Ухвала

від 06.12.2024 по справі 160/32091/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 грудня 2024 року Справа № 160/32091/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача - 1: Міністерства освіти і науки України, відповідача 2: Державного університету інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ), третя особа: ДП Інфоресурс про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача - 1: Міністерства освіти і науки України, відповідача 2: Державного університету інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ), третя особа: ДП Інфоресурс, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не скасування наказу Державного університету телекомунікацій від 14.09.2017 року №333 в частині п. 4 та не скасування наказу Державного університету телекомунікацій від 30.10.2017 р. №425 в частині п. 1 відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ); відносно не вчинення всіх необхідних дій з метою виключення/видалення з Єдиної державної електронної бази з питань освіти недостовірної інформації про навчання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) в Державному університеті інформаційнокомунікаційних технологій з параметрами навчання освітній рівень Доктор філософії, заочної форми навчання на спеціальність 172 Телекомунікації та радіотехніка фінансування за контрактом; дата початку та закінчення навчання: 15.03.2017- 15.03.2021. Поточний статус навчання «Відраховано із ЗО (картка здобувача:7987230)», Дата встановлення статусу 04.02.2020 року, як такої що порушує права та створює перешкоди для здійснення громадянином ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) його прав і законних інтересів чи свобод; відносно не внесення змін до даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

- скасувати наказ Державного університету телекомунікацій від 14.09.2017 року №333 в частині п. 4 та скасувати наказ Державного університету телекомунікацій від 30.10.2017 р. №425 в частині п. 1 відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", відносно інформації про навчання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) в Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій з параметрами навчання освітній рівень Доктор філософії, заочної форми навчання на спеціальність 172 Телекомунікації та радіотехніка фінансування за контрактом; дата початку та закінчення навчання: 15.03.2017-15.03.2021. Поточний статус навчання «Відраховано із ЗО (картка здобувача:7987230)», Дата встановлення статусу 04.02.2020 року та внести зміни до даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) із внесенням в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відносно нього міститься інформація про навчання, зокрема: що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) нібито здобував освітній рівень Доктор філософії, заочної форми навчання на спеціальність 172 Телекомунікації та радіотехніка в Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій фінансування за контрактом; дата початку та закінчення навчання: 15.03.2017-15.03.2021. Поточний статус навчання «Відраховано із ЗО (картка здобувача:7987230)», Дата встановлення статусу 04.02.2020 року.

Зазначив, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) насправді не укладав та/або не підписував з Державним університетом інформаційно-комунікаційних технологій будь-якого контракту чи договору на здобуття освітнього рівня Доктор філософії, заочної форми навчання на спеціальність 172 Телекомунікації та радіотехніка, не сплачував і не зобов`язаний був сплачувати Державному університету інформаційно-комунікаційних технологій коштів за освітні послуги, яких він не отримував. В позивача відсутній примірник такого контракту чи договору з Державним університетом інформаційно-комунікаційних технологій. Крім того, позивач зазначив, що нікого не уповноважував підписувати такий договір/контракт від його імені, а відтак Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій зберіг і поширив персональні дані позивача до ЄДЕБО без його згоди з недостовірною інформацією, незаконно.

Через такі недостовірні дані про позивача як здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема, у Реєстрі документів про освіту, фактично є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання ОСОБА_1 за денною або дуальною формою, за яким формується Довідка (за таблицею послідовності рівнів), в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», зазначається «Ні, порушує».

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , крім іншого, звернувся до суду з позовом у зв`язку із тим, що, на його думку, він був протиправно зарахований на 1 рік до аспірантури Державного університету телекомунікацій на заочну форму навчання за рахунок коштів юридичних чи фізичних осіб з терміном навчання з 15.09.2017 по 15.09.2021, оскільки, як зазначає позивач, він не укладав і не підписував договору/контракту з Державним університетом телекомунікацій, а також не був ознайомлений з наказом від 14.09.2017 року №333 «Про зарахування до аспірантури Державного університету телекомунікацій» та з наказом від 30.10.2017 року № 425 «Про відрахування з аспірантури Державного університету телекомунікацій».

Спір у цій справі, крім іншого, виник щодо правомірності видання Державним університетом телекомунікацій наказу від 14.09.2017 року №333 «Про зарахування до аспірантури Державного університету телекомунікацій» ОСОБА_1 та наказу від 30.10.2017 року № 425 «Про відрахування з аспірантури Державного університету телекомунікацій» ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що за своєю природою відносини, які склалися між позивачем та відповідачем 2, пов`язані з наданням освітніх послуг.

Як вже зазначалось вище, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Державний університет інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ), є вищим навчальним закладом державної форми власності підпорядкованим Міністерству освіти і науки України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Визначений позивачем в якості відповідача 2, Державний університет інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ), не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час винесення оскаржуваних наказів в частині зарахування та відрахування позивача з числа аспірантів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Виходячи із змісту позовних вимог, в частині формулювання вимоги про скасування п.4 наказу Державного університету телекомунікацій від 14.09.2017 року №333 та скасування п. 1 наказу Державного університету телекомунікацій від 30.10.2017 р. №425 відносно ОСОБА_1 , позивач прагне захистити свої цивільні права.

Заявлені позовні вимоги, в частині скасування п.4 наказу Державного університету телекомунікацій від 14.09.2017 року №333 та скасування п. 1 наказу Державного університету телекомунікацій від 30.10.2017 р. №425 відносно ОСОБА_1 , не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Оскільки спір у цій справі стосується приватноправових відносин - захист прав позивача має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що спір, в частині позовних вимог до Державного університету інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ), не є спором між учасниками публічно-правових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що даний спір, в частині позовних вимог до Державного університету інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ), підлягає розгляду судами загальної юрисдикції, адже саме вони на загальних підставах вирішують усі спори щодо захисту оспорюваних та порушених прав, які виникають, зокрема, із цивільних правовідносин.

В іншій частині позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті відсутні.

Враховуючи зміст позовних вимог і обставини, якими їх обґрунтовує позивач, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, суд приходить до висновку, що справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: ДП Інфоресурс про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії слід віднести до справ незначної складності, та призначити до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, в позовній заяві міститься клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», оскільки рішення у даній справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Вирішуючи клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Аналіз вищезазначеної норми вказує, що підставою для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є обґрунтоване припущення, що рішення суду у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Суд зазначає, що участь у справі третьої особи з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третьої особи є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особа не бере участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізує комплексу своїх процесуальних прав.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 02 квітня 2020 року у справі № 400/2165/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 480/496/19.

Суд зазначає, що з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб, Міністерством освіти і науки України наказом від 08 червня 2018 року № 620 затвердило Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі - Положення № 620).

Згідно з пунктом 5 розділу І Положення № 620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі може вплинути на права, обов`язки та інтереси Державного підприємства «Інфоресурс», що є підставою для залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Керуючись ст.ст.170, 248, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, в частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інформаційно комунікаційних технологій (ДУІКТ) про скасування наказу Державного університету телекомунікацій від 14.09.2017 року №333 в частині п. 4 та скасування наказу Державного університету телекомунікацій від 30.10.2017 р. №425 в частині п. 1 відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 160/32091/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ДП Інфоресурс про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кальником В.В., в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розгляд справи по суті розпочати з 06 січня 2025 року.

Клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс» - задовольнити.

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс».

Запропонувати відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази, роз`яснивши, при цьому про необхідність дотримання вимог ст.162 КАС України в частині одночасного направлення копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, та можливість пред`явлення зустрічного позову відповідно до п.4 ст.177 КАС України у строк для подання відзиву.

Запропонувати позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем - подати відповідь на відзив, дотримуючись, при цьому, приписів ст.163 КАС України.

Запропонувати відповідачу у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив на позов, у разі його подання позивачем - подати заперечення на позов, дотримуючись, при цьому, приписів ст.164 КАС України.

Запропонувати третій особі подати письмові пояснення на позовну заяву протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Копії даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Роз`яснити учасникам справи про наявність у них процесуальних прав і обов`язків, що передбачені ст.ст.44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадження набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Ухвала в частині відкриття провадження у справі оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Кальник