Постанова

від 28.11.2024 по справі 910/14863/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

(ДОДАТКОВА)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14863/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) - ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) [далі - Компанія] - Дзяткевич А.В. (адвокатка),

відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) [далі - ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»] - Сопільняк В.Ю. (адвокатка),

відповідача-2 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Організація) - Гладюк О.О. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом) - товариства з обмеженою відповідальністю «Дистреко» (далі - ТОВ «Дистреко») - Коваль А.М. (адвокат),

особи, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції - спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство) - Іверук Н.О. (адвокатка),

у відкритому судовому засіданні за заявою Компанії

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу,

заявами, які викладені у відзивах на касаційні скарги та поясненнях щодо розподілу судових витрат ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», ТОВ «Дистреко»,

заявою про розподіл судових витрат Підприємства,

заявою ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» щодо ухвалення додаткового рішення у справі та

заявою ТОВ «Дистреко» щодо ухвалення додаткового рішення у справі

у справі за первісним позовом Компанії

до відповідачів:

1) ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»;

2) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Організації),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ТОВ «Дистреко»

про визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»

до відповідачів:

1) Компанії;

2) Організації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ТОВ «Дистреко»

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії,

за участю особи, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції - Підприємства,

ВСТАНОВИВ:

1. Компанія звернулася до суду з позовом про:

- визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки від 05.01.2007 №927822, права на яку належать ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ";

- зобов`язання Організації здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки від 05.01.2007 №927822 на території України повністю.

2. ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про:

- визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг, що належить Компанії;

- зобов`язання Організації " внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2024, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2024 у справі №910/14863/22, зокрема:

- у задоволенні первісного позову відмовив повністю;

- зустрічний позов задовольнив повністю; визнав недійсним свідоцтво України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить Компанії; зобов`язав Організацію внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 та здійснити публікацію в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".

4. Північний апеляційний господарський суду ухвалою від 24.06.2024 у справі №910/14863/221 клопотання Організації, наведене у відзиві на апеляційну скаргу Підприємства від 17.06.2024 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства задовольнив; клопотання ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», наведене у відзиві на апеляційну скаргу Підприємства від 14.06.2024 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства задовольнив; клопотання ТОВ «Дистреко», наведене у відзиві на апеляційну скаргу Підприємства від 14.06.2024 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства задовольнив; апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14863/22 закрив з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); клопотання Підприємства, наведене в пунктах 1,2 резолютивної частини додаткових пояснень у справі від 17.06.2024, про приєднання доказів у справі залишив без розгляду.

5. Верховний Суд постановою від 12.11.2024 у цій справі:

- касаційну скаргу Компанії задовольнив частково;

- рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 в частині вирішення спору за зустрічним позовом та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 в частині вирішення спору за зустрічним позовом скасував;

- справу №910/14863/22 у скасованій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва;

- рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 щодо первісного позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 щодо первісного позову у справі №910/14863/22 залишив без змін;

- касаційну скаргу Підприємства залишив без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 щодо закриття апеляційного провадження - без змін.

6.1. Зі змісту постанови від 12.11.2024 у цій справі вбачається, що Суд вказав таке:

« 8.70. Оцінку аргументів касаційної скарги скаржника-1 в частині його незгоди з розподілом судових витрат, Верховний Суд вважає передчасним, з огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права у вирішенні спору за зустрічним позовом, які, у свою чергу, вплинули на встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи за зустрічним позовом».

6.2.Також, у розділі 10 постанови від 12.11.2024 у цій справі Суд вказав таке:

« 10.1. Оскільки, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Підприємства без задоволення, то судовий збір за розгляд касаційної скарги Підприємства покладається на скаржника.

10.2. Судовий збір, сплачений Компанією за розгляд касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за первісним позовом, покладається на Компанію, оскільки, у зазначеній частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову, - без змін.

10.3. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги Компанії на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за зустрічним позовом, а також заявлених витрат на оплату послуг адвоката в цій частині, не здійснюється, оскільки, Суд не змінює та не ухвалює нове рішення, а скасовує судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору за зустрічним позовом і передає справу у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно, за результатами нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині має бути вирішено й питання, зокрема, щодо остаточного розподілу судових витрат, у тому числі, судового збору з касаційної скарги Компанії на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за зустрічним позовом.

10.4. Щодо означених у відзивах, письмових поясненнях вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині, що стосується розгляду первісного позову, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказані клопотання будуть розглянуті у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів і невиконання приписів статті 80 ГПК України протягом встановленого ГПК України строку, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом третім частини восьмої статті 129 ГПК України».

7. Під час касаційного розгляду до Суду надійшла низка документів, в яких зазначені клопотання про стягнення судових витрат, а саме:

7.1. ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у відзиві від 02.09.2024 на касаційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 просить покласти на Компанію відшкодування усіх понесених ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у межах касаційного провадження у справі судових витрат;

7.2. ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у відзиві від 02.09.2024 на касаційну скаргу Підприємства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 про закриття апеляційного провадження, зокрема, просить покласти на Підприємство відшкодування усіх понесених ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судових витрат на правову допомогу у справі №910/14863/22 на стадії касаційного оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 про закриття апеляційного провадження у справі №910/14863/22 у Верховному Суді;

7.3. ТОВ «Дистреко» у відзиві від 02.09.2024 на касаційну скаргу Підприємства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 про закриття апеляційного провадження, зокрема, просить покласти на Підприємство відшкодування усіх понесених ТОВ «ДИСТРЕКО» судових витрат на правову допомогу у справі №910/14863/22 на стадії касаційного оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 про закриття апеляційного провадження у справі №910/14863/22 у Верховному Суді;

7.4. ТОВ «Дистреко» у відзиві від 02.09.2024 на касаційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22 просить покласти на Компанію відшкодування на користь ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» усіх понесених ТОВ «Дистреко» у межах касаційного провадження у справі судових витрат;

7.5. Підприємство у заяві про розподіл судових витрат від 21.10.2024 просить, зокрема, стягнути з ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» на користь Підприємства понесені ним судові витрати у зв`язку з касаційним оскарженням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у справі №910/14863/22;

7.6. ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у письмових поясненнях щодо судових витрат від 05.11.2024 просило про таке:

- покласти на Підприємство відшкодування понесених ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судових витрат на правову допомогу у справі №910/14863/22 в частині касаційного оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 про закриття апеляційного провадження у справіі№910/14863/22 у Верховному Суді у розмірі 334 850,25 грн (розмір судових витрат може бути змінено у разі настання умов для виплати гонорару успіху);

- покласти на Компанію відшкодування понесених ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судових витрат на правову допомогу у справі №910/14863/22 в частині касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 у розмірі 558 083,75 грн (розмір судових витрат може бути змінено у разі настання умов для виплати гонорару успіху).

8. Крім того, 18.11.2024 через «Електронний суд» від Компанії надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/14863/22, та зареєстрована канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.11.2024, в якій Компанія просила постановити додаткове рішення у справі №910/14863/22 за наслідком прийняття Верховним Судом постанови від 12.11.2024 у справі №910/14863/22 та стягнути з ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» на користь Компанії витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 309 985,20 грн.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/14863/22 вказані у пунктах 7.1-7.6, 8 цієї постанови (додаткової) заяви призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2024.

10. Від ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» через «Електронний суд» 28.11.2024 до Суду (документ сформовано в системі «Електронний суд» 27.11.2024) надійшла заява щодо ухвалення додаткового рішення у справі, в якій ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» просило про таке:

- поновити ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» строк, передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України, на подання доказів на підтвердження понесених витрат гонорару успіху у суді касаційної інстанції та врахувати відповідні докази під час ухвалення додаткового рішення;

- залучити дану заяву з додатками до матеріалів справи №910/14863/22 та при ухваленні додаткового рішення врахувати доводи, наведені у даній заяві, у встановленому ГПК України порядку;

- постановити додаткове рішення у справі №910/14863/22 за наслідком прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови від 12.11.2024 у справі №910/14863/22;

- стягнути з Підприємства на користь ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судові витрати на правову допомогу у справі №910/14863/22, понесені у Верховному Суді у зв`язку з оскарженням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 про закриття апеляційного провадження у цій справі у розмірі 552 216,75 грн;

- стягнути з Компанії на користь ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судові витрати на правову допомогу у справі №910/14863/22, понесені у Верховному Суді у зв`язку з оскарженням рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 в частині первісного позову у розмірі 606 659,88 грн;

- стягнути з Компанії на користь ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судові витрати на правову допомогу у справі №910/14863/22, понесені у Північному апеляційному господарському суді у зв`язку з оскарженням рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 в частині первісного позову у розмірі 643 706,25 грн;

- стягнути з Компанії на користь ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» судові витрати на правову допомогу у справі №910/14863/22, понесені у Господарському суді міста Києва в частині розгляду первісного позову у розмірі 239 287,50 грн;

- заяву Компанії про ухвалення додаткового рішення у справі залишити без задоволення.

11. Від ТОВ «Дистреко» через «Електронний суд» 28.11.2024 до Суду (документ сформовано в системі «Електронний суд» 27.11.2024) надійшла заява щодо ухвалення додаткового рішення у справі, в якій ТОВ «Дистреко» просило про таке:

- залучити дану заяву з додатками до матеріалів справи №910/14863/22 та при ухваленні додаткового рішення врахувати доводи, наведені у даній заяві, у встановленому ГПК України порядку;

- постановити додаткове рішення у справі №910/14863/22 за наслідком прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови від 12.11.2024 у справі №910/14863/22;

- стягнути з Компанії на користь ТОВ «Дистреко» судові витрати на правову допомогу у справі №910/14863/22, понесені у суді першої інстанції у зв`язку із розглядом первісного позову Компанії у розмірі 139 269,50 грн.

12. Суд протокольною ухвалою від 28.11.2024 постановив розглядати заяву ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» з клопотанням про поновлення строку та заяву ТОВ «Дистреко» спільно з їх заявами, які викладені у відзивах на касаційні скарги та заявою Компанії про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заявою про розподіл судових витрат Підприємства.

13. Розглянувши заяви Компанії, ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», ТОВ «Дистреко», Підприємства та заслухавши представників цих осіб, дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла таких висновків.

11. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

12.Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. Верховний Суд виходить з того, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Схожа правова позиція щодо суті судових витрат висловлена у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

13.1. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

14. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України.

14.1. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14.2. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

14.3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац другий частини другої статті 126 ГПК України).

15. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

16. Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов`язками:

- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

- по-друге, визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу та заявити про це до закінчення судових дебатів у справі у порядку частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України;

- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (додаткові постанови Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20) , від 06.12.2023 у справі №905/493/22, від 01.11.2023 у справі №911/1340/22, від 20.08.2024 у справі №906/1256/23, від 19.07.2021 у справі №910/1680/19).

17. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17.1. Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

18. Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати на правничу допомогу та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

19. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

20. Відповідно до приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон):

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України);

-інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

21. Верховний Суд виходить з того, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

22. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України).

22.1. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

22.2. Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

22.3. Частини четверта -шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

22.4. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

22.5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

22.6. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

22.7. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

22.8. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

22.9. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

22.10. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

22.11. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).

23. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

25. У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

26. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

27. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно із статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

28. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

29. У питанні документального підтвердження надання правової (правничої) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи під час розгляду зазначених у пунктах 7-11 цієї постанови (додаткової) заяв, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:

- «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі», правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц;

- « 29.Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності» (пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20);

- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19);

- «критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення» (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22);

- «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи» (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23);

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

- «Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги» (пункт 40 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

30. Верховний Суд виходить з того, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, висловлені такі правові позиції:

- визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134);

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 135);

- саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару) [пункт 141];

- правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару (пункт 142);

- Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (пункт 143);

- тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (пункт 144);

- учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункт 145);

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147);

- учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункт 168);

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 169).

31. Щодо заяви Компанії про ухвалення додаткового рішення, слід зазначити таке.

31.1. Компанією до заяви подано такі документи:

- копія банківської виписки від 02.09.2024;

- копія договору про надання правничої допомоги від 13.12.2022 №AA000195;

- копія додаткової угоди від 13.08.2024;

- копія рахунку від 13.08.2024;

- копія акта від 15.11.2024 №1;

- копія договору про надання права допомоги від 12.09.2024 4_24;

- копія додаткової угоди від 12.10.2024 №1;

- копія звіту виконаних робіт АО ДАН від 15.11.2024;

- квитанції про надсилання учасникам справи заяви та доданих до неї документів.

31.2. Судом встановлено, що Компанією заяву та докази, що підтверджують розмір судових витрат, подано у порядку та в межах, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України та дотримано статтю 80 ГПК України.

31.3. Суд виходить з того, що касаційна скарга Компанії задоволена Судом частково, судові рішення в частині первісного позову залишені без змін, а в частині зустрічного позову судові рішення скасовані та справа в цій частині передана на новий розгляд.

31.4. З поданих Компанією доказів, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, не можливо виокремити витрати, які понесені Компанією у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи в частині первісного позову, та витрати, які понесені Компанією у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи в частині зустрічного позову, та надання правничої допомоги за касаційною скаргою Підприємства.

31.5. Суд дійшов висновку, що у цьому випадку доцільним є поділити витрати понесені Компанією у зв`язку з касаційним розглядом порівну (50 % щодо первісного позову та 50 % щодо зустрічного позову), без урахування витрат на перегляд за касаційною скаргою Підприємства, з огляду на те, що:

(1) предметом первісного позову є визнання недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки від 05.01.2007 №927822, права на яку належать ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", оскільки, знак для товарів і послуг "Naturalis", зареєстрований за ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим за Компанією знаком для товарів і послуг "Natura" стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП;

(2) предметом зустрічного позову є визнання недійсним повністю свідоцтва України від 25.11.2008 №99608 на знак для товарів і послуг, що належить Компанії, оскільки, торговельна марка "Natura" не відповідає встановленим чинним законодавством України умовам надання правової охорони, а саме: 1) складається лише з позначень, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, свідчать про якість, склад, властивості товарів і послуг; 2) вводить в оману щодо товарів чи послуг, зокрема, щодо їх властивості та якості та 3) не має розрізняльної здатності та не набула такої внаслідок її використання;

(3) тобто, зважаючи на характер спірних правовідносин, пов`язаних із захистом прав на об`єкти інтелектуальної власності, предмет і підстави первісного та зустрічного позовів, їх немайновий характер, складність, об`єм справи, то витрачений на її ведення час в частині первісного позову є рівнозначними в частині, що стосується зустрічного позову, адже це відповідає принципу розумності, пропорційності, співмірності та справедливості.

31.6. Отже, Суд математичним підходом, з огляду на означене у пункті 31.5 цієї постанови (додаткової) ділить 309 985,20 грн, які заявлені Компанією до стягнення з ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» таким чином:

- 154 992,60 грн витрати щодо первісного позову;

- 154 992,60 грн витрати щодо зустрічного позову.

31.7. Оскільки, Суд залишив без змін судові рішення в частині первісного позову, то в силу приписів частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу розмірі 154 992,60 грн (щодо первісного позову) покладаються на Компанію, а тому у задоволенні заяви в частині стягнення вказаної суми слід відмовити.

31.8. Що ж до витрат стосовного зустрічного позову, то у пункті 10.3 постанови від 12.11.2024 у цій справи Суд зазначив, що розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги Компанії на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за зустрічним позовом, а також заявлених витрат на оплату послуг адвоката в цій частині, не здійснюється, оскільки, Суд не змінює та не ухвалює нове рішення, а скасовує судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору за зустрічним позовом і передає справу у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно, за результатами нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині має бути вирішено й питання, зокрема, щодо остаточного розподілу судових витрат, у тому числі, судового збору з касаційної скарги Компанії на судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені за зустрічним позовом.

31.9. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

31.10. У постанові від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

31.11. Отже, суд касаційної інстанції, здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну остаточного судового рішення суду першої (апеляційної) інстанції, прийнятого по суті заявлених вимог. При цьому у випадках скасування касаційним судом рішення суду першої інстанції або постанови апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд, судові витрати у справі, зокрема витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу господарським судом, який вирішує спір по суті за результатами нового розгляду справи, у порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, та керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

31.12. Із наведених у цій постанові (додатковій) норм вбачається, що в разі направлення справи на новий розгляд у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для розподілу витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, оскільки не ухвалюється судове рішення, яким спір вирішено по суті.

31.13. Оскільки, постановою Верховного Суду від 12.11.2024 судові рішення у цій справі в частині зустрічного позову скасовані, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, зміни судового рішення чи ухвалення нового рішення в частині зустрічного позову не відбулося.

31.14. З огляду на наведене, питання розподілу витрат на правничу професійну допомогу у цій справі в частині зустрічного позову має бути вирішене судом при ухваленні остаточного рішення у справі за результатом розгляду спору по суті в частині зустрічного позову, відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

31.15. Відтак, за наведених міркувань передчасним є вирішення цього питання у суді касаційної інстанції, а тому докази, які додані Компанією на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у частині зустрічного позову з точки зору належності, допустимості, достовірності та вірогідності, як і заперечення ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», ТОВ «Дистреко», та відповідача-2 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) на вказану заяву, Судом не оцінюються, адже не впливають на висновок Верховного Суду щодо відмови у задоволенні заяви.

31.16. При цьому, Суд відзначає, що відмова у задоволенні заяви в частині витрат щодо зустрічного позову не перешкоджає заявнику звернутися з відповідною заявою за результатом розгляду справи по суті зустрічного позову до суду з дотриманням порядку, передбаченого ГПК України.

31.17. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Компанії про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

32. Щодо заяв ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Компанії, слід зазначити таке.

32.1. З поданих ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» додаткових пояснень щодо судових витрат (подані суду 05.11.2024) та заяви, яка надійшла 28.11.2024, вбачається, що ним понесено судові витрати у загальному розмірі 20 000 євро, що еквівалентно 892 934 грн, а саме:

- 558 083, 75 грн у зв`язку з розглядом касаційної скарги Компанії, з яких:

446 467 грн власні витрати ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»;

111 616, 75 грн витрати, понесені за надання послуг правової допомоги ТОВ «Дистреко»;

- 334 850, 25 грн у зв`язку з розглядом касаційної скарги Підприємства, з яких:

223 233, 50 грн власні витрати ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ»;

111 616, 75 грн витрати, понесені за надання послуг правової допомоги ТОВ «Дистреко».

32.2. Отже, власними витратами, які понесені саме ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у зв`язку з розглядом касаційної скарги Компанії є 446 467 грн та 223 233,50 грн у зв`язку з розглядом касаційної скарги Підприємства.

32.3. У зв`язку з тим, що зі змісту поданих ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» документів неможливо виокремити витрати, які понесені ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи за касаційної скаргою Компанії в частині первісного позову, та витрати, які понесені ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи в частині зустрічного позову, то Суд застосовує аналогічний підхід вказаний у пунктах 31.5 і 31.6 цієї постанови (додаткової) та ділить 446 467 грн, які заявлені ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» до стягнення з Компанії таким чином:

- 223 233,50 грн витрати щодо первісного позову;

- 223 233,50 грн витрати щодо зустрічного позову.

32.4. Щодо витрат в частині зустрічного позову, то Суд, з огляду на означене у пунктах 6.-6.2. та міркування наведені у пунктах 31.8 - 31.14 цієї постанови (додаткової), дійшов висновку, що вирішення цього питання у суді касаційної інстанції є передчасним, а тому докази, які додані ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у частині зустрічного позову з точки зору належності, допустимості, достовірності та вірогідності, як і заперечення Компанії на вказану заяву, та пояснення «Дистреко», та відподвіча-2 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) в цій частині, Судом не оцінюються, адже не впливають на висновок Верховного Суду щодо відмови у задоволенні заяви як передчасні.

32.5. При цьому, Суд відзначає, що відмова у задоволенні заяви в частині витрат щодо зустрічного позову не перешкоджає заявнику звернутись з відповідною заявою за результатом розгляду справи по суті зустрічного позову до суду з дотриманням порядку, передбаченого ГПК України.

32.6. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Компанії, у частині зустрічного позову слід відмовити.

32.7. Стосовно заяви ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Компанії, у частині первісного позову у розмірі 223 233,50 грн, то слід зазначити таке.

32.8. До відзиву на касаційну скаргу Компанії та до письмових пояснень ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» подано копії таких документів:

- ордеру на надання правничої допомоги від 25.07.2024 №1691555 серія АІ;

- додаткової угоди від 25.07.2024 №1 до договору від 15.04.2024 №15042024;

-додаткової угоди від 25.07.2024 №010725/24 до договору від 30.08.2023 №300823 (далі - Додаткова угода від 25.07.2024 №010725/24);

- рахунку від 01.08.2024 №U43309;

- акта від 05.08.2024 №U43309;

- рахунку від 01.08.2024 №U43310;

- акта від 05.08.2024 №U433310;

- виписки за рахунком станом на 05.08.2024.

32.9. З матеріалів справи вбачається, що адвокаткою ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» Сопільняк В.Ю. підготовлено, зокрема, відзив на касаційну скаргу Компанії, надано низку процесуальних документів та вказана адвокатка брала участь у трьох судових засіданнях Верховного Суду у цій справі, умовами Додаткової угоди від 25.07.2024 №010725/24 узгоджено фіксовану суму оплати розміром 10 000 євро у зв`язку з касаційною скаргою Компанії, що еквівалентно 446 467 грн, а тому, з огляду на міркування Верховного Суду, які викладені вище у цій постанові (додатковій), витрати на професійну правничу допомогу щодо первісного позову складають 223 233,50 грн.

32.10. Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

32.11. Компанія у клопотанні про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги (надійшло до Суду 12.11.2024) просила, зокрема, зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» до 50 000 грн.

32.12. Втім, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи Компанія не надала.

32.13. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

32.14. Як вбачається з пункту 1 Додаткової угоди від 25.07.2024 №010725/24 ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» і Адвокатським об`єднанням «Дубинський і Ошарова» узгоджено фіксований розмір витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у зв`язку з касаційною скаргою Компанії у розмірі 10 000 євро.

32.15. Крім того, у пункті 2 Додаткової угоди від 25.07.2024 №010725/24 було деталізовано та вказано, що суми вказані у пункті 1 цієї угоди включають у себе надання виконавцем, зокрема, наступних видів послуг з надання правничої допомоги, однак не обмежуючись наведеним:

- ознайомлення із постановою суду апеляційної інстанції;

- ознайомлення з матеріалами справи у суді;

- аналіз процесуальних документів опонентів;

- розробка правової позиції;

- пошук та аналіз судової практики;

- складання та подання відзиву на касаційну скаргу;

- складання та подання заяв, заперечень, клопотань;

- підготовка та участь у судових засіданнях;

- звітування та переговори з клієнтом;

- інші види послуг.

32.16. Як вбачається, з копії акта надання послуг від 05.08.2024 №U43309 Адвокатським об`єднанням «Дубинський і Ошарова» надано послуги зазначені у рахунку від 01.08.2024 №U43309, зокрема, представництво інтересів у Верховному Суді у справі №910/14863/22 щодо касаційної скарги на попередні судові рішення, поданої Компанією. Отже, надані документи відповідають вимогам статті 73, 74-79 ГПК України та є належними та допустимими.

32.17. З огляду на вищевикладене, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність щодо предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, співмірність, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складу учасників справи, їх поведінки в суді, зокрема клопотання, заяви всіх учасників у цій справи, характеру спірних правовідносин у контексті складності предмета первісного позову в сфері інтелектуальної власності, Суд дійшов висновку присудити ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ», на користь якого ухвалено судове рішення в частині первісного позову, його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення за розгляд касаційної скарги Компанії в частині первісного позову у розмірі 223 233,50 грн і покласти їх на Компанію.

32.18. Щодо витрат, які заявлені ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» як ті, що понесені за надання послуг правової допомоги ТОВ «Дистреко», то вони не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

32.19. В силу приписів пункту 12 частини третьої статті 2, статті 126 та статті 129 ГПК України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється на користь тієї сторони, яка їх понесла.

32.20. Приписи ГПК України не містять норм процесуального права, які б надавали можливість відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, яка надана третій особі, та які (витрати) нею безпосередньо не оплачені (не понесені), а понесені (сплачені) стороною справи відповідно до укладеного договору. Хоча Суд не заперечує існування такого договору з точки зору приписів Цивільного кодексу України.

32.21. Стосовно посилань ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» на постанову Верховного Суду від 20.10.2021 у справ №757/29103/20-ц, то слід зазначити, що зі змісту вказаної постанови вбачається, що правовідносини, які виникли у ній у контексті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є подібними правовідносинам у цій справі з огляду на склад та процесуальний статус осіб у відповідності до статей 41, 45, 50 та 17 ГПК України, а тому правова позиція у постанові від 20.10.2021 у справі №757/29103/20-ц не є релевантною для цієї справи.

32.22. Стосовно клопотання ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про поновлення строку, передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України, на подання доказів на підтвердження понесених витрат гонорару успіху у суді касаційної інстанції та врахування відповідних доказів під час ухвалення додаткового рішення, то слід зазначити таке.

32.33. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

32.34. Верховний Суд ухвалив постанову у цій справі 12.11.2024, тобто доказ, який додається в силу приписів частини восьмої статті 129 ГПК України мав бути поданий до 18.11.2024 (ураховуючи те, що п`ятий день припав на 17.11.2024 - неділю) включно.

32.35. Втім, ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» подав доказ на підтвердження понесених витрат гонорару успіху у суді касаційної інстанції Суду з порушенням вказаного строку.

32.36. ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» із врахуванням положень статті 119 ГПК України, зазначає про те, що не мав можливості подати відповідні докази на підтвердження виплати гонорару успіху раніше, оскільки, їх не існувало у дійсності.

32.37. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

32.38. Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про поновлення процесуального строку, оскільки, наведені ним причини не є поважними та у ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» з моменту ухвалення постанови було достатньо часу (п`ять днів) для підготовки, оформлення та подання відповідних документів до Суду.

32.39. З огляду на викладене, заяву ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення гонорару успіху у суді касаційної інстанції слід залишити без розгляду.

32.39.1. Суд також виходить з того, що гонорар успіху у суді касаційної інстанції не окреслений з точки зору визначення «успіху», адже в цій справі розглядалось два позови (первісний та зустрічний).

32.40. Щодо вимог заяви ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, понесені у Північному апеляційному господарському суді та у Господарському суді міста Києва в частині первісного позову, то слід зазначити таке.

32.41. Такі витрати понесені заявником у суді першої та апеляційної інстанцій, а тому їх розподіл має вирішуватися вказаними судами.

32.42. Суд наголошує, що у постанові від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат [аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17)].

32.43. Суд у цій справі не змінював рішення/не ухвалював нового рішення, а тому відповідно і не змінює розподіл судових витрат (в частині судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи), у тому числі, в частині первісного позову, оскільки, такі повноваження належать судам першої та апеляційної інстанцій.

32.44. Отже, у задоволенні заяви ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» в частині стягнення судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій слід відмовити, у зв`язку з передчасністю таких вимог.

33. Щодо заяви ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Підприємства, то слід зазначити таке.

33.1. Підприємство у цій справі не є ні її стороною, ані її учасником у розумінні статей 41 і 45 ГПК України, а є особою, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, вважаючи, що її права/інтереси порушені.

33.2. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони, якими в силу приписів статті 45 ГПК України є позивач і відповідач.

33.3. Отже, у задоволенні заяви ТОВ «ОРХЕЙ-ВІТ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Підприємства, слід відмовити.

34. Щодо заяв ТОВ «Дистреко» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Компанії, та про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги Підприємства, та щодо ухвалення додаткового рішення у справі, то слід заначити таке.

34.1. У відзивах на касаційні скарги Компанії та Підприємства ТОВ «Дистреко» у прохальній частині не було означену розмір судових витрат, які ТОВ «Дистреко» просило стягнути на свою користь.

34.2. Водночас, у заяві щодо ухвалення додаткового рішення у справі ТОВ «Дистреко» (пункт 3 прохальної частини) просило стягнути з Компанії на користь ТОВ «ДИСТРЕКО» судові витрати на правову допомогу у справі №910/14863/22, понесені у суді першої інстанції у зв`язку із розглядом первісного позову Компанії у розмірі 139 269,50 грн.

34.2. Таким чином, ураховуючи правову позиції, наведену у пункті 32.42 цієї постанови (додаткової), у задоволенні заяв ТОВ «Дистреко» слід відмовити, а питання розумності, доцільності, співмірності та наявності/відсутності підстав для такого відшкодування Судом не розглядається.

35. Щодо заяви Підприємства про розподіл судових витрат, то слід зазначити таке.

35.1. Суд постановою від 12.11.2024 у цій справі відмовив у задоволенні касаційної скарги Підприємства, а тому судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, які понесені Підприємством покладаються на Підприємство, і не підлягають відшкодуванню.

35.2. Отже, у задоволенні заяви Підприємства про розподіл судових витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 119, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про ухвалення додаткового рішення відмовити.

2. У задоволені клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат гонорару успіху у суді касаційної інстанції відмовити.

3. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення гонорару успіху у суді касаційної інстанції залишити без розгляду.

4. Заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), задовольнити частково.

5. Стягнути з ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) витрати на надання правничої допомоги у частині первісного позову у розмірі 223 233,50 грн.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. У задоволенні іншої частини заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), та заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, відмовити.

8. У задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені за надання послуг правової допомоги товариству з обмеженою відповідальністю «Дистреко», у зв`язку з розглядом касаційних скарг ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) та спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, відмовити.

9. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ОРХЕЙ-ВІТ» (ORHEI-VIT S.R.L.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, відмовити.

10. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дистреко» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з розглядом касаційних скарг ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) і спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю, та заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі, відмовити.

11. У задоволенні заяви спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю про розподіл судових витрат відмовити.

Постанова (додаткова) набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець