задовольняються.

У зв`язку з наведеним заявлені прокурором вимоги про зобов`язання Заліщицької міської ради повернути у постійне користування НПП "Дністровський каньйон" спірні земельні не підлягають до задоволення.

Протилежне призвело б до зміни процесуального статусу сторін, тоді як Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість звернення прокуратури до господарського суду в інтересах третьої особи без самостійних вимог, як не передбачена і можливість здійснення стягнень/повернень на її користь.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів не спростовують наведених вище висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд із цим, 25.11.2024 при проголошені скороченого рішення (вступної та резолютивної частини) судом помилково зазначено про стягнення 24156 грн судового збору.

Ч. 7 ст. 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині в рішенні до підписання його суддею.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 50, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1.Скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену згідно з рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Дрозд С.П. № 67510518 від 09.05.2023 та припинити право власності Заліщицької міської ради (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену згідно з рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Дрозд С.П. № 67254420 від 19.04.2023 та припинити право власності Заліщицької міської ради (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену згідно з рішенням державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Товстенської селищної ради Дрозд С.П. № 67253319 від 19.04.2023 та припинити право власності Заліщицької міської ради (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774.

4. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень.

5. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень.

6. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень.

7. Зобов`язати Заліщицьку міську раду (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) (вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код 00022622) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2772.

Видати наказ.

8. Зобов`язати Заліщицьку міську раду (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) (вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код 00022622) земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2773.

Видати наказ.

9. Зобов`язати Заліщицьку міську раду (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) (вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код 00022622) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6122084900:01:001:2774.

Видати наказ.

10. Стягнути з Заліщицької міської ради (вул. Степана Бандери, буд. 15, корп. Б, м. Заліщики, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04058396) 18788 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).

Видати наказ.

11. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 грудня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський