Рішення

від 06.12.2024 по справі 300/7271/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2024 р. справа № 300/7271/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" звернулося в суд із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 №019696/0702, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1006152 грн.

Обґрунтовуючи доводи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішенняпредставник позивача вказує, що за результатами перевірки Товариства контролюючий орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства. Підставою стали висновки викладені в акті перевірки, зокрема щодо «негосподарського» використання ТМЦ в межах норм природного убутку, «негосподарське» списання добрив, засобів захисту рослин, завищення податкового кредиту за фінансово-господарськими операціями з придбання ТМЦ (сої) у ФГ "Західний лан". Контролюючим органом не враховано, що нестачі ТМЦ в межах норм природного убутку включаються до складу витрат, тобто використовуються у господарській діяльності, тому визнати умовний продаж ТМЦ слід тільки в сумі понаднормативних витрат. Списання пшениці за актом від 31.12.2017 в кількості 39200 кг на суму 64923,04 грн. не перевищує нормативних витрат. Також перевіркою не враховано, що при розрахунку внесення норм добрив враховуються такі фактори, як урожайність культури, необхідний рівень якості продукту, родючість ґрунту, тип ґрунту, сівозміна, обробіток поживних решток. Позивач до перевірки представив висновок спеціалістів щодо ґрунтів та потреби в добривах та ЗЗР, які залишені позов увагою контролюючого органу. Що стосується придбаної у ФГ "Західний лан" сої, то відповідач не врахував документальні докази, яким позивач підтвердив здійснення господарських операцій, а також те, що обсяги реалізації сої на експорт включено до обсягів продажу податкової звітності за відповідні звітні періоди. Вказані обставини підтверджуються митними деклараціями щодо експорту сої. Крім того, вважає, що при проведенні перевірки порушено принцип індивідуальної відповідальності платника. З урахуванням викладеного, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено списання понаднормових втрат зерна. Окрім того встановлено, що Товариство при списанні добрив та засобів хімічного захисту рослин застосувало завищені нормативні витрати добрив в результаті чого списано зверх встановлених норм використання в господарській діяльності добрив. Що стосується взаємовідносин позивача із ФГ "Західний лан" по придбанню сої, до товарно-транспортні накладні містять недоліки, зокрема не зазначена повна адреса навантаження. Окрім цього встановлено відсутність у постачальника земельних ділянок для здійснення діяльності у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, відсутність об`єктів нерухомості необхідних для зберігання продукції, трудових та технічних ресурсів, сертифікатів якості продукції. Таким чином, позивачем безпідставно відображено в бухгалтерському обліку операції, які фактично не відбулися. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 28.11.2024 витребувано у позивача ряд документів, що стосується фактичного внесення добрив, реалізації зерна іноземній компанії, у відповідача - розрахунок штрафних санкцій згідно з спірним в цій справі податковим-повідомленням-рішення та додатки до акту перевірки.

У додаткових поясненнях, окрім вже зазначеного в позовній заяві, представник позивача вказав на незаконність призначення перевірки. Зазначив, що ініціатором позапланової документальної перевірки на підставі пп. 78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України має бути саме контролюючий орган вищого рівня, а не контролюючий орган нижчого рівня. А рішення про проведення такої документальної позапланової перевірки може бути прийнято лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" пройшло процедуру державної реєстрації 08.05.2008, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником ПДВ. Основний вид економічної діяльності платника податків є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 19.08.2024 складено акт №14820/09-19-07-02/35554186.

Контролюючим органом за результати контрольного заходу зроблено висновок про завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2018 року в сумі 1006152 грн.

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки, 30.08.2024 подав заперечення, за результатами розгляду яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області висновок акту перевірки від 19.08.2024 №14820/09-19-07-02/35554186 залишено без змін.

В результаті, 13.09.2024 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №019696/0702, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1006152 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що не ґрунтується на вимогах закону, позивач звернувся із даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Що стосується призначення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует".

Відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наступної підстави: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акту перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадкуприймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі,коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 30.05.2019 складено акт за №473/09-19-14-06/35554186.

На підставі цього акту перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 02.07.2019 винесено податкові повідомлення-рішення №0005291406, №0005301406.

В результаті адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, Державна податкова служба України 19.09.2019 прийняла рішення №2539/6/99-00-08-05-01, яким скасувала податкові повідомлення-рішення №0005291406, №0005301406 від 02.07.2019.

Відповідно до рішення ДПС про результати розгляду скарги від 19.09.2019 №2539/6/99-00-08-05-01, згідно з яким виявлено невідповідність висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Агро-Дует" від 30.05.2019 №473/09-19-14-06/35554186 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.208 вимогам законодавства, у зв`язку з неповним з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та здійснення дисциплінарного провадження стосовно посадової особи Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яка здійснювала таку перевірку (наказ ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 04.07.2024 №16-дп "Про відкриття дисциплінарного провадження") на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу ІІ податкового кодексу України, 29.07.2024 Державною податковою службою України прийнято наказ №557 про проведення документальної перевірки ТОВ "Компанія "Агро-Дует" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 19.09.2019 №2539/6/99-00-08-05-01, у порядку контролю за правильністю висновка акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Агро-Дует" від 30.05.2019 №№473/09-19-14-06/35554186.

В результаті, як уже зазначалося судом раніше, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.12 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової служби України від 29.07.2024 №557 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Компанія "Агро-Дует"", прийнято наказ 02.08.2024 №2356-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Агро-Дует"".

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджуєтьсяневідповідність висновків акту перевірки від 30.05.2019 №473/09-19-14-06/35554186 вимогам законодавства та неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути перевірені під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, також підтверджено факт порушення дисциплінарного провадження стосовно посадової особи Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, які здійснювали попередню перевірку.

Отже, наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації про підстави для проведення перевірки, у ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення позапланової перевірки позивача.

Враховуючи зазначене суд вважає, що порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, відповідачем не допущено. Тому суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

По суті виявлених в ході перевірки порушень, суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Контролюючим органом в ході перевірки позивача встановлено, що в грудні2017року ТОВ "Компанія "Агро-Дует" проведено списання нестачі пшениці в кількості 39200 кг на суму 64923,04 грн. згідно з актом списання від 31.12.2017. Вказана операція відображена Товариством в бухгалтерському обліку проведенням Дт 79 «Фінансові результати» - Кт 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва «Пшениця» в грудні2017року на суму 64923,04 грн.

До перевірки ТОВ "Компанія "Агро-Дует" надано наказ від 29.12.2017 № 1-29.12.ОД на проведення часткової (вибіркової) інвентаризації готової продукції - пшениці, за результатами якої складено протокол інвентаризаційної комісії від 30.12.2017 згідно з яким встановлено, що за результатами проведеної інвентаризації запасів готової продукції пшениця2017року виявлено нестачу в кількості 39200 кг в сумі 64923,04 грн., яка підлягає списанню в межах норм природнього убутку в результаті складського зберігання. Також надано бухгалтерську довідку, розрахунок визначення кількісного показника втрат готової продукції пшениця2017року урожаю, згідно з яким застосовано норму природніх (біологічних) втрат при зберіганні зерна пшениці в розмірі 1,03% та визначено кількісну величину 39200 кг в сумі 64923,04 грн.

Згідно зі статтею 44.1 статті44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україниє діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Зміст положеньПодаткового кодексу України(зокрема, підпункту г) пункту 198.5, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14) у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього таких обов`язків:

- визначити податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з вартості придбання таких товарів;

- скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну.

При цьому, у разі використання придбаних товарів безпосередньо в господарській діяльності такі обов`язки, передбачені підпунктом "г" пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податку не виникають.

Відповідач вважає, що перевіркою встановлено списання понаднормових втрат ТОВ "Компанія "Агро-Дует" в кількості 37003,1 кг в сумі 61284,53 грн. В податковому обліку з податку на додану вартість Товариством дане понаднормове списання пшениці не відображено, в єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна не складена.

Позивач зазначає про те, що відповідачем проігноровано втрати сировини, що мають місце безпосередньо в процесі зберігання.

Суд зазначає, що в даному випадку мало місце списання зерна в 2017 році, отже підлягають застосуванню Норми природних втрат зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, і насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджені постановою Держпостачу СРСР від 07.01.86р. №4, які в періоді з 01.01.2016по 31.12.2018 є чинними на підставі постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. №1545-ХІ.

Відповідно до вказаної постанови Держпостачу СРСР від 07.01.86р. №4 норми природніх втрат зерна пшениці при зберіганні на складах насипом становлять 0,07 % від збереженої маси протягом 3 місяців, 0,09 % від збереженої маси протягом 6 місяців та 0,115% від збереженої маси протягом року.

За таких обставин суд погоджується з позицією контролюючого органу, що ТОВ "Компанія "Агро-Дует" неправомірно застосовано норму природніх (біологічних) втрат при зберіганні зерна пшениці в розмірі 1,03% та визначено кількісну величину 39200 кг в сумі 64923,04 грн.

Як йдеться в акті перевірки, виходячи з даних наданої бухгалтерської довідки, (розрахунку) та встановлених норм природніх втрат згідно постанови Держпостачу СРСР від 07.01.86р. №4, визначено кількісну норму природніх (біологічних) втрат при зберіганні зерна пшениці урожаю2017року в розмірі2196,9 кг (2441000х0,09%) в сумі3638,51 грн. (2196,9 х 1,6562грн.), які підлягають відображенню в бухгалтерському обліку ТОВ "Компанія "Агро-Дует" проводками Дт 79 «Фінансові результати» - Кт 27 Продукція сільськогосподарського виробництва «Пшениця» в грудні2017року.

Суд погоджується з позивачем, що втрати зерна при зберіганні є неминучими технологічними втратами та такими, які не можливо уникнути.

Разом з тим, норма підпункту «г» пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу Українивстановлює обов`язокплатника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання та скласти і направити у ЄРПН для реєстрації зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Тобто, вказана норма не зобов`язує платника податку нараховувати податкові зобов`язання та складати податкову накладну у випадку, якщо товар або його частина не можуть бути використані в жодній діяльності в силу природних процесів, таких як, наприклад, псування зернових культур.

Тому, у разі списання платником податку товарно-матеріальних цінностей у зв`язку з визнанням їх непридатними для використання (через природні втрати) такі товарно-матеріальні цінності не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства, що в принципі позбавляє жодної можливості платника ПДВ використовувати такий товар «в операціях, що не є господарською діяльністю», як вказано законодавцем у структурі пп. «г» п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як відомо, значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект. Втрати товарів у процесі зберігання/транспортування та навантаження є об`єктивно існуючими природніми та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами прямого контролю та впливу підприємства і є невід`ємною частиною звичайного технологічного процесу їх експорту. Однак, це стосується втрат в межах норми.

Водночас втрату продукції, поза межами відповідних гранично допустимих норм, як в даному випадку, слід розглядати як втрату сировини, що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

При цьому, суд зауважив, що акт перевірки контролюючого органу містить розрахунок фактичних втрат сільськогосподарської продукції з перевищенням норм природного убутку, шляхом визначення кількісних показників у відсотковому співвідношенні по товару.

Суд зазначає, що це податкове порушення також було встановлено в ході проведеної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 30.05.2019 №473/09-19-14-06/35554186 та податкові повідомлення-рішення №0005291406, №00053001406 від 02.07.2019. Як уже зазначено судом вище, за результатами адміністративного оскарження податкові-повідомлення-рішення скасовані.

Під час адміністративного оскарження за результатами обох перевірок, у поданих запереченнях позивач хоч і посилається на постанову Держпостачу СРСР від 07.01.86р. №4, однак жодним чином не обґрунтував підстави застосування норми природніх (біологічних) втрат в розмірі 1,03% при зберіганні зерна пшениці, тоді як Постановою Держпостачу СРСР від 07.01.86р. №4, норми природніх втрат зерна пшениці при зберіганні на складах насипом становлять 0,07 % від збереженої маси протягом 3 місяців, 0,09 % від збереженої маси протягом 6 місяців та 0,115% від збереженої маси протягом року. Такі обґрунтування відсутні і в позовній заяві.

Тому відповідач дійшов правильного висновку про витрати позивача за межами господарської діяльності. Отже, доводи відповідача про порушення позивачем вимог підпункту "г" пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу Україниє обґрунтованими.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що позивач протиправно не відніс до бази оподаткування загальну вартість списаної сільгосппродукції, позаяк є обґрунтованим висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин позивачем в порушення пп. 14.1.36, ст.14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень2017року в розмірі 12257 грн. по операції зі списання нестачі пшениці понад встановлені норми убутку в кількості 37003,1 кг на суму 61284,53 грн., чим заниженою показник у рядку 4.1 декларацій "нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою".

Щодо списання мінеральних органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, судом встановлено таке.

ТОВ "Компанія "Агро-Дует" до перевірки надано розрахунки норм та фактичного внесення добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, що використані в господарській діяльності для вирощування ріпаку, пшениці, кукурудзи та сої, протягом 2016року,2017року,2018року; акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за формою №ВЗСГ-3 затвердженої наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007№929за2016 рік, 2017 рік 2018рік; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування ріпаку озимого урожаїв2016року, 2017року,2018року; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування пшениці озимої урожаїв 2016року,2017року,2018року; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування кукурудзи за2016рік, за2017рік, за2018рік; нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив вирощування сої урожаїв2016року, 2017року,2018року.

Згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку протягом2016-2018років рахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ТОВ "Компанія "Агро-Дует" використано, списано мінеральних, органічних бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (згідно наданих актів) на загальну суму46440248,13 грн. в тому числі за:2016рік на суму20943225,26 грн. (проведення Дт 23 Кт 208),2017рік на суму14106143,42 грн. (проведення Дт 23,93 Кт 208),2018рік на суму11390879,45 грн. (проведення Дт 23,91,93 Кт 208).

Суд зазначає, що факт придбання ТМЦ (засобів захисту рослин, добрив) відповідач в акті перевірки не заперечує, лише зазначає про відсутність належно оформлених первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили достовірність, повноту та обґрунтованість проведених операцій по списанню мінеральних добрив. Зазначає, що Товариство при списанні добрив та засобів хімічного захисту рослин застосовувало завищені нормативні витрати мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин ніж ті які визначені виробниками (продавцями) таких засобів, в результаті чого ТОВ "Компанія "Агро-Дует" списано зверх встановлених норм використання в господарській діяльності мінеральних органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, в загальній сумі 2852809,42 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зазначені витрати мінеральних, органічних добрив та засобів хімічного захисту рослин у сумі 2852809,42 грн. не належать до господарської діяльності Товариства.

Однак суд не погоджується з таким твердженням контролюючого органу, оскільки в силу специфіки діяльності Товариство самостійно визначає норми внесення добрив, з врахуванням технологічного процесу висіву, якості ґрунту та кліматичних умов, що в своїй сукупності впливають на врожайність. Вказане, зокрема пояснюється тим, що для різних сільськогосподарських культур необхідні різна кількість і співвідношення добрив. При цьому, використання добрив у сільськогосподарській діяльності залежить, серед іншого, від пори року, особливостей складу ґрунту кожного поля, наявності поживних речовин, а також регіону вирощування.

При цьому суд зазначає, що в джерелах, на котрі посилається відповідач, наводяться середні показники врожайності, але у кожного конкретного виробника рівень врожайності залежить від технології вирощування, клімату, сортів та інших факторів. Значна кількість використання позивачем добрив може свідчити про застосування інтенсивної технології обробітку, тобто система обов`язкових для виконання заходів, що охоплюють весь процес отримання високого врожаю конкретної культури, включаючи високу дисципліну праці, тонке знання фізіології рослин, найсуворішу технологічну дисципліну. Вона передбачає найбільш ефективне використання комплексу всіх факторів, що визначають формування врожаю с/г культур і його якість: обробка ґрунту, система добрив, правильна сівозміна, інтегрована система захисту рослин за допомогою агротехнічних, біологічних і хімічних методів, меліоративні прийоми регулювання ґрунтової родючості і водного режиму, застосування високоврожайних сортів і сучасних технологічних засобів. Впровадження інтенсивної технології вирощування дає більш високі показники врожайності високоякісного зерна.

Як встановлено судом при дослідженні доказів, а також вбачається з акту, в ході перевірки та при розгляді заперечень на акт перевірки контролюючий орган не досліджував вищевказані обставини, а лише формально взяв за джерело інформацію інтернет-ресурсів щодо норм застосування добрив співвідніс його з кількістю використаних позивачем добрив і фактично за відсутності релевантних висновків з цих підстав дійшов переконання про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 570561,88 грн.

Зокрема, позивачем на виконання ухвали суду надано, а судом досліджено інформацію щодо придбання мінеральних добрив за 2016-2018 роки та їх використання для вирощування урожаю в 2016-2018 роках, у розрізі виду добрив, періоду придбання, внесення, залишку на урожай наступного року, нормативні та фактичні показники витрат мінеральних добрив на вирощування кукурудзи, сої, ріпаку, пшениці озимої урожаю 2016-2018 років у розрізі посівної площі, планової урожайності, складника мінеральних добрив, норми внесення мінеральних добрив, фактичного внесення, фактичної урожайності, акти використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин за березень-жовтень, грудень 2016 року, за березень-листопад 2017 року, за березень-листопад 2018 року, сальдову відомість по рахунку 208 за січень-грудень 2016 року, оборотні відомості руху матеріальних цінностей по рахунку 208 з січня по грудень 2017 року, з січня по грудень 2018 року.

В акті перевірки від 19.08.2024 №14820/09-19-07-02/35554186 податковим органом не зазначено, що списане позивачем добриво не відповідає площі земельних ділянок, яка використовується ТОВ "Компанія "Агро-Дует" для вирощування сільськогосподарських культур, натомість позивач документально підтвердив відповідність внесення добрив розрахунками норм та фактичного внесення добрив, актами про використання добрив, нормативними та фактичними показниками витрат цих добрив, котрі досліджені судом.

Як наслідок, суд вважає, що позивачем правомірно не віднесено до бази оподаткування загальну вартість списаних ТМЦ, відповідно є необґрунтованим висновок контролюючого органу про порушення Товариством п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, оскільки судом не встановлено здійснення Товариством безпідставного понаднормового списання добрив без мети використання у господарській діяльності, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 №019696/0702 в частині суми 570561,88 грн.

Надаючи правову оцінку фінансово-господарським операціям між позивачем та ФГ "Західний лан", суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі (ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до підпункту14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україниподатковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту198.1 статті 198 Податкового кодексу Українивстановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом198.3 статті 198 Податкового кодексу Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу(пункт198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений встатті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

НормамиПодаткового кодексу Українипрезюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Контролюючий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентом ФГ "Західний лан", посилаючись при цьому на відсутність у контрагента об`єктів нерухомості, земельних ділянок, трудових, технічних ресурсів тощо.

На думку контролюючого органу, факту передачі ТМЦ від продавця ФГ "Західний лан" до ТОВ "Компанія "Агро-Дует", не встановлено, а ФГ "Західний лан" протягом2018року здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі і для ТОВ "Компанія "Агро-Дует"в частині формування ним податкового кредиту.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки в підтвердження доводів про реальність господарських операцій з контрагентом ФГ "Західний лан", позивачем подано до суду первинні документи, в тому числі платіжні інструкції та інші документи, які досліджені під час судового розгляду.

Зокрема судом встановлено, що на підставі договору поставки №l-12.04.2018від 12.04.2018 позивач придбав у ФГ "Західний лан" товарно-матеріальні цінності (соя урожаю2017року) всього на загальну суму 2540000 грн., в тому числі податок на додану вартість423333,33 грн. Вказане також підтверджується видатковими накладними від 17.04.2018 №10, від 16.04.2018 №6-9, від 13.04.2018 №5, від 12.04.2018 №1-3.

За умовами договору передача товару проводилася на умовах DAP с.Велика Кам`янка Коломийський район, Івано-Франківська область.

Оплату за придбаний товар позивач здійснив в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення №2042 на суму 1270000 грн., №2037 на суму 889000 грн., №2040 на суму 381000 грн.

Сторонами договору поставки №l-12.04.2018від 12.04.2018 підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на листопад 2018 року.

Відповідно у ФГ "Західний лан" виникло зобов`язання з оформлення та подання на реєстрацію податкових накладних з факту проданої продукції.

Ця господарська операція була об`єктом оподаткування податку на додану вартість. Контрагентом позивача складено податкові накладні №5 від 13.04.2018 на суму ПДВ 43391,67 грн., №2 від 12.04.2018 на суму ПДВ 42312,17 грн., №1 від 12.04.2018 на суму ПДВ 42545 грн., №9 від 16.04.2018 на суму ПДВ 25886,83 грн., №8 від 16.04.2018 на суму ПДВ 27220,33 грн., №7 від 16.04.2018 на суму ПДВ 71225,83 грн., №6 від 16.04.2018 на суму ПДВ 72326,50 грн., №10 від 17.04.2018 на суму ПДВ 72390 грн., №3 від 12.04.2018 на суму ПДВ 26035 грн.

Контролюючий орган вказує, що у наданих товаро-транспортних накладних виявлено недоліки у їх заповненні, зокрема зазначено неповну адресу пунктів навантаження, що не дає змогу їх ідентифікувати (не зазначено вулицю населеного пункту де проводилося навантаження постачальником зерна сої), не конкретизовано місця навантаження.

Із наданих позивачем ТТН встановлено, що у всіх випадках автомобільним перевізником зазначено СФГ "Тиблевич", засновником якого, як і ФГ "Західний лан" є ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, суд зазначає, що такі містять всі необхідні відомості про господарську операцію. Пунктом навантаження зазначено с.Букачівці Рогатинського району, а відсутність конкретної вулиці, на думку суду, не є підставою для невизнання господарської операції, з урахуванням того, що такий недолік не перешкоджає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції, і в цілому ТТН містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

До того ж, контролюючий орган залишив поза увагою те, що за умовами договору, доставка товару здійснювалася на умовах DAP, тобто доставка в місце призначення (з зазначенням пункту призначення). У цьому випадку вважається, що продавець доставив товар, якщо товар перебуває у розпорядженні покупця навиді транспорту, що прибуває, і готовий до розвантаження у зазначеному пункті призначення. За умов DAP продавець повинен керувати всіма ризиками, пов`язаними з ввезенням товарів.

Крім іншого, попри наведене, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що транспортні документи, зокрема товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Що стосується посилання контролюючого органу на відсутність станом на квітень2018року зареєстрованих транспортних засобів у перевізника СФГ "Тиблевич", відсутність у ФГ "Західний лан" земельних ділянок у2017році для здійснення діяльності у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, об`єктів нерухомості, трудових ресурсів, технічних ресурсів для виробництва сільськогосподарської продукції, відсутність сертифікатів якості на продукцію, то суд вважає такі покликання безпідставними. Цей факт не може свідчити про невиконання цим суб`єктам договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Окремо, що стосується посилання на відсутність земельної ділянки у ФГ "Західний лан".

Як зазначає відповідач, в день реєстрації даного Фермерського господарства, тобто 07.06.2017 - ФГ "Західний лан" отримало від засновника ( ОСОБА_1 )право користування земельними ділянками площа яких складає: 298,2225га ріллі, 47,6912га сінокоси, 30,892 га пасовища.

На думку контролюючого органу, в розумінні норми ст. 31 Земельного кодексу України, у ФГ "Західний лан" на момент реєстрації не було в наявності земельних площ. Господарство використовує земельні ділянки, на умовах оренди починаючи з 23.04.2021.

Суд зазначає, що в даному випадку про факт отримання в 2017 році ФГ "Західний лан" у користування земельної ділянки зазначає сам відповідач, а належність документального оформлення її використання, в розумінні згаданої статті, не є предметом розгляду даної справи.

До того ж поза увагою відповідача суб`єкта владних повноважень було залишено листи №011 від 27.05.2019 та №007 від 23.04.2019 в яких ФГ "Західний лан" надано наступну інформацію.

Види діяльності, якими займається ФГ "Західний Лан" є вирошування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності), змішане сільське господарство, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин.

Для здійснення зазначених видів діяльності є всі належні умови: наймані працівники, с/г техніка та обладнання, земельні ділянки у користуванні на умовах оренди.

Фермерське господарство "Західний Лан" зареєстроване 07.06.2017.

Згідно з діючим законодавством реєстрація фермерського господарства здійснюється за умови наявності у засновника права власності або права користування земельними ділянками, про це зазначено і в п.6.1.1 Статуту «до земель ФГ належать земельні ділянки, що перебувають у власності та на умовах оренди у засновника, що посвідчено відповідними правоустановчими документами.» Фермерське господарство "Західний Лан" створено на земельних ділянках для ведення фермерського господарства, наданих в оренду засновнику ОСОБА_1 згідно укладених договорів оренди землі із Головним управлінням Держгеокадастру Івано-Франківської області, Букачівською селищною радою, Колоколинською сільською радою та Рогатинською РДА.

Виходячи з вищенаведеного з 07.06.2017 року орендарем стало Фермерське господарство "Західний Лан" з переходом всіх зобов`язаннь по договорах оренди землі.

Для здійснення господарської діяльності господарство користується послугами інших підприємств, а саме: послуги передпосівного обробітку ґрунту, сівба с/г.культур, послуги внесення мінеральних добрив, послуги збирання урожаю, послуги перевезення с/г продукції, послуги із зберігання с/г продукції та інші. Є власні основні засоби: трактор колісний МТ3 - 82- 1,оприскувач ОПК- 2000. На підприємстві працюють 6 чоловік.

Підтвердив, що в квітні 2018 року реалізовано сою урожаю 2017 року посіву ТОВ "Агро-Дует" на підставі договору поставки № 1-12.04.2018 від 12.04.2018р., в кількості 200 тон на суму 2540000 грн. в т.ч. Розрахунки з покупцем проведені в повному обсязі (т.1, а.с.201-204). До даного листа долучено також звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 квартал 2017 року та перелік земельних ділянок, наданих в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Окрім цього, зазначено про господарські операції з іншими контрагентами, у котрих Фермерське господарство здійснювало придбання добрив, засобів захисту рослин, палива для ведення господарської діяльності. У 2019 році мало місце реалізації Фермерським господарством сої на експорт компанії Flextone Limited.

Вказані вище обставини спростовують думку контролюючого органу і в свою чергу свідчать про активну господарську діяльність Фермерського господарства. Посилання на відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів також не знайшли свого підтвердження.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.

До того ж, суд зауважує, що доводи податкового органу в частині відсутності в базах даних ДПС відомостей про місця зберігання перевізником товарів, а також наявність власних або орендованих складських приміщень не заслуговує на увагу, оскільки послуги зберігання не були предметом правочину у цій справі.

Що ж стосується посилання контролюючого органу на «пов`язаність» ФГ "Західний лан" із СФГ "Тиблевич", оскільки засновником вказаних суб`єктів господарювання є ОСОБА_1 , то контролюючим органом не доведено, а судом не встановлено, що даний факт якимось чином негативно вплинув на умови або економічні результати діяльності зазначених суб`єктів господарювання під час господарських відносин із ТОВ "Компанія "Агро-Дует".

Що стосується посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості зерна, то застосовними в цьому випадку є висновки Верховного Суду, згідно з якими, якщо їх узагальнити, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, однак у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Важливим також є те, що як зазначив позивач та підтвердив належними та допустимими доказами, куплений за вказаними вище договорами товар проданий на експорт іноземній компанії Olewnik-expo Danyta Olevnik-Cieplinska (Польща) по контракту №1-16.04.2018 від 16.04.2018.

На підтвердження оплати іноземній компанії придбаного товару позивачем надано виписки з банківського рахунку позивача та платіжні доручення в іноземній валюті від 16.04.2018 та 17.04.2018.

Окрім цього, до матеріалів справи долучено ряд документів по зовнішньоекономічному контракту, котрі підтверджують факт експорту закупленого позивачем товару іноземній компанії, зокрема митні декларації, товарно-транспортні накладні (СMR) та фітосанітарні сертифікати (т.2, а.с.167-184).

Суд зазначає, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа, а згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу Україниє підставою для податкового обліку та встановлено реалізацію придбаного у ФГ "Західний лан" товару на експорт та рух активів.

Відповідно, суд не погоджується з посиланням відповідача на неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями.

І в цьому випадку, суд погоджується із позицією позивача, що етапу поміщення закупленої у ФГ "Західний лан" сої 2017 року в митний режим експорту передувало оформлення відповідного пакету документів, які підтверджують в тому числі походження товару. І як видно із зазначених вище документів, проведення митних процедур включаючи сертифікацію товару, завершено процедурою приймання товару партнерами позивача у Польщі.

Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими, що ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому суд зазначає, що господарські операції, що були поставлені податковим органом під сумнів, є як для позивача та і для його контрагента типовими та не виходять за межі звичайної господарської діяльності. Усі операції з купівлі та подальшої реалізації сої, зокрема і операції зі спірним контрагентом, проводяться за типовим алгоритмом та оформлюються належними для даного виду операцій документами.

Судом не приймаються як належні докази посилання відповідача на податкову інформацію, оскільки висновок про нереальність господарських операцій здійснено без проведення звірок взаємовідносин з його контрагентами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 по справі 2а-916/12/2670 Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарів/послуг, як у даній ситуації, позивач не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, актом перевірки під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Податковий кодекс Українипокладає саме на контролюючий орган здійснення необхідних заходів щодо доведення тверджень, викладених в акті перевірки.

Отже, податковий орган зобов`язаний самостійно встановлювати та доводити факти вчинення платником податків порушеннязакону, позаяк податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Проте, в даному випадку працівники контролюючого органу жодних дій щодо встановлення вказаних обставин не здійснювали, в ході проведення перевірки запити (проведення зустрічних звірок) з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання-контрагентами не направлялися.

Позивачем самостійно отримані від контрагента (ФГ "Західний лан") відомості щодо його взаємовідносин зі своїм контрагентом.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Більше того, судом встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, що виразилося в подальшому експорті такого.

Таким чином, контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 423333,33 грн., як наслідок податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 №019696/0702 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд прийшов до висновку, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні із даним позовом сплачено 12073,82 грн. Загальна сума майнових вимог позивача при поданні позову склала 1006152 грн., розмір задоволених позовних вимог 993894,9 грн. Отже, відсоток задоволених вимог майнового характеру склав 98,8% (993894,9 *100:1006152).

В силу частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 11928,93 грн. (12073,82*98,8:100) (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ) 13.09.2024 №019696/0702 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в частині 993894,9 грн.

В задоволенні решти позову та до іншого відповідача відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Дует" (код ЄДРПОУ 35554186, вул.Січових Стрільців, буд.16, с.Велика Кам`янка, Коломийський район, Івано-Франківська область) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 11928 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 93 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.