Рішення

від 05.12.2024 по справі 160/29846/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуСправа №160/29846/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, -

УСТАНОВИВ:

08.11.2024 року військова частина НОМЕР_1 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неврахування факту добровільного виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №160/4941/24 та неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження № 75706808, покладення на військову частину НОМЕР_1 витрат та виконавчого збору у виконавчому провадженні № 75706808, а також штрафу за невиконання вимог виконавчого документа у виконавчому провадженні № 75706808;

- зобов`язати Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 75706808 у зв`язку із добровільним виконанням військовою частиною НОМЕР_1 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №160/4941/24 та скасувати неправомірні постанови Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийняті у виконавчому провадженні № 75706808, а саме:

постанову від 05.08.2024 року ВП № 75706808 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

постанову від 05.08.2024 року ВП № 75706808 про стягнення виконавчого збору;

постанову від 02.10.2024 року ВП № 75706808 про накладання штрафу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 08.05.2024 року по адміністративній справі №160/4941/24 Дніпропетровській окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 та прийняти рішення. Військовослужбовець ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на цей час знаходиться в статусі як особа що самовільно залишила військову частину, відносно якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2023 року №1021А було призначене службове розслідування, матеріали якого скеровані до ТУ ДБР у м. Полтава, відомості про що внесенні до ЄРДР № 42023041110000470 від 15.11.2023 за ч.4 ст. 408 КК України «Дезертирство».

У зв`язку з тим що ОСОБА_1 знаходиться за межами військової частини та його місце знаходження невідоме, лист про повторний розгляд його рапортів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду направлено 20.06.2024 року національною мережею Укрпошта за місцем реєстрації та примірник листа про розгляд рапортів направлено 16.06.2024 року на електронну адресу вказану в рапорті як адресу листування.

17.08.2024 за вихідним № 1669/2417 на адресу Відповідача направлена заява від військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду, що підтверджується листом від 16.06.2024 року № 1669/45/ВихЗПІ про розгляд рапортів по суті, який був направлений 16.06.2024 року на електронну адресу ОСОБА_1 , та направлення новою поштою на адресу фактичного мешкання ОСОБА_1 про що мається повідомлення про отримання листа від 26.06.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме, надати до суду: заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції у розмірі 6 056,00грн., або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 р. отримано позивачем за допомогою електронної пошти, про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.

18.11.2024 р. до суду надійшла заява: про поновлення строків звернення до суду.

21.11.24 р. до суду надійшла заява: оригінал квитанції про сплату судового.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем у встановлений строк відзиву на позов не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 р. №160/4941/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 20.09.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 20.09.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

05.08.2024 року державним виконавцем Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зелінським Володимиром Федоровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75706808 на підставі виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/4941/24 від 11.06.2024 р. про:

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 20.09.2023 року, ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 , про направлення на лікування та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

Також відповідачем у ВП № 75706808 винесено постанову від 05.08.2024 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32000 (тридцять дві) тисячі гривень постанову від 05.08.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 320,00 (триста двадцять) гривень.

17.08.2024 за вихідним № 1669/2417 на адресу відповідача направлена заява від військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду про розгляд рапортів по суті листом від 16.06.2024 року № 1669/45/ВихЗПІ, який був направлений 16.06.2024 року на електронну адресу ОСОБА_1 та новою поштою на адресу фактичного мешкання ОСОБА_1 , про що мається повідомлення про отримання листа від 25.06.2024 року.

В листі військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2024 року № 1669/45/ВихЗПІ зазначено наступне:

«- на цей час Ви маєте статус як особа яка самовільно залишила військову частину, в зв`язку з чим відносно Вас відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, відомості про що внесенні до ЄРДР №42023041110000470 від 15.11.2023 року.

відповідно до пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року, позивачу, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2023 № 422 військова служба призупинена;

відповідно до пункту 144-2 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються;

час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців;

військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України;

для Вашого звільнення Вам необхідно прибути до військової частини НОМЕР_1 для поновлення у військовій службі та подачі рапорту на звільнення;

також відповідно до методичних рекомендацій ІНФОРМАЦІЯ_2 , ви можете звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації або органу ВСП з метою направлення до резервної роти військової частини НОМЕР_2 яка в подальшому направить Вас в іншу військову частину.

Щодо розгляду рапорту від 30.08.2023 р. про направлення Вас на лікування повідомляємо, що до стройової частини НОМЕР_1 Ваш рапорт не надходив. Направлення Вас на лікування можливо після поновлення Вас на військовій службі і проходження огляду у медичній службі військової частини.»

Постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Зелінського Володимира Федоровича від 02.10.2024 на військову частину НОМЕР_1 накладено штрафу у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень за невиконання виконавчого документа.

На виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ст. 2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно доцього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом ч.ч. 1-3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

В свою чергу, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність, серед іншого, за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. (ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно дост. 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4статті 78 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.

Враховуючи положення статті 63 "Про виконавче провадження" оскільки законодавець пов`язує застосування виконавцем штрафу за невиконання рішення суду за наявності саме поважних причин такого невиконання, відповідно, поважність такої причини невиконання рішення суду має бути підтверджена боржником належними доказами та обґрунтуваннями.

Позивач наполягає на тому, що рішення суду було виконано в добровільному порядку.

Вказані доводи позивача є необґрунтованими в зв`язку з наступним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 р. №160/4941/24 встановлено наступне:

«18.08.2023 року, під час виконання обов`язків проходження військової служби в зоні ведення бойових дій, що пов`язані з захистом Батьківщини, героїчно загинув рідний брат позивача, про що свідчить сповіщення №26, сповіщення про смерть, свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, у зв`язку із чим ОСОБА_1 подав рапорт на звільнення за сімейними обставинами (абзац 14 підпункту «г» п.2 ч. 4ст.26 Закону України» «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Крім того, позивач звернувся до відповідача із рапортом від 30.08.2023 року щодо надання йому направлення на лікування в стаціонарі у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.»

В листі військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2024 року № 1669/45/ВихЗПІ не здійснено розгляду по суті рапортів позивача. Також, вказаний лист не є рішенням за результатами розгляду рапортів.

В листі військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2024 року № 1669/45/ВихЗПІ не наведено жодних обґрунтувань щодо наявності або відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби та направлення на лікування, не прийнято рішення щодо порушених в рапортах питань про звільнення з військової служби або про відмову в звільненні з військової служби, про направлення на лікування або відмову.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача, що ним виконано рішення суду в добровільному порядку.

Частиною другоюстатті 6 КАС Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі Soering vs UK Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р. вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі«Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Крім того, уРішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд Українинаголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Відповідно до ч.4 ст. 27 Закону №1403-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 26.10.2023 у справі №640/20265/19.

Норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Така позицію викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 березня 2024 року у справі №520/7410/23.

За таких обставин, суд вважає, що постанова від 05.08.2024 року ВП № 75706808 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанова від 05.08.2024 року ВП № 75706808 про стягнення виконавчого збору; постанова від 02.10.2024 року ВП № 75706808 про накладання штрафу прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто, відповідає критеріям, визначеним у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районі міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук